Україна – єдина країна Європи, де діє заборона на продаж землі сільгосппризначення. Шість мільйонів українських громадян отримали земельні паї, але вони не можуть вільно розпорядитися ними – ні продати, ні закласти у банку. Люди так і помирають, не скориставшись власністю в повній мірі. Бюджети недоотримали десятки мільярдів гривень податків, а Україна в цілому – мільярди доларів інвестицій. Президенти і парламенти усіх каденцій кажуть, що для відкриття ринку треба підготуватись: захистити його від скупівлі українського чорнозему підступними іноземцями, ухвалити гарні закони, сформувати кадастр. Але далі слів справа не рухається – дія мораторію на вільний обіг землі продовжується з року в рік, а нинішній уряд тричі поспіль провалив терміни подання до парламенту законопроекту «Про обіг земель сільськогосподарського призначення».
Між тим, ринок сільгоспземель існує – чорний, тобто нелегальний і корупційний. Сенс цього ринку в тому, щоб через напівзаконні схеми отримати землю у громадян за безцінь. Саме з такою схемою випадково стикнулися кореспонденти Центру журналістських розслідувань, яким для збору доказів довелося побути у ролі продавців свого права на землю.
Два гектари – за триста гривень
У мережі безліч оголошень про підробіток. На одне з них на платформі OLX наштовхнулись і ми. Оголошення без подробиць: «Підробіток на понеділок» і сума – 300. Оскільки час був передвиборчий, подумалось, що йдеться про якість агітаційні заходи із оплатою готівкою, тобто, не із виборчого фонду. Але за вказаним в оголошенні телефоном чоловік повідомив, що гроші дають за передачу свого права на отримання землі сільгосппризначення. Він переконував, що 300 гривень – це добрий бонус за якихось 40 хвилин оформлення довіреності на ділянку землі, адже,вона, за його словами, «вам все одно не потрібна, ви ж не на аграріїв вчились, та й отримати її довго і майже неможливо».
Як виявилось, це був початок відпрацьованої схеми для формування великого масиву аграрної землі в обхід мораторію на її продаж.
Двір на вул. Софіївській, 10, вхід до офісу нотаріуса Віти Чорнєй Фото: investigator.org.ua
Людям, які відгукнулись на оголошення (а серед них – і кореспонденти ЦЖР), призначили зустріч на Майдані – біля кафе МакДональс. Молодий чоловік, який нас зустрічав, провів до двору на вулиці Софіївській, 10. Біля під’їзду з вивісками «нотаріус» зібралось близько 20 людей. Серед них – студенти, безробітні, і навіть батько з дитиною.
Ніхто достеменно не знав, що за документ маємо підписувати і від якої саме земельної ділянки відмовлятися, тож обмінювались куцою інформацією в очікуванні черги.
– Якщо так взяти, то ще невідомо, що там підписувати. В ломбарді 300 грн лишилось за ноут погасити і забрати…
– Кажуть, що це тільки по Києву. Якщо захочеш земельну ділянку у Львові або в Одесі отримати….
– То можна знову?
– Так. Як мені цей Саша пояснив, тут є якась ділянка землі, ти від неї просто відмовляєшся. Це не значить, що ти відмовляєшся від всіх земель.
Людей координували три хлопці, яких ми будемо називати «координаторами». Один із них зустрічав клієнтів біля метро, супроводжував до під’їзду на вулиці Софіївській і відповідав на питання:
«Смотрите, у вас есть право, которым вы не сможете воспользоваться. Чтоб им воспользоваться, надо в колхоз, отучиться, короче, заниматься землей. Знаете, как в селе? Так как оно вам не надо, вы просто от него отказываетесь», – переконував «координатор».
Один з «координаторів» земельної оборудки Фото: investigator.org.ua
Біля під’їзду стояли ще двоє хлопців, один із яких заводив клієнтів до офісу нотаріуса. Процедура тривала досить довго – спочатку в людей зібрали паспорти та довідки з індивідуальним податковим номером, начебто, для перевірки на наявність боргів.
Згодом запрошували по двоє клієнтів до офісу – підписувати довіреності. Тут люди вперше побачили, кому вони передають право на землю – у бланк довіреності , який їм надала помічниця нотаріусу, вже були занесені дані клієнта та Риженка Романа Олександровича. Такий же бланк отримала і кореспондентка ЦЖР Єлизавета Стрій, яка, згідно тексту, довіряла Риженку «отримати у приватну власність на моє ім’я, зареєструвати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, продати земельну ділянку, яка розташована у Київські області, за ціну та на умовах на їх розсуд».
Довіреність на ім’я Риженка Р.О. Фото: investigator.org.ua
У довіреності не було уточнено, на отримання, приватизацію та подальший продаж земельної ділянки якого цільового призначення передавались права Роману Риженку. Усно помічниця нотаріуса пояснювала, що, скоріш за все, ділянка буде використовуватись для ведення особистого селянського господарства (ОСГ) або передана якомусь забудовнику зі зміною цільового призначення.
Співробітниця офісу нотаріуса Віти Чорнєй Фото: investigator.org.ua
На запитання Єлизавети Стрій, чи зможе вона згодом після цього отримати ділянку під будівництво власного будинку, ймовірно помічниця нотаріуса Олександра Крушенко запевнила, що проблем не повинно бути:
«Наскільки я знаю, вони не приватизують під забудову у такій кількості. Зазвичай, чим вони займаються, це ОСГ – два гектари, або садівництво – 12 соток. Вони приватизують, а потім це реалізується. Це робиться не для якихось аферистичних схем. Це робиться для великих фермерських господарств… В принципі, я не знаю цих всіх подробиць. Але проблем у вас не може бути. Коли вона (ділянка – ред.) реалізується, вона реалізується без податку. Найбільше приватизується ОСГ або садівництво. А потім може переводитись цільове призначення, але це не буде вважатися, що ви використали своє право під забудову».
Ознайомившись із текстом довіреності і не заходячи до нотаріуса, люди ставили підписи у нотаріальній книзі та, не платячи нотаріального збору, прямували на вихід.
Бланк довіреності, як зафіксували журналісти, залишався у помічниці нотаріуса, копії не пропонувались. Журналістський експеримент кореспондентка ЦЖР зупинила, не підписуючи документ – пояснила необхідністю подумати. Ті ж, хто підписав довіреність, отримували на вулиці винагороду від координаторів. Отримав свої 300 гривень і студент Ігор Захарчук.
Ігор Захарчук Фото: investigator.org.ua
Ігор зізнається, що спочатку сумнівався, чи підписувати довіреність, але врешті його переконали пояснення помічниці нотаріуса:
«Боявся, що вони приватизують всю мою землю, всі права відберуть. Але мені потім в нотаріуса сказали, що це лише одна ділянка землі. Також я хвилювався, що я їм просто передаю цю землю. Також сказали там, що я не передаю у власність, вона залишається у моїй власності».
Бланк довіреності Ігорю, як і решті підписантів, на руки не дали – він лишився у офісі нотаріуса. Копію довіреності, каже студент, теж не пропонували.
Тут саме час нагадати, що чинне законодавство передбачає, що кожен громадянин України може один раз безоплатно отримати у власність земельну ділянку кожного цільового призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, для дачного будівництва, для гаражу, для ведення садівництва та особистого селянського господарства (ОСГ). У останньому випадку закон дозволяє безоплатно приватизувати до 2 гектарів аграрної землі. Як відомо, на продаж земель сільськогосподарського призначення накладено мораторій. Так от: мораторій застосовується тільки до паїв, а землі для ведення особистого сільського господарства продавати можна! На цьому і будується схема, що дозволяє ділкам та корумпованим чиновникам органів місцевої влади збирати, а фактично, скупляти величезні масиви сільгоспугідь.
У нашому випадку, судячи з усього, застосована схема «збирання земель» через передачу прав на їх приватизацію та продаж за довіреністю.
Без маски
Того ж дня кореспонденти ЦЖР прийшли до офісу нотаріуса вже як журналісти, однак, попри робочий день, двері їм не відчинили. А вже наступного дня нотаріус Віта Чорнєй привітно запросила до свого кабінету і відповіла на питання. Оскільки напередодні нотаріус не була присутня при підписанні клієнтами документів у кабінеті помічниці, вона не впізнала Єлизавету Стрій і впевнено розповідала власну версію подій, змальовуючи у деталях, як вона роз’яснювала права клієнтам. Віта Чорнєй каже, що у неї не викликав підозри той факт, що майже два десятки людей одночасно вирішили підписати однаковісінькі довіреності на одну й ту ж людину.
Нотаріус Віта Чорнєй Фото: investigator.org.ua
«Їх було чи 15, чи 18. Це не є велика кількість. Буває і більше нотаріальних дій у нотаріуса за день. Кожному громадянину були пояснені права. Кожен громадянин особисто підписував, читав. Що було не зрозуміло, пояснювали ще раз.Кожна людина, яка до мене зверталася, от так як ви, ми з нею сиділи, розмовляли. Я розповідала всі права, обов’язки, статті Цивільного кодексу, право видачі довіреності, право її скасування, відміни довіреності. Кожен з них був належним чином проінформований. Той, хто не погоджувався, той, кому не подобався текст довіреності, не підходили певні дані, люди не робили і не посвідчили. Вони консультувалися з юристом і з адвокатом. З кожним особисто розмовляла я перед вчиненням нотаріальної дії. Розмова: ми говоримо, пояснюємо Земельний кодекс, Цивільний кодекс, інститут представництва, розписуються кожен з них, і на цьому вони говорять нам «дякую»».
Проти слів Віти Чорнєй – відео, зроблене на телефон кореспондентами ЦЖР, на якому зафіксований увесь процес оформлення документів: і відсутність самої нотаріуски, і відповіді її помічниці на питання підписантів, і сам процес підписання довіреностей і в журналі у її кабінеті, а також відсутність оплати нотаріального збору і видачі довіреностей на руки.
Віта Чорнєй повідомила також, що вперше у житті бачила молодих людей, які привели групу клієнтів, каже, що вони представились їй як юристи, а про те, що за підписання довіреностей людям платили по 300 гривень, не знала.
«Ні, ну цього, вибачте, це… люба нотаріальна дія – це таємниця, є таємниця нотаріальний дій, регулюється законом про нотаріат. Що їм платять, де і що вони роблять, вибачте, це не моя компетенція, я цього не знаю, не могла знати і не скажу. Я цього не знала, вибачте. В мене є громадяни, особи, які звертаються за вчиненням нотаріальної дії або реєстраційної дії. Отак от. Ви ж бачите, я доступна, я нікуди не бігаю, нікуди не тікаю, я перед вами зараз спілкуюся, дуже задоволена вас бачити і приємно в нашому офісі», – запевнила Віта Чорнєй.
Земельні схеми: коментар юриста
Сенс оборудки із земельнимим ділянками, довіреностями та компенсаціями у триста гривень нам допоможе зрозуміти Георгій Могильний, юрист та визнаний експерт у сфері земельного законодавства:
Георгій Могильний, юрист Фото: investigator.org.ua
– Приватизувати ділянку має право персонально громадянин України, який це право ще не використав. Що робиться? Причому це, буває, роблять і в чесних випадках, коли людині просто немає часу самому бігати. Вона виписує довіреність на якогось юриста – або не обов’язково юриста -представляти її інтереси. Він замість вас бігає, оформляє всі документи, підписує договори на розроблення проектів, веде всі ці переговори, а потім ви отримуєте землю і, відповідно, за послуги щось йому платите.
Інша справа, якщо відразу довіреність виписується на продаж землі. Виходить, знаходиться людина, яка своє право не використала. І хтось хоче отримати фактично «на шару», безкоштовно 10 соток землі. Відповідно, людина дає доручення представляти його інтереси при приватизації землі. В результаті, якщо брати Київ, то Київрада готує документи на людину, яка виписала довіреність, після цього приймає рішення про приватизацію землі на користь цієї людини, потім її представник за дорученням оформляє право власності на людину, на яку приватизували. І продає вже як хоче, за скільки хоче потрібним людям. Тобто, фактично людина отримує ці 300 гривень за те, що його право на 10 соток використано. За документами він цю землю приватизував – саме він, але замість землі він отримає 300 гривень.
У нас один раз на території всієї України можна приватизувати два гектари землі сільгосппризначення. При цьому на ці два гектари землі жодні мораторії не поширюються. Їх вільно можна продавати скільки завгодно. В тій же Київраді є депутати, у яких по 50 таких ділянок у приватній власності – зібрані масиви. Виписується загальна довіреність, для людини приватизують землю і продають потім ці два гектари без будь-яких обмежень. А людина просто втрачає своє право їх отримати. Інша справа, що вона все одно цю землю не отримала б. Це як з ваучерами на приватизацію в 90-і роки: все одно ніякого доходу не було, у людей їх викуповували за копійки, а коли їх набиралося багато – приватизували великі підприємства за копійки за цими ваучерами. Те ж саме тут і з землею.
Існує багато схем. По-перше, те, що приватизують на фактично підставних осіб. Друге – мораторій не поширюється на два гектари, ось ці приватизовані. Він поширюється фактично тільки на паї. Відповідно, якщо якимось чином пай перестає бути паєм, наприклад, хтось взяв і з якоїсь причини відмовився – і земля стає державною. Цю землю відразу ж на потрібних людей по два гектари розписали і благополучно продали. Тобто, пай, який не можна було продавати, стає ділянками по 2 га, які легко і миттєво змінюють власника.
Обійти той же мораторій на продаж сільгоспземель існує купа методів. Наприклад, через зміну цільового призначення землі. Так, у нас бувають землі сільгосппризначення, а розробляється містобудівна документація, в якій планується будівництво сонячної електростанції чи заводу. Призначення всього масиву землі змінюється з сільгосппризначення – на промисловість. Земля змінює власника. Після цього ту містобудівну документацію скасовують, мовляв, тут нерентабельно будувати, ми подумали – чорноземи шкода. Цільове призначення знову змінюється на сільське господарство. А власник вже інший. Але це занадто дорого. Легше по два гектари ОСГ якось роздерибанити.
Від задоволення – до погроз
Отже тепер, коли ми з вами так багато знаємо про чорний ринок сільськогосподарських земель в Україні та схеми, за якими ці землі легко обходять мораторій на їх продаж, не важко зрозуміти, свідками та майже учасниками якої оборудки ми стали.
Невідомі особи через оголошення у мережі інтернет збирають людей, які за мізерний заробіток у 300 гривень готові передати своє право на отримання і продаж двох гектарів землі у Київській області людині, яку вони в очі не бачили. Хоча на тому ж OLX можна побачити, скільки мільйонів насправді коштують два гектари під Києвом. Київський нотаріус не здивована ніяк тим, що люди, яких приводять великою групою якісь молодики, одночасно підписують однаковісінькі довіреності на одну і ту ж особу. Нічого незаконного! Але всі дані Романа Олександровича Риженка люди вперше бачать на вже оформленому нотаріальному бланку довіреності, який вони підписують і ставлять підпис у нотаріальній книзі, але не в присутності нотаріуса. І саму довіреність людям не віддають – вона залишається у співробітниці офісу. Тобто, коли той же студент Ігор захоче сам продати оформлені Романом Риженком власні 2 гектари під Києвом – він ніяк не зможе підтвердити свої права.
І от коли Єлизавета Стрій вирішила телефоном задати уточнюючі, але незручні питання нотаріусу, Віта Чорній почала на них відповідати, але раптом перейшла на звинувачення. Вона вимагала не використовувати відзнятий матеріал з її зображенням і голосом, та погрожувала написати заяву до поліції про вимагання журналістами 1000 доларів за відмову від публікації компрометуючого матеріалу.
Проконсультувавшись з юристами, ми вирішили, що ідея про зверення до поліції досить слушна, і подали до Шевченківського управління поліції ГУ НП у місті Києві заяву про перешкоджання журналістській діяльності з боку нотаріуса Віти Чорнєй – за ознаками статті 171 Кримінального кодексу України. Чому саме така кваліфікація – розповідає Людмила Панкратова, відома медіа-юристка (Інститут розвитку регіональної преси):
Людмила Панкратова: Нотаріус Віта Володимирівна Чорнєй, яка оформлювала ці довіреності, почала погрожувати журналістці. При цьому вона має її персональні дані, тобто дані паспорту, і видно, що вона хоче їх поширювати дуже широко. Це я говорю з огляду на те, що ми отримали такі звернення на Viber Єлизавети Стрій. Такі дії можна розцінити саме як тиск на журналіста, оскільки бажання нотаріуса полягає в тому, щоб ці матеріали не вийшли. І це випливає з того, що вона не хоче, щоб поширювали її зображення, її голос і взагалі все те, що вона говорила. Хоча коментар був цілком нейтральний, логічний і законний. Нотаріус бачила, що перед нею журналістка, перед нею стояв мікрофон, і вона цілком спокійно відповідала на питання журналістки.
Людмила Панкратова, медіа-юристка Фото: Facebook ІРРП
Валентина Самар: Наскільки, на ваш погляд, законними були дії журналістів – враховуючи, що вони вели і приховану зйомку (фіксували свої дії), і відкриту?
Людмила Панкратова: Коли вони вели приховану зйомку, таки дії можна вважати правомірними, оскільки ця зйомка велася на звичайні телефони. Потім особи, які з’являються в сюжеті, погодилися – зокрема, студент Ігор – надати пояснення того, чому він пішов на цю оборудку. Іншим відкритим способом зібрати таку інформацію було неможливо. Але ця інформація становить значний суспільний інтерес, оскільки ми бачимо, що оформлюються довіреності, і потім ці люди нічого не знають про те, чи виділено на них земельні ділянки і яка їх подальша доля. Тобто щонайменше вони обмежені у праві мати інформацію про те, що відбувається далі з їхнім майном. Чому я так про це говорю? Тому що жодного документу, який би говорив про те, що в подальшому повірений повідомить особу про те, що сталося з його земельною ділянкою, ми не бачимо.
Валентина Самар: Нотаріуска заборонила зверненням на Viber журналістці використовувати її зображення, запис голосу, заблюрювати зображення і навіть відтворювати будь-яким чином те, що вона говорила. Чи порушили ми закон тим, що показали в своєму сюжеті ці всі зйомки? Де та межа?
Людмила Панкратова: Зйомки там, де нотаріус дає свої пояснення, тобто відповідає на питання журналіста, є цілком законними, тому що нотаріус бачила, що проходить відеозйомка, знала, що перед нею журналіст, і відповідала на її питання. Вона не є приватною особою, вона є особою, яка здійснює публічні послуги. Відповідно, тут йдеться про здійснення публічних послуг, і в цьому немає ніякого елементу приватного життя нотаріуса.
Валентина Самар: А запис телефонної розмови, де були погрози і звинувачення у вимаганні?
Людмила Панкратова: Запис телефонних розмов журналістка здійснювала для свого захисту, і так само, як записи здійснювала і нотаріуска, судячи з того, що вона також чітко зачитувала свої вимоги. І я думаю, що тут може бути в подальшому така дуель на диктофонах.
Отже, за словами юриста, закон на боці журналістів ЦЖР. Заяву до поліції подано – очікуємо на реакцію правоохоронців. І крапку в нашому розслідуванні не ставимо. Далі буде.
