У проекті «Шуцмани Путіна. Козаки» ми згадували про те, як представники козачих угруповань Росії напередодні та під час анексії Криму масово прибували до півострова через Керченську поромну переправу. Їхали вони зокрема й пасажирсько-автомобільним поромом «Николай Аксёненко», який вийшов у свій перший комерційний рейс «Порт Кавказ – порт Крим» якраз 25 лютого 2014 року. Цей пором належить ТОВ «Аншип», яке входить до групи компаній «АнРуссТранс», власником якої є російський бізнесмен, колишній заступник міністра транспорту РФ Олександр Анненков.
Анненкову належать і залізничні пороми «Петровск» і «Анненков», що курсують Керченською протокою. Та й сама Керченська залізнична переправа належить Анненкову – саме його ТОВ «Анроскрим», що також входить до ГК «АнРуссТранс», займалося відновленням та запуском у 2004 році залізничного поромного сполучення між портами Крим і Кавказ.
В.Путін, Л.Кучма і В.Янукович у Керчі, 2004 р. Фото kremlin.ru
Тоді на свіжепофарбованому поромі через протоку на зустріч із президентом України Леонідом Кучмою до Керчі прибув Володимир Путін – підтримати кандидата у президенти Віктора Януковича. А міністри транспорту двох країн – Ігор Левітін і Георгій Кірпа підписали угоду про організацію прямого залізнично-поромного сполучення через Керченську протоку.
Міністри транспорту РФ та України Ігор Левітін і Георгій Кірпа у Керчі, 2004 р. Фото kremlin.ru
Матеріальне втілення цієї угоди – залізничні пороми «Петровск» і «Анненков» також сталися Росії в нагоді під час анексії Криму – саме ними до півострова було доправлено ешелони з російською військовою технікою та озброєнням. До «референдуму» – потайки, вночі, а після – не криючись.
Залізнична поромна переправа була єдиним шляхом, яким у короткі терміни російські війська та військова техніка у великій кількості могли потрапити до Криму через Керченську протоку. І те, як оперативно та безперешкодно вона була залучена до виконання цієї місії, дозволяє припустити, що ця логістична операція планувалася заздалегідь, і цілком можливо, що й саме відновлення переправи росіянами за десять років до відомих подій відбувалося в межах підготовки до анексії.
Що ми знаємо про Олександра Анненкова? Фаховий залізничник, зробив кар’єру у транспортній галузі. Дослужився у 1999 році до посади заступника міністра шляхів сполучення РФ – щоправда, вже у 2000 р. пішов з державної служби і тоді ж очолив Раду директорів акціонерного товариства «АнРуссТранс», яке спеціалізується на поромних перевезеннях.
Олександр Анненков Фото anrusstrans.ru
Генеральним директором АТ «АнРуссТранс» є син Олександра Анненкова Василь.
До Групи компаній «АнРуссТранс», окрім непрофільних активів, входять судоходна компанія ТОВ «Аншип», яка й володіє поромами «Николай Аксёненко», «Петровск» і «Анненков», ТОВ «Анроскрим», що працювало над відновленням роботи залізничної переправи «Крим-Кавказ», та ТОВ «ТИС-Крым» (м.Керч), що керує роботою переправи.
Директор ДП «ТІС-Крим» Сергій Ходько на фоні російської військової техніки Фото kerch.net
Варто зазначити, що ТОВ «ТИС-Крым» створювалося як українське підприємство «ТІС-Крим», і лише після анексії було перереєстровано у російських реєстрах. Саме ДП «ТІС-Крим» під керівництвом її директора Сергія Ходько надало свої потужності для масового прибуття російських козаків до Криму у лютому 2014 року, а потім – і для доставки російських військ та техніки. Сам Ходько не криючись розповідає про це:
«Волею судьбы наши коллективы – ГСК Керченская паромная переправа и ООО «ТИС-Крым» – оказались в гуще событий Крымской весны и февраль-март 2014 года навсегда врезался нам в память и в историю наших предприятий, которые работали по обеспечению грузовых и пассажирских перевозок. Мы оказались первые, кто воспринял первую, вторую и третью волну, как мы для себя называем, этих массовых перевозок. Ребята переправлялись организованными группами, в обычной одежде, но форма и нагайки у них были с собой. Украинские таможенники, пограничники, их выявляли, часть пропускали, часть останавливали, часть возвращали. Но постепенно задача выполнялась – в течение 2-3 дней были массово переброшены людские резервы».
«ТИС-Крым» був дочірнім підприємством української ж компанії ТОВ «Техінвестсервіс», яка у свою чергу належить компанії Ugtransterminal LTD (Республіка Кіпр). Кінцевим бенефіціаром цієї кіпрської компанії є знову ж таки Анненков Олександр Васильович. Юридична адреса ТОВ «Техінвестсервіс» – Київ, Голосіївський проспект, 120, корпус 1. За цією адресою розташований звичайний дев’ятиповерховий панельний будинок.
Київ, проспект Голосіївський, 120 к.1 Фото investigator.org.ua
Наш кореспондент спробував знайти офіс ТОВ «Техінвестсервіс» за вказаною адресою, але окрім чотирьох житлових під’їздів, відділення банку та магазину з продажу ковдр там нічого побачити не вдалося. Телефонні номери ТОВ «Техінвестсервіс», вказані в реєстрі, «тимчасово не обслуговуються». Проте, в реєстрах є ще декілька компаній із цими телефонними номерами, і більшість із них вказує іншу адресу – Київ, вул. Львівська, 18, корпус В.
Київ, вул. Львівська, 18, корпус В Фото investigator.org.ua
Реєстри свідчать, що ТОВ «Техінвестсервіс» на 1 січня 2019 року мало 1 млн 680 тис податкового боргу, а 23 січня суд наклав арешт на печатку ТОВ «Техінвестсервіс», вилучену під час обшуку 17 грудня 2018 року у справі за ст.212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків).
Але це лише невелика частина боргів ТОВ «Техінвестсервіс». За даними Реєстру судових рішень, ТОВ «Техінвестсервіс» мав борги не лише перед бюджетом. 27 липня 2016 року Господарський суд міста Києва вирішив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестсервіс» на користь ПАТ Акціонерний банк «Столичний» заборгованість у розмірі 2,57 млн доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 489 552 долари США та судовий збір у розмірі 172 536 грн 44 коп – про це йдеться в рішенні Київського господарського суду від 27 липня 2016 року у справі № 910/10063/16. А в ухвалі від 15 листопада 2018 року з тієї ж справи Верховний Суд згадує, що власником приміщення під літерою В за адресою Київ, вул. Львівська, 18, є ТОВ «Техінвестсервіс». Так само як і власником більшої частини корпусу А за тією ж адресою. Ці будівлі оцінювалися в рамках стягнення заборгованості ТОВ «Техінвестсервіс» перед банком «Столичний».
Отже, людина, компанії якої зіграли одну з ключових ролей в анексії українських територій, продовжує володіти бізнесом в Україні. Ба більше: компанії Олександра Анненкова, що брали участь у перевезенні російських військ до Криму, досі не потрапили під українські санкції – там немає ані Групи компаній «АнРуссТранс», ані ТОВ «Аншип», ані ТОВ «ТИС-Крым».
Сам Анненков у списку персональних санкцій присутній – разом із дружиною Лідією Анненковою, але не через сприяння окупації Криму за допомогою перевезень людей і техніки. Олександр та Лідія Анненкови позначені у санкційному списку РНБО як засновники «Севастопольского морського банку».
АТ «Севастопольський морський банк» – це колишній український банк «Морський», перереєстрований у Севастополі за російським законодавством. Саме «Морський» разом із Чорноморським банком реконструкції та розвитку забезпечив рух грошей у Криму після того, як у травні 2014 року Нацбанк України закрив усі українські банкові установи на півострові. Отже, банк Анненкова послужився окупантам так само, як і його пороми. І це наразі єдиний актив Анненкова, що потрапив до українського санкційного списку.
Схема власності АТ «Севастопольський морський банк» викладена на сайті банку. Деякі дані в ній є застарілими, але загальне уявлення про структуру власності за нею можна скласти. Анненков володіє банком напряму (6,8%) та через десять кіпрських компаній, дев’ять з яких належать йому, а ще одна – «Сандрей Трейдінг ЛТД» – його дружині Лідії (99,99%) та дочці Анні (0,01%).
Кіпрські офшорні компанії Анненкова, у свою чергу, володіють дев’яттю фірмами, що зареєстровані у Керчі за однією адресою та наче під копірку списаними видами діяльності. Це товариства з обмеженою відповідальністю «Ювикс», «Ескорт», «Імперіал», «Термікс», «Одеон», «Симком», «Технекс», «Ягуар» та «Янкон», які володіють пакетами акцій банку, що не перебільшують 10%. Ще 12% належали ТОВ «Страхова компанія Ангарант», правонаступником якої є ТОВ «Ангарант» – ним володіють власне АТ «Севастопольський морський банк» (більше 80,012%) та в рівних долях ТОВ «ТИС-Крым» і сам Олександр Анненков.
Севастопольський морський банк є засновником створеного у 2005 році ТОВ «Севастопольські транспортні системи» – раніше серед засновників було також ТОВ «Сандрей», що належить вже знайомій кіпрській компанії «Сандрей Трейдінг ЛТД», яка записана на дружину та доньку Анненкова.
Ця компанія здійснює поромне перевезення з Артбухти Севастополя на Північну сторону. У далекому 2011 році керівництво Севастопольського морського порту вивело із експлуатації нібито для модернізації старі радянські пороми, а у 2012 звільнену нішу заповнив Анненков – він купив два норвезькі пороми з десятирічним терміном експлуатації, які й почали курсувати бухтами міста.
У деяких публікаціях того часу стверджувалось, що то була заздалегідь спланована операція з вичавлювання державного перевізника ДП «Севастопольский морський торговий порт» (підрозділ «Портофлот») з ринку поромних перевезень на користь «Севастопольских транспортних систем» Анненкова. Зокрема, усіх працівників «Портофлоту» змусили написати заяви про звільнення. У будь-якому разі, на час анексії поромна переправа – єдиний вид транспорту, який міг швидко переміщувати великі групи людей між південною та північною частинами Севастополя – повністю контролювалася росіянами.
Нафтобаза в Інкермані Фото sevastopol.su
Ще один севастопольский інтерес Анненкова – це нафтобаза в Інкермані. Ще за пару років до анексії у ЗМІ згадувалося, що російський бізнесмен має намір створити в Інкермані перевалку пропан-бутанової суміші. За володіння нафтобазою сперечалися АТ «АнРуссТранс» і українське ТОВ «Стемв-Груп», яке належить п’яти юридичним особам з Белізу – кінцеві бенефіціари їх приховані, але у ЗМІ вперто циркулюють твердження про те, що ця компанія є близькою до групи «Приват» Ігора Коломойського. Втім, окупаційна «влада» Севастополя націоналізувала нафтобазу, і попри судову тяганину, яка тривала до початку 2017 року, залишила її собі.
Отже, з нафтобазою в Анненкова не склалося. Трохи зіпсували життя й міжнародні санкції – довелося згорнути деякі поромні лінії у Чорному морі. Проте, вочевидь, цього замало. Компанії Анненкова, що зіграли ключову роль в анексії Криму, все ще не включені до українського санкційного списку. І цю прогалину треба якнайшвидше заповнити.
