Президент Зеленський ініціював потужний міжнародний форум у Маріуполі для залучення інвестицій на відновлення Донбасу. На виході виявилося два форуми — про гроші й людей. Про інвестиції в Україну у стані збройного конфлікту і гуманітарну політику. Все пройшло бігцем, пише Валентина Самар, головна редакторка Центру журналістських розслідувань для видання DT.UA.
Володимир Зеленський жваво і з нотками неформальності в спілкуванні та заохочень до оплесків відкривав обидва. RE:think. Invest in Ukraine, що зібрав у білому шатрі на Театральній площі Маріуполя рекордну кількість дипломатів, бізнесменів, урядовців та місцевих управлінців, і Форум Єдності, що тіснився в розкішному новому Центрі надання адмінпослуг на лівому березі міста. Промови президента були перенасичені яскравими метафорами: «дорога життя» Запоріжжя—Маріуполь (будувалась із 2016 року), Маріуполь за ці дні «відчув себе столицею України», а «інформаційне поле заміноване».
Форуми, що, за форматом, мали б передбачати обмін думками та дискусію, більше були схожі на презентації з украй обмеженим часом, відведеним на запитання. «Таймінг» — звучало там і сям із уст урядовців та їхніх помічників, які втікали від запитань журналістів з однієї панелі на іншу. Або ж на підписання меморандумів, — їх було 12, і вони теж пройшли майже «на ногах».
На брифінг прем’єр-міністра Олексія Гончарука (єдиний прес-захід упродовж двох форумів!) відвели 20 хвилин без синхронного перекладу, тобто послідовний «з’їв» половину часу. Його не вистачило навіть на запитання від «Новин Донбасу», аудиторія яких має бути реципієнтом і бенефіціаром допомоги та інвестицій, про які і йшлося два дні в Маріуполі.
Хоча, звісно ж, цільовою аудиторією форумів, а особливо RE:think. Invest in Ukraine, були дипломати, донорські організації та потенційні інвестори. Кулуарне опитування (тут зібрано думки кількох колег) показало, що враження були позитивні й сильні. Складових кілька. Вперше масштабний міжнародний публічний захід високого представництва відбувався в, по суті, прифронтовому місті. Звісно ж, невипадковий збіг: саме цього дня відведення збройних формувань у Золотому (попри інформацію про обстріли напередодні) на порядок посилило ефект причетності до важливих подій «із встановлення миру» тут і зараз.
Важлива деталь, яку відзначали представники іноземних компаній та організацій: досі їхнє керівництво забороняло відвідини, не кажучи вже про діяльність, контрольованої території Донбасу через підвищену небезпеку. Форум у Маріуполі, в цьому сенсі, — прорив.
Представники міжнародних організацій казали, що форуми в Маріуполі і їх програма, націлена на реінтеграцію людей, — це суперважливий посил щодо мирного врегулювання конфлікту. І — так, усі, звісно ж, уникали формулювання, який саме цей конфлікт: міжнародний (Росія — агресор проти України) чи внутрішній.
Особливий сигнал уваги щоразу спалахував, коли йшлося про «Приватбанк» і Коломойського. Здається, вперше і Володимир Зеленський, і Олексій Гончарук так жорстко й сконцентровано дистанціювались у своїх заявах від олігарха. А може, говорили те, що від них хотіли почути? І це добре розуміють ті, хто спостерігав, так би мовити, «роботу губами», — а час не дасть владі зійти з цієї доріжки. (Причому у внутрішньому порядку денному, про який нижче, тема «Приватбанк і люди» й досі не лише без відповіді, а й без постановки проблеми в порядок денний).
Найбільш гнітюче враження від форуму інвестиційного — відверта демонстрація відсутності інституційної пам’яті органів державної влади і відверта зарозумілість окремих членів уряду. Зі слів деяких спікерів складалося враження, що Україна почалася саме з них, досі був хаос. Насправді досі була відсутність політичної волі й корупція. Не визнаючи цих проблем, не зважаючи на передісторію й не рахуючи вже витрачених коштів, годі й думати про те, як зрушити віз реінтеграції Донбасу. Про Крим, на жаль, і цього разу — лише через кому і за компанію. Тож нагадаємо бекграунд міжнародної допомоги на відновлення Донбасу та підтримку переселенців.
Наприкінці 2014 року ООН, Світовий банк та ЄС, на прохання уряду України, провели дослідження і за його результатами підготували Оцінку відновлення та розбудови миру на Сході (ОВРМ). Загальна сума вартості заходів із відновлення миру, реконструкції об’єктів та фінансових потреб (на кінець 2014 року) була визначена в розмірі 1,52 млрд доларів США. До нинішнього року таких масштабних досліджень і перерахунку потреб на відновлення Донбасу, підтримку внутрішньо переміщених осіб із Криму і Сходу та допомогу Україні у зв’язку зі збройним конфліктом не проводили. Цю суму було розподілено за трьома визначеними пріоритетами: відновлення критичної інфраструктури та соціальних послуг (левова частка витрат —
1,26 млрд доларів), сприяння економічному відновленню та посилення соціальної стійкості, розбудова миру та безпеки громад. Найбільші потреби було визначено в секторах транспорту ( 558 млн дол.) охорони здоров’я (184 млн дол.) та енергетиці (79 млн дол.).
Наприкінці 2017 року, базуючись на підрахунках ОВРМ, уряд затвердив Державну цільову програму відновлення миру та розбудови миру в східних регіонах України (ДЦП) і Стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Створене у 2016 році Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та ВПО (МінТОТ), яке вело роботу з донорами й надавачами гуманітарної допомоги, відкрило Портал економічного та соціального відновлення, де за багатошаровою картою проєктів можна вести моніторинг будівництва чи реконструкції кожного об’єкта, які фінансуються з кожного із джерел.
Тоді ж, за фінансової підтримки Канади і Швеції, які надали по мільйону доларів, був створений трастовий фонд — Цільовий фонд багатьох партнерів (Ukraine Multi-Partner Trust Fund), що мав акумулювати всю міжнародну технічну допомогу на відновлення і розбудову миру.
Центром координації та моніторингу мало стати МінТОТ. Мало б — але, за великим рахунком, не стало, бо політичної волі вищого керівництва держави на те не було.
Відтак спроби моніторити реалізацію бюджетних проєктів у Донецькій області, якою тоді керував особливо наближений до президента Порошенка Павло Жебрівський, вилились у протистояння між міністерством і ОВЦА, міністром і губернатором.
Роботу Цільового фонду багатьох партнерів було, фактично, заблоковано, — він так і не запрацював, попри влиті в його «статутник» мільйони донорських доларів та численні, як казали у МінТОТ, звернення Світового банку. За версією джерел DT.UA, сталося це тому, що віце-прем’єр Геннадій Зубко, який, згідно з постановою КМУ, був головою наглядової ради Фонду, не провів жодного її засідання. В результаті, Фонд міг оперувати лише коштами, внесеними Швецією та Канадою, на які велась координація роботи МінТОТ із донорами, фінансувалася підтримка згаданого порталу і був реалізований проєкт психологічно-соціальної підтримки жителів Сходу: навчання для психологів у 10 містах. Тим часом планувалося, що координація допомоги здійснюватиметься через робочі групи з визначених напрямів (кластерів), очолювані представниками МінТОТ і донорів.
Два роки тому, коли все це відбувалося, DT.UA звело дані з відкритих джерел про кошти державного бюджету, донорів, кредиторів та вартість гуманітарної допомоги, спрямовані на відновлення і соціально-економічний розвиток Донбасу й підтримку ВПО, і дійшло висновку, що загальна сума вже перевищила визначені ОВРМ 1,5 мільярда євро. Ми наводили приклади неефективного використання бюджетних коштів, зокрема 3,8 мільярда гривень, перерозподілених із рахунків тимчасово окупованих населених пунктів до спецфондів Донецької та Луганської ОДА. Тим часом підрахунки необхідної допомоги для відновлення Донбасу, озвучувані урядовцями, вже оперували десятками мільярдів доларів…
Тож новина, яку озвучив на інвестфорумі в Маріуполі президент Зеленський, має сумний бекграунд, але обнадійливу перспективу: діяльність трастового фонду перезапущено. Судячи з усього, адмініструвати його роботу буде Світовий банк, хоча при створення Фонду йшлося про спільну роботу з ООН. Але тепер очевидно, що агентства ООН самостійно продовжуватимуть реалізацію своєї п’ятирічної, до 2022 року, програми «Розбудова миру та відновлення» (кошторис — 50 млн доларів).
Під час форуму RE:think. Invest in Ukraine директор Світового банку в справах України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен повідомила про нове економічне дослідження щодо економічного розвитку та зростання Донбасу.
«Обмеження для економічного зростання Донбасу майже такі ж, як і в Україні в цілому. Регіону потрібно стати більш продуктивним, встановити кращі зв’язки всередині й за кордоном, розвивати інституції, які знизять концентрацію економічної влади. Щоб стимулювати розвиток Донбасу, Світовий банк зараз працює над визначенням драйверів зростання для різних частин цього регіону», — сказала Сату Кахконен.
Очікуючи результатів дослідження Світового банку, і експертним центрам, і уряду України годилося б усе-таки самотужки зробити важливу роботу: аудит коштів, уже заведених і витрачених на відновлення Донбасу, моніторинг стану особливо дорогих «відновлених» об’єктів (тут їх чекають «дійні корови» — будівництва чи ремонти, які дорожчали рік у рік) і відповідність реальних результатів визначеним цілям проєктів. Поясню.
Не так давно Мінекономрозвитку переможно заявило, що відтепер донорські проєкти в Україні будуть прозорими, бо запущено роботу порталу координації міжнародної технічної допомоги (МТД). Як це вже було неодноразово, нинішні урядовці «забули» сказати, що портал працював у тестовому режимі ще з 2017 року і таке ж застереження розміщене на ньому й досі. Підрахунки проєктів з відновлення Донбасу показали, що дані сайту міністерства (яке реєструє МТД) та порталу різняться, а заступник міністра Тарас Качка у відповіді на інформзапит Центру журналістських розслідувань чесно сказав, що дані можуть бути неактуальні. Він також повідомив, що з 2014 року в Україні реалізовувалися проєкти, спрямовані на відновлення Донбасу, зареєстровані в Мінекономіки, на загальну суму 547 млн дол. США. «З цієї суми виділено: США — 205,8 млн дол.; Канадою — 3,85 млн дол.; Великою Британією — 3,97 млн дол.; ФРН — 160,1 млн дол.; ЄС — 121,5 млн дол.; Японією — 8 млн дол.; Радою Європи — 4,6 млн дол.; ООН — 17 млн дол.; Швецією — 1,6 млн дол.; Швейцарією — 16,6 млн дол.», — йдеться у відповіді Мінекономрозвитку та торгівлі.
Цікаво зіставити ці суми з тими, які надають донори. Наприклад, за даними представництва ЄС в Україні, вказаними у відповіді на інформзапит ЦЖР, загальна сума міжнародної технічної допомоги на проєкти відновлення Донбасу та підтримки внутрішньо переміщених осіб виявилась учетверо більшою за дані Мінекономрозвитку! Причому, ця сума не враховує бюджети загальнонаціональних проектів ЄС, з яких Донбас теж отримував допомогу.
Окремим рядком варто було б також порахувати кредитні кошти, залучені на відновлення Донбасу. Так, це кредити, зазвичай під дуже низькі відсотки, але їх треба чітко маркувати — бо треба планувати повернення, і громадяни мають право знати, яке їх призначення. Ось радісне вчорашнє повідомлення прем’єра (у соцмережі, звісно ж) про візит до Брюсселю для підписання меморандуму зі Світовим банком та Банком розвитку на 300 мільйонів, — і жодного слова про його призначення.
Принагідно треба згадати, що заявлена урядом Державна цільова програма кошторисом 10 млрд грн насправді так і не отримала окремого бюджетного рядка ні у 2017-му році, ні в наступних. Об’єкти, збудовані чи відремонтовані, зараховані як виконані в рамках ДЦП, — однак були профінансовані за рахунок міністерств і відомств, із якими й про які МінТОТ вдалося домовитися «вручну».
Форум Єдності, що пройшов якісно (за рахунок участі представників громадського сектора і відкритості та доступності для них і ЗМІ міністра) потребує окремого розбору. Але зупинюся на одному важливому моменті. Президент Зеленський закинув ЗМІ неувагу до теми Криму і Донбасу:
«Крим зник з інформаційної повістки ЗМІ. Згадки про людей на підконтрольному Донбасі, так чи інакше, пов’язані тільки з війною, що ставить на них негативне клеймо. А наших громадян з Луганська та Донецька, незалежно від їхнього ставлення до так званих «ЛНР» та «ДНР», всіх без винятку називають «сєпарами». А в офіційній риториці вже стало нормою казати «мешканці», «мешканці тимчасово окупованих територій», і все менше згадуючи жителів Криму та Донбасу. Ми говоримо «громадяни України» все менше і менше. Це не є правильно. Ми не повинні з вами про це забувати. Вони не повинні про це забувати».
Пане президенте, та й усі політики і експерти, яких засмучує відсутність теми окупованих територій і людей, котрі живуть в окупації мимоволі. Вирішення цієї проблеми дуже просте і перебуває в прямолінійній залежності. Як тільки питання деокупації та реінтеграції Криму і Донбасу стануть питаннями №1 у порядку денному української влади, і вона почне їх вирішувати, — вони тут-таки ввійдуть у топи всіх стрічок новин та телевізійних програм не тільки ЗМІ України, а й світових медіа. Включно з російськими, — вони почнуть працювати на нас, повірте. Тож зробіть це!
Дайте новини — про розморожування виплат пенсій переселенцям (тільки за судовими рішеннями, їх на півмільярда гривень), про скасування закону про ВЕЗ «Крим», який одночасно дискримінує громадян України з Криму, наділивши їх статусом нерезидентів, і підриває західні санкції щодо Криму (так, стимулює український бізнес інвестувати в окупований Крим). Потужним сигналом, що розвалить будь-які інсинуації про залежність президента від Коломийського, стане повернення кримським вкладникам «Приватбанку» їхніх грошей. Нахабно вкрадених і досі не визнаних — попри рішення судів. Тож чекаємо сигналів у вигляді рішень, а не «роботи губів».
