Від 12 березня 2020 року в Україні введено карантин у зв’язку з пандемією коронавірусу. Через кілька днів після цього були закриті магазини, торговельні центри, метро, адміністративні будівлі, а люди були змушені сидіти по домівках.
Власне, судова система, навіть під час всесвітньої пандемії, все одно має працювати. Тому відеоконференції під час засідань вже стали звичним явищем. Але далеко не кожна резонансна чи просто цікава судова справа транслюється судом в мережу. Відтак питання допуску журналістів та вільних слухачів до висвітлення правосуддя стало надзвичайно актуальним саме під час карантину.
«Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи».
Про це говорить стаття 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Тобто будь-яка людина може просто так прийти і послухати цікаве їй судове засідання.
Наказ обмежувати
16 квітня 2020 року Державна судова адміністрація України та Служба судової охорони затверджують наказ, відповідно до якого судові охоронці мають не пропускати у приміщення суду людей з ознаками респіраторних захворювань, без масок чи респіраторів. Також до суду вас не пропустять, якщо ви не є учасником процесу.
Тобто, якщо звичайна здорова людина у якості вільного слухача, журналіст чи інша зацікавлена в отриманні інформації особа прийде послухати справу — її не пропустять до суду.
Від початку карантину було не зовсім зрозуміло, як діяти. Навіть самим посадовим особам суду.
«Ви представник ЗМІ? Тоді я вам нічого не можу сказати. Зараз тільки сторін допускають. Ми сьогодні перший день на карантині слухаємо. Тому я навіть не знаю. Порядок допуску не змінився – бажано нікого не допускати, крім сторін», – говорила кореспонденту БСІ працівниця канцелярії Господарського суду Києва у травні 2020 року.
У червні кореспондентам Центру журналістських розслідувань потрібно було потрапити до Печерського райсуду Києва на засідання у справі за обвинуваченням у держзраді Валерія Чорнобука, колишнього голови Апеляційного суду Криму. Тоді ми написали клопотання про допуск. Суддя розглянув клопотання і відмовив, посилаючись на карантин.
На наступне засідання щодо Чорнобука, яке відбулося 22 вересня, судова охорона нас також не пустила.
Хоча, за словами працівників канцелярії суду, правила дещо змінилися – тепер треба писати звичайний запит із проханням на допуск. І нібито його можна подавати навіть за кілька годин до початку засідання.
Суддя розгляне запит і подумає чи можна пускати цього журналіста. Якщо вирішить, що можна – охорона про це буде попереджена і пропустить. Чим передбачений саме такий механізм допуску – невідомо.
Маленькі зали засідань
Центр журналістських розслідувань попитав у інших судових кореспондентів про те, чи мали вони проблеми із відвідуванням засідань.
«Спочатку охоронці говорять, що неможливо пресі бути присутньою на цих судових засіданнях, бо наразі карантин, є постанова Кабміну і наказ голови суду про допуск в судові засідання лише учасників процесу. На що я говорю, що процес є резонансним, і що це є, на мою думку, порушенням законодавства про гласність і відкритість судового процесу. Що вони порушують закон, і будь-які постанови, рекомендації Кабміну, не можуть бути вищими чинного законодавства», – розповідає журналістка Катерина Петренко.
Катерина Петренко, журналістка Фото: investigator.org.ua
Деякі суди дозволяють бути присутніми не учасникам процесу, якщо мають велику залу. Однак тут також є простір для зловживання. Можна ж надати маленьку залу і обмежити кількість осіб у приміщенні.
«Дарницький районний суд при розгляді справи за позовом Медведчука до історика Кіпіані щодо його книги обмежував доступ журналістів, надаючи дуже маленьку залу. Відповідно, мало хто може поміститися, щоб дотримуватися дистанції. І спочатку судова охорона не надала ні постанови Кабміну, ні наказу суду про обмеження доступу, на які вони посилалися. Однак потім говорили про те, що зала є дуже маленькою і спочатку там побудуть одні журналісти, а потім зайдуть інші», — говорить Катерина.
Засновниця видання «Судовий репортер» Ірина Салій також вважає, що гарантована гласність та відкритість судових процесів не має порушуватися.
Ірина Салій, засновниця видання «Судовий репортер» Фото: investigator.org.ua
За напрямком своєї діяльності Ірина також стикалася із обмеженням допуску. Наприклад, 23 червня її не пустили на засідання у Київському апеляційному суді, на якому розглядали провадження в справі Андрія Портнова.
«Я розумію, що потрібно берегти здоров’я і не наражати інших людей на небезпеку. Але разом з тим гласність судових процесів є необхідною, і суди повинні знаходити компромісний варіант, як забезпечити присутність зацікавлених осіб в залі. Цього можна досягти проведенням засідань у більших аудиторіях. Так само організація відео трансляцій», — говорить Ірина у коментарі БСІ.
Смокович: «Тотальна заборона – порушення»
Член Верховного суду, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Михайло Смокович пообіцяв поставити питання щодо обмеження доступу журналістів на відкриті судові засідання перед Радою суддів.
Михайло Смокович, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Фото: zib.com.ua
«Я це питання поставлю перед Радою суддів України, оскільки саме вони відповідають за це. Але я вперше від вас почув, що є такі розпорядження – не допускати журналістів. Можу лише сказати, що якщо тотальна заборона (на відвідування відкритих судових засідань не учасниками процесу – ред.) передбачена розпорядженням голови суду, то офіційно заявляю, це є порушенням. Вже сьогодні після нашої розмови я зателефоную голові Ради суддів України і попрошу, щоб вони винесли це питання на порядок денний», – сказав Смокович у коментарі агентству УНІАН 18 вересня.
Бюро судової інформації подасть інформаційний запит із питанням про те, чи розібралася Рада Суддів із порушеннями, пов’язаними з доступом преси до судових засідань. І обов’язково опублікуємо відповіді, які нам надійдуть.
