Михайло Чалий – офіцер ВМФ Росії у відставці, бізнесмен і депутат «Законодательного собрания» Севастополя. Він завжди залишався в тіні свого брата Олексія – окупаційного мера Севастополя. Але його роль у підготовці, забезпеченні та здійсненні окупації заслуговує на пильну увагу – і не лише преси, а й українських правоохоронних органів та органів ЄС і США, які реалізують санкційну політику невизнання незаконної анексії Криму Росією.
На початку 2019 року Центр журналістських розслідувань у спецпроекті «Шуцмани Путіна» вперше вказав на справжню роль Михайла Чалого у подіях січня – березня 2014 року. Розслідування розкрило структуру незаконного збройного формування «Самооборона Севастополя», його ієрархію і основні підрозділи, їхніх командирів та підпорядкування командуванню Чорноморського флоту РФ.
Упродовж року Прокуратура АР Крим і кримський главк Нацполіції оголошували підозри героям нашого розслідування, імена яких були названі вперше.
Нарешті про підозру повідомлено і Михайлу Чалому. Йому інкримінують створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, діяння, що призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків – ч. 5 ст. 260 Кримінального кодексу України. Отже, хто він і в чому ці злочинні діяння полягали?
Михайло Чалий – громадянин Росії, капітан 2-го рангу Військово-морського флоту у відставці. За 14 років він встиг послужити на всіх чотирьох флотах ВМФ РФ. Такий транзит може означати, що він був співробітником військової контррозвідки або внутрішньої безпеки. Після виходу в запас Михайло Чалий працював у групі компаній «Таврида Електрик», що належить його брату Олексію.
Паралельно Чалий активно опікувався просуванням російського порядку денного в Севастополі. Відновлений на кошти Благодійного фонду братів Чалих комплекс радянських оборонних споруд «Тридцять п’ята батарея» ще задовго до подій «Русской Весны» став важливим осередком російського впливу в Севастополі.
За словами журналістки Тетяни Рихтун, яка у 2014 році була головним редактором севастопольського сайту «Громадянська оборона» та директором пресцентру «IPC-Севастополь», Михайло Чалий завжди був активний в Севастополі.
«Він мав напрацювання по відношенню і до флоту, і до місцевої влади, і до місцевого населення – в нього були свої активісти в громадських організаціях. Тому Михайло чалий зіграв дуже важливу роль в анексії Криму», – стверджує Тетяна Рихтун.
Тетяна Рихтун, журналістка
23 лютого 2014 року українська влада в Севастополі була повалена, Олексій Чалий був проголошений народним мером міста, а його брат Михайло очолив силовий блок так званої «Координаційної ради забезпечення життєдіяльності Севастополя».
Він взяв під свій контроль незаконні збройні формування, що заздалегідь були створені проросійськими активістами та колишніми російськими військовими.
Безпосередньо їхні дії координував штаб «Оборони Севастополя» на чолі з Олегом Росляковим, екскомандиром полку морської піхоти Чорноморського флоту, який і після відставки служив начальником охорони у рідній 810 ій бригаді. Більшість бійців самооборони були відставними військовослужбовцями.
Олег Росляков
Один такий підрозділ – спецзагін «Рубеж» – Михайло Чалий підпорядкував безпосередньо собі. За його словами, цей загін був створений ще в січні 2014 року.
«Рубеж – це був мій «летючий ескадрон». Відсотків 50 – військовослужбовці в запасі й у відставці. севастопольці. Нормальні міцні хлопці. З досвідом», – розповідає Чалий про своїх підлеглих.
Михайло Чалий
Саме Михайло Чалий 25-26 лютого 2014 року організував облаштування незаконних блокпостів на адмінкордоні між Кримом та Херсонською областю та забезпечував транспортування туди озброєних бійців севастопольского спецпідрозділу міліції «Беркут», які за кілька днів до того повернулися з революційного Києва.
Чалий згадує, що пошук транспорту з Севастополя до Перекопу для «Беркуту» був непростий: перевізники кидали слухавку, почувши про те, кого й куди їм треба везти. Врешті замовлення взявся виконати севастопольский підприємець Кирило Лаврентьєв, який надав свій автобус і сам залишився з «Беркутом» на створеному блокпості.
Кирило Лаврентьєв
У численних інтерв’ю Михайло Чалий розповідав, як забезпечував виконання завдань, поставлених командуванням Чорноморського флоту та Південного військового округу РФ із захоплення військових частин та кораблів військово-морських сил України бійцями «Самооборони Севастополя».
Командир спецзагону «Рубеж» Володимир Мельник згадує:
«20 березня я, як зазвичай, прийшов до Михайла Чалого, і він познайомив мене з офіцером, командиром місцевого з’єднання кораблів. Ми сіли з ним в машину, він відправив водія погуляти, розстелив карту, пояснив розстановку сил, показав розташування українських кораблів і сказав: «Треба брати!» Ну, треба так треба».
Саме бійці «Рубежу» були залучені росіянами до захоплення кораблів ВМСУ «Хмельницький» і «Тернопіль».
За власними свідченнями Чалого, він схиляв українських військовослужбовців до порушення присяги та державної зради, здійснював їх підкуп та тиск на членів сімей офіцерів військово-морських сил України.
«Ми збирали на вул. Леніна, 25 членів сімей, матерів, дружин військовослужбовців, які сиділи блоковані нашими самооборонівцями, і проводили з ними бесіди«, – розповідає Михайло Чалий. За його участі була розроблена схема підкупу українських військовослужбовців, яким пропонували гроші за самовільне залишення місця служби.
Після незаконної анексії Криму Росією Михайло Чалий працював в окупаційному «уряді» Севастополя. Він депутат Заксобрания Севастополя з 2014 року, член партії «Единая Россия». Заступник генерального директора компанії «Таврида-Электрик».
Примітно, що до українського санкційного списку Михайло Чалий – один з головних організаторів незаконних збройних формувань,задіяних російськими військовими до захоплення Криму, був внесений лише у травні 2018 року. У санкційних списках США та ЄС Михайло Чалий взагалі відсутній.
Санкції РНБО України застосовані до нього безстроково. А от до його брата – «народного мера» Олексія Чалого – на три роки. Причому, не вказується, з якого часу вести відлік. І це загальний недолік українських санкцій. Так само не завжди вказано, які активи заблоковано у фігурантів персональних санкцій.
Група компаній братів Чалих «Тавріда електрик» досі відсутня як в українських, так і в європейських і американських санкційних списках. Більше того, як вказувало розслідування «Між крапельками санкцій: як бізнес кримського сепаратиста Чалого процвітає в Україні», пов’язані з нею фірми працюють в Україні та використовують Київ як хаб для виходу на світові ринки. «Тавріда електрик» також виграє в українських судах позови до Приватбанку про повернення депозитів, які знаходилися а рахунках банку в Севастополі, що був окупований за участі Олексія та Михайла Чалих.
