Пологи Територіальної оборони в Україні дещо затягнулися – їм пішов уже восьмий рік. У 2014 році поспіхом сформоване в областях ополчення обізвали батальйонами тероборони і відправили затикати дірки на фронті, а потім перетворили на мотопіхотні підрозділи бойових бригад. Потім була спроба створити загони тероборони при військових комісаріатах, а у 2018 році замість них розпочали формування бригад територіальної оборони в областях, та батальйонів – у районах.
Але поки в кожній бригаді є лише кілька офіцерів штату і ядро ентузіастів, що підписали контракт на службу в резерві тероборони і беруть участь у не дуже частих навчально-тренувальних заходах. Такий підрозділ важко назвати бригадою. Командування стверджує, що нестачу кількості особового складу за потреби компенсують за рахунок мобілізованих резервістів другої черги.
Однак проблема не лише у кількості. Тероборона має бути готовою до виконання завдань у лічені години – а на мобілізацію та злагодження підуть тижні. Не вистачає й матеріального ресурсу. Але найгірше те, що досі законодавчо не визначений статус системи ТрО та військ тероборони в Україні.
Однак проєкт закону про тероборону робочої групи військових, експертів і громадських активістів, чиїм обличчям і голосом став генерал Сергій Кривонос, з грудня 2020 року лежить в парламенті без руху. Натомість, анонсований в тому ж таки грудні проєкт закону від робочої групи РНБО на чолі з генералом Михайлом Ковалем досі не готовий.
Місцева ж влада спроможна хіба що провести разові показушні заходи з ТрО та ефектно залягти під танк, як це зробив нещодавно мер Києва Віталій Кличко.
Гарна картинка тренувань територіальної оборони створюється за рахунок громадського сектору – небайдужих патріотів, що за власної ініціативи та за власний рахунок регулярно проводять заняття з військової справи. Але їх мало. І чудово, коли громадським сектором тероборони, як в Києві, займаються справжні патріоти України.
Але чи всім областям країни так пощастило? Хто контролює якість територіального резерву? Як та коли змінить систему тероборони новий закон і хто стане його автором? Про це в програмі «Питання національної безпеки» Центру журналістських розслідувань розповідає Сергій РАХМАНІН, народний депутат України, фракція партії «Голос», член Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони і розвідки.
Валентина Самар: Пане Сергію, вже кілька років у публічному просторі триває дискусія про те, якою має бути територіальна оборона. Багато політиків, чиновників, співробітників Міністерства оборони каталися світом в пошуках досвіду формування системи ТрО. Є кілька анонсованих законопроєктів і один вже зареєстрований. Яка позиція Комітету з питань національної безпеки, оборони і розвідки, який працює над цим проєктом, і яка позиція президента – бо були сподівання, що саме комітетський проєкт президент внесе як невідкладний?
Сергій Рахманін: Історія трохи заплутана, тому почну спочатку. Діяльність територіальної оборони належним чином не врегульована. Вона спирається на указ президента Януковича та на Закон «Про оборону України», за яким відповідальним за територіальну оборону є Генеральний штаб, а на місцях – обласні державні адміністрації. Ще торік президент Зеленський заявив, що найпізніше до кінця року він внесе як невідкладний законопроєкт, який врегулює питання територіальної оборони. Більше року над законопроєктом про тероборону працював профільний Комітет ВР з питань національної безпеки, оборони і розвідки, членом якого я є. Планувалося, що в цьому погодженому законопроєкті буде враховано точки зору різних структур, різних депутатських груп і фракцій, і президент як голова РНБО та верховний головнокомандувач, внесе його на розгляд ВР.
Але наприкінці року сталися якісь до кінця не зрозумілі зміни, чомусь президент змінив свою точку зору і сказав, що концепція, відображена в цьому законопроєкті, його не влаштовує. Досі не зрозуміло, якої точки зору дотримується президент і як він собі бачить принципи побудови територіальної оборони.
Може статися ситуація, що таких законопроєктів буде чотири. Перший – зареєстрований депутатом Андрієм Шараськіним, членом фракції «Голос». Другий – той, що скоріш за все буде найближчим часом погоджений комітетом з питань національної безпеки, оборони і розвідки, третій – законопроєкт, який теоретично може подавати сам президент, коли він нарешті визначиться з тим, як він бачить систему тероборони. І не виключено, що буде четвертий законопроєкт, натхненником якого є головнокомандувач Збройних Сил України генерал Руслан Хомчак.
Валентина Самар: В чому різниця між позиціями різних авторів і який законопроєкт може знайти голоси підтримки?
Збори тероборони у Херсонські області, квітень 2021 року Фото: investigator.org.ua
Сергій Рахманін: Є один підхід, який наполегливо відстоює пан Хомчак: ту систему, яка існує сьогодні – закріпити законом. Сьогодні вона існує на підставі змін до закону «Про оборону України» та указу президента. Ця система передбачає, що в Україні діє 25 бригад ТрО і обмежена кількість військовослужбовців за контрактом. Орієнтовна чисельність – вісім тисяч. Решта – це резервісти, які будуть домобілізовуватися в разі потреби до складу цих бригад. Принцип простий, територіальний. Є область – є бригада ТрО. Передбачається, що відповідальним за це, як і зараз, буде Генеральний штаб. Фактично це спроба зробити з тероборони ще один виз збройних сил.
Другий підхід відображений в законопроєкті, поданому депутатом Шараськіним. Над концептом цього законопроєкту працював колишній заступник секретаря РНБО генерал Сергій Кривонос. Там передбачається створення окремого військово-цивільного органу, який опікуватиметься питаннями тероборони. Будуть окремі війська тероборони і командувач цих військ. Ця структура матиме досить велику незалежність. Але там є правова неузгодженість: незрозуміло, яким буде правовий статус цього органу. Бо говориться, що він входитиме до складу міністерства оборони, але не зрозуміло, в якості чого. Неясно, якщо це буде просто департамент Міноборони, то на якій підставі він матиме повну економічну незалежність, буде розпорядником коштів тощо.
Є третій підхід, який, судячи з усього, буде відстоювати профільний комітет – це спроба створити окремий орган центральної виконавчої влади. Тут теж є певні недоліки: центральний орган виконавчої влади буде створюватися щонайменше рік. Маючи за вікном реальну загрозу загострення, а можливо, й повномасштабної війни, думаю, держава не може собі дозволити такого розкошу – протягом року створювати орган, який має діяти вже сьогодні.
Ну і загалом – українські посадовці дуже довго розбиралися з тим, яким має бути концепт. Що таке система територіальної оборони? Було взято два приклади: це польська система ТрО, фактично, окремий вид збройних сил, і естонська система ТрО, яка розглядалася фактично як система опору в разі загострення військової ситуації. Вирішили зупинитися на польському варіанті – створювати квазі-вид збройних сил, який безпосередньо підпорядковується військовим і головне завдання якого – створювати додатковий мобілізаційний резерв для армії та обороняти і охороняти в разі потреби об’єкти критичної інфраструктури, певні території.
Насправді, як на мене, оптимальним для нас був би міксований варіант. З одного боку, на відміну від естонців, ми маємо велику потужну армію, і не можемо дозволити собі створювати лише систему опору. В разі великої війни, незалежно від того, буде вона локалізована чи охопить великі території, нам необхідно буде підсилювати збройні сили мобілізаційним резервом. З іншого боку, на відміну від Польщі та тим більш від Естонії, ми не є членом НАТО, ми не маємо таких ресурсів, в нас немає парасольки у вигляді системи колективної безпеки. І тому створення мережи підрозділів, які б чинили реальний опір, в тому числі й диверсійний, і розвідувальний, і контрдиверсійний, нам точно потрібно. Тому оптимальним був би варіант, який враховував би і естонський досвід, і польський досвід. Але це буде залежати від того, на якому варіанті зупинимося. Військові наполягають на тому, щоб це був ще один вид збройних сил, ну й тут багато ще буде залежати від президента – верховного головнокомандувач і голови РНБО, на якому варіанті зупиниться він. Тому що, маючи найчисельнішу фракцію у Верховній раді, він може розраховувати на більшість.
Валентина Самар: Але ситуація така: поки різні групи законодавців міряються амбіціями і конкурують у боротьбі за підтримку президента Зеленського, тероборона формується сама по собі й під контролем, по-перше, місцевих князьків, і по-друге, з агресивним проникненням проросійських сил або ж людей із кримінальним шлейфом. І тому велике питання: чий наказ вони виконуватимуть, командира чи пахана – кримінального чи політичного? Чи можливо до прийняття закону провести перевірку й верифікацію вже набраних резервістів, аби відсіяти потенційних агентів чи людей із сумнівним минулим?
Сергій Рахманін: Згідно законодавства, обласні державні адміністрації мають певну компетенцію щодо формування сил і засобів територіальної оборони. Але все одно, головна відповідальність лежить на Генеральному штабі. Більше того, в нас є виконуючий обов’язки командувача командування територіальної оборони генерал-майор Анатолій Баргілевич, в якого є керівництво в особі начальника Генерального штабу, в особі головнокомандувача Збройними Силами. І в їхній компетенції – проводити належну перевірку тих структур, які є складовою сил сектору безпеки і оборони. В них є всі повноваження в руках, щоб перевіряти якість та безпечність людей, яких зараховують до підрозділів ТрО. Безумовно, є випадки – така інформація вже є, хоч вона й уривчаста – що якість і репутація тих людей, яких зараховують до інструкторів і в якості потенційних бійців ТрО є не дуже високою. Саме тому й треба змінити цей принцип. На мій погляд, має бути жорсткий контроль, з одного боку, а з іншого це має бути не мобілізаційна складова, а перш за все добровільна. Це мають бути вмотивовані люди, що готові стати на захист держави. Але військові за будь-якої моделі мають контролювати процес і цих людей, тому що ці люди будуть виконувати певні функції в тому числі у прикордонних областях. Нагадаю, що захист і оборона державного кордону – це одна з функцій не тільки Державної прикордонної служби, а й підрозділів тероборони.
