Де саме були і що саме робили 20 лютого 2014 року кримський та севастопольский підрозділи «Беркуту»? Чи причетні вони до вбивств учасників Майдану? Куди поділася автоматична зброя, яку видали «беркутівцям» за наказом голови МВС? Про це та інше – у інтерв’ю керівника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Сергія ГОРБАТЮКА програмі «Питання національної безпеки» (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська).
Валентина Самар: Сергію, ми знаємо, як зустріли севастопольський і кримський «Беркут» вдома після повернення з Києва в лютому 2014 року. Знаємо, що вони робили на блокпостах на в’їзді до Криму. Але про їхню участь у подіях 18-20 лютого у Києві відомо не так вже й багато. Були деякі заяви, що вони жодним чином не були задіяні у злочинах на Майдані. Чи так це?
Сергій Горбатюк: Зі сторони слідства, прокурорів заяв таких категоричних не робилося. Єдине, що стверджували, що їм не повідомлено на сьогоднішній день про підозру. Тобто, не зібрано достатніх даних, які дозволяють скласти процесуальний документ — повідомлення про підозру у причетності до тих чи інших злочинів. Тому що підрозділи, які перебували у місті Києві – вони всі під перевіркою, під слідством. Впродовж всіх подій, які нами розслідуються, починаючи з листопада 2013-го року до лютого 2014-го року. Адже в них відбувалася ротація, і в певні дні були одні підрозділи, в інші – інші. Але на події 18-20 лютого практично всі підрозділи були в місті Києві. І відповідно, всі брали участь так чи інакше і в розгоні мирного наступу до Верховної Ради вранці 18 лютого, і в штурмі Майдану під виглядом антитерористичної операції в ніч з 18 на 19 лютого. Вони перебували там і вранці 20 лютого до відходу, коли їх змінила, як відомо, спецрота «Беркуту», якій, за результатами розслідування, інкримінуються розстріли на вулиці Інститутський.
Валентина Самар: По тих епізодах, які розслідувані чи розслідуються на сьогоднішній день, є представники севастопольського чи кримського «Беркуту»?
Сергій Горбатюк: По тих епізодах, повторюсь, повідомлення про підозру бійцям севастопольського чи кримського «Беркуту» не здійснювалося. Знову ж, це не виключає можливості участі, але ситуація тут суттєво ускладнена, тому що відсутня можливість отримувати документи про їхнє перебування у місті Києві – це фотокартки, їхні особові справи, які дозволяли б ідентифікувати їх набагато швидше, ніж це відбувається на сьогоднішній день. Тому що по всіх інших підрозділах така інформація зібрана, і якщо є дані про перебування тих чи інших «беркутівців» з інших територіальних підрозділів «Беркут», проводяться портретознавчі експертизи, які не завжди, але часто дозволяють чітко ідентифікувати ту чи іншу особу. В цих ситуаціях це неможливо, але робота триває саме в частині отримання показань і тих же самих «беркутівців», і інших працівників міліції, і потерпілих, і свідків. Однак, найбільш достовірна інформація може бути отримана саме від правоохоронців, які знають, хто був безпосередньо, знають по прізвищах, знають, який підрозділ. Але саме в цій частині в нас практично абсолютна відсутність показань від правоохоронців, які перебували на місцях, за виключенням одиниць, які там були відсутні. І це велика проблема, яка шкодить розслідуванню і не дозволяє отримувати більш повні результати. Водночас робота продовжується, і я думаю, що якщо будуть отримані дані, то будуть і підозри.
Валентина Самар: У всім відомій реконструкції подій на Майдані виділяється один епізод, який названий реконструкторами «Беркут» з зеленими ознаками». В них на правій руці була зелена пов’язка і на шоломі – зелений квадрат. Що це був за підрозділ?
Сергій Горбатюк: За результатами розслідування, в тому місці на ранок 20 лютого перебували підрозділи кримського, севастопольського «Беркуту» і дніпропетровського «Беркуту». І як раз на долучених до провадження матеріалах є ознаки того, що ці особи могли стріляти як в осіб, які отримали смертельні поранення, так і в осіб, які отримали інші поранення. Тобто вони перевіряються на причетність до цього злочину. Єдине, що ці вбивства також інкримінуються і «беркутівцям», які перебувають на лаві підсудних. Виходячи з того, що застосування зброї відбулося того дня, вони були, за версією слідства, яка відображена у повідомленнях про підозру і ґрунтується на зібраних даних, на виконанні наказу про застосування зброї стосовно протестувальників. Відповідно, всі ці підрозділи були об’єднані єдиним наказом, вони один одного доповнювали, і відповідно, в підозрах «беркутівцям» фігурує, що ряд вчинених вбивств було вчинено невстановленими співробітниками інших підрозділів «Беркуту». Тобто цей напрямок в ході розслідування є , єдине, що на сьогодні не встановлені ті конкретні особи, яким можна це інкримінувати.
Валентина Самар: Тобто те, що стосується вбивства Арутюняна, Балюка і Вайди, ви зараз не можете сказати, що комусь конкретно оголошувалася підозра?
Сергій Горбатюк: Про причетність до цих вбивств повідомлялося про підозру «беркутівцям», в тому числі тим, які перебувають на лаві підсудних. Але безпосередньо тим, хто міг застосовувати саме помпові рушниці, заряджені мисливськими набоями, на сьогоднішній день, так, не повідомлялося.
«Беркут» 20.04.2014 веде вогонь по учасниках Майдану Фото: Jus Talionis Reconstruction Lab
Валентина Самар: Ви ідентифікували, що це за підрозділ із зеленими позначками?
Сергій Горбатюк: Не готовий відповідати на 100%. Мені доповідали, що в тому місці в той час було два підрозділи – севастопольський, кримський і дніпропетровський.
Валентина Самар: Тоді три, адже севастопольський і кримський — це два різних підрозділи.
Сергій Горбатюк: Так, оскільки Севастополь – місто республіканського підпорядкування, то це різні підрозділи саме з точки зору їх створення, формування і так далі. Єдине, що і той, і той підрозділ недоступні для розслідування, бо перебувають на території Криму, тому, виключно з цього, я і об’єднував їх.
Валентина Самар: Буквально тиждень тому севастопольський канал НТС — Незалежне телебачення Севастополя (належить колишньому «народному меру» Олексію Чалому) опублікував відео, що знімалося 20 лютого, на якому є відхід із Майдану по Інститутській туди до Банкової саме севастопольського підрозділу. Кілька разів там і в гучномовець говориться, що це Севастополь, і коли вони вже підійшли до Адміністрації президента, там чітко чути, що командир говорить: «Херсон-1, це Севастополь-1» і так далі. І це йшли люди саме з зеленими пов’язками і позначками. Якщо вам невідомо, ми це відео вам надамо, але ідентифікація цього підрозділу, здається, не така вже і важка справа.
Сергій Горбатюк: Це відео на теперішній час вже долучено до матеріалів, нам адвокат потерпілих одразу дав посилання на нього, і відповідно, воно передано в роботу для того, щоб його ідентифікувати. Думаю, з урахуванням цього відео розслідування просунеться. Єдине що, оскільки дані в нас були зібрані до моменту появи цього відео, то я не готовий говорити про конкретику повну, тому що це треба знову ж запитувати слідчого. Тому наразі можу тільки сказати, що не зібрано дані для повідомлення про підозру. Але яка робота проведена до теперішнього часу для їхньої ідентифікації, потрібно уточнювати.
Валентина Самар: Наскільки реально взагалі організувати роботу по розслідуванню саме участі кримських підрозділів? Чи хтось окремо ними займається?
Сергій Горбатюк: Немає такої роботи по конкретному підрозділу, робота йде від злочинів. Тобто якщо в тому чи іншому місці зафіксована присутність підрозділів «Беркут», то, відповідно, спочатку йде робота з ідентифікації підрозділів, а далі – робота з ідентифікації осіб, які в той час там перебували.
Валентина Самар: Чи є інформація у слідства, що було зі зброєю, яка була в них? Судячи зі спогадів Сергія Абісова, який керував сімферопольським «Беркутом», уряд Криму надав їм борт, яким вони перевозили поранених. Також там йдеться про те, що вони завантажились в нього з обмундируванням і зброєю. Чи відомо це вам? Що вивозилася зброя в Крим?
Сергій Горбатюк: До кінця дня 20-го лютого чи початку дня 21-го лютого озброєння у всіх практично «беркутівських» загонів, які перебували в місті Києві, зокрема і на 18-20-го лютого, крім спецроти київського «Беркуту», – це було від п’яти до десяти помпових рушниць, які як штатний спецзасіб має застосовуватися виключно з гумовими кулями. Але з початку розгону мирного наступу в нас встановлені факти про те, що з відома керівництва ці підрозділі незаконно озброювалися мисливськими набоями. Тобто, перетворюючи спецзасіб несмертельної дії у фактично вогнепальну зброю.
Але вже після розстрілів на Майдані був наказ міністра внутрішніх справ у кінці дня 20-го лютого озброїти всі підрозділи вогнепальною зброєю. І тоді відбувалася роздача всім підрозділам автоматів Калашникова, тобто вогнепальної зброї. В тому числі і «тітушкам» в ніч з 20 на 21 було видано 408 стволів з бази зберігання зброї на Святошино. Фактів застосування саме цієї збро не було, але частина підрозділів її здала згодом, а, наскільки я пам’ятаю, саме ці підрозділи саме з цією зброєю відбули до місця дислокації. Хоча яка кількість цієї зброї була перевезена, треба уточнювати за матеріалами слідства.
