Арабатська стрілка, село Стрілкове. Після окупації Криму воно є крайнім населеним пунктом підконтрольної Україні території Кримського півострова. Окрім того, це найбільше село в Україні – територія майже дві з половиною тисячі гектарів, а берегова лінія, що є природним пляжем, має протяжність більше 20 кілометрів. Ось тільки пансіонатів та санаторіїв тут небагато, більша частина території – пустир. Та насправді, всі ці землі вже роздані у приватну власність чи оренду чиновникам різних рівнів і режимів. Більш того, земельні наділи всупереч українському законодавству роздані й у стометровій пляжній зоні.
Морський пляж – територія, що завжди привертає увагу бажаючих отримати ділянку на узбережжі. Законодавство цю територію називає землями водного фонду. Їхній статус регулюється Земельним та Водним кодексами України.
Відповідно до частини 1 статті 60 Земельного кодексу України та частини 1 статті 88 Водного кодексу України “Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги”.
За законом прибережна захисна смуга має бути шириною не менше двох кілометрів від урізу води. В її межах встановлюється пляжна зона, ширина якої не менше ста метрів від урізу води.
Відповідно до статті 90 Водного кодексу України та частини 3 статті 62 Земельного кодексу України: “У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних”.
Здавалося б, нічого складного: будувати у ста метрах від води не можна. Але, як виявилось, це – на папері. На практиці ж, відкривши публічну кадастрову карту, бачимо, що більша частина узбережжя села Стрілкового вже роздана під будівництво.
За даними публічної кадастрової карти, більше 20 наданих в оренду земельних ділянок в межах сільради Стрілкового включають і пляжну зону. За 2018 рік у власність передано п’ять таких ділянок.
Голова сільради Стрілкового Олександр Пономарьов цій новині спочатку ніби здивувався. Та потім все ж розповів, що захисна прибережна смуга, частиною якої є і пляжна зона, справді відведена. От тільки показати документи не може – вони у районній адміністрації.
“Є прибережна захисна смуга. А як правило, межі захисної смуги співпадають з пляжною зоною. У нас захисна смуга вздовж Азовського моря – 100 метрів. Проект є – 100 метрів”, – повідомив Пономарьов.
Отже, у Стрілковому на свій розсуд трактували Земельний та Водний кодекси і скоротили прибережну захисну смугу до мінімальної ширини пляжної зони, яку вирішили взагалі не встановлювати.
“Я з вами не згоден. Тому що у всьому, що зроблено, ми дотримувались проекту прибережної смуги”, – каже Олександр Пономарьов.
Відведені сільрадою під час головування пана Пономарьова ділянки у стометровій пляжній зоні на кадастровій карті ми знайшли разом з ним. Ось тільки на підставі якої норми закону вони були виділені під будівництво житлових будинків та господарських споруд, він так і не пояснив, посилаючись на генеральний план села, який було спроектовано у відповідності до проекту відведення захисної смуги.
“Я не можу понести за це відповідальність. Відповідь на це питання ви отримаєте в Генічеську”, – каже голова сільради.
Шукати відповіді ми поїхали в Генічеську районну адміністрацію. Рішення про відведення захисної смуги узбережжя на території Стрілківської сільради справді є.
“Рішення про затвердження є. Цей проект затверджено в 2009 році. У нас є копія цього проекту, потрібна для роботи. Тут зазначені всі бази відпочинку, вся територія, ось прибережна захисна смуга. Вона встановлена згідно існуючої забудови – тут може бути і 20 і 50 метрів від води. Якщо територія вільна від забудови – встановлюється 100 метрів”, – пояснила Ельвіра Усеїнова, в.о. завсектором містобудування та архітектури Генічеської РДА.
Йдеться про пансіонати, бази відпочинку та дитячі табори, побудовані ще в радянські часи. Їх межі дійсно захоплюють стометрову зону від урізу води, бо ділянки під них надавались разом із пляжами. Ось тільки більша частина земель, що зараз виділяються громадянам Стрілківською сільрадою – це пустир на березі моря. І старої забудови там точно немає. Але в РДА переконують – на момент проектування вона там була.
“Я ж вам вже казала. Ось читаємо той же Водний кодекс, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремим проектом – у нас є цей окремий проект. Він розроблений. Я вам читаю, що коли розроблявся цей проект, була визначена вже та існуюча забудова, що була”, – каже Ельвіра Усеїнова.
Проводити археологічні розкопки ми не будемо, на відео з безпілотника, який ми орендували для підготовки матеріалу, і неозброєним оком видно, що ніякої забудови не було.
Аби зрозуміти, чому нам розповідають байки про неможливість дотримання закону, варто просто дізнатись, кому належать ці ділянки у пляжній зоні.
Чия земля?
Здавалося б, в першу чергу знати земельне законодавство має начальниця управління державного земельного кадастру ГУ Держгеоекадастру у Херсонської області Наталя Потапкіна. Ось тільки тут є і її ділянка, від якої до моря трохи більше 50 метрів.
Цю землю Наталя Потапкіна отримала у 2018 році, тому в її декларації про це не згадується. В цільовому призначенні вказано, що ділянка надана під будівництво житлового будинку і господарських споруд. Хоча нагадаємо, що і водним і земельним кодексом чітко прописано: будувати у межах пляжної зони будь-які споруди, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних заборонено.
Пояснити, як так вийшло, головна земельниця області не змогла, а на запитання журналістки реагувала так, ніби вона вже на допиті у слідчого:
– У вас же також там є земельна ділянка.
– Де? – уточнює пані Наталя.
– В селі Стрілкове, в в районі бази “Ювілейна”.
– Може бути і є, так. Вона відведена відповідно до рішення сільської ради проектом землеустрою.
– Земельна ділянка видавалась в стометровій зоні від води – ви ж, як людина, яка працює з землею, мали це розуміти?
– Я не можу це коментувати.
– Це ж ваша особиста власність.
– Я не можу свідчити сама проти себе.
Хоча її можна зрозуміти: хто ж не хоче пити ранкову каву, дивлячись на море. Тому сусідів у пані Потапкіної чимало.
Поруч – будинок голови Генічеської райадміністрації Олександра Воробйова. Його теж збудовано в 50 метрах від урізу води. Але цікаво інше: цей будинок, записаний на дружину Юлію Леміш, у декларації Воробйова вказаний, а земля під ним – ні. Як він був побудований на невідведеній землі, незрозуміло – на кадастровій карті ця ділянка не позначена як оцифрована і не має кадастрового номеру.
“Жіночка за цією адресою звернулась до нас із заявою надати дозвіл на викуп земельної ділянки на підставі права власності на цей будинок. Згідно законодавства ми розглянули це питання на сесії і підстав для відмови, зрозумійте мене правильно, ми не знайшли. Проект там – 30 метрів прибережної зони”, – повідомив Олександр Пономарьов, голова Стрілківської сільської ради.
Він стверджує, що землю під будинком пані Леміш видали у 2018 році, але рішення сільради надати відмовився.
Голова Генічеської райдержадміністрації Олександр Воробйов посприяв нам у отриманні доступу до документів в секторі містобудування та архітектури району. Але зустрітися з ним, аби отримати інформацію щодо земельної ділянки, де зведено будинок, у якому він мешкає із власницею-дружиною, нам так і не вдалося. Він зіслався на нараду у Херсоні. (Вже після публікації цього матеріалу Олександр Воробйов зв’язався з нашим кореспондентом та повідомив, що ділянка не була оформлена через спротив колишнього керівництва обласного управління Держгеокадастру. Наразі, за його словами, триває процес оформлення ділянки).
Територія по берегу від будинку глави адміністрації і в напрямку адмінкордону Криму на кілька кілометрів вже розбита на ділянки, що займають і пляжну зону. І, як видно, жодної старої забудови тут немає. А орендаторами наділів у Стрілковому, в декількох метрах від води є чиновники різних рівнів і режимів.
Тут ділянка біглого екс-голови Генічеської РДА Сейтумера Німетуллаєва, який знаходиться у розшуку СБУ. ПП «Чонгар», засновником якого він є, отримало 10 га під будівництво рекреаційного комплексу.
Неподалік п’ять гектарів отримала фірма «Азовський парус», однією з власників якої є Олена Олефіренко – дружина Сергія Олефіренко, начальника обласної податкової інспекції.
Земельна ділянка фірми Олени Олефіренко, дружини начальника ОДПІ Сергія Олефіренка Фото investigator.org.ua
Цільове призначення – для будівництва та обслуговування об”єктів рекреаційного призначення, однак будівництво ще не ведеться.
Ще дві ділянки по 5 гектарів надані в оренду фірмі депутата Херсонсько ї облради від Блоку Порошенка Альберта Черепахи та його дружини під будівництво рекреаційного об’єкту і також – із виходом на власний пляж.
Далі по берегу, перед базою відпочинку «Паллада», – пустир розділений на дев”ять майже рівних ділянок, що займають частину пляжної зони .
Серед власників – власники одного з херсонських ринків та Анна Добровольська – головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції в Державній Азовській морській екологічній інспекції.
Офіційні пляжі Стрілкового
Ми зустріли ще одне цікаве застосування земельного і водного законодавства у Стрілковому. За даними Держспоживслужби, на території сільради є п”ять офіційних пляжів, на відкриття яких щороку додається погодження. Але, судячи з даних кадастрової карти, три з них – бази відпочинку “Гренада” й “Стрілкове” та пансіонат “Сокіл” – не мають ділянок у пляжній зоні. При цьому, в рекламі та на своїх сайтах ці заклади наголошують, що мають власний впорядкований пляж. І в цьому легко пересвідчитись. Як виявилось, договорів оренди прибережної землі сільрада з цими юрособами не укладає – аби підприємці не платили за неї увесь рік. Небачена доброчинність, погодьтесь.
“Ми сьогодні опрацьовуємо практику: на першому етапі закріплення пляжу на підставі договору на благоустрій з підприємством, біля якого знаходиться цей пляж. В цьому договорі передбачена плата і їхня відповідальність за санітарну чистоту. В цьому році ми відпрацювали практику укладання договорів про благоустрій. І ми з депутатами вже налагодили схему: ми їм будемо давати пляжі в оренду за мінімальну плату. Бо платити за пляж цілий рік, погодьтесь, не кожен захоче”, – каже Олександр Пономарьов.
Отже, щоб знайти ілюстрації для приказки про закон, який що дишло, вам варто завітати до Стрілкового.
Нас же курортне село проводжало російським гімном олімпіади в Сочі 2014 року. Тієї, після якої Путін загарбав Крим. Цю пісню крутять дітям, які відпочивають у дитячому таборі “Альбатрос”, що належить гірничо-збагачувальному комбінату із групи “Метінвест” олігарха Рината Ахметова та нардепа Вадима Новинського.
Далі буде…