Як запустити переговорний процес із звільнення кримських політв’язнів, яких послуг не вистачає кримчанам на діючих КПВВ? Що Україна зробила і ще має має зробити для своїх громадян, які залишилися на окупованій території та були вимушені виїхати на вільну територію. Про це – Центр журналістських розслідувань.
Звільнення політв’язнів
В окупованому Росією Криму тривають репресії проти незгодних. На кінець січня 2021 року 108 осіб були позбавлені волі у рамках політично або релігійно вмотивованого кримінального переслідування. Більше семи десятків з них — кримські татари.
Звільнення та підтримка громадян, яких Росія незаконно позбавила волі під час окупації Криму, лишається однією із найгостріших проблем і викликів для України. Якщо ув’язнених російськими найманцями на Донбасі хоч і рідко, але вдається звільнити під час обмінів, то процес порятунку кримських політв’язнів не рухається взагалі.
«Наразі немає певних перемовних треків, конкретних майданчиків, де можна піднімати це питання. Кримські політв’язні зараз поза межами якихось перемовин. На сьогодні шанс дає Кримська платформа, яку анонсувало МЗС ще в тому році. Зараз розпочинається розбудова платформи, в серпні очікується саміт на високому рівні, де приєднаються країни до цієї платформи. Я сподіваюся, що це може дати поштовх для перемовин», — говорить Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи.
Ольга Скрипник, коордінаторка Кримської правозахисної групи Фото: investigator.org.ua
Однак уряд України не впорався і з тими завданнями, які йому під силу: не створений дієвий механізм правової допомоги політичним в’язням, надання психологічної допомоги і заходів реабілітації уже звільнених бранців.
На розгляд Верховної Ради досі не внесений законопроєкт «Про соціальний і правовий захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України», який був презентований ще у листопаді 2019 року. Він визначає критерії для визначення статусу політв’язнів. Він же має врегулювати виплати щорічної або одноразової допомоги політв’язням, працевлаштування, надання в тимчасове користування житла та отримання безкоштовної освіти після звільнення.
Поки не буде прийнято закон, який чітко визначить критерії для відбору отримувачів фінансової допомоги, політичні бранці та їхні родини будуть стикатися із суб’єктивними рішеннями членів Міжвідомчої комісії при Мінреінтеграції.
«Як тільки відкриться вікно для перемовин, Україна має мати список не тільки з прізвищами, а хто де знаходиться, в якому стані перебуває. Коло осіб, які можуть бути потенційно звільнені, може бути обмеженим. Зараз це більше 100 людей, але може бути можливість звільнити тільки 10 людей, наприклад. Потрібно мати списки, які будуть спільні між державою та правозахисниками. Це може допомогти і залучати партнерів, і обміну», — вважає Ольга Скрипник.
Фото: Кримська солідарність
Варто відзначити те, що у кінці 2019 року до Міжвідомчих комісій при Мінреінтеграції, яка вирішує питання виплати одноразової допомоги в розмірі 100 тисяч гривень, а також стипендії Левка Лук’яненка родинам утримуваних осіб, були долучені представники Меджлісу та п’ятьох правозахисних організацій.
Ольга Скрипник пояснює, що розмір стипендії менше 7 тисяч гривень і вона не допомагає покривати усі витрати.
Цьогоріч на заходи щодо захисту осіб, які позбавлені особистої свободи або звільнені, підтримки родин таких осіб та виплати державних стипендій імені Левка Лук’яненка передбачено 66 з половиною мільйонів гривень.
Така ж сума була закладена у бюджет і минулого року. У 2020-му Мінреінтеграції виділив із цієї суми кошти на облаштування КПВВ — перекинув держпідприємству «Реінтеграція і відновлення», що мало ознаки нецільового використання коштів.
Це підприємство досі не взяло на баланс нові КПВВ «Чонгар» та «Каланчак», через що у майбутньому можуть виникнути складнощі із обслуговуванням приміщень.
Сфера освіти: курси для абітурієнтів
Центр журналістських розслідувань минулого року розповідав про недоліки дистанційної та екстернатної форм навчання, які пропонуються Міністерством для учнів з окупованих територій, щоб наздогнати українську освітню програму. Час іде і різниця у підготовці випускників шкіл із окупованих і вільних територій разюча.
«На окупованій території Криму майже всі програми у 2014 році були переведені на стандарти РФ. А освітні програми в ОРДЛО є міксом між програмами РФ, України та так званих «ЛДНР». Тому дітям, які вступали до наших ВНЗ, було не тільки важко вступити, але і навчатися», — каже Валентина Потапова, голова ЦПГ «Альменда».
Валентина Потапова, керівниця Центру громадської освіти «Альменда» Фото: investigator.org.ua
Вихід із ситуації експерти називають давно — абітурієнтам із окупованих територій потрібні підготовчі курси і час на соціальну адаптацію.
15 лютого цього року Міністерство освіти й науки повідомило про запуск таких підготовчих курсів. Це пілотний проект, що планується на найближчі два роки.
Навчання відбуватиметься за очною, змішаною або дистанційною формами. Заклади вищої освіти мають сприяти забезпеченню слухачів підготовчих курсів місцями в гуртожитку. Закладів, в яких можна буде проходити підготовчі курси, наразі визначено дев’ять:
- Донецький національний технічний університет;
- Житомирський державний університет імені Івана Франка;
- Луганський національний університет імені Тараса Шевченка;
- Маріупольський державний університет;
- Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова;
- Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»;
- Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля;
- Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського;
- Херсонський державний університет.
Однак на сайтах ВНЗ наразі відсутня інформація про те, як саме відбуватиметься зарахування на курси і навчання. Тому діти та їхні батьки, вирішуючи чи варто подавати документи на курси, мають чимало питань та сумнівів.
По-перше, заповнення освітньої декларації. Це документ, в якому дитина вказує свої оцінки за вивчені предмети. Наказом Міністерства освіти України до декларації мають бути додані інші документи, які б підтверджували вказану інформацію. Але які саме це документи — незрозуміло. Адже Україна не визнає документи, видані незаконними окупаційними адміністраціями у Криму та в ОРДЛО.
«Не зрозуміло які саме документи потрібно надати на підтвердження. Ми знаємо, що ВНЗ просять надати інформацію з атестатів або інших документів, де є результати навчання. І нічого страшного в цьому немає, але або ми опосередковано визнаємо ці результати, і тоді можемо більш детально зрозуміти з якими саме освітніми потребами звертається до нас дитина на підготовчі курси. Або ми не визнаємо», — говорить Валентина Потапова.
У липні 2020 року президент Володимир Зеленський підписав закон, який надав можливість дітям з окупованих територій вступати в будь-який ВНЗ України за спрощеною процедурою — без ЗНО, паспорта та атестата.
Зараз же, якщо дитина піде на підготовчі курси, вона втрачає право на спрощену процедуру. Тож батькам та учням доведеться обирати, що для них буде краще. До того ж, по закінченню курсів потрібно буде складати іспити з кожного предмету. Це додаткове навантаження, а результати цих іспитів не будуть ні на що впливати.
Валентина Потапова вважає, що було б добре, якби абітурієнт мав можливість обирати між тим, результати яких іспитів він хоче подати при вступі до ВНЗ.
«Іспит після закінчення підготовчих курсів давав би змогу вступити, враховуючи результати навчання. Якщо вони не влаштовують дитину, то вона може складати ЗНО. Якщо вони його не влаштовують, то може скористатися спрощеною системою. Але ні. Дитина, яка ступає на підготовчі курси, втрачає право вступати за спрощеною системою», — каже Валентина Потапова.
Отже, впровадження підготовчих курсів для дітей, які навчалися за програмами окупантів, започатковано. Тепер уряд має донести інформацію про них в ОРДЛО та окупований Крим. Адже велика кількість дітей та батьків там досі не знають навіть про те, що в українські ВНЗ можна вступити за спрощеною системою.
Послуги для кримчан на КПВВ
У лютому 2020 року у сервісних зонах КПВВ «Чонгар» та «Каланчак» на адмінмежі з Кримом запрацювали Центри надання адміністративних послуг. Тут мешканці тимчасово окупованого півострова та прилеглих до КПВВ населених пунктів можуть отримати 168 видів послуг. Серед них: оформлення паспорта, реєстрація транспортних засобів, видача посвідчення водія, реєстрація нерухомості та бізнесу. Крім того, можна скористатись послугами через онлайн-сервіс або мобільний кейс.
Однак на КПВВ не надають банківських послуг, медичної допомоги, обмежено надається поштовий сервіс. Крім того, через карантинні заходи громадяни, які мешкають в Криму, з 16 березня по 14 червня були майже позбавлені можливості в’їжджати на підконтрольну уряду територію України. Через це та заборону для кримчан перетинати адмінмежу більш ніж один раз, яку видала Росія, не можна об’єктивно говорити про високу ефективність ЦНАПів.
«Через обмеження перетину КПВВ, по-перше з боку РФ, яка встановила «одноразовий виїзд», а якщо більше — то вимагають підтвердження, це як візовий режим, який Росія поки не збирається відміняти», — каже Ольга Скрипник.
Також Україна досі не запровадила спрощену процедуру реєстрації фактів народження та смерті для жителів окупованих територій. Зараз факт народження чи смерті, маючи на руках документи, видані в окупації, жителі ТОТ чи переселенці можуть встановити через суд, що забирає час та гроші.
«Позиція громадських організацій в тому, що судову процедуру можна оминути. І працівники РАЦСу можуть на підставі тих самих документів, з відповідною фіксацією, копіюванням, видати документ українського зразку. Можна оминути судову процедуру. Бо це дорого з точки зору навантаження і вартості судової процедури, і з іншого боку — суди триваліші», — говорить Альона Луньова, менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINА.
Альона Луньова, менеджер з адвокації Центру інформації про права людини Фото: investigator.org.ua
І до хороших новин: Касаційний адмінсуд Верховного суду визнав незаконним пункт постанови Кабміну, який обмеження на ввезення/вивезення особистих речей з окупованого Криму. Справа розглядалася за позовом адвокатки Юлії Лісової, яка звернулася до суду ще у червні 2016 року.
Кабінет міністрів ухвалив рішення, що через КПВВ із окупованим Кримом люди можуть перевозити лише дозволений перелік речей. Він складався із 23 позиції. У переліку не було звичних речей: побутової техніки, книг, тощо. Прикордонники могли не пропускати людей з «недозволеними» речами.
«Ми отримали рішення перших двох інстанцій. У 2017 році ця історія завершилася на рівні апеляції. Але Кабмін вирішив не погодитися з цим рішенням і піти далі. І ось в лютому касаційна скарга була розглянута Верховним Судом», — розповідає адвокат УГСПЛ Юлія Лісова.
Юлія Лісова, адвокат. Фото: УГСПЛ
Суди першої та другої інстанції стали на сторону Юлії Лісової, а Верховний Суд підтвердив їхні рішення та суд визначив, що право на користування майном кримчани мають таке саме, як і інші громадяни України, а тому такі нормативно-правові акти уряду є незаконними.
«У нас рішення ВС є джерелом права. Тобто на них необхідно орієнтуватися. Не тільки судам, але і всім іншим державним органам. Може бути таке, що Кабмін або інші органи вирішать прийняти щось подібне — вже є таке рішення Верховного Суду, яким, можливо, буде стримана ініціатива прийняти щось дискримінуюче та незаконне», — каже Юлія Лісова.
У 2015 році Україна прийняла Національну стратегію із захисту прав людини. За даними правозахисних організацій, рівень її виконання складає не більше 22 %.
Скасування статусу нерезидентів, яким громадян України із Криму і Севастополя наділяє закон про фейкову вільну економічну зону «Крим», прийняття закону про захист політв’язнів, надання кримськотатарському народу статусу корінного народу України та гарантування права на самовизначення — проходити ці та інші невивчені уроки із захисту прав людини Україні таки доведеться.
