Іноземці, що допомагають Кремлю у спробах легалізувати анексію Криму, належать до різних, часто полярних політичних течій. Цинічний прагматизм Москви у досягненні власних цілей дозволяє їй використовувати агентів впливу незалежно від їхньої партійності, а зиск, який вони мають від співпраці з РФ, дозволяє політичним антиподам мирно уживатися у міжнародному кремлівському віварії, яким є Міжнародна асоціація друзів Криму.
Міжнародна асоціація друзів Криму була створена російськими урядовими структурами в окупованому Криму у 2017 році з метою легалізації незаконного «референдуму» і подальшої спроби РФ анексувати Крим, скасування західних санкцій проти РФ та зняття «кримського питання» зі світового порядку денного.
Центр журналістських розслідувань у спецпроєкті «Друзі окупації Криму» розкриває імена агентів впливу Кремля у різних країнах та джерела фінансування їхніх організацій.
Особовий склад Міжнародної асоціації друзів Криму вражає своїм розмаїттям. Тут є представники і лівого, і правого краю політичного спектру, і аполітичні люди бізнесу.
Багато хто з них вже опинився на узбіччі влади і політики через власну неактуальність. Таким Кремль допомагає продовжити політичне життя – запрошує на міжнародні заходи, надає матеріальну підтримку та увагу преси.
Дехто з друзів Москви має намір прийти до влади та нав’язати країні свої політичні ідеї, а для цього потребує щедрого спонсора, який після бажаної перемоги на виборах може стати могутнім союзником. Такі отримують те, що хочуть – в обмін на гарантії лояльності після перемоги та політичні послуги вже зараз.
Дехто прагне конвертувати свою політичну вагу в гроші та вплив, яких не отримати чесним шляхом – і Росія вказує шлях нечесний, але щедро оплачуваний.
Це розмаїття мотивацій політичних фігур та фігурок на службі Кремля свідчить, що Росії не цікаві кольори політичного спектру – Москва готова залучити, звабити чи купити будь-кого, хто готовий говорити і робити те, що Москві потрібно.
Ліві
Нині покійний Яромір Коглічек – пристаркуватий член Комуністичної партії Чехії та Моравії. Саме він їздив до Криму від Чехії. КПЧМ є правонаступницею правлячої прорадянської Комуністичної партії Чехословакії. Вона традиційно воює проти Євросоюзу, США й НАТО, виступає за соціалізм і зберігає симпатії до Москви. Як бачимо, симпатії – взаємні.
Сергій Аксенов, Яромір Коглічек і Ярослав Доубрава Фото: glava.rk.gov.ru
Яромір Коглічек багато років був депутатом Європарламенту. Це особливо цінується Кремлем – бо саме через таких “друзів” у європейських інституціях вдається протиснути скасування обмежень, які було введено щодо Росії.
Інший чеський “друг окупації” – колишній сенатор і лютий популіст Ярослав Доубрава раніше теж був членом Компартії Чехії та Моравії, але покинув її заради міжмуніципального об’єднання “Северочехи”.
В Болгарії місцева філія російського нафтового гіганта “Лукойл” традиційно надає підтримку Болгарській Соціалістичній Партії. БСП є правонаступницею маріонетки Радянського Союзу – Болгарської комуністичної партії. Вона виступає за демократичний соціалізм, європейські цінності – але водночас жорстко орієнтується на Москву. Не дивно, що саме відомі функціонери БСП професори Іван Маразов та Ваня Добрєва очолили болгарську Асоціацію друзів Криму.
Професорка Ваня Добрева отримує нагороду. Крим, Лівадія, 2019 р. Фото: womencrimea.org
Норвежець Хендрик Вебер намагався возити туристів до окупованого Криму. Але це в Росії він горопашний турагент, а в себе на батьківщині Вебер є членом партії “Червоні” – строкатої коаліції маоїстів, троцькістів та інших радикальних соціалістів.
Хендрик Вебер (ліворуч) Скріншот: YouTube
На збірну солянку лівацьких фракцій скидається й німецька партія “Die Linke” – “Ліві”. Вона є правонаступницею Соціалістичної єдиної партії Німеччини, яка протягом багатьох десятиліть керувала Східною Німеччиною в інтересах СРСР. Не дивно, що інтереси Москви ця партія і сьогодні відстоює досить послідовно. Не дивно й те, що глава німецької філії Асоціації друзів Криму Андреас Маурер, колишній радянський німець, є очільником фракції “Die Linke” в містечку Квакенбрюк.
Андреас Маурер та спікер окупаційного «Госсовета Крыма» Володимир Константинов Фото: facebook/Andreas Maurer
В Греції ж до боротьби за визнання російського Криму Москва спромоглася залучити ще живу на той момент легенду грецького антифашистського спротиву – комуніста Маноліса Глезоса.
Втім, дідуган був вже занадто старий, тому на практиці кримською темою опікується інший лівак з великим стажем – Костас Ісіхос. Він був членом Комуністичної партії Греції, а потім перейшов до строкатої лівої коаліції маоїстів, троцькістів та демократичних соціалістів СІРІЗА, яка на хвилі економічної кризи очолила грецький уряд.
Константінос Ісіхос Фото: Youtube Alex Mk
«Вплив партії СІРІЗА був дуже сильним. І вплив Російської Федерації на території Греції був дуже сильним, тому що було доведено хороше ставлення РФ до членів партії СІРІЗА й ANEL, другої партії з цієї коаліції (ANEL – «Незалежні греки», правопопулістська партія – ред.). Тоді президент Анель Панос Каменос був міністром оборони, а Ісіхос був заступником міністра оборони. Тобто, загалом все міністерство оборони Греції було товариським до позиції РФ», – розповідає про ті часи Костас Онисенко, журналіст із Греції українського походження.
Ісіхос згодом вимушений був піти у відставку та подався до маргінальної ліворадикальної партії “Народна єдність”. Після того росіяни залучали його не лише до діяльності Асоціації друзів Криму. Він допомагав російським окупантам на Донбасі, та навіть намагався “качати” південь України, беручи участь у сепаратистських заходах в Одесі.
Джалал Сулейман, віце-президент КПС Фото: slovenskaiskra.sk
У Словаччині Клуб друзів Криму очолює віце-президент Словацької комуністичної партії Джалал Сулейман, що походить з дивної родини сирійських православних комуністів.
Праві
Водночас, саме приклад Словаччини доводить, що Москві байдуже на політичні смаки “друзів окупації” – аби не забували, з чиїх рук їдять. Так, формальним головою Міжнародної асоціації друзів Криму є професор Ян Чарногурський – колишній словацький дисидент, що переслідувався комуністичним режимом, та прем’єр-міністр уряду Словаччини у 1991-1992 роках.
Ян Чарногурський Скріншот: Youtube Вести ТВ
Переконаний правий християнський консерватор, на схилі життя професор зневірився у ліберальній та атеїстичній Європі, і переорієнтувався на ідейно близького Володимира Путіна, який також робить ставку на консерватизм та християнство. Отже, для правих Росія теж має щось смачненьке.
У Вірменії місцевий медіамагнат Айк Бабуханян очолює невеличку правоконсервативну партію Спілка «Конституційне Право». І водночас є членом Координаційної ради Асоціації друзів Криму. Бабуханян видає вірменські випуски газет “Комсомольская правда” та “Аргументы недели”, а його донька Заруї працює активною пропагандисткою ідей “русского міра” та євразійства у Вірменії.
Георгій Мурадов і Айк Бабуханян Виставка, присвячена «Крымской весне», Єреван, 2019 рік Фото Sputnik
Британських друзів окупації Криму Джона Бонара, Ніколаса Кобба та покійного Найджела Суссмана не можна назвати партійними діячами, але проросійська євроскептична організація Westminster Russia Forum, до керівництва якої вони мають безпосереднє відношення, раніше називалася “Консервативні друзі Росії” – а отже, їх також можна віднести до правих. Звісно, вони допомагають Кремлю не просто так – Бонар є засновником та керівником групи компаній «Восток», яка начебто має амбітні плани на розгортання великого будівництва у вільній зоні Владивостоку.
Джон Бонар, принц Майкл Кентський та Оксана Романчук, фото: vostokprojects.com
З Болгарії до окупованого Криму їздять не лише ліві, а й націоналісти з ультраправої партії АТАКА. Близький до АТАКИ керівник об’єднання русофілів Болгарії Ніколай Малінов був звинувачений прокуратурою Болгарії у зв’язках із Російським інститутом стратегічних досліджень, який є фактично філіалом Служби зовнішньої розвідки Росії, та з організатором і спонсором проросійського сепаратизму на українському Донбасі, російським олігархом Костянтином Малофєєвим.
Володимир Путін і Ніколай Малінов Фото: ТАСС
Італія. Колишній християнський демократ, а зараз – правоконсервативний сепаратист з “Ліги Венето” Стефано Вальдегамбері очолює італійський клуб друзів Криму. Цю посаду він відпрацьовує на совість – навіть переконав невеличкий муніципалітет ухвалити постанову на підтримку російського статусу Криму. Не дивно: росіяни дозволили Стефано мати власний бізнес з вирощування полуниці під Сімферополем. Також він отримав апартаменти в елітному курортному комплексі “Італьянская деревня” на Тарханкуті.
Сергій Аксенов і Стефано Вальдегамбері Фото: Фото: Виктор Коротаев/Коммерсантъ
Автор маніфесту Асоціації друзів Криму, французький політик Жан-П’єр Тома робив політичну кар’єру в правоцентристській Республіканській партії. А потім – в такому ж правоцентристському “Союзі французької демократії”. Тома відзначився гучними корупційними скандалами у Франції та заслужив глузливе прізвисько “Мсьє Росія”. За вірну службу він отримав посаду члена ради директорів компанії “Русал”, що належить російському олігарху Олегу Дерипасці. Також в російському державному реєстрі в липні 2019 року в Москві була зареєстрована «Русско-Европейская Финансовая Компания», засновником якої є Жан-П’єр Тома.
«Глава» окупованого Криму Сергій Аксенов та Жан-П’єр Тома Фото: glava.rk.gov.ru
Його колеги з розфарбовування окупованого півострова в кольори російського триколора Ніколя Бе і Тьєрі Маріані теж не чужі для правого руху. Бе є фактично другою людиною в проросійській правій партії “Національне об’єднання” під керівництвом Марін Ле Пен – його візити до Криму були платою за російську підтримку партії. Співголова організації “Франко-русский діалог” Тьєрі Маріані балотувався від партії “Національне об’єднання” до парламенту Франції.
“Є ціла когорта політиків, до якої входять Жан-П’єр Тома, Тьєрі Маріані, Ів Поццо ді Борґо, інші депутати, сенатори, які вдають, ніби в Криму відбувся справжній референдум, що це ніяк не порушило принципи міжнародного права, що рано чи пізно все одно доведеться приймати той факт, що Крим став російським. Їхня діяльність досить активна – на жаль, не можна констатувати послаблення їхнього впливу. Вплив є, і він серйозний… Офіційна політика парижу залишається незмінною, вона визнає територіальну цілісність України, право України на недоторканність своїх кордонів, Франція підтримує санкції ЄС, які були проголошені через незаконну анексію Криму. Тому не можна сказати, що ці політики впливають на офіційну позицію, але на кола бізнесові вплив є”, – розповідає про французьких друзів Кремля Алла Лазарева, кореспондентка Тиждень.UA у Франції.
Олег Бєлавенцев і Міцухіро Кімура Фото: 3652.ru
Японський друг окупації Криму Міцухіро Кімура очолює на батьківщині ультраправу антиамериканську секту “Іссуй Кай”. Ненависть до США та симпатії до російського традиціоналізму – ось джерело натхнення Міцухіро, який всі сили віддає рекламі Росії в Японії – зокрема й рекламі російського Криму.
В Сербії з окупованим Кримом дружать не просто праві, а визнані горлорізи. Воїслав Шешель очолює проросійську Сербську радикальну партію. Під час розпаду Югославії Шешель був лідером руху великосербських ультраправих воєнізованих угруповань четників і провів багато років у в’язниці Міжнародного кримінального суду.
Воїслав Шешель Фото: Imre Szabo
Сьогодні його син і однопартієць Александар Шешель є співзасновником Асоціації друзів Криму.
Роль спостерігачів на кримському псевдореферендумі виконували бельгійці Франк Крейельман, Ян Пенріс та Крістіан Вераугстрате. Всі вони були членами крайньо правої партії “Фламандський Інтерес” – правонаступниці забороненого за расистську політику “Фламандського блоку”. А один з керівників “Фламандського інтересу” Філіп Девінтер відвідував Ялтинський економічний форум у 2018 році.
Люди грошей
Є, звісно, й позапартійні “друзі Криму”. З ними не розрахуватись ні політичним туризмом, ні спонсорством партійних проєктів. Тому тут вже йдеться про бізнес – вітм, як і у випадку з деякими недурними партійними “друзями окупації”. Та й в того ж британця Бонера – що первинне? Симпатії до російського політичного консерватизму – чи все ж таки любов до грошей, які він отримує від зареєстрованих в Росії компаній?
В німецькій Асоціації друзів Криму, окрім лівака Маурера, є ще п’ять засновників. Серед них Борис Кемпф, німецький бізнесмен, який має інтереси в Криму. На окупованому півострові в травні 2017 року він почав реалізовувати проект «Немецкая деревня» на Тарханкуті. Крім того, його компанія Kempf Business Gruppe займається поставкою обладнання для штучної вентиляції легенів до Росії.
В Греції дуже впливовим є російський олігарх Іван Саввіді, який активно скуповує грецькі активи та просуває там російські інтереси – не забуваючи й про Крим. Тут вже не політики обмінюють свій вплив на кремлівські гроші, а гроші російського олігарха безпосередньо здійснюють вплив на Грецію.
Президент ФНКА греків Росії Іван Саввіді Фото: savvidi.ru
Саме впливу прагне Росія, залучаючи іноземців до обслуговування своїх інтересів на міжнародній арені. Дрібний політичний фрік – згодиться, ось тобі трибуна, мікрофон і темник. Помітний політичний діяч – ще краще. Бізнесмен з інтересами в Росії? Ось тобі умови для ведення бізнесу, вимагай зняття санкцій. Депутат європарламенту? Взагалі чудово.
Лівий? Ось тобі ілюзії про країну Жовтневої революції та оплот світового антиімперіалістичного руху.
Правий? Ось тобі великий друг, що зневажає гнилий лібералізм та захищає традиційні цінності.
Вплив на західну політику та на західну громадську думку для Росії важливіший за ресурси. Тому вона готова витрачатися. А бажаючі отримати свій шматок від Москви завжди знайдуться.
