Через дії загарбників практично вся земля на лінії фронту, узбережжі наших морів і річок замінована та начинена смертоносними нерозірваними снарядами. Знадобиться не один рік, щоб усе це відновити. Але ще довгий час, після закінчення військових дій та деокупації, страждатимуть червонокнижні рослини, птахи, тварини та мікроорганізми. А разом із ними й люди.
«Ми лишаємось на місці і вирішуємо наші щоденні проблеми. Тримаємось і утримуємо колекції, усупереч усьому і завдяки надихаючій підтримці всіх небайдужих!» – так нещодавно звернувся до українців зі своєї фейсбук-сторінки розташований на тимчасово окупованій Херсонщині біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Фальц-Фейна. Попри безліч проблем, його співробітники продовжують доглядати за тисячами гектарів унікального степу, що входить до складу цієї науково-дослідної установи. Аби не допустити зникнення заповідника, всі вони прийняли рішення залишитися на своїх робочих місцях і нікуди не виїжджати. Попри відсутність зарплатні, виплата якої заблокована через злочинні дії окупантів, та попри всі ризики вони продовжують захищати і зберігати нашу Асканію.
Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Фальц-Фейна. Фото: facebook.com/AskaniaNovaZapovednik
Розграбовані нацпарки, заміновані заповідники
Між тим, терор окупантів щодо працівників об’єктів природно-заповідного фонду триває. На сьогодні відомо щонайменше про двох викрадених російськими загарбниками осіб на півдні України. 6 липня російські військові захопили єгеря Чорноморського біосферного заповідника Леоніда Янчишина, який вже понад 40 років охороняє ділянку «Волижин ліс» на Кінбурнській косі. Четвертий місяць у незаконному полоні перебуває співробітник національного природного парку (НПП) «Білобережжя Святослава», що на Миколаївщині, Сергій Лейбах.
Про ці випадки розповів завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету, член правління Української природоохоронної групи UNCG Іван Мойсієнко.
Іван Мойсієнко, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету, член правління Української природоохоронної групи. Фото: Фейсбук/Іван Мойсієнко
«Затримували й інших людей. Але ці двоє досі залишаються у полоні. Через дії окупантів працівники заповідників не можуть виконувати свої функції. В першу чергу це стосується відділів охорони, які прирівняні до поліцейських і мають право носити зброю. Здійснювати обхід або об’їзд території в умовах окупації для них небезпечно. Тим більше, що частина заповідників і національних природних парків заміновані або мають значну кількість нерозірваних боєприпасів», – сказав він.
За словами голови та співзасновника Української природоохоронної групи Олексія Василюка, з початку повномасштабного вторгнення росії при виконанні бойових завдань в Україні вже загинуло двоє працівників нацпарків і ще двоє загинули під час обстрілів. Росіяни встигли побувати в адміністраціях всіх парків і заповідників тимчасово окупованого півдня. Частину з них вони розграбували, знищили наукові здобутки і забрали списки працівників. Достеменно відомо, що така доля оминула біосферний заповідник «Асканія-Нова».
Проте в більшості об’єктів природно-заповідного фонду Херсонщини ситуація є дуже важкою. Приміром, нічого не відомо про Азово-Сиваський НПП. В епіцентрі бойових дій не один місяць знаходиться розташований на правобережжі Херсонщини НПП «Кам’янська Січ». Відомо, що окупанти там набудували фортифікаційні споруди, замінували значну частину території.
Азово-Сиваський національно-природний парк. Фото: facebook.com/as.nacpark
«В «Кам’янській Січі» через близькість до фронту ситуація, мабуть, найгірша. Але вистачає проблем і в інших нацпарках і заповідниках. В одному з них був трагікомічний випадок, коли російські окупанти викрали плавзасіб і передали його браконьєрам. Тепер останні безконтрольно ловлять там рибу і сплачують оркам якісь гроші. Мабуть, чим більше наловлять, тим більше платять. А ось у Генічеську окупанти переламали руки місцевим рибалкам. Загалом зараз нема жодного контролю за виловом риби, тож контроль за цим лежить на совісті самих рибалок», – сказав Іван Мойсієнко.
Через окупацію більшість об’єктів природно-заповідного фонду на тимчасово підконтрольних росії територіях були змушені призупинити свою діяльність. А в тих, які ще продовжують працювати, залишається проблема з проведенням бюджетних платежів. Вижити заповідникам допомагає підтримка благодійників.
«Здебільшого вона спрямована на те, щоб їхні працівники змогли якось протриматись до звільнення від російських військ. Винятком є лише «Асканія-Нова», де з перших місяців окупації треба було допомагати з кормами для тварин, пальним для косіння трави і заготівлею сіна на зиму. Адже, там знаходиться 1500 тварин, переважно копитних, яким треба щось їсти. На щастя, їм вдалося допомогти. Також ми переживали, що без зарплати працівники розбіжаться. Це був би кінець і він міг настати ще в березні. Але цього не сталося», – розповів Олексій Василюк.
Олексій Василюк, голова та співзасновник Української природоохоронної групи. Фото: Фейсбук/Олексій Василюк
Критично залежна «Асканія-Нова» й від подачі електроенергії. Адже, місцевий дендропарк щодня поливається водою з артезіанських свердловин. Якщо з якоїсь причини виникнуть проблеми з енергопостачанням, усі дерева і кущі тут загинуть, а мальовничі озера висохнуть. Саме тому, як наголошують екологи, цьому біосферному заповіднику нашкодити найлегше. Іншим же треба просто почекати деокупації, коли стане можливим відновлення повноцінної роботи.
«Відновити природу в одну мить не вдасться»
Через російську агресію під загрозою залишаються не лише ті території, які опинилися в зоні бойових дій. Облаштування окупантами вогневих позицій в балках і на стародавніх курганах, пожежі в соснових лісах і плавнях, мінування острова Джарилгач і Олешківських пісків – усе це ставить під загрозу мальовничу природу Херсонської області.
Приміром, жителі курортного селища Лазурне Скадовського району давно повідомляли про те, що окупанти замінували прилеглу до них територію НПП «Джарилгацький». Причини цього стали зрозумілі пізніше, коли загарбники облаштували свої казарми і склади військової техніки в пансіонаті «Чайка», розташованому поруч із Джарилгачем. Саме по ним і стався гучний «приліт» від ЗСУ 16 липня. Мінування острова не захистило окупантів від атак українських військових.
Російські окупанти закрили доступ до Джарилгацької затоки з боку Лазурного і опублікували мапу забороненої ділянки. Фото: Фейсбук/Serge Danylov
«Російська агресія продовжує впливати на довкілля. На Донеччині горять ліси в НПП «Святі гори» – там тривають бої. Горять вони дуже масштабно і ніхто це не гасить. На жаль, думаю, що небагато залишиться від цього парку. Багато шкоди росіяни наробили в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику. Розраховуючи швидко захопити Київ, вони там все порозривали своїми окопами. На Херсонщині горіли плавні біля Херсона на території НПП «Нижньодніпровський», були пожежі мало не по всій Кінбурнській косі – частині Миколаївської області і тій, що входить до території Чорноморського біосферного заповідника. Великі пожежі були в лісах, що частково входять до НПП «Олешківські піски». Гасити все це було нічим і нікому. Адже, пожежників окупанти переслідують на рівні з поліцейськими і колишніми військовими. До того ж, місця цих пожеж заміновані самими окупантами. Тому воно все горить до тих пір, поки вогонь не погасить дощ або воно не догорить само по собі. Але якби не окупація, це все можна було б приборкати», – пояснив голова та співзасновник UNCG Олексій Василюк.
За словами Ганни Шостак-Кучмяк, голови Високопільської територіальної громади Бериславського району, яку вже частково звільнили від російських загарбників, вся земля в навколишніх селах начинена смертоносними нерозірваними снарядами, мінами і «розтяжками». Саме тому про швидке повернення додому після звільнення місцевим мешканцям замислюватися не варто.
Ганна Шостак-Кучмяк, голова Високопільської територіальної громади Херсонщини Фото: investigator.org.ua
«Є снаряди, які на два метри «позаривалися» в землю і їх дуже багато. Я сама це бачила, поки навесні не пішла масово трава. Тепер усе позаростало, так просто їх не знайдеш. Тому місцеві фермери кажуть, що не будуть виходити в поле. Та й хто наважиться сісти в комбайн? Тому будуть все палити, щоб знешкодити хоча б частину боєприпасів. Поспішати людям повертатися додому не варто: необхідно, щоб рятувальники ретельно перевірили всю територію. Дуже хвилююсь, що ми дуже довго будемо «вигрібати» і потерпати після орків, хочемо ми цього чи ні. Згадайте Другу світову війну. Коли вона була? А досі знаходять снаряди з тих часів, які вибухають і несуть небезпеку», – прокоментувала Ганна Шостак-Кучмяк.
Про інші довготривалі наслідки військових дій каже член правління громадської спілки «Екологічна рада Криворіжжя» Йосип Маяков: через постійні обстріли і вибухи на землі осідають важкі метали, накопичується сірка, яка «випалює» ґрунт.
«Не випадково є термін «випалена земля». Все це ми спостерігаємо в наших регіонах, які межують з Херсонською областю: Зеленодольськ, Мар’янське, Апостолове. Боюсь, що після війни ми ще довго розгрібатимемо все це. Адже, відновити все в одну мить не вдасться. Знадобиться не один рік, протягом яких страждатимуть червонокнижні рослини, тварини, птахи та мікроорганізми. Виходити з цього буде дуже важко», – сказав він.
Йосип Маяков, член правління громадської спілки «Екологічна рада Криворіжжя». Фото: Олег Батурин
Поки триватиме звільнення українських територій, розмінування і відновлення пошкодженої поверхні землі, нам не обійтися без допомоги благодійників і міжнародних фондів. За словами екологів, вона надходить і зараз. Проте, як би благодійники нас не підтримували, їхня допомога ніколи не буде цілком достатньою.
Олексій Василюк наводить приклад зі співробітниками Гетьманського НПП на Сумщині, які через вторгнення росіян втратили житло. Деякі з них знайшли в собі сили частково відновити свої будинки і встигнути до перших дощів хоча б перекрити дах. Але все одно життя у цих людей зруйноване і їм усім потрібно відбудовуватися, фактично з нуля.
«Надзвичайно важко все поновити. Занадто багато постраждалих. І на них не вистачить допомоги всіх, навіть найщедріших благодійників, – наголосив Олексій Василюк. – Бо крім житла необхідні величезні кошти на утримання нацпарків. Лише в заповіднику «Асканія-Нова» місячний фонд зарплати становить біля 2 млн грн. Плюс утримання території, електроенергія, техніка, її обслуговування. Тож хотілося б вірити, що війна закінчиться якомога швидше. Бо благодійники не зможуть утримувати наші об’єкти природно-заповідного фонду дуже довго».
«Матеріалів для судових справ вистачить»
В Херсонській облдержадміністрації намагаються зафіксувати і встановити всі злочини російських окупантів проти довкілля. Про це повідомив т. в. о. голови ХОДА Дмитро Бутрій.
«Оскільки представник державної екологічної інспекції по нашій області підозрюється в співпраці з окупантами, там зараз призначена нова людина. Мені з ним вдалося познайомитися. Також одразу після свого призначення я провів нараду, щоб максимально зібрати і промоніторити всю інформацію. Переконаний, там вистачить матеріалів для судових справ як щодо порушень норм природоохоронного законодавства, так і з приводу всього, що витворяють там окупанти», – запевнив він.
Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Екологічні хроніки: як вторгнення РФ впливає на довкілля України», який реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.
