Заступник керівника Росгвардії Інгушетії Олександр Нечипуренко прибув у Запорізьку область, де з підрозділами окупантів тероризує місцеве українське населення. Також на півдні України присутня 291 артилерійська бригада, яка дислокується в населеному пункті Троїцьке в Інгушетії.
Республіка Інгушетія входить до Південного військового округу, згадки про військовослужбовців якого особливо часто зустрічаються в новинах. З’єднання саме цього військового округу, до якого росія включила окупований Крим і Севастополь, вторглися в Україну з півострова і окупували південні області та Приазов’я.
Саме інгушський ОМОН та СОБР — спецназ Росгвардії, брали участь у захопленні Запорізької АЕС у кінці лютого — на початку березня. Саме вони тримали в неволі працівників атомної станції і блокують її до сьогодні.
Саме інгушські ОМОНівці знімали український прапор з будівлі СБУ в Енергодарі і піднімали російський, демонструючи, що саме вони здійснюють контроль над територією.
Іван Мінченко, тероборонівець із Запорізької області брав участь у визволенні села Полтавка. Він повідомляє, що село постраждало від обстрілів і мародерства росіян.
«Переважна більшість цих воєнних злочинців була з Інгушетії та інших Кавказьких народів», — пише Мінченко.
Спецназівці Росгвардії патрулюють окуповані населені пункти, влаштовують зачистки та жорсткі фільтраційні заходи для населення. І розганяють проукраїнські мітинги мешканців окупованих міст півдня.
За даними розвідувальної спільноти InformNapalm, підрозділами «поліцаїв» на Запоріжжі командує заступник начальника Управління Росгвардії у Республіці Інгушетія полковник Нечипуренко Олександр Миколайович.
Олександр Нечипуренко, заступник начальника Управління Росгвардії у Республіці Інгушетія
Загарбнику 54 роки, прописаний у місті Таганрог, Ростовської області, вулиця Рози Люксембург, будинок 46/1, квартира 5. Полковник користується Вконтакте, хоч і підписаний там як «Скуф Пилигрим», а також має закритий профіль. Центр журналістських розслідувань дізнався, що у нього в друзях є Лариса Нечипуренко, ймовірно, дружина. Та Олена Нечипуренко, з усього виходить — що донька. Живуть у Таганрозі.
Аккаунт Нечипуренка в instagram теж закритий, але там можна подивитися на які сторінки користувач підписаний. І зробити висновок, що він дійсно перебуває в Запорізькій області.
Інакше чому б один з керівників Росгвардії Інгушетії так активно слідкував за тим, що відбувається на нових захоплених територіях України та ще й підписуючись на проукраїнські сторінки. Не інакше, щоб виявляти українських патріотів.
Не всі росгвардійці, які виконують накази таких, як Нечипуренко, повертаються живими на Кавказ. Дзурабов Мовсар Усманович, 27-річний контрактник-стрілок Федеральної служби нацгвардії потрапив під мінометний обстріл, тож додому поїхав у труні.
Мовсар Дзурабов Фото: gazetaingush.ru
У нього залишилися батьки, брат, чотири сестри, молода вагітна дружина. Інгуські ЗМІ пишуть, що брат загиблого окупанта також «выполняет свой воинский долг» в Україні. Тобто у родини є ще шанс отримати другу труну.
Дауд Дзурабов. 32 роки, схоже, живе у Пскові. В якій частині служить поки невідомо.
Дауд Дзурабов Фото: vk.com
Про масову загибель інгушів в Україні стало відомо ще в перші дні вторгнення. 1 березня глава Інгушетії навіть відмінив всі святкові заходи в республіці. Місцеве видання «Фортанга» повідомляє про 15 загиблих інгушів.
Майже немає інформації про те, в якому підрозділі хто з них служив та де саме загинув. Звичайно, не всі з них були у підрозділах Росгвардії.
Українська розвідка повідомляє, що на півдні України також присутня 291 артилерійська бригада, яка дислокується в населеному пункті Троїцьке в Інгушетії. У списку сотні осіб. Тож на прозкриття цієї інформації потрібно більше часу, але ми це обов’язково зробимо.
Інгуш Башир Тумгоєв був навідником-оператором танка Т-90. Через день після початку вторгнення, 26 лютого, його танк просто не завівся. Один з найновіших російських танків — заглох біля села Костянтинівка Херсонської області.
Башир Тумгоєв Фото: YouTube / Volodymyr Zolkin
Інші окупанти залишили Тумгоєва з напарником на місці, обіцяли пізніше повернутися. Зі зброю у двох загарбників був тільки один автомат. А нічим не озброєні місцеві почали вимагали, щоб окупанти поверталися до себе в росію.
«Почали люди виходити. Кажуть, від кого звільняти нас приїхали, ніяке звільнення нам не потрібне. Жінки, чоловіки. Розберіться у своїй державі, своє місце приведіть в порядок, казали нам», — розповідає Тумгоєв.
Аж раптом з’явилися українські поліцейські та розстріляли озброєного напарника. Тумгоєву вдалося втекти та кілька днів ховатися у закинутому будинку. Врешті його затримали цивільні та передали ЗСУ аж за Дніпро. Можна сказати, що цьому окупанту пощастило, бо залишився живий. Каже, що не зустрів тут ніяких нацистів, як говорить їм російська пропаганда.
18 травня підтвердилася загибель ще одного оккупанта з Інгушетії. 33-річний сержант Абдул-Азіт Албаков загинув під час війни в Україні, про це стало відомо з телеграм-каналу голови Інгушетії Махмуд-Алі Каліматова. За інформацією «Фортанги» Албаков проходив службу у 291-й артилерійській бригаді.
