У Криму під загрозою знищення опинилась пам’ятка національного значення — середньовічне місто-фортеця Ескі-Кермен, що знаходиться в Бахчисарайському районі і входить до складу Бахчисарайського історико-культурного заповідника і музею.
Після окупації цю та інші пам’ятки культурної спадщини України Росія незаконно привласнила і внесла до свого федерального переліку об’єктів культурної спадщини народів РФ. Тож також мали б їх охороняти. Колишній регіонал, а тепер «єдинорос» Михайло Шеремета веде будівництво в охоронній зоні середньовічної фортеці Ескі-Кермен, в печерах якої обладнано готельні номери його садиби. З унітазами і телевізором.
Ескі-Кермен — середньовічне печерне місто у Бахчисарайському районі Криму, пам’ятка культурної спадщини України національного значення.
Переклад назви міста з кримськотатарської точно пояснює його призначення — стара фортеця. З VI століття тут жили і відбивались від ворогів алани і готи. Власне, ще одну назву городища — Кут або ж Кут-Елі перекладають як Місто готів чи Готська фортеця.
Печерний комплекс середньовічного міста-фортеці Ескі-Кермен у Бахчисарайському районі Криму
Руїни базиліки в центрі плато дають підстави вченим для версії про те, що Ескі-Кермен і був першою столицею Кримської Готії та осередком Готської єпархії, які згодом були перенесені на Мангуп, що став столицею князівства Феодоро.
На території Ескі-Кермен близько 350 печер. Найвідоміші з тих, що мали сакральне призначення — це комплекс Судилище та військовий храм Трьох вершників. Останній витесаний в уламку скелі має назву завдяки фресці із зображенням трьох воїнів, один з яких, ймовірно, Георгій Побідоносець, цілить списом змія.
Печери слугували фортецею та господарськими приміщеннями для зберігання зерна і винарень, а мешканці міста у мирний час жили в долині і займались скотарством, землеробством і садівництвом.
Печерний комплекс середньовічного міста-фортеці Ескі-Кермен у Бахчисарайському районі Криму
Через багато століть землі обабіч скель із печерами середньовічного міста також використовувались для сільського господарства. Після розпаювання колгоспних земель тут з’явилась нова війна за землю.
У архівах Центру журналістських розслідувань є сюжет 2011 року про несправедливе розпорядження землею у селі Червоний Мак. Фермер Михайло Горьковенко отримав землю на відшибі села, фактично, в горах. Тут він висадив персиковий сад. Щоб вирощувати його в складних умовах, вивчав археологічні звіти.
Свою битву за землю — сусідню з садом ділянку, яку обробляв багато років із товаришем, Михайло Горьковенко у суді тоді виграв. Він позивався до Бахчисарайської районної держадміністрації, яка відмовлялася розглядати заяву Михайла про відведення йому земельної ділянки, на якій вело діяльність його фермерське господарство «Ластівка».
Натомість дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення цієї ділянки було надане Миколі Льовову – чоловіку Світлани Львової, голови Красномакської сільської ради. Обоє підтримали окупацію Криму Росією і Львова пішла на “підвищення” – займає посаду заступника так званого «міністра освіти» Криму.
Михайло Горьковенко, фото: investigator.org.ua
Після окупації Криму корупційна історія із землями обабіч Ескі-Кермен повторюється, однак уже в інших масштабах збитків. Адже під загрозу знищення потрапила сама пам’ятка культурної спадщини. На землях сільськогосподарського призначення будується туристичний комплекс.
Тут уже діє еко-садиба «Ескі Кермен», сайт якої просто шокує відвертістю варварського використання пам’ятки – готельні номери облаштовані прямо у середньовічних печерах. «Ексклюзив і гордість нашої еко-садиби – житлові середньовічні печери зі зручностями” – говориться на сайті готелю.
Садиба Ескі-Кермен, фото: эски-кермен.рф
В одній із них — однокімнатний номер для 2 гостей, у іншій — на чотирьох. У печерах встановлені душ, туалет, телевізор і холодильник. Поселитись в пам’ятці коштує, відповідно, чотири та вісім тисяч рублів за ніч.
Садиба Ескі-Кермен, фото: эски-кермен.рф
Упродовж 2021 року в охоронній зоні пам’ятки розгорнулось будівництво котеджного містечка — культурний шар зрізається бульдозером. На скарги та заяви про злочин так звана влада Криму не реагує.
Власник садиби “Ескі -Кермен” – підприємець Володимир Шеремета. До окупації він був депутатом від Партії регіонів, після — став депутатом від “Единой России”, а в 2015 році навіть очолював сільраду Красного маку. Тоді-то його земельні наділи відчутно збільшились.
«Справа в тому, що площа фермерських земель, що надавались «при Україні» господарствам у двохтисячні роки, була спочатку меншою. У того ж Михайла Шеремети ділянка була близько 3 гектарів і займала нижню частину балки. За держактом України.
У момент його переоформлення і «переходу в РФ», його ділянка збільшилася фактично вдвічі і захоплює схили печерного міста Ескі-Кермен, тобто, землі заповідника», — пояснює фермер Олександр Горьковенко.
Олександр Горьковенко, фото: скриншот YouTube
Олександр Горьковенко, що став на захист Ескі-Кермен від варварської забудови — син фермера Михайла Горьковенка. Це він ще кілька років тому звертався до органів російської влади в Криму із заявами про незаконну діяльність в охоронній зоні пам’ятки. Однак так зване «міністерство охорони природи» Криму під час перевірки ніяких порушень не виявило.
Пояснення такій сліпоті природоохоронного відомства, ймовірно, криється у тому, що син Володимира Шеремети є заступником “прокурора” одного з районів Севастополя. Йому теж дісталась земля біля Ескі-Кермен.
«Ділянка, що належить заступнику прокурора Гагарінського району м. Севастополя В’ячеславу Шеремету і знаходиться зі східної сторони Ескі-Кермен, в момент переоформлення з трьох гектарів збільшилась до шести. І він сьогодні фактично забрав 50 метрів схилу пам’ятки», — каже Олександр.
За його словами, на ділянці, що належить Шереметі-молодшому, знаходяться охоронювані об’єкти пам’ятки, що мають значну історичну цінність: зернові ями, печери та, як стверджують археологи, ще не досліджені середньовічні могильники.
Михайло Шеремета, фото: facebook
Ділянка, на якій будується котеджне містечко, має площу у 0,93 гектара (90:01:120501:299). Належить вона, згідно даних Росреєстру, Маслакову Павлу Ігоровичу від 30 квітня 2021 року.
Ймовірно, Павло Маслаков — бізнесмен з Татарстану. Він є засновником та директором ООО «Экотехпром Сервис» у Нижньокамську, основним видом діяльності якого є транспортна обробка вантажів, та директором ще трьох компаній – «ТТ», «Ник-СТ», «Экотехпром».
Раніше, у 2016 році повідомлялось , що Павло Ігоревич Маслаков призначений радником голови Нижньокамського району з розвитку нафтохімічного промислового парку. Зазначалось, що він має досвід реалізації проектів крупних нафтових компаній, серед яких “Татнефть” и “Башнефть”, та готував рекомендації щодо формування інвестиційного портфеля у будівельному сегменті для «Роснано».
Про те, як топ-посадовці Татарстану та пов’язаний з ними і державними компаніями бізнес колонізували кримський Форос, дивіться у розслідуванні ЦЖР «Нью Казань» у Форосі: Як високі чини Татарстану колонізують берег Криму».
Керівник «Кримського антикорупційного комітету» Ілля Большедворов, фрагменти розслідування якого ми використали в цьому матеріалі, зазначає, що незабаром землі довкола Ескі-Кермен можуть змінити своє сільськогосподарське призначення. Він публікує карту містобудівного зонування Красного Маку, за якою ділянки, що належать колаборантам — батькові та сину Шереметам і Світлані Львовій — отримають нове цільове призначення: землі громадської та комерційної забудови.
Будівництво котеджного містечка, фото: investigator.org.ua
Отже, та обставина, що місто-фортеця Ескі-Кермен, після незаконного присвоєння Росією, занесене до федерального переліку об’єктів культурної спадщини, ніяк не рятує його від знищення. Будівельні роботи ведуться в охоронній зоні пам’ятки, російські «міприроди» Криму і поліція в тому не бачить порушень, музей-заповідник та голос громадськості ніхто не чує і в розрахунок не бере.
Про те, як захистити об’єкти культурної спадщини Криму від знищення під час окупації Криму РФ – в інтерв’ю з ексдиректоркою Бахчисарайського історико-культурного музею-заповідника: «Ельміра Аблялімова-Чийгоз: Збагачується за рахунок кримської культурно-історичної спадщини той, хто не відчуває з нею спорідненості».
