Спалені ліси, понівечені поля, заміновані узбережжя, забруднені річки, Чорне та Азовське моря. Все це – екологічні злочини, які вже скоїла і продовжує скоювати держава-агресорка на території України. В Міндовкілля разом із Держекоінспекцією на сьогодні задокументовано понад 2 тисячі подібних злочинів, за якими готуються позови до міжнародних судів.
З початку повномасштабного вторгнення станом на 12 липня довкіллю нашої країни завдано збитків майже на 254,3 млрд гривень – з них землям та ґрунтам – майже на 80,5 млрд грн, атмосферному повітрю – понад 173 млрд грн. В Міндовкілля вже розробили нові методики для обрахунку завданої довкіллю шкоди. Ці напрацювання мають глобальне значення, адже, росія сьогодні – це головний екологічний терорист.
В чому складність фіксації екологічних злочинів не лише на тимчасово окупованих, а й на звільнених територіях? Що робитиме Україна для відновлення довкілля після деокупації? На ці та інші питання Центру журналістських розслідувань відповів директор департаменту природно-заповідного фонду та земельних ресурсів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України Едуард АРУСТАМЯН.
«Ми можемо лише уявити, яка шкода довкіллю уже завдана»
ЦЖР: Скільки об’єктів природно-заповідного фонду опинилось сьогодні на тимчасово окупованих територіях та в зоні проведення бойових дій? Як на них впливає окупація і дії країни-агресорки?
Едуард Арустамян: Як площа тимчасово окупованих територій, так і кількість установ та об’єктів природно-заповідного фонду, які на них перебувають, постійно змінюються. На півдні це – національний природний парк (НПП) «Білобережжя Святослава», Джарилгацький НПП, біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Фальц-Фейна, НПП «Олешківські піски», НПП «Нижньодніпровський», Азово-Сиваський НПП, НПП «Кам’янська Січ», Чорноморський біосферний заповідник та інші. Достатньо великі території опинились в окупації.
НПП «Нижньодніпровський». Фото: facebook.com/nppNDpark
Загалом війна впливає на всі регіони, і не лише на тимчасово окупований південь. Масовані обстріли з боку росії відбуваються ледь не щодня по всій території України. Вони знищують все живе, щодня виникають масштабні пожежі, горить ліс, вигорають полезахисні смуги, порушуються всі властивості природоохоронних територій, гинуть водні біоресурси. Відбувається масове руйнування екосистеми, забруднюються ґрунти, страждає і зменшується все біорізноманіття, яке тільки існує. Використання артилерійських систем, ракетні обстріли, використання військової авіації, мінування, бомбардування, навіть шум від простого прольоту літака – все це завдає величезної шкоди довкіллю. Та й сама війна триває давно і негативно впливає навіть на живі водні ресурси, які не змогли нормально пройти період нересту.
Повноцінно визначити екологічний стан об’єктів природно-заповідного фонду, які опинились в окупації зараз, на жаль, неможливо. Так, там є працівники служби державної охорони природно-заповідного фонду, рибінспекція та представники інших органів, які мають фіксувати всі ці злочини і випадки правопорушень. Але вони просто не в змозі це робити, бо там тривають бойові дії і часто вони фізично не можуть вийти на територію і оцінити масштаби нанесеної шкоди. Візьмемо, приміром, НПП «Олешківські піски». І він, і навколишні території використовуються військовими країни-агресорки для розміщення своєї техніки. А це унеможливлює роботу служби державної охорони. Те саме і з НПП «Білобережжя Святослава», розташованим на Кінбурнській косі. Дістатися до неї можна або морем, або з боку тимчасово окупованої Херсонщини. Там тривають постійні обстріли, пожежі. Служба держохорони намагалась якось їм протидіяти, але через дії окупантів, на жаль, це неможливо. А через суттєві пожежі ми можемо лише уявити, яка шкода довкіллю там уже завдана.
НПП «Білобережжя Святослава». Фото: facebook.com/Bilosvyat
Неможливо дістатись і Азово-Сиваського НПП, оточеного Азовським морем. Знаємо, що російські військові на його території ведуть браконьєрський вилов риби. І в цьому, і в інших національних природних парках окупанти приводять якихось самопроголошених осіб, ставлять свою охорону, а тим часом триває забруднення і Азовського, і Чорного морів.
Навіть звичайні для війни вибухи, обстріли завдають непоправної шкоди тваринному світу. Багато таких випадків зафіксовано в НПП «Нижньодніпровський». Коли в період тиші тварини не можуть спокійно вивести потомство, це призводить до скорочення чисельності деяких аборигенних видів.
Під загрозою знищення опинились дуже великі території природно-заповідного фонду. І поки неможливо в повній мірі оцінити, що там відбувається.
ЦЖР: Сама російська військова агресія проти України триває більше 8 років. Зараз уже вся територія країни потрапила під приціл ворожої артилерії. Чи можна сказати, що саме нинішній період війни є найбільш загрозливим для екології?
Едуард Арустамян: Звичайно. Адже, саме зараз йдуть масовані обстріли, вибухи. Ви ж бачите, дістається навіть Закарпаттю, я вже не кажу про центральну частину України, північ, схід, південь. Візьміть Київ, де заміновано частину Голосіївського парку. Або Чорнобильський радіаційно-екологічний заповідник, де пройшло багато ворожої техніки. Скільки там знищено рослинного світу складно навіть уявити. Збитки просто колосальні. А скільки потрібно зробити державі, аби вся ця природа відновилась!
ЦЖР: Чи є дані щодо кількості зафіксованих на сьогодні екологічних злочинів росії в Україні?
Едуард Арустамян: Статистика ця є, всі злочини, наскільки це можливо, фіксуються. На сайті Міндовкілля ведеться постійний дайджест усіх цих фактів, який постійно оновлюється. Хоча, звісно, їх скоєно набагато більше, ніж відображено в такій статистиці. Адже, до деяких територій просто неможливо дістатися. Ми не маємо можливості вивчити там кожен куточок, а для нас цінне кожне деревце. Коли ж ця війна завершиться нашою перемогою, ми обов’язково підведемо підсумки по кожному об’єкту, якому завдано шкоди.
ЦЖР: Чи є складнощі з документуванням злочинів проти довкілля на вже звільнених територіях?
Едуард Арустамян: Так, адже значна частина була замінована і ще не вся розмінована. Про деякі речі я не можу говорити, бо частина таких територій зараз опинилася в прифронтовій зоні. Тож на багатьох з них перебувати досі небезпечно і навіть представники служби державної охорони не мають можливості туди дістатись.
«Всі збитки неодмінно будуть відшкодовані»
ЦЖР: Чи зрозуміло, яким буде механізм репарацій за нанесену довкіллю шкоду?
Едуард Арустамян: Міндовкілля разом із Кабінетом міністрів України зараз розробляє методику визначення нанесеної внаслідок військової агресії шкоди. Є міжнародні угоди, є протокол до Женевської конвенції 1949 року та інші угоди, за якими країна-агресорка має понести відповідальність. Коли ми затвердимо всі ці методики, представники Держекоінспекції та служби державної охорони природно-заповідного фонду зможуть підрахувати всі нанесені збитки. Поки ж вони фіксують їх актами. А після того як вони зможуть дістатися до кожного об’єкта і остаточно все підрахувати, тоді все передаватимуть до міжнародних судів.
Едуард Арустамян Фото: Міндовкілля
Ці методики враховують всі механізми, розміри, індексацію шкоди довкіллю. Але нам важливо зараз зафіксувати максимально все, що тільки можна. Для цього створений і діє оперативний штаб, цим займаються й обласні військові адміністрації.
ЦЖР: Чи дочекаємось ми реальних виплат репарацій з боку росії?
Едуард Арустамян: Коментувати такі речі не зовсім у моїй компетенції. Але особисто я переконаний, що це обов’язково станеться. Вірю, що це відбудеться найближчим часом і всі збитки будуть відшкодовані.
ЦЖР: Чи використовує Україна під час розробки механізмів підрахунку нанесеної шкоди і підготовки судових позовів досвід інших країн, які теж постраждали від військової агресії в нещодавньому минулому?
Едуард Арустамян: Наскільки мені відомо, такий досвід вивчається і до цього процесу максимально залучене Міністерство закордонних справ. Зараз ми більше зосереджені на фіксуванні злочинів, але паралельно працюють інші робочі групи, які спільно з МЗС та міжнародними партнерами вивчають ці питання, щоб ми могли підходити до них комплексно і максимально ґрунтовно.
Я абсолютно впевнений, що росія не уникне відповідальності за свої злочини.
ЦЖР: Очевидно, що репарації – це не швидкий шлях. Що робитиме Україна для відновлення довкілля? Адже природа чекати не зможе.
Едуард Арустамян: Для цього Міндовкілля постійно проводить зустрічі з єврокомісаром, представниками урядів наших країн-партнерів. Нещодавно ми підписали угоду щодо приєднання України до європейської програми LIFE для клімату та довкілля. Також будуть переглянуті діючі проєкти допомоги і думаю, що їх стане набагато більше. Це є пріоритетом для нас. У зв’язку з агресією росії багато проєктів і напрацювань має бути зосереджено саме на відновленні природних територій.
ЦЖР: На Херсонщині є біосферний заповідник «Асканія-Нова», який критично залежить від подачі електроенергії і наявності там працівників. У перші місяці повномасштабного вторгнення там були перебої з можливістю проводити платежі. Наскільки сьогодні всі ці проблеми вирішені? Чи володієте ви інформацією про роботу заповідника? Чи є можливість підтримувати його?
Едуард Арустамян: Сам державний заповідник підпорядкований Національній академії аграрних наук України. Попри це Міндовкілля з самого початку повномасштабної війни зробило все можливе, щоб контролювати ситуацію в «Асканії-Нова». Ми не дивились, хто кому підпорядкований, створили оперативний штаб, підключили до нього всі установи і управління, включаючи Державне агентство лісових ресурсів, Державне управління справами та інші. До нас надходила вся інформація щодо ситуації в кожному заповіднику або національно-природному парку.
Зараз не завжди вдається отримувати інформацію оперативно. В деяких НПП, які знаходяться в окупації, керівництво може виходити на зв’язок або написати СМС раз на 2-3 дні. Так само і з заповідником «Асканія-Нова». Однак, всю інформацію ми маємо.
Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Фальц-Фейна. Фото: facebook.com/AskaniaNovaZapovednik
Коли я дізнався про те, що «Асканія-Нова» критично залежить від подачі електроенергії, я мав телефонну розмову з керівниками «Укренерго» та енергопостачальної компанії на півдні. Вони запевнили, що заповідник не відключатимуть. Насправді кошти у нього на спецрахунку є, але через процедуру проходження платежів могли виникати проблеми. До сьогодні електроенергія там є, ніхто їх не відключав. Територія самого степу охороняється, тварини доглянуті. Дуже багато заповіднику надається спонсорської допомоги, волонтерських внесків. Установа працює настільки, наскільки це можливо.
Нещодавно була інформація, що нібито в «Асканії-Нова» окупанти «змінили» директора. Однак, це стосувалось зовсім іншої установи з такою ж назвою – Інституті тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова». В самому заповіднику, слава Богу, поки все нормально. Захищені видатки здійснюються, включаючи зарплату. Сподіваюсь, ми протримаємось.
«Природа неодмінно відновиться. Потрібен час»
ЦЖР: Незадовго до початку повномасштабної війни на території Бериславського району створили НПП «Кам’янська Січ». Пам’ятаю, який шалений супротив цьому чинили місцеві жителі. Чи дозволить існування цього національного природного парку після звільнення полегшити роботу з відновлення довкілля?
Едуард Арустамян: Безумовно. Чим відрізняється парк у місті від того ж нацпарку? У місті парк – це територія для відпочинку, благоустрою, надання рекреаційних послуг. Нацпарки ж створюються не просто так. Значить, наукою доведена необхідність щось зберегти саме на цій території. Так, кожен об’єкт природно-заповідного фонду має свій режим охорони меж – десь більш жорсткий, десь більш полегшений. Адже, на території нацпарку можуть бути села або навіть цілі територіальні громади, які мають свої потреби і можуть проводити господарську діяльність, яка там дозволена.
Відповідно, відрізняються і нанесені довкіллю збитки в простому парку та об’єкті природно-заповідного фонду. Різниця між ними може бути в 10-20 разів, навіть у мирний час. Тож коли ми будемо підраховувати остаточні збитки, то там буде враховуватись наявність національного природного парку. Крім того, в цій установі є не лише охорона, а й власні наукові підрозділи, які надаватимуть висновки щодо розмірів нанесених пошкоджень і того, як це все можна відновити. Тобто, сам факт існування національного природного парку дозволить полегшити і підрахунок збитків, і відновлювальні процеси.
НПП «Кам’янська Січ». Фото: facebook.com/NPPKamyanskaSich
ЦЖР: Зараз у морях, річках, ярах, лісах є дуже багато небезпек і загроз через військові дії і «подарунки» окупантів у вигляді мін та снарядів. Чи будуть ці природні ресурси придатними для людей після звільнення територій і припинення боїв?
Едуард Арустамян: Те, що всі наші території будуть придатними – це 100%. Все відновиться. Звісно, доведеться проводити дослідження, щоб якісь із постраждалих територій, можливо, перевести в максимально закритий режим, аби не допустити впливу людини. В тій же Німеччині після Другої світової війни окремі зони з сильним мінуванням перетворили на заповідники і в них природа набагато швидше відновилась. Втім, усе це треба вивчати в кожному окремому випадку.
Природа неодмінно відновиться. Для цього знадобляться колосальні ресурси. І, звісно, час.
Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Екологічні хроніки: як вторгнення РФ впливає на довкілля України», який реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.
Читайте матеріали ЦЖР:
Спустошені землі. Що лишають по собі російські окупанти в наших заповідниках і національних парках
Війна і море. Як російська агресія загрожує екосистемам річок і морів українського півдня
