Почалося судове слідство у справі збитого літака Boeing рейсу МH17 Малайзійських авіаліній. У цій трагедії, що сталася в небі Донбасу, загинули 298 осіб. Більшість з них – громадяни Нідерландів, тому саме ця країна головує в міжнародному розслідуванні, в якому беруть участь і українські прокурори.
9 березня відбулося перше засідання суду, воно було підготовчим. У справі – четверо обвинувачених, проте тільки один з них бере участь у процесі, однак не особисто – його інтереси представляють адвокати. Мільйони глядачів у всьому світі мають можливість дивитися пряму трансляцію судових засідань.
Щоб краще розуміти, як буде йти це судове слідство, яка в ньому роль України і яких наслідків слід очікувати не тільки для чотирьох обвинувачених, а й для тих, хто розв’язав війну проти України – Центр журналістських розслідувань запросив фахівця з міжнародного права Віталія НАБУХОТНОГО, юриста регіонального центру прав людини.
Валентина Самар: Пане Віталію, ви за останні роки багато часу приділили тому, щоб збирати разом із вашими колегами докази для Міжнародного кримінального суду. Багато хто вже назвав цей суд історичним. Ви поділяєте такі оцінки?
Віталій Набухотний: Особисто я поділяю такі оцінки. Дуже добре, що нарешті саме ця судова справа стартувала у національному суді Нідерландів. І це навіть краще, ніж якби ця справа розглядалася в рамках МКС, тому що ми знаємо, що, за загальним правилом, національні суди більш ефективні, ніж міжнародні суди, зокрема, кримінальної юстиції. Очевидно, що просування справи саме в рамках національного суду Нідерландів дає надію на більш швидке вирішення цього жахливого питання щодо збиття Боїнга. Особисто я поділяю вашу думку, що це дійсно є досить позитивним зрушенням.
Валентина Самар: А якщо конкретно – яким чином воно допоможе? На сьогодні лише четверо обвинувачених, це лише один епізод цієї великої війни, яка вже забрала життя понад 14 тисяч тільки громадян України. Яким чином це зрушить з місця розгляд у Міжнародному кримінальному суді, де в нас заявлено три кейси?
Віталій Набухотний: Це зрушить ситуацію, тому що нідерландський суд вперше перейшов на особистості, які безпосередньо були залучені до злочинів на території України. На мою думку, якби ця справа не розглядалася в рамках національного суду Нідерландів, Міжнародний кримінальний суд ніколи б не перейшов на особистості, які зараз проходять в рамках кримінального провадження у Нідерландах. Можливо, питання Гіркіна якось могло б зацікавити МКС, але це не точно. І саме національний суд однієї з зацікавлених держав, в даному випадку – Нідерландів, дозволяє сподіватися, що саме в рамках судового процесу буде встановлено вину, якщо буде обвинувальний вирок стосовно цих осіб.
Дійсно, на даному етапі обвинувачених лише чотири, проте прокурори відкрито заявили, що якщо в рамках судового розслідування будуть спливати нові прізвища і будуть отримані нові докази стосовно вини окремих осіб, то їх прокурори будуть додавати до списку обвинувачених. Що ще важливо: у випадку наявності такого вироку, який має іноземний елемент, це може слугувати дуже солідною базою для того, щоб на підставі тих фактів, які будуть встановлені цим судом, ініціювати інші процеси. Також ці факти може використовувати і Міжнародний кримінальний суд.
Фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: А український суд?
Віталій Набухотний: Так само і український національний суд. Звичайно, це не є обов’язковим джерелом для українського суду, аде це досить логічно — використовувати ту практику, яка є релевантною для українського національного суду. Багато уваги акцентували на тому, як суд Нідерландів вручав ці повістки, і це також може бути використано українськими судами для того, щоб надавати сповіщення цим особам, навіть у соціальних мережах.
Валентина Самар: Багато з тих, хто слідкував за процесом підготовчого судового засідання, були вражені ефективністю слідства, коли не ставиться під сумнів навіть така елементарна річ, як – чи була вручена повістка, чи ні. Раз Гіркін відгукнувся на те, що він обвинувачений, значить, він прочитав це, скільки б разів всякі портнови не доказували, що цього не було. Що б із цього ви перенесли в наше законодавство? І чи після цього розгляду у Нідерландах розглядатиметься ця справа в Україні? Чи це спільне слідство і ми передали всі наші документи у Нідерланди?
Віталій Набухотний: По-перше, дійсно, на мою думку, цей судовий процес є досить цікавим для наших правоохоронних органів та суддів, дуже багато цікавих речей представники наших органів можуть побачити вперше. З першого судового дня ми побачили, як гнучко і без формалізації органи Нідерландів знаходять інформацію, яка дає їм підстави вважати, що повістки у суд були вручені. Саме це їм надає підстави займатися судовими засіданнями, які ми зараз бачимо.
В Нідерландах трохи інша судова система, вона діє трохи по-іншому, ніж в Україні, але ми дійсно бачимо такі процеси далеко не кожний день, і, я думаю, не просто так цю справу назвали «справою ХХІ століття». По тому, як все проходить, ми бачимо, що Нідерланди дуже зацікавлені у тому, щоб надати людям справедливість.
Цікаво ще те, що ця справа мала б на початку розглядатися у суді Гааги, але для того, щоб забезпечити безпеку і певну конфіденційність окремим свідкам, слухання цієї справи було перенесено у судовий комплекс аеропорту.Не в центр міста Гааги, де, можливо, не дуже було б зручно з різних питань проводити ці засідання, а саме в судовий комплекс аеропорту, який знаходиться за містом Амстердам. Тобто, були організовані умови для того, щоб всі учасники процеси себе відчували вільно і комфортно.
Валентина Самар: І безпечно, тому що навіть прохід потерпілих забезпечено таким чином, щоб вони не потрапляли одразу в гущу журналістів, а спілкувалися з ними тільки тоді, коли в них буде таке бажання чи потреба. Йдуть лише підготовчі засідання, поза тим ми вже почули багато нового. Зокрема, про те, що “Буків” в Україну доставлялося два, а не один, бо один дорогою десь зламався. Крім того, головуючий суддя сказав про те, що обвинуваченим не вдасться сховатися за законами війни, тобто що вони не є комбатантами, а відтак ця справа може розглядатися у звичайному кримінальному суді, не в міжнародному, який має юрисдикцію розглядати воєнні злочини, або злочини проти людяності. Поясніть оцю річ – хто ж тоді вони, якщо не комбатанти? Оці колишні російські військові, які прийшли зі зброєю на українську землю, як представники нерегулярних, але все-таки військ РФ, бо вони є офіцерами запасу.
Російський ЗРК «БУК» №332, що збив рейс МН17 Фото: bellingcat.com
Віталій Набухотний: По-перше, Міжнародний кримінальний суд – це лише доповнюючий орган, тобто основний обов’язок щодо розгляду всіх цих міжнародних злочинів – воєнних злочинів і злочинів проти людяності – лежить, у першу чергу, на національних судах. МКС каже, що в першу чергу надає можливість розглядати ці справи в національних судах. Тобто, тут немає ніяких проблем, і сам Міжнародний кримінальний суд, я думаю, зацікавлений у тому, щоб найбільше подібних справ розглядатися саме національними судами. Тому що ці питання в національних судах вирішуються швидше, кожен національний суд буде розглядати спеціально всі нюанси, тому що національний суд є в епіцентрі події, оскільки зазвичай справа розглядається відносно території держави або громадянства осіб, як постраждали.
Щодо статусу комбатантів. Особисто я стою на позиції МКС, що в нас на Донбасі відбувається два паралельні конфлікти: міжнародний й неміжнародний. Якщо громадянин Російської Федерації – конфлікт міжнародний, якщо громадянин України – неміжнародний. Але тут це не грає ролі. Так, громадянин РФ є законним учасником ведення війни і, очевидно, за саму участь його притягувати не можна. Проте якщо ми говоримо про збиття борту цивільної авіації, то це не просто участь, це не є дозволений метод ведення війни. І ця ситуація підпадає під кваліфікацію воєнного злочину або злочину проти людяності. Очевидно, що збиття Боїнгу – це був міжнародний злочин, і будь ти комбатантом чи не комбатантом, ти все одно маєш нести відповідальність за цей скоєний злочин. Як на мене, цей статус комбатанта у даному випадку не є вирішальним, адже якщо чи то сепаратист «ДНР», чи то військовослужбовець РФ відповідальний за збиття Боїнга, то це є злочин.
Валентина Самар: Україна подала заяви до кількох міжнародних судів. І збиття Боїнга за допомогою російського “Бука” та за участі російських військовослужбовців як епізод фігурує в нас у кількох заявах. Він у нас і в Міжнародному суді ООН, де ми кажемо, що Росія фінансує тероризм, він фігурує і в кейсах до МКС. Чи не будуть перехрещуватися ці українські заяви до міжнародних судів і чи не будемо ми чекати, коли вирок винесе з цього епізоду суд у Нідерландах?
Віталій Набухотний: Тут треба розрізняти вид відповідальності. Якщо ми говоримо про відповідальність Російської Федерації як держави, то це питання стосується Міжнародного суду ООН – Конвенція про заборону фінансування тероризму. Це окремий кейс, він існує абсолютно паралельно з тими, про які ми сьогодні говоримо. Якщо там Росія буде визначена відповідальною за порушення цієї конвенції, це буде відповідальність Російської Федерації як держави. Коли ми говоримо про МКС і про цей кримінальний процес у Нідерландах, це інший вид відповідальності. Тобто це кримінальна відповідальність індивідуальна, безпосередніх осіб.
І коли ми говоримо про амстердамський суд і про МКС, то тут питання відповідальності можуть дійсно переплітатися. Якщо той же Гіркін буде визнаний винним у збитті Боїнгу, то МКС не може його повторно притягнути до відповідальності, тому що двічі за одне порушення людина не може бути засуджена.
Валентина Самар: Але Міжнародний кримінальний суд, мабуть, спитає, хто йому дав такий наказ і хто відправив туди цей БУК?
Віталій Набухотний: Я б сказав більше: МКС, на мою думку, буде дуже детально вивчати всі матеріали цієї справи, тому що вони розуміють, що звідти можна взяти багато цікавого — як бекграунд, як контекст всього того, що там було. Коли вже це буде написано у вироку нідерландського суду, очевидно, для МКС це буде значити щось дуже суттєве, тому що це буде правовий юридично обов’язковий документ.
Є більш складне питання. Якщо МКС буде і надалі цікавитися тим же Гіркіним наприклад, по кримським питанням, бо він же там і в Сімферополі був – чи піде МКС далі, щоб мусолити питання Гіркіна за іншими складами злочинів? Якщо амстердамський суд за Боїнг його засудить не на п’ять і не на десять років, чи будуть цікавити МКС його інші справи?
Валентина Самар: Але цікавити це має громадян України, які повинні наполягати на тому, аби наша влада реформувала суди і законодавство для того, щоб наш національний суд врешті решт притягнув Гіркіна по всіх епізодах, які нам відомі.
