Розповідаючи про «друзів окупації Криму», не можна оминути увагою мережу закордонних організацій російських співвітчизників з центром у Москві, що об’єднують колишніх громадян колишнього СРСР та нащадків підданих Російської імперії, розкиданих по всьому світу. Вони, як правило, не входять до Міжнародної асоціації друзів Криму, але так само причетні до забезпечення легалізації російської анексії Криму. Тому їх варто згадати саме в цьому контексті.
Міжнародна асоціація «Друзів Криму» була створена російськими урядовими структурами в окупованому Криму у 2017 році з метою легалізації незаконного «референдуму» і подальшої спроби РФ анексувати Крим, скасування західних санкцій проти РФ та зняття «кримського питання» зі світового порядку денного. Але на цю мету працює не лише Асоціація «Друзів Криму», а й багато інших підконтрольних Кремлю організацій.
Центр журналістських розслідувань у циклі «Друзі окупації Криму» розкриває імена агентів впливу Кремля у різних країнах та джерела фінансування їхніх організацій.
Російські співвітчизники – закордонне російськомовне середовище, яке, на думку Кремля, має відчувати турботу далекого отєчєства – хоч у Франції, хоч в Ізраїлі, хоч в Україні. У відповідь воно має стати родючим ґрунтом для висівання ідей «Русского Міра». Звісно, концепція «соотечественников» допомогає вирішувати й більш приземлені завдання. Наприклад, програми з переселення співвітчизників назад до Росії дозволяють освоювати чималенькі кошти з державного бюджету.
Близько 20% переселених – це колишні громадяни України, загальним числом близько 160 тис., за російськими даними на початок 2019 року.
«Цепкие лапы Родины»
Темою співвітчизників у Росії опікується спеціальне Федеральне агентство у справах СНД, співвітчизників, які проживають за кордоном, і з міжнародної гуманітарної співпраці – скорочено Россотруднічество. Воно є правонаступником організацій «дружби і співробітництва», під прикриттям яких зазвичай працювали за кордоном агенти радянських спецслужб.
До речі, з 2010 до 2014 року заступником голови Россотруднічества був наш старий знайомець Георгій Мурадов – саме з цієї посади він пересів у крісло представника президента РФ та віцепрем’єра окупаційного уряду Криму.
З літа 2020 року Россотруднічеством керує Євген Примаков молодший – онук покійного російського прем’єр-міністра – фахового розвідника Євгена Примакова. Раніше онук був журналістом у гарячих точках світу – але й дід його колись виконував завдання за кордоном під виглядом кореспондента «Правди».
Мурадов і на новій посаді продовжує опікуватись темою співвітчизників. Воно й не дивно – бо, як він сам визнає, саме «українські організації російських співвітчизників стали фундаментом для суспільно-політичного руху, якому судилося в ході історичних подій Кримської весни зіграти вирішальну роль у возз’єднанні півострова з Росією». Кінець цитати.
Знову ж таки, весь проєкт впливу з визнання російської анексії Криму, за який відповідає Мурадов, певною мірою залежить від підтримки закордонної мережі організацій російських співвітчизників. Ці організації об’єднані у Міжнародну раду російських співвітчизників – МСРС. Її створення у 2001 році курував знову ж таки Мурадов – ще коли був керівником Департаменту міжнародних зв’язків міста Москви в команді московського мера Юрія Лужкова. Лужков тоді агресивно просував російську гегемонію в українському Севастополі.
Кримський «віце-прем’єр», представник «Республіки Крим» при президенті РФ Георгій Мурадов Фото: rk.gov.ru
Сьогодні Мурадов називає МСРС одним з багаторічних партнерів Криму. Насправді, це партнери не Криму, а окупації – так само як і Міжнародна Асоціація друзів окупації Криму, про яку Центр журналістських розслідувань вже кілька місяців докладно розповідає.
Операція «Реанімація»
Другого листопада, як повідомляє підконтрольний тому ж таки Мурадову «Деловой и культурный центр Республики Крым», відбувся круглий стіл «Співпраця Республіки Крим з міжнародними організаціями російських співвітчизників». Мовляв, МСРС виступив з ініціативою обговорення актуальних питань про згуртування російськомовної діаспори за кордоном навколо Криму. Мабуть, зусиль Асоціації друзів окупації Криму – недостатньо.
Що характерно, в той самий день – другого листопада – в межах того самого заходу, на тій самій локації і з тими самими учасниками відбулася й п’ята звітно-виборна конференція МСРС. Відбулася вперше за вісім років – хоча за статутом має проводитись кожні три роки. Чому ж співвітчизники зібралися саме зараз, чому поєднали два заходи і чому в їхній діяльності була така довга перерва? Певні висновки можна зробити на підставі доповіді голови президії МСРС Вадима Колесніченка, відомого депутата-регіонала, автора скандального мовного закона Ківалова-Колесніченка, який після Майдану втік до Севастополя, відмовився від українського громадянства і намагався там обратися до Госдуми, але двічі програв.
Колесніченко став головою президії МСРС у 2012 році, під час попередньої, четвертої конференції організації, змінивши на цій посаді графа Петра Шереметьєва з Франції.
Вадим Колесніченко Фото: Youtube ForPost
Так от, доповідь Вадіка. Виявляється, у міжзвітний період Міжнародна рада співвітчизників перебувала у страшенній скруті.
«Після попередньої Звітно-виборної конференції, що пройшла в грудні 2012 року, МСРС переживав важкі часи, пов’язані з відсутністю фінансування, зміною позиції уряду Москви в області підтримки співвітчизників, порушенням судової тяганини проти МСРС з боку Департаменту зовнішньоекономічних і міжнародних зв’язків м. Москви. В результаті численних судових позовів всі рахунки з 2015 по кінець 2018 року було заморожено, що надзвичайно ускладнило роботу МСРС. У складний період існування МСРС (2015-2020 рр.) багато організацій-членів (близько 90) втратили зв’язок з МСРС і, по суті, припинили своє членство», – сказано в доповіді.
Отже, скрута і втрата аж 90 закордонних членських організацій прийшлися як раз на роки російської війни проти України. Численні організації закордонних росіян не схотіли бути спільниками агресії та брати участь у легалізації імперських зазіхань Москви.
Однак Мурадов успішно використав те, що лишилося, для просування російського порядку денного у питанні Криму. Ще одна цитата з доповіді Вадима Колесніченка:
«У березні 2014 року МСРС на прохання ЦВК Криму сформував з представників своїх членських організацій групу міжнародних спостерігачів з російських співвітчизників – громадян ЄС і Ізраїлю для роботи на референдумі в Криму, за результатами якого відбулося возз’єднання Криму з Росією. Міжнародні спостерігачі МСРС за результатами своєї роботи прийняли спеціальну заяву про легітимність і прозорість Загальнокримського референдуму і виступали з численними публікаціями, перш за все в зарубіжних ЗМІ. З цього моменту МСРС активно бере участь у підтримці та захисті прав жителів Криму, а також в роботі ряду важливих заходів, що проводяться постпредством Республіки Крим при Президентові Росії».
Можна припустити, що саме активна робота на кримському напрямку сприяла покращенню матеріального становища МСРС. Але натяк дуже прозорий: кримський напрямок для співвітчизників тепер є пріоритетним, гроші треба відпрацьовувати. Недарма саме під проведення «кримського» круглого столу «Деловой и культурный центр Республики Крым» підтягнув і двічі прострочену звітно-виборчу конференцію МСРС.
Гасан Мірзоєв Фото: Youtube Vsemirnaya Rossia
До речі, на цій конференції Вадим Колесніченко був знятий з посади голови президії МСРС – його залишили заступником. Замість нього організацію співвітчизників очолив президент Міжнародної асоціації російськомовних адвокатів, заслужений юрист Росії професор Гасан Мірзоєв. В доповіді Колесніченка створення Міжнародної асоціації російськомовних адвокатів було названо чи не найголовнішим здобутком МСРС за останні вісім років. І це не дивно – бо з урахуванням величезної кількості проблем юридичного характеру, з якими стикається Росія та її представники на міжнародній арені, лояльні Кремлю адвокати потрібні всюди. А коли через цю організацію можна ще й фінансувати агентів впливу за кордоном – то це дійсно важливо.
Отже, варто очікувати подальшої активізації російських співвітчизників у нелегкій справі світового визнання та юридичного оформлення окупації Криму. Центр журналістських розслідувань не залишить їх поза увагою.
