Продовжуючи досліджувати тему «Фіоленту», вкраденого окупантами кримського заводу, Центр журналістських розслідувань виявив нові факти. Захоплене Росією ПАТ «Завод «Фіолент», контрольний пакет якого належить державі Україна, виконує замовлення підприємств російської оборонки. Через це «Фіолент» перебуває під санкціями України і США, тож його електроінструменти не можуть продаватись ні в Україні, ні будь де у світі. Крім Росії та її сателітів. Однак український ринок наповнений лобзиками, шурупокрутами і міксерами із «фіолентівським» брендом». Як же вони потрапляють на вільну територію?
Нагадаємо основні моменти нашого розслідування Phiolent, Фиолент, 费奥伦特. «Великий шовковий шлях» ФОПа Лук’яна». Журналіст Євгеній Лешан придбав в онлайн-супермаркеті шурупокрут ТМ Phiolent. На упаковці вказано, що виготовлений він на замовлення фізичної особи-підприємця Михайла Лук’яна, який мешкає у Вінниці. Завод-виробник цього інструменту не вказаний – тільки адреса у Китаї. На гарантійному талоні – штамп і адреса сервісного центру «Торговий дім «Укрсервіс» у Вінниці . От тільки такої юридичної особи не існує. А є ТОВ «Компанія «Укрсервіс», де заперечують, що імпортують фіолентівський інструмент з Росії чи Китаю, і розпродують ще довоєнні залишки поставок із Криму.
«Святе місце пусте не буває, багато клієнтів почали шукати і завозити з Китаю. Ми напряму з Китаю нічого не замовляли. Ми купували у постачальника в Україні», – говорив один з керівників «Укрсервісу» Юрій Антонюк.
Юрій Антонюк, один з керівників «Укрсервіс» Фото: investigator.org.ua
Комічність ситуації в тому, що власник і директор цього «Укрсервісу» – все той же Михайло Федорович Лук’ян, який вказаний як замовник виробництва нашого шурупокрута у Китаї.
Він же як довірена особа китайської компанії ANHUAI Co., LTD як агента Nanhai Lihao Electric wWork Co., Ltd. рік у рік отримує Cертифікати відповідності на інструменти ТМ Phiolent, в якіх дані компанії вказані виробником. І він же наділяє українські інтернет-магазини сертифікатами про офіційне дилерство ТМ «Фиолент», тобто, з графічним зображенням і логотипом, які використовує окупований завод «Фіолент».
Знайти цього крутого ФОПа Лук’яна у Вінниці нам не вдалося. Але він надіслав нам дуже дивну відповідь на запит. Власне, відповідей на наші питання у ньому не було. Михайло Лук’ян пише, що уже відповідав на них під час досудового розслідування, яке вже закрите. І повторив слова свого підлеглого Антонюка про розпродаж залишків, не уточнюючи, звідки ж вони взялися.
Кримінальне провадження дійсно було і було закрите. У 2019 році кримський главк СБУ встановив осіб, які вели спільну господарську діяльність з «Заводом «Фіолент» і в порушення закону продавали його продукцію в Україні, допитувався і керівник «Укрсервісу». Строк розслідування цієї справи закінчувався у жовтні 2019 року, і надалі судом уже не продовжувався. Однак, ми впевнені, правоохоронцям варто повернутись до цієї справи, аби таки довести її до кінця.
По-перше, слідство має встановити, яким чином Михайло Лук’ян у 2016 році, тобто, на третьому році окупації Криму, примудрився отримати від ПАТ «Завод «Фіолент» права на торговельні марки «Фиолент» і «Фиолент Мастер».
Хто від імені Акціонерного товариства, де 50% +1 акція належать державі Україна, ці права передав? Може колаборант Баталін, який і досі в українському держреєстрі значиться гендиректором, приїздив у Київ, чи, може, довіреність на когось в українського нотаріуса виписав, аби передати права Лук’яну? Як Державна служба інтелектуальної власності України в особі в.о. голови Антоніни Малиш могла цю передачу прав «освятити» з внесенням відомостей до Державного реєстру свідотств на товарні знаки і послуги?
Президент Росії Володимир Путін і Герой України Олександр Баталін в Кремлі 2017 рік Фото: kremlin.ru
По-друге, ми знайшли документ, який засвідчує, що у 2018 році Міністерство економіки зупинило передачу прав власності Лук’яну ще на одну торговельну марку – ТМ Phiolent. Причиною названа саме та обставина, що завод знаходиться під санкціями, тож ніякої передачі прав на його актив – торговельну марку – не може бути і мови. При цьому ніхто не кинувся перевірити, а чому ж це стало можливим у 2016 році, коли окупований «Фіолент» уже був під санкціями РНБОУ.
Лист_про_мораторiй_Св.51554_Phiolent.
За даними «Укрпатенту», ТМ Phiolent і досі володіє ПАТ «Завод «Фіолент», де 50 % + 1 акція, як уже вказувалось, належить державі Україна в особі Фонду державного майна.
Відтак питання третє: то яке ж право має ФОП Лук’ян М.Ф. замовляти виготовлення інструменту під цією маркою у Китаї, а потім, уже від імені начебто китайських виробників отримувати на електроінструменти Сертифікати відповідності, з якими ці товари і розходяться українськими інтернет і звичайними магазинами? Відповіді на ці питання, сподіваємось, слідство знайде.
А ми тим часом розкажемо про нові знахідки, які ми зробили завдяки базі даних США importgenius. Цей сервіс акумулює відкриті дані про перевезення вантажів морським транспортом. Поєднавши ці дані з матеріалами із української митниці, де відображені також відомості про експорт/імпорт, що йде суходолом, ми отримали таку картину.
Упродовж усього 2014 року, тобто, уже і після окупації, кримський завод «Фіолент» продавав свої електроінструменти підприємствам в Україні, Росії, Білорусі, Грузії, Молдові, Литві, Польщі та інших. З одного боку, тоді ще не було заборони на поставки товарів, вироблених на окупованій території, з іншого – цьому сприяла Україна, яка не припиняла товарообіг з Кримом. Завдяки фейковій «ВЕЗ «Крим», пролобійованій олігархами та колаборантами, обсяги товарного потоку сягнули мільярда доларів.
Лише за один день, 29 грудня 2014 року Михайло Лук’ян року ввіз суходолом, автомобільним транспортом товарів заводу «Фіолент» (електроінструмент і деталі) щонайменше на 1,082 мільйона гривень. Поставки йшли через адмінмежу Криму з Херсонською областю (митний пост Каланчак). Країна виробництва у митних документах не вказувалася. Одночасно електроінструмент від «Фіоленту» ввезло і київське ТОВ «Алєкс» (у 2017 році перереєстроване на адресу в Рівному, одноосібним власником і керівником став Абдуллаєв Міртагі Маммедтагі Огли).
У 2015 році Лук’ян закупив у кримського «Фіолента» і ввіз суходолом лобзиків, шуруповертів та інших інструментів майже на 1,5 мільйона гривень. У вересні 2015-го розпочалась Громадянська блокада поставок у Крим товарів, уряд України ввів тимчасову заборону на торгівлю з окупованою територією з 1 січня 2016 року.
Але поставки кримських товарів на вільну територію України не припинилися, хоча вже діяли санкційні обмеження. Михайло Лук’ян «імпортував» кримський електроінструмент через московську компанію ООО «Русэк», що поставлявся морським транспортом. Так, у жовтні 2016 року було відвантажено товарів із 146 позицій, ввозились не тільки інструменти в розібраному вигляді, а й деталі до них (Загальнодоступна версія бази ImportGenius дозволяє побачити лише 10 позицій). Країною походження інструментів під торговельною маркою «Фиолент» вказана Російська Федерація.
З 2016 року Михайло Лук’ян не лише ввозив товари в Україну, але і продавав їх підприємствам у Молдові та Румунії. Тобто, експортував кримські товари! Ще одну таку поставку у ці країни ми відслідкували у 2018 році. Отримувачами були компанії FIRM «DICON» у Молдові та SRL S.C. VICASTAR у Румунії.
Примітно, що у базі даних ImportGenius , а, отже, і в коносаментах – документах на морське перевезення вантажу, відсутні дані про торговельну марку, виробника і країну виробництва електроінструменту. Але їх можна втановити.
Наприклад, позиція «Інструменти ручні з вмонтованим електричним двигуном». Якої ТМ – не вказано. Але є буквено-цифрове позначення моделі: МД1–11Э. І цього досить, аби ідентифікувати товар. Забиваємо ці букви і цифри у пошуковик Google – і отримуємо міксер-дриль «Фіолент» відповідної моделі (написання ТМ і російською, і українською мовами). Так, її теж можна купити в популярному інтернет-магазині.
У 2017 і 2018 роках поставки «фіолентівських» товарів в Україну здійснювалися через Білорусь – прокладкою у схемі виступала компанія «Гомелькабель». Це спільна білорусько-російська компанія. Вона виробляє кабелі і дроти. І аж ніяк – не електроінструмент. Але якось домовились із «Фіолентом» і Лук’яном на цю поставку до України манівцями. Інформація в митних документах вже звична – ТМ «Фиолент», країна виробництва – не вказана.
У 2018 році Михайло Лук’ян віз в Україну суходолом, через Республіку Білорусь і «Гомелькабель» інструментів під торговельною маркою «Фиолент» майже на 7,5 мільйонів гривень.
За даними ImportGenius, у 2019 році Михайло Лук’ян імпортував із Китаю прилади та частини до електроінструментів під торговельною маркою Phiolent, виробником яких вказана компанія Ningbo Liangye Electric Appliances Co., LTD. Зокрема, були поставлені електричні блоки-модулі для шурупокрута без вказання моделі, однак її можна визначити за буквено-цифровим відповідником – CDS2020 BL. Пошук видає знайомий нам дриль-шурупокрут, трохи іншої модифікації, ніж куплений нами (CDS 1820). CDS2020 BL продається в Україні під кодом ДША 2020-Б.
Як бачимо, вказана компанія – виробник з Китаю – зовсім не та, від імені якої на сайті «Укрсервісу» розміщено сертифікат відповідності на електроінструменти ТМ «Phiolent».
Ningbo Liangye Electric Appliances знаходиться в місті Yunlong (Юньлун), недалеко від порту Нінбо. Займається виробництвом акумуляторних електроінструментів та подальшим їх продажем.
В Україні «фіолентівські» інструменти «від Лук’яна» не тільки заполонили інтернет-магазини, їх через тендери купують навіть державні юридичні особи. Для прикладу, у жовтні 2019 року військова частина на Львівщині закупила низку приладів, серед яких було і дві болгарки ТМ «Фіолент». Правда продав їх не сам Михайло Лук’ян, хоч він також активний учасник закупівель. Продала компанія «Мезон 99», а вона, у свою чергу, раніше придбала їх у Лук’яна. Держзакупівлю оскаржив учасник – ТОВ «Вакула-інструмент». У скарзі він вказав, що товар – російський, завод – під санкціями, і навіть емоційно питав у замовника: «Кому ви служите?».
Ми зв’язались із Максимом Вакулою, власником компанії. Він пояснює, що проти «фіолентів» нічого не має, а в тендері головне – перемогти, тож і вказував замовнику на закони: «Продукцію «Фиолент» ми теж купували. Китайська вона чи ні – нехай цим контролюючі органи займаються. Ми у купівлі-продажу нічого не порушуємо».
Шурупокрут під ТМ «Phiolent», виготовлений на замовлення ФОП Лук’ян у Китаї Фото: investigator.org.ua
Варто зазначити, що жодних поставок з Китаю від компаній ANHUAI та його агента Nanhai Lihao Electric work, від імені яких Лук’ян отримував сертифікати відповідності на електроінструменти під ТМ Phiolent, у доступних нам документах української митниці та у базі даних ImportGenius ми не знайшли.
Що ж виходить: замовляє їх виробництво, як написано на упаковці, у Китаї Михайло Лук’ян, по всій країні поставляє його ж «Укрсервіс», а завозить до України хтось третій? Чи може і справді має право на існування версія консультантів інтернет-магазинів, що інструменти «Фіоленту» виробляють у Вінниці? Або, принаймні, складають і клеять потрібні бирки.
Відеоверсію матеріалу Микити Панасенка можна подивитись тут:
