Волюнтаризм генпрокурорки Ірини Венедіктової може призвести до обнулення або різкого гальмування низки важливих процесів напередодні Кримського саміту і рішення Міжнародного кримінального суду щодо «ситуації в Україні», пише Валентина Самар, головна редакторка Центру журналістських розслідувань для видання ZN.UA.
В Офісі генпрокурора України відбуваються події, які можна було б назвати дивними, якби його очільниця й раніше рецидивно не дивувала грубими і непрофесійними діями (справи Татарова, «Роттердам+», Бахматюка etc.). Ірина Венедіктова перекидає «департамент війни», наче гарячу картоплину, яку вихопили з багаття, але не в змозі ні з’їсти, ні втримати в руках — пече.
29 червня вона забирає керівництво департаментом нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту («департамент війни»), у свого заступника Гюндуза Мамедова і передає його іншому заступнику — Максиму Якубовському.
Але вже наступного дня змінює це рішення: забирає у Якубовського зазначений департамент і призначає його керівником себе.
Це рішення викликало хвилю критики і протесту з боку найавторитетніших правозахисних організацій країни, які вимагають повернути керівництво департаментом Гюндузу Мамедову. Втім, ця хвиля не спадала з моменту призначення Якубовського заступником генпрокурора і передачі під його керівництво «департаменту справ Майдану». Колишній заступник військового прокурора у 2013–2014 роках працював у центрі «Правова держава», спорідненому із «Українським вибором» Віктора Медведчука (на сайті «Українського вибору» його називали то експертом, то заступником керівника «Правової держави»), і це викликало протести громадськості та заклики скасувати рішення Венедіктової.
Це було у вересні 2020 року, а місяцем раніше заступником керівника офісу президента був призначений ще одіозніший Олег Татаров, колишній заступник начальника Головного слідчого управління МВС і «говоряща» голова із виправдання силових дій міністра часів Януковича Захарченка проти учасників акцій протесту. А в постмайданному житті, крім іншого, — ще й адвокат ексголови Апеляційного суду АРК Чорнобука, який був заарештований завдяки непродажності і фаховості прокуратури Криму, очолюваної Мамедовим, а справа проти нього, попри шалений спротив, доведена до суду.
З часу цих токсичних призначень «департамент війни» і його керівник Гюндуз Мамедов регулярно зазнають атак — від брудних медійних вкидів, що розганяються ботофермами, до блокування роботи, а тепер уже і відсторонення від керівництва департаментом.
Між тим вже 1 липня стає відомо, що Якубовський усього добу «керував» Департаментом нагляду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Наказом від 30 червня «департамент війни» передається до обов’язків генеральної прокурорки Венедіктової. Причому, наказ підписано в.о. генпрокурора Якубовським — Ірина Валентинівна в той час перебуває в Естонії. Обов’язки в.о. генпрокурора із чотирьох заступників (перший — Роман Говда — у відпустці) вона делегувала саме Якубовському. Але ж зрозуміло, що без її відома/наказу цей «пінг-понг» упродовж доби відбутися не міг.
У чому тут річ — у Мамедові чи «департаменті війни»? Правда в тому, що вони настільки взаємопов’язані, що без Мамедова наразі цей департамент продовжувати роботу не зможе.
Так, у всій країні наразі немає керівника, який міг би без негативних наслідків для діяльності департаменту замінити Мамедова. Бо «департамент війни» — це його дітище. Він його архітектор, ідеолог і розробник стратегій і методик розслідування воєнних злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях в умовах збройного конфлікту. І, так, їх узагалі не розслідували з такою кваліфікацією до того, як Гюндуз Мамедов очолив прокуратуру АР Крим і розпочав масштабну роботу із кваліфікації злочинів, вчинених на окупованій території, відповідно до норм міжнародного права. З допомогою міжнародних організацій і країн-партнерів і за небаченої досі співпраці прокурорів із громадським сектором у документуванні воєнних злочинів і злочинів проти людяності в Криму і Донбасі, збиранні доказів і підготовці повідомлень до Міжнародного кримінального суду. Це для розуміння того, чому Мамедова так підтримують правозахисні організації, родичі й адвокати героїв Небесної сотні, жертви збройного конфлікту.
18 жовтня 2019 року Мамедов став заступником генпрокурора, а вже 21 жовтня генпрокурор Руслан Рябошапка підписав наказ про створення нового підрозділу в структурі Генпрокуратури — департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Як і задумувалося, департамент став свого роду мозковим центром, який на основі аналізу практики міжнародних судів розробляє універсальні методики розслідування воєнних злочинів і грубих порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу. За досвідом роботи прокуратури АРК була переформатована і робота прокуратур у Донецькій і Луганській областях, ведеться масштабна перекваліфікація справ, безпідставно і шаблонно відкритих за «терористичними статтями», хоча вони мають усі ознаки воєнних злочинів (квазіАТО нам ще довго буде гикатися, серед іншого, і в Європейському суді з прав людини).
На сьогодні до Міжнародного кримінального суду надіслано 12 повідомлень про вчинення міжнародних злочинів за час російської збройної агресії проти України. Завдяки цій якісній роботі органів прокуратури і правозахисників, у короткий (порівняно з іншими зверненнями) термін Україна домоглася завершення попереднього розслідування. Прокурор МКС Фату Бенсуда в грудні 2020-го визнала, що справа «ситуація в Україні», яка включає події на Майдані, окупацію РФ Криму і збройний конфлікт на Сході, прийнятна для розгляду, враховуючи, «що широкий діапазон діянь, скоєних у контексті ситуації в Україні, становлять воєнні злочини та злочини проти людяності, що знаходяться в межах юрисдикції Міжнародного кримінального суду».
«Чим ви там займаєтесь? А що таке МКС? Як це можна розслідувати?» — запитання, на які доводиться відповідати прокурорам «департаменту війни» відтоді, як на Різницьку зайшла Ірина Венедіктова зі своєю командою. Дехто з них і досі не розуміє відмінності між військовими і воєнними злочинами. Тому, так, чисту і гірку правду пишуть правозахисники у своєму зверненні до міжнародних організацій та іноземних посольств країн-партнерів щодо спроби змінити керівника департаменту: «Рішення є ще більш приголомшливим у світлі того факту, що жоден з них, включаючи генеральну прокурорку, не має відповідних знань, досвіду чи навіть концептуального розуміння вищезазначеного (розслідування тяжких міжнародних злочинів. — В.С.). Тому її мотиви незрозумілі. Однак очевидно, що призначення когось, хто керуватиме цією роботою за відсутності необхідних знань та досвіду, матиме руйнівний вплив на всі позитивні зрушення та плани і покладе край будь-яким надіям на справедливість для жертв тяжких злочинів».
Зрозуміти мотиви Венедіктової дійсно складно, особливо не знаючи напевне, хто є основною рушійною силою цих резонансних рішень, яка їхня кінцева мета і чи санкціоновані вони президентом. Тут варто згадати, що атака проти Мамедова у серпні 2020 року була зупинена після того, як Володимира Зеленського під час візиту на Херсонщину журналіст запитав про реакцію на звернення правозахисників. Президент здивувався, чому про проблеми йому не повідомив сам Мамедов: «Я ж з ним спілкуюсь частіше, ніж із генпрокурором. Він може мені зателефонувати у будь-який час». Думаю, пану Мамедову саме час скористатися тим запрошенням, бо наслідки від нинішньої атаки можуть бути непоправними. І в цьому не зацікавлені ні українське суспільство, ні українська держава, ні її іноземні партнери та міжнародні організації.
Адже Мамедов не лише заступник генпрокурора, а й старший прокурор у групах з розслідування Іловайської та Дебальцевської трагедій, саме він очолює українську групу в Спільній слідчій групі (JIT) з розслідування збиття літака рейсу MH17 на Донеччині, координує розслідування збиття українського авіалайнера рейсу PS-752 над Тегераном і веде переговори в складі урядової групи з прокуратурою Ірану. Крім цих справ, у «департаменту війни» в роботі — масштабне розслідування окупації РФ Криму і Севастополя, захоплення українських військових моряків і кораблів поблизу Керченської протоки, справа очільників «Українського вибору» Медведчука в Криму. Загалом — 160 кейсових кримінальних проваджень.
Забравши повноваження керівництва департаментом у Мамедова, Венедіктова руками того ж Якубовського зробила і контрольний постріл: недопуск Мамедова до держтаємниці на підставі абсолютно невмотивованого рішення. На практиці це означає, що тепер Мамедов не має доступу до жодного із перелічених вище кримінальних проваджень.
Які ж наслідки матимуть такі рішення Венедіктової та Якубовського для резонансних справ, що були зав’язані на Мамедові? Катастрофічні — вважають найвідоміші правозахисники, які займаються моніторингом і документацією злочинів в умовах збройної агресії РФ проти України.
Хтось уявляє собі, як Венедіктова, замкнувши на себе «департамент війни», сходу очолить українську частину Спільної слідчої групи у справі збиття літака рейсу MH17, яка слухається по суті в окружному суді Гааги? 17 липня, до речі, річниця збиття малайзійського «Боїнгу». Здивуємо світ паралічем роботи української частини JIT? Чи нинішній фаворит Якубовський переключиться з військових злочинів на міжнародні воєнні, куруватиме розслідування не тільки щодо дезертирів і крадіїв дизелю, а й щодо вищого російського політичного і військового керівництва? А Венедіктова при цьому не провалить комунікацію з Міжнародним кримінальним судом, про існування якого їй стало відомо тільки після призначення очільницею ОГПУ? До речі, зустріч Гюндуза Мамедова з обраним на зміну Фату Бенсуда новим прокурором МКС — британським юристом і дипломатом Карімом Ханом, планувалася вже найближчим часом. Саме від нього залежить подальший поступ української справи з притягнення «великої риби» Росії до відповідальності за збройну агресію проти України. Чи нам це вже не потрібно?
Хай там як, але головний бенефіціар усіх цих збоїв у роботі «департаменту війни» і підвішування у повітрі Гюндуза Мамедова та його команди — це Росія. Їй це вигідно і корисно, більш того, її вуха у даній ситуації лише пушком виглядають. Їх там, типу, немає. На авансцені тільки наші українські таргани. Але відповідальність за увесь цей скандал, що виходить уже за межі країни, лежатиме на президенті Зеленському. Чим зовсім чомусь не переймаються ті, хто думає, що своїми діями зараз йому догоджають. Поясню.
У намаганні збити Мамедова були використані кілька зашкварних тем, серед яких — прив’язка до антибайденівської історії Луценка—Джуліані та спроба звалити на нього провал операції із «вагнерівцями». Нашвидкуруч складена довідка, що сповнена припущеннями замість фактів і грішить незнанням Кримінального процесуального кодексу, зрештою була злита в телеграм-канали. «Пабліками» також пройшла чутка про намагання керівництва ОГПУ, як би це сказати, трохи апгрейдити в обхід закону кримінальне провадження щодо Іловайської трагедії. За нашими даними, йдеться про підміну сторінки/сторінок у експертизі, аби там з’явилися імена вищого політичного і військового керівництва країни того часу.
За словами адвоката Віталія Титича, ця справа, попри неготовність і незгоду Мамедова, «сунеться до суду Венедіктовою» до річниці трагедії. Титич також припускає, що у матеріалах справи з’явилися «ліві» експертизи, зроблені в часи, коли головним військовим прокурором був Анатолій Матіос.
Тепер питання до тих, хто хотів би догодити (як їм думається) президенту Зеленському: якщо у матеріалах справи є підміна, тобто підроблення висновків експертизи і фальсифікація доказів, цього ніхто не побачить? Приміром, хтось вірить, що у Петра Порошенка немає доступу до матеріалів справи до і після заміни сторінок висновків експертизи?
На кого ляже ганьба і хто відповідатиме за цей злочин? Політично і репутаційно — Україна і президент Зеленський.
Хто отримає не тільки користь, а ще й незабутнє задоволення? Росія і президент Путін.
Фото: ZMINA
На цьому фото — представники найавторитетніших українських правозахисних організацій. Вони проводять «брифінг на стільцях» — акцію протесту проти волюнтаристських дій очільниці ОПУ щодо «департаменту війни». Вони впевнені, що усунення Гюндуза Мамедова від керівництва департаментом у підсумку приведе до розвалу цього напрямку — чи не єдиного в ОГП, до якого не було суттєвих питань ані в правозахисників, ані в журналістів, ані в міжнародних партнерів. Учасники брифінгу відомі в усьому світі, вони розповідали про воєнні злочини РФ на окупованих територіях Криму і Донбасу із найвищих трибун — ООН, ОБСЄ, ПАРЄ…Вони і їхні організації у тісній співпраці спочатку з прокуратурою АРК, а пізніше — і з «департаментом війни» ОГП документували і збирали докази воєнних злочинів, які лягли в повідомлення для МКС і заяви в Європейський суд з прав людини.
Менш ніж за два місяці у Києві відбудеться саміт «Кримської платформи» — ініціативи президента Володимира Зеленського зі створення міжнародного майданчика з деокупації Криму, до якої, як уже заявлено, долучаться кілька десятків очільників держав або їх урядів. На експертних панелях саміту, звісно ж, говоритимуть про масові і системні воєнні злочини Росії у Криму. Про це розкажуть ті ж правозахисники, які минулої п’ятниці вимагали припинити розвалювання «департаменту війни». І я з великим трудом уявляю собі, як тут обійдеться без питань про розслідування цих злочинів в Україні. Але відповідей на них чекатимуть від президента.
