Після окупації Криму Генічеськ та Арабатську Стрілку, на морському шельфі поблизу якої розташоване газове родовище Стрілкове, так і не підключили до єдиної газотранспортної системи України. Газового сховища немає, подальша газифікація інших населених пунктів, як і нарощення видобутку «Чорноморнафтогазу», не відбувається, а будівництво гілки Асканія Нова – Генічеськ, яка б з’єднала район і єдину ГТС, лишилась солодкою обіцянкою влади.
Але історія ще складніша: ділянка газогону, якою АТ «Херсонгаз» доставляє споживачам паливо, йому не належить. Напередодні нового року власник труби – полтавська компанія «Соїл газ» пригрозив її розібрати, оскільки за її оренду не отримав ні гривні. Водночас споживачі нарікають на якість газу, яка не відповідає ціні, і вимагають забрати мережу на баланс громади. Центр журналістських розслідувань вирішив нарешті розкласти на зрозумілі складові і труби, якими газ прямує до споживачів, і відповідальних за якість газу, і проблему в цілому.
Таких колапсів з газопостачанням у Генічеську, як це було у 2016 році, коли відбувалися масові відключення абонентів, вже не трапляється. Однак місцеві жителі нарікають на недостатню якість газу, яка, на їхню думку, не відповідає встановленим тарифам. А також за те, що доводиться сплачувати ще і за розподіл газу, при тому, що частина мережі прокладалася і за кошти населення. Під зверненням генічан до місцевих депутатів з вимогами повернути газогін на баланс громади, провести незалежну експертизу газу, звернутися до відповідних органів для перерахунку тарифів за газ підписалося більше 1 200 людей.
«Автономна газова мережа»
Газ для споживачів із населених пунктів Генічеської громади державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» добуває на морському родовищі Стрілкове, в акваторії Арабатської Стрілки. У 2020 році компанія пробурила і ввела в експлуатацію ще одну свердловину, приток газу з якої повністю задовольняє потреби споживачів регіону, і планувала подвоїти видобуток.
Але є не одне але: додатково видобутий влітку газ дівати нікуди. До захоплення Криму Росією його закачували у кримське Глібовське підземне газосховище, звідки взимку покривали дефіцит палива. Однак, перекривши трубу на Глібовку, газогін із Стрілкового родовища не під’єднали до газотраспортної системи України.
Тож тепер «Чорноморнафтогаз» видобуває газу рівно стільки, скільки необхідно генічеським абонентам, забезпечує його якість, встановивши кілька років тому нове осушувальне обладнання, і запевняє, що газ відповідає усім стандартам.
«На родовищі осушка працює і газ сушить. Калорійність газу навіть на кілька відсотків краща від нормативного показника. Але коли цей газ пройшов через 16 кілометрів застарілої труби, яка набирає воду з лиману, то на цій ділянці він набирається води. Тому скарги про те, що доходить він не зовсім якісний, – правильні. Але це пов’язано з тим, як він був транспортований», – пояснила Світлана Нєжнова, генеральна директорка «Чорноморнафтогазу» в ефірі Радіо Свобода.
Світлана Нєжнова, генеральна директорка ДАК «Чорноморнафтогаз» Фото: investigator.org.ua
Тож розберемось: що це за 16 кілометрів труби, хто нею сьогодні володіє чи розпоряджається і де шукати крайнього за якість газу?
Генічеська громада унікальна серед інших, адже має свою автономну газову систему.
Та частина, що належить Чорноморнафтогазу, на карті позначена червоною лінією. Вона бере початок від родовища Стрілкове на шельфі Азовського моря, звідки по морському дну виходить до розподільчої станції і далі, пройшовши через сушарку, прямує до Щасливцевого.
«Чорноморнафтогаз» не продає споживачам видобутий ним газ, тож претензії щодо ціни і тарифів – не до нього. Як і щодо вартості його транспортування.
Доставляє газ до споживачів Акціонерне товариство «Херсонгаз» – оператор газорозподільної системи у Хероснській області. Синім кольором на карті позначені саме ті 16 кілометрів газогону між Щасливцевим і Генічеськом, про які говорила Світлана Нєжнова. Але труба «Херсонгазу» не належить. ЇЇ власник – полтавське ТОВ «Соїл Газ» (бенефіціарний власник Юрій Ночвін) – стверджує, що за 16 років «Херсонгаз» не заплатив йому за користування газогоном жодної гривні, а викуп його державою чи уповноваженому нею органом (як начебто і планувалось при будівництві) не відбулося.
Історія газогону. Право власності «на трубу» тоді ще київське ТОВ «Соїл газ» отримало у 2013 році, купивши дві ділянки газогону у полтавського ТОВ «Армапром» (пізніше перереєстроване на Херсон). Історія газогону від родовища Стрілкове до Генічеська веде свій початок ще з 1989 року, його протяжність мала складати 22,1 кілометра, дві газорозподільчі станції – «Стрілкове» та «Щасливцеве, та газогони до них. Однак завершили тільки першу чергу газопроводу, а другу – відвід у 7,4 км до радгоспу «Азовський» – так і не збудували. Як стверджувало у судах ПАТ «Укртрансгаз», ця ділянка як об’єкт незавершеного будівництва була зарахована на баланс його «дочки» – «Харківтрансгаз». У 1999 році Херсонське лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів передало підряднику – БМУ-2 «Полтаванафтогазбуд» документацію на будівництво ІІ черги та передачі замовнику – Генічеській райдержадміністрації. У січні 2004 року в історії труби з’являється ТОВ «Армапром», з яким БМУ-2 «Полтаванафтогазбуд» уклало контракт на виконання робіт при будівництві газопроводу-відводу до міста Генічеська. І вже у серпні газопровід «Газорозподільча станція с. Щасливцеве – головний газовий регуляторний пункт №1 м. Генічеськ» був введений в експлуатацію, після чого Щасливцевська селищна та Генічаська міська ради оформили об’єкти у власність «Армапрому» . Через дев’ять років, у серпні 2013 «Армапром» продав майно двох ГРС та ділянок газогону довжиною 14,7 та 1,5 кілометра ТОВ «Соїл газ».
«Укртрансгаз» (в особі «Харківтрансгазу») кинувся відсуджувати незавершене будівництво газопроводу-відводу до радгоспу «Азовський» аж у 2014 році – коли «Соїл газ» звернувся до НКРЕ за ліцензією на транспортування чи розподіл газу. Суди тривали до 2017 року, всі інстанції, включно з Вищим господарським судом, Укратрангаз програв, бо не зміг надати докази, що «Соїл газ» купив саме недобудований газогін до радгоспу «Азовський».
Примітно, що в судовому реєстрі відсутні позови «Соїл газу» до АТ «Херсонгаз», яке, як стверджується у повідомленні компанії, 16 років задурно користувалось газогоном. Відтак, замість вимагати заплатити, в кінці минулого року компанія «Соїл Газ» розіслала повідомлення про намір демонтувати свою частину газопроводу.
Фото: most.ks.ua
Фото: most.ks.ua
У Херсонській обласній адміністрації оперативно відреагували: попередили власника труби про відповідальність, повідомили в СБУ і пригрозили РНБО, але проблема лишилась.
«Ми не дамо вчиняти такі дії з цим газопроводом, ставити мешканців Арабатської Стрілки і міста генічеськ під загрозу. Ми розуміємо, що місто Генічеськ межує з тимчасово окупованою територією Республіки Крим, та оця вся дестабілізація і соціальне загострення, яке може бути як наслідки дії цього власника газопроводу тов соїл газ, тому ми заядяли всі механізми, щоб не допустити такої ситуації», – заявив в.о. директора департаменту розвитку територій ХОДА Іван Чорний.
Іван Чорний, в.о. директора департаменту розвитку територій ХОДА Фото: investigator.org.ua
Як вирішиться питання із оплатою «Херсонгазу» власнику труби за її експлуатацію – невідомо. Однак поки новий газогін збудують – нинішній залишається єдиним, а відтрак – критично важливим.
За інвестиційною програмою «Херсонгазу» на 2022 рік передбачено будівництво міжселищного газопроводу високого тиску ІІ категорії від АГРС Щасливцеве до ГРП №1 м. Генічеськ. Однак у цій же графі вказано і будівництво (кільцювання) підземного розподільного газопроводу у Херсоні. І сума на обидва об’єкти – одна, нерозділена – 35 млн. гривень; немає уточнень ні по строках будівництва газопроводу на Арабатц, ні даних щодо перших двох етапів. Тож ЦЖР подав інформаційний запит до АТ «Херсонгаз» з уточненням цих та інших моментів будівництва, зокрема, і джерел фінансування. Принагідно також попросили надати паспорти фізико-хімічних показників природного газу, який «Херсонгаз» постачав споживачам у грудні минулого і січні 2022 року. Порівняємо із з показниками на виході із «Чорноморнафтогазу». Сподіваємось на відповідь у встановлені законом строки і на те, що і керівник компанії Альберт Зангієв, і її бенефіціарний власник – Віктор Попов розуміють, що ця інформація становить значний суспільний інтерес.
Громади проти плати за доставку газу їхніми мережами
Але це – ще не всі проблеми та інвестори «автономної газової системи» Арабатки і Генічеська. Бо труби від своїх будинків до газогону споживачі прокладали за власні кошти.
Громадські активісти підготували колективне звернення до місцевої влади та виставили такі вимоги: провести повну інвентаризацію газових мереж, створити спеціальну комісію при міській раді з питанням газопостачання і комунальне підприємство, взяти на баланс газові мережі, що належать громаді, а потім звернутися до державного регулятора для перерахування тарифів на газ.
«Це колективне звернення до депутатів та голови громади. Ми пропонуємо їм створити комунальне підприємство «Генічеськ-газ-наш». Є два документи, що підтверджують – всі труби в місті є власністю громади. Потім були передані на баланс «Херсонгазу». Це відповіді з міської ради Генічеська про те, що газові споруди на території міста, труби, підведені до будинків, є власністю громади», – каже громадська активістка Ксенія Юрченко.
Ксенія Юрченко, громадська активістка Генічеська Фото: investigator.org.ua
За тиждень активісти зібрали понад 1200 підписів і передали колективне звернення до міської ради. Голова громади Олександр Тулупов вважає, що комісію з газових питань можна скликати, але треба добре прорахувати – чи доцільно створювати комунальне підприємство. Тим більше, не вся газова мережа прокладалася за кошти кооперативів мешканців.
«Є велике питання: чи нададуть комунальному підприємству таку ліцензію, коли воно запрацює, і чиї мережі ми будемо використовувати? Тому що по місту, як я розумію, були створені кооперативи і прокладені мережі, по Арабатській стрілці теж були кооперативи. Але долучилася і держава, і приватні підприємства будували мережі, і сьогодні 16 км труби знаходяться під арештом, (вони використовувалися більше 15 років, але жодної оплати не було). Зараз «Херсонгаз», наскільки мені відомо, вже отримав кошти від держави на будівництво газогону в обхід цих 16 кілометрів. Але ж це не наші кошти, це кошти держави, задля того, щоб ми отримували нормальний газ», – розповів Олександр Тулупов.
Олександр Тулупов, Генічеський міський голова Фото: investigator.org.ua
Подібна тенденція спостерігається в різних регіонах країни. Громади виступають проти оплати доставки газу мережами, будівництво яких колись фінансували з власних коштів.
У Рукшинській громаді, що в Чернівецькій області, сільрада виділила кошти на інвентаризацію газових мереж, що прокладалися за кошти кооперативів, повернула їх у комунальну власність і звернулася до суду – для стягнення з облгазу коштів за користування мережами.
«Нас так само обурює те, що газотранспортна система також наша, газ постачається нам по нашій газотранспортній мережі, так само люди побудували, як і у вас, за власні кошти. Тож чому люди повинні сплачувати за розподіл природного газу, якщо вони будували це за власні кошти?», – розповів під час онлайн-конференції медіацентру ІРС-Генічеськ заступник голови Рукшинської сільської ради Валерій Мариняк.
Наразі суд вимоги сільради не підтримав, але Рукшинська громада має намір продовжити судитися далі. При цьому посадовець звертає увагу на те, що це питання законодавчо не врегульоване.
«Суд не задовольнив наш позов, мотивувавши це тим, що газотранспортна система має стратегічне значення, тому її неможливо здавати в оренду. Але виникає у нас зустрічне питання: якщо газотранспортна система – це стратегічний об’єкт, то чому її віддали у приватні руки, свого час, грубо кажучи, продали? Важко воювати з системою, бо, насправді, якби була підтримка на державному рівні, то нам би було легше, якби на законодавчому рівні ухвалювались. рішення. А так ми воюємо самі поки що, підтримки держави ми не відчуваємо», – зауважив Валерій Мариняк.
Валерій Мариняк, заступник голови Рукшинської сільської ради Фото: investigator.org.ua
Неврегульовані питання: як держава «закриває очі» на монополістів
Експерти також наголошують на необхідності законодавчого врегулювання цього питання. Це б мало відбутися вже давно, але, виходить, держава декілька років просто «закривала» очі на те, що оператори газорозподільних мереж багато років користувалися ними монопольно і безкоштовно.
«Звичайно, ми сподіваємось, що на рівні законодавства це буде врегульоване, і ми очікуємо, що таки в цьому році це відбудеться. Тому що у нас є певні ризики, бо близько 70% газорозподільних мереж перебувають фактично в управлінні, в користуванні облгазів, які афільовані з Дмитром Фірташем. Ми розуміємо, що він має певні зв’язки з Російською Федерацією і ,враховуючи питання національної безпеки, це питання потрібно було врегулювати ще багато років тому», – зазначила Агія Загребельська, засновниця «Ліги Антитрасту», держуповноважена (2015–2019рр) Антимонопольного комітету України.
Тобто, оплата за розподіл газу в будь-якому регіоні включає в себе не плату за користування, а плату за обслуговування цих мереж і безпосередньо за транспортуванняними газу. Однак активістам у Генічеську і в Рукшині варто добре прорахувати і ризики, бо ініціативи стягування плати за користування мережами з операторів ГРМ наразі можуть влетіти споживачам у копієчку.
«Оператор ГРМ будь-які витрати, які він несе, за законодавством має включати в тариф. Тобто якщо зараз ця громада, отримає рішення суду, що цей оператор має сплатити оренду плату за користування газорозподільчою мережею, то це буде підставою для оператора, щоб донарахувати мешканцям це в тариф. Відтак споживачі від цього насправді не виграють», – застерігає Агія Загребельська.
Агія Загребельська, засновниця «Ліги антитрасту” Фото: investigator.org.ua
Експертка також закликає обережно підійти до створення комунального підприємства для обслуговування газових мереж: якщо абонентів менше 50 тисяч (а в Генічеську їх наразі всього 5 тисяч), виникнуть проблеми з отриманням ліцензії, а тариф буде невигідним. Однак проводити інвентаризацію та доводити право власності на мережі все ж таки варто.
Рішення, яке задовольнить усіх
Однак є варіант, який дозволить розплутати клубок газових проблем Генічеська. Вже кілька років поспіль чиновники різних рівнів розглядають проект підключення «генічеської труби» до газотранспортної системи України. Завдяки будівництву газопроводу Генічеськ – Асканія-Нова можна було б вирішити низку проблем: «Чорноморнафтогаз» міг би наростити видобуток (у планах буріння ще трьох свердловин) і фінансувати свій розвиток; газопостачання у самому Генічеську стане стабільним, газифікація інших населених пунктів збільшить кількість абонентів. І коли їх стане не 5, а 50 тисяч – тоді й можна буде думати про комунальне підприємство.
«Для нас це ще чому важливо, щоб ви зрозуміли: цей газопровід буде проходити по тій частині Херсонської області, яка не газифікована, це дасть поштовх газифікації Новотроїцький район, Генічеський, це дасть поштовх газифікації, а, відповідно і розвитку, покращення житлових умов населення», – розповів в.о. директора департаменту розвитку територій ХОДА Іван Чорний.
Влітку 2021 року, під час першого інфестиційного форуму «Південна стратегія розвитку» генеральна директорка «Чорноморнафтогазу» Світлана Нєжнова закликала представників місцевої влади Херсонщини активізувати роботу над проектом газопроводу «Генічеськ – Новоолексіївка – Асканія Нова».
«Будівництво цього газогону важливе для розвитку територій та диверсифікації джерел енергопостачання. Він дозволить запустити декілька переробних виробництв та газифікувати селище Новотроїцьке, де близько 9 тисяч потенційних абонентів очікують на під’єднання до газових мереж. Наразі важливо закінчити процедуру оцінки впливу проекту на довкілля – місцевій владі Херсонщини варто активізувати роботу в цьому напрямі»
Представники влади області погоджувались, однак рух проєкту фактично зупинився: вже другий рік він не може отримати оцінку впливу на навколишнє середовище. Чиновники припускають, що ця затримка пов’язана із тим, що по його маршруту є заповідні асканійські землі.
Разом із тим, його будівництво необхідно для енергетичної безпеки і подальшого розвитку регіону, що межує із окупованим Кримом. Тож потрібен консенсус об’єднаних громад, обласної влади, «Нафтогазу» і уряду України. І не тільки для спільного сприйняття ідеї, а й для віднайдення грошей на будівництво. Воно також може бути солідарним.
