Двоокис Фірташа. Український олігарх проти санкцій Заходу

Ось тільки насправді завод – працює. Та й поставки в обхід санкцій української ільменітової руди – сировини, необхідної для діяльності заводу, – стабільні.

… 17 лютого 2018 року. Теплохід Nefterudovoz 45М зайшов в акваторію Херсонського морського порту.  Тут на нього вже чекали співробітники СБУ та прокуратури АР Крим. Судно є важливою ланкою у так званій “ільменітовій схемі” – постачання сировини на завод “Кримський титан” в обхід європейських санкцій. З 2014-го схема змінювала маршрути й виконавців. Незмінне у ній головне: український ільменіт продовжує постачатись на завод олігарха Фірташа в окупованому Росією Криму.

Підстава для арешту судна, що належить херсонському ТОВ «Транспортний судноплавний менеджмент», – підозра у незаконній поставці до закритого порту Керчі вантажу ільменітового концентрату. Судновласник впевнений, що закон не порушував.

“Отримавши замовлення на фрахт нашого судна, ми перевірили, чи дозволений до перевезення був вантаж. Чи не є під санкціями вантажовідправник чи вантажоотримувач і куди нам слід доставити вантаж. Вантаж доставлявся до порту Кавказ,  тобто, жодних нормативних актів України нами порушено не було”, – каже Роман Мієнко, представник компанії-судновласниці.

Дійсно, вигадана схема обходу західних санкцій та українського закону, що забороняють заходити до закритих портів Криму, майже ідеальна. І в неї багата історія.

2012 рік. Дмитро Фірташ запросив президента Віктора Януковича перерізати червону стрічку на відкритті цеху із виробництва сірчаної кислоти на своєму заводі “Кримський титан” у Армянську.

“Ми сьогодні займаємо 2,5 % європейського ринку. У нас є план вийти до 8 % світового ринку. У нас є можливість розширити завод, дякуючи виробництву цієї сірчаної кислоти. Це, по суті, серце всього підприємства”, – розповідав тоді Дмитро Фірташ.

Ці плани були цілком реальними: Фірташ мав повний цикл титанового виробництва: спецдозволи на родовища у Житомирській області, чотири державні гірничо-збагачувальні комбінати в оренді, контроль над хімічними заводами у Запоріжжі, Сумах і Армянську – у одноосібній власності. Після Революції Гідності уряд розірвав угоди оренди, дію спецдозволів зупинив, кримінальні проваждення НАБУ відкрило, а завод у окупованому Криму все одно продовжує працювати на українській сировині.

“Ви знаєте, що у вас є таке ТОВ “Валки-ільменіт”? Державна геологічна служба зупинила дозвіл на видобуток ільменіту цьому ТОВ. Скажіть, чому воно досі у вас функціонує?!”-  майже кричав на житомирського підлеглого генпрокурор Юрій Луценко. – “Ви так переживаєте за доходи Фірташа і окупованого Криму? У вас заборонено видобуток стратегічної сировини. Якої “холєри” ви його поставляєте в окупований Крим?”.

Юрій Луценко, мабуть, не знає, але закон про ВЕЗ “Крим” і вже другий уряд добряче допомагають Фірташу долати санкції. Його кримський бізнес існує одночасно у двох юрисдикціях – України та Росії. Після анексії півострова “Кримський титан” змінив адресу і назву – тепер це ПрАТ “Юкрейніан кемікал продактс” з пропискою у бізнес-центрі “Парус” на Печерську. Кримські майнові активи, оформлені як Армянська філія компанії, віддали в оренду спеціально створеному у Москві ТОВ “Титановые инвестиции”.

Попри припинення сполучення з Кримом у 2014-му, ільменітовий концентрат з Іршанського ГЗК ще вісім місяців безкарно доставлявся на завод у Армянськ залізницею, аж поки восени 2015-го гілку не перекрили учасники Громадянської блокади. Натомість виникла морська “ільменітова схема”.

Сировина оформлюється на експорт до Росії, але до її портів не доходить – її перевалюють на рейдовій стоянці Керченської протоки, звідти російські суховантажі везуть її до закритого порту Керч. У 2016 році ТОВ “Валки-ільменіт”, що належить Фірташу, з українського порту “Южний” відправило начебто на експорт до Росії щонайменше 130 тисяч тонн концентрату.

Після викриття контрабандної схеми та відкриття кримінального провадження військовою прокуратурою маршрут змінився. Тепер ільменіт возять до Криму через порти Туреччини. У січні цього року в ільменітовій схемі уперше взяли участь два судна під українським прапором і три – з портом прописки Херсон. Як працює нова схема, уперше розповідають її безпосередні учасники  – члени екіпажу Nefterudovoz 45М.

“Загрузили ільменіт в порту Самсун (Туреччина – ред.). І сьомого січня судно закрило кордон в Туреччині, закрили трюма та вийшли з порту з призначенням на порт Кавказ. Пройшли трафік-контроль, отримали дозвіл на вхід і отримали “коректіровку” –  ставати на рейдову стоянку порту Кавказ і те, що буде вигрузка проходити на 451-ій якірній стоянц ”, – розповідає  Володимир Товкун, старший помічник капітана теплохода Nefterudovoz 45М.

За документами, які показав капітан арештованого судна, відправником ільменіту з турецького порту та його отримувачем вказане московське ТОВ “Центр оптимальных технологий” (“ЦОТ”). Воно є офіційним російським представником українських хімічних заводів –  державного “Сумихімпрому” та “Кримського Титану” Фірташа. Компанія стала головною в ільменітовій схемі у 2017-му, після того, як “Титановые инвестиции” потрапили до українського санкційного списку.

За даними російської митниці, які вдалося отримати, у 2017 році ЦОТ відправив із Самсуна до Криму більше 85 тисяч тонн ільменітового концентрату виробництва Іршанського гірничо-збагачувального комбінату. У схемі відпрацювали сім суден, які здійснили 29 рейсів. Для ризикованих рейсів використовували настільки старі теплоходи, що один із них – турецький теплохід Leonardo – розламався навпіл просто в рейсі.

Аби не потрапити під санкції, ЦОТ використовує у схемі операторів-посередників. Balloro trading limited ltd із ОАЕ працювала у схемі увесь минулий рік. Її ж знаходимо і в цьогорічних документах з арештованого судна. Доставлені ним у Керченську протоку три тисячі тонн ільменіту перевантажили на російське судно, яке перевезло руду до керченського порту Камиш-Бурун, а вже звідти – залізницею до Армянська.

Попри палку підтримку українською владою західних санкцій і навіть епізод з арештом одного з десятків суден, що працюють в ільменітовій схемі, складається враження, що над Фірташем тримають чарівну парасольку. Інтенсивність поставок до Криму у останні місяці зросла – у Фірташа накопичують великі запаси ільменіту. Тепер окрім Керчі його складують ще й під Євпаторією, у порту озера Донузлав.

І цей ільменіт Фірташу знадобиться. В нього все настільки непогано, що на “Кримському титані” збираються будувати новий цех – за 30 млрд. рублів.

Що залишається Україні? Шкідливі відходи. Їх кримський завод Фірташа скидає у відстійники на території Херсонської області.

Два хімічні накопичувачі шкідливих відходів заводу «Кримський Титан» знаходяться поблизу природних озер, що розділяють окуповану територію АР Крим та Херсонську область. Після анексії півострова Росією завод опинився в окупації, накопичувачі відходів – на вільній території. Вони розташовані, фактично, на межі, до якої прикордонники нашу знімальну групу не допустили. До 2014 року на рахунки сільських громад Херсонщини від Кримського титану справно надходили кошти за забруднення довкілля та оренду місцевих земель.

«В 2016 році надходження із оренди земельних ділянок, які орендував ПрАТ «Кримський Титан», склали 1 129 021 грн. З них Григорівська сільська рада отримала 74 001 грн, а Першокостянстинівська сільська рада отримала 1 055 020 грн», – повідомив голова Чаплинської РДА Олександр Бурейко.

За словами місцевих мешканців, такий дохід від хімічного підприємства громадам обходиться дорого. У Першокостянтинівці значно підвищився коефіцієнт смертності.

«Майже в кожній хаті – онко. Наша родина стикалася з цією проблемою. Я не буду про це говорити», –  жителька с. Першокостянтинівка Валентина Барбет в розпачі відмовляється докладніше розповідати про смертоносне сусідство. Її односельчанка Валентина Семенова, у якої виявили пухлину, виявляється більш відвертою.

«В кожен дім можете зайти, і в кожному – хворі люди. Багато паралізованих, ноги відмовляють. У мене в даний час пухлина. Я в онкологічному центрі на обліку. Батько паралізований 20 років, мати не ходе, бо в неї ноги відмовляють – на кістках нарости. Бо вода в нас тут технічна», – каже жінка.

У селі мешкає майже півтори тисячі людей. У місцевій школі навчається 119 учнів.

«Більшість дітей тут дуже хворіють, головний біль – як у дорослих. Особливо коли із заводу повертає дим – це дуже впливає», – стверджує кухар Першокостянтинівської школи Оксана Федоришина.

Збільшення кількості онкохворих відзначають і у місцевій лікарні. З 2012 року, коли титан збільшив потужності, кількість онкохворих у селі збільшилась на 50 відсотків. Місцеві це пов’язують із небезпечними викидами з заводу та забрудненням води хімічними відходами.

«Я сім років відробив на титановому заводі. Викиди білого кольору, вони осідають разом з туманом. І їх дуже важко відмити, бо це диоксид титану», – каже мешканець Першокостянтинівки Іван Зяблов.

Місцеві жителі розповідають, що білий смог з’являється на світанку, близько 5-6 години.

«Тут як бувають викиди кислоти, навіть білизна коли висить, то вона в цяточки чи навіть в дірку. Вивісиш білизну і як вітер з моря, дим іде прямо на нас», – скаржиться Валентина Семенова.

Не зважаючи на погіршення здоров’я людей, грошей за завдіяну екології шкоду підприємство не платить. З приголомшливої причини. У Державній фіскальній службі повідомили, що з 2015 року ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» не обкладалось екологічним податком, оскільки: “Згідно з повідомленнями підприємства, екологічний податок не сплачується у зв’язку з тим, що на підприємстві була відсутня виробнича діяльність (окупація території АР Крим)”.

Водночас у Державній екологічної інспекції кажуть, що остання перевірка у 2016 році виявила значне підвищення показників забруднення грунтів Присивашшя. Приміром, вміст заліза у контрольній точці сільського парку дав завищення у 142 рази.

«Перевищення кількості забруднюючих речовин в грунті призводить і до забруднення підземного водоносного горизонту, що може призводити до погіршення якості питної води. А це може викликати порушення стану здоров’я населення, а саме – серцево-судинні та онкологічні захворювання», – повідомила в.о. начальника відділу Держекоінспекції у Херсонській області Тетяна Литвиненко.

Перевірити стан забруднення води у Першокостянтинівці журналістам допоміг вчений Херсонської гідробіологічної станції НАН України Євген Коржов, який і відібрав зразки відповідно до стандартних методик. Перша проба води та мулу – з найбільш наближеної до хімічного заводу технічної водойми, друга – з прісного озера. Третій зразок питної води відібрали з сільського водогону, з крану у їдальні школи. Дослідження на відповідність води державним санітарним нормам були проведені одночасно у двох лабораторіях – у сертифікованій лабораторії у Києві та у Херсонській гідробіологічній станції. І якщо щодо першої проби думки лабораторії і станції розійшлися, то в аналізі прісної та шкільної води експерти були одностайні.

Вода з водогону села, яку вживають і учні школи, теж не відповідає санітарним нормам – це висновок обох досліджень.

“У воді підвищена жорсткість, тобто її фізичні властивості відрізняються від допустимих норм для питної води, також хіманаліз показав підвищену кількість фосфатів, в цій воді були зафіксовані нафтопродукти, фосфор. Трохи менше заліза, але також показник перевищує допустимі норми”, – розповів Євген Коржов.

У відповідь на наш запит до компанії “Юкрейніан Кемікал Продактс” про результати виробничої діяльності її Армянської філії – заводу “Кримський титан” та сплату екологічного податку ми отримали куций коментар від прес-служби фірташівської Group DF: «Сейчас вопросы работы любых бизнесов в Крыму – избыточно политизированная тема. А политику мы не комментируем согласно информационной политике Группы».

Іронічно, що в той же час Росприроднадзор  оштрафував “Кримський титан” Фірташа на 230 млн рублів (це майже 100 млн гривень) за недостовірну інформацію про викиди. Українські ж податківці вірять, що завод узагалі не працює. А й справді, навіщо підприємству Фірташа платити двічі?