Російські окупанти готуються до фейкового «референдуму» на окупованому півдні і сході України. Розуміючи, що підтримки серед населення не мають, а лінія фронту будь-якої миті може змінити територію нових «надбань» загарбниці, дату його проведення у Кремлі все ніяк не виберуть. Відтак повним ходом працюють підкуп, примус і пропаганда, якими окупанти намагаються перетягнути на свій бік хоч якусь значиму і видиму кількість населення, яке «хоче в росію».
Один із головних наративів пропаганди — проголосуйте, і у вас будуть ті ж блага, що і в мешканців Криму, анексованого рф у 2014 році. Міф про те, як росія створила на півострові ледь не філіал раю на землі, активно циркулює протягом усього часу окупації і зараз, на думку пропагандистів, має нарешті зіграти їм на руку. І все б нічого, якби успішність Криму не була лише красивою обгорткою, створеною виключно завдяки не менш красивим гаслам пропаганди і брехні. Про ці «досягнення» Центр журналістських розслідувань писав останні роки, тож зараз ми вирішили зібрати найголовніші тези пропагандистів щодо Криму, аби показати, те, що замовчується або пересмикується.
«Россия — это возможности». Ні, це дорога в ізоляцію
Роздавання паспортів рф громадянам інших країн, аби мати вплив і на них і на політику цих держав, – усталена практика росії, під яку постійно підганається її законодавство. Для неофітів спрощують процедуру отримання громадянства рф. У 2014 році у Криму взагалі всіх мешканців, які проживали на території півострова на день «референдуму», автоматично визнали громадянами рф! Форсованою процедура затягування в громадяни рф стала для українців на окупованому сході, а після повномасштабного вторгнення – для мешканців Херсонської, Запорізької, Харківської областей. Але у Кремлі пішли ще далі і розповсюдили цю процедуру на всіх громадян України. От тільки росіяни замовчують, що у цього «щастя» є багато мінусів і навіть загроз.
Колаборант Володимир Сальдо отримує паспорт рф
Перша – російські документи, видані громадянам на ТОТ України, ніде не будуть визнаватись, окрім самої росії. Паспорти рф для мешканців окупованих територій Запорізької і Херсонської областей виписують у російських органах МВС в окупованому Криму. Відтак, ці документи не будуть визнаватися ні Україною, ні ЄС, ні США, Канадою та майже сотнеюю інших країн, які сповідують політику невизнання спроби анексії росією АР Крим і Севастополя і підтримали Резолюціями Генасамблеї ООН 27 березня 2014 року і цілу низку інших актів, прийнятих на підтримку територіальної цілісності України.
Користуватися таким паспортом (а також дипломами, атестатами, свідоцтвами, водійськими правами і автомобільними номерами) вдасться виключно на окупованій території в росії. Це стосується й інших документів, наприклад, актів реєстрації цивільного стану, університетських дипломів, з якими влаштуватися на роботу не в межах росії буде вкрай складно, а найімовірніше — неможливо, документів на нерухомість, які не дадуть права розпоряджатися своїм майном, шкільних атестатів, з якими неможливо буде вступити до українського ВНЗ тощо. Кримчани навіть не можуть виїхати за територію півострова чи рф на автомобілях з виданими там номерними знаками. Якщо дуже спрощено, то всі видані окупантами документи — це лише папір. Хоча, ні, вони навіть не вартують паперу, з якого виготовлені.
Мешканцям Херсонщини це добре відомо, адже вони знають, що усі роки окупації Криму кримчани їздили в ЦНАПи їхньої області, щоб оформити українські документи і мати такі ж права, як і українці з вільних територій. Наприклад, щоб подорожувати світом чи вчитись або працювати закордоном, скористатись безвізовим режимом для поїздок у країни Шенгенської зони, або отримати візи в інші країни. За українською «біометрикою» на Херсонщину їздтили навіть колаборанти! Як, наприклад, севастопольський член путінської партії – «єдинорос» Ігор Кучерявий, успішно затриманий СБУ якраз на шляху за українським біометричним паспортом.
Аби заохотити людей отримувати паспорти рф, окупанти вдаються до відкритого підкупу і запустили «флешмоб»: отримав паспорт — отримаєш 10 тисяч рублів «соцдопомоги». Але охочим взяти аусвайс треба пам’ятати: громадянство будь-якої країни – це не тільки права, а й обов’язки. Одни із них в рф – обов’язкова військова повинність, тобто, новосперчені громадяни можуть бути мобілізовані і змушені воювати проти України. Хто вірить пропагандистам, що мешканців «освобожденних територій» 5 років не призиватимуть до війська, – хай почитає драматичні історії «мобіків» із ОРДЛО, де для виконання мобілізаційних планів людей буквально з вулиці хапають і відправляють як гарматне м’ясо на війну.
ЦНАП у КПВВ «Каланчак», 02.06.2021 Фото: Facebook Ирина Веригина
«Построили новый аэропорт в Симферополе». Але звідти вже нікуди не літають
Так, аеропорт дійсно побудували. І він навіть красивий. Але на цьому його переваги закінчуються, адже літати з нього можна тільки в росію. Точніше, можна було до 24 лютого 2022.
Міжнародний аеропорт Сімферополя був захоплений російськими окупантами в ніч з 27 на 28 лютого 2014 року, і тоді український Уряд закрив повітряний простір над Кримом для польотів всіх без винятку повітряних суден. 31 березня 2014 року Європейська організація з безпеки повітряного руху (Євроконтроль) заборонила польоти до Криму. Тому міжнародним аеропорт столиці Криму є лише формально, адже обслуговує він виключно рейси російських авіакомпаній і міжнародні рейси звідси не здійснюються. Більше того, з початком повномасштабного вторгнення аеропорт взагалі простоює, ні сюди, ні звідси нічого не літає взагалі, вже по рішенню самої росії.
Ситуація може змінитися тільки після повернення Україною всіх окупованих територій, включаючи, звісно ж, з Кримом та Севастополем.
Аеропорт «Сімферополь» в окупованому Криму Фото: c-inform.info
Можна припустити, що росіяни прекрасно розуміли безперспективність запуску «міжнародного аеропорту» в окупованому Сімферополі, але схоже, що для них важливішою була не практична, а ідеологічна складова — створення «вітрини». Тож грошей на «візитівку» не жаліли. Крім нових терміналів «А» та «В», у червні 2016 розпочалося будівництво нового аеровокзального комплексу площею 78 тисяч квадратних метрів. Його вартість склала понад 32 мільярди рублів, а запустити його вдалося 16 квітня 2018 року. Як і всі мегапроекти, що фінансуються з Фонду цільових програм або з банківських кредитів, які потім списуються, споруда аеропорту в Сімферополі стала годівничкою для наближених до влади підрядників, а саме будівництво супроводжувалось скандалами. Але про це не розповідають у агітках.
«Пассажиропоток увеличился почти в пять раз». І за це доплачували з бюджету
Логічно, що замало просто збудувати і показувати красивий аеропорт. Потрібно паралельно рапортувати про рекордне збільшення пасажирів. Вищезгадані дані подає росія і перевірити їх надзвичайно складно.
Росіяни дійсно робили все можливе, щоб стимулювати співгромадян летіти в Крим. До 2016 року росія надавала субсидії авіаперевізникам, а до 2019-го діяла нульова ставка ПДВ на авіаперевезення до Криму. Тож так, збільшення пасажиропотоку відбулося. Але за даними «Майдану закордонних справ» у 2016 році бурхливе зростання пасажиропотоку практично припинилося і склало 3,6 % до 2015 року.
При цьому, одразу після введення в експлуатацію, тарифи за надання аеровокзального комплексу та обслуговування пасажирів зросли більше, ніж удвічі. Ще на 56 % подорожчав збір за зліт-посадку. Єдиний у Криму аеропорт цивільної авіації став найдорожчим, якщо порівнювати із російськими. Кримські тарифи перевищують сочинські майже втричі, а збори у найбільшому російському аеропорту «Шереметьєво» — більш ніж удвічі. Це, відповідно, позначається на вартості квитків.
«Самый длинный мост в россии — Крымский». Небезпечний та незаконний
За логікою росіян, мабуть, довжина об’єкту є його визначальною характеристикою. Це, звісно ж, не так. Зведена окупантами переправа є обʼєктом незаконного будівництва, адже Україна не давала згоди на його побудову, як це передбачає все ще діюча двостороння угода.
Експерти «Крим SOS» вважають, що будівництво мосту призвело до величезної кількості екологічних загроз, якими росіяни знехтували на етапі будівництва. З боку Таманського півострова було створено суцільний насип, що фактично приєднав до півострова острів Тузла, фактично знищивши його. Острів перетворився на технічний об’єкт з великою автостоянкою та складом інертних матеріалів. До початку будівництва тут зростали рослини, занесені в Червону книгу України.
Перше фото з супутника, придбаного для ЗСУ. Фото: Ігор Лаченков
З обох боків мосту окупанти збудували насипи, звузивши протоку. Це вплинуло на гідрологічні процеси в протоці, прибережні течії та міграцію планктону. Вивчити наслідки дистанційно, на жаль, неможливо.
Видання theins.ru у матеріалі «Правда про Кримський міст: удар по екології, невиплати робітникам, економічне безглуздя» цитує еколога та геолога Євгена Вітішко: «Міст знаходиться на ґрунтах, які у своїй основі складаються з мулових глин, вони легко розмиваються, і їхню поведінку передбачити складно. Як і взагалі сказати, наскільки довго простоїть міст і які руйнування викличе цей об’єкт у зоні Чорного моря».
Для будівництва мосту в росії було переписано законодавство і, фактично, тимчасово скасовано дію конституції. Громадські слухання у Керчі з приводу будівництва у 2015 році були проведені тільки формально, а думку місцевих мешканців, які виступали проти, ніхто не врахував.
Феодосійський морський торговий порт Фото: РИА Новости. Константин Михальчевский
А ще будівництво цього мосту повністю знищило кримські порти. У грунтовному дослідженні про порти Криму ЦЖР дійшов висновку, що керченський міст зіграв для кримських портів більшу вбивчу силу, аніж західні санкції: доставка автомобільним і залізничним транспортом пасажирів і вантажів по мосту обходиться дешевше, ніж доставка морським транспортом і переправою та не залежить від погодних умов. Відтак уже у 2019–2020 роках році на межі банкрутства опинились Феодосійський, Севастопольський, Євпаторійський та Ялтинський порти. Керченський «тримався лише за рахунок вантажообігу з російським материком. Тисячі людей втратили роботу. Навіть ті, що допомагав окупантам у 2014 році перекидати військових і техніку — Керченська поромна переправа припинила існування.
Будівництвом мосту та залізничного переїзду займалася компанія олігарха та друга путіна Аркадія Ротенберга «Стройгазмонтаж». За прокладання чотирьох автомобільних смуг та двох залізничних ліній вона отримала майже 300 млрд рублів, при тому, що спочатку вартість складала трохи більше 80 мільярдів. Не те, щоб ми сильно переживали за російські гроші, але при зниклих в невідомому напрямку настільки великих сумах, вихваляння виглядає дещо дивно.
«В 2023 году завершится строительство 8 этапа трассы «Таврида». Щоб швидше переганяти військову техніку
Траса «Таврида» — логічне продовження проблем мосту через Керченську протоку. Проект траси також не проходив екологічну експертизу. Коли будівництво почалося, окупанти знесли 80 житлових будинків у Керчі та дачного кооперативу «Затока», а саму дорогу проклали через стародавній курган «Госпітальний». Це вже не кажучи про тотальну вирубку лісосмуг вздовж існуючих доріг, які розширялись в ході будівництва траси.
«Поява таких об’єктів інфраструктури, що мають дійсно історичний масштаб, потягло за собою низку як прямих так і опосередкованих змін — від фізичного знищення колосальних площ природних територій (в тому числі і таких, що мають охоронний статус) та початку розбудови інфраструктури навколо новозбудованої магістралі», — вважають експерти «Крим SOS».
«Мощнейшие газовые станции могут обеспечить энергией не только полуостров, но и соседние регионы». Забезпечити не можуть навіть себе
Після припинення постачання електроенергії з материкової України в Криму у 2015 році росія не могла забезпечити стабільне функціонування системи. Тому рф вимушена була оперативно будувати нові генеруючі потужності — Таврійську ТЕС під Сімферополем і Балаклавську — під Севастополем.
Ключові деталі для таких об’єктів — турбіни — росія не виробляла, тож їх в обхід санкцій поставив концерн Siemens. Це якраз тоді і був гучний скандал, який показав недосконалість санкційної системи. Попри це, окупанти нині вихваляються об’єктами, існування яких стало можливим виключно через прогалини в санкціях. І повторити такий «здобуток» наступного разу, найімовірніше, не вдасться.
Камиш-Бурунська ТЕЦ, Керчь Фото: RFE/RL
Є і ще одна цікава деталь, про яку росіяни чомусь не розповідають. У 2016-му росія надала кримським ТЕЦ спеціальний статус об’єктів вимушеної генерації і за вироблену енергію вони отримували більше грошей, ніж російські ТЕЦ. Чому так? Бо це старі генераторні потужності. Так, наприклад, Камиш-Бурунська ТЕЦ була зведена у 1930-х роках, Сімферопольська — у 1950-х.
Спеціальний статус протримався до кінця 2021-го, а вже у січні 2022 року Сімферопольська ТЕЦ припинила генерувати електроенергію повністю, а Камиш-Бурунська у Керчі — на 50 %. Рішення про зупинку виробництва електричної енергії керівництво компанії прийняло у зв’язку з тим, що після припинення дії режиму вимушеної генерації її виробництво на двох ТЕЦ стало збитковим. Тобто, підприємства не можуть забезпечити навіть самі себе, не кажучи вже про весь півострів.
«Решена проблема с водой». Насправді проблема з водою нікуди не зникла, а тимчасово перекрилась крадіжкою води з Дніпра
Будівництво водозабору для забезпечення Севастополя звелося по суті до перекидання води з річки Бельбек на Водопровідний вузол № 3. При цьому збільшення видобутку води для одного Севастополя планувалося навіть більше, аніж для усієї АР Крим!
Так, окупаційна адміністрація рф у Криму жертвує потребами одних громад заради задоволення потреб інших. Пояснення такому «раціональному» використанню водних ресурсів тільки одне: Севастополь не просто місто, це — основна військово-морська база Чорноморського флоту рф на окупованому півострові (про це можна прочитати у матеріалі «Водні пріоритети окупантів у Криму»).
Ніякі водні проблеми в Криму росія вирішити не здатна і саме тому окупанти у перші дні захоплення Херсонщини кинулися підривати дамбу на Північно-Кримському каналі. Але, через багаторічне невикористання артерії та її засмічення, вода до Криму ще довго не дійде.
«Из инфраструктурного забвения вывели лагерь «Артек». Щоб навчати дітей воювати за росію
Під контролем російських окупантів «Артек» перетворився з центру відпочинку дітей на центр мілітаризації дітей, де, водночас, відпочивальників використовують для поширення російської пропаганди, спрямованої на спроби легалізації анексії півострова.
У 2020 році проєкт Blackseanews зафіксував закупівлю «Артеком» снайперських, звичайних та пневматичних гвинтівок, а також ременів до автоматів для, ймовірно, «Юнармії» — організації, яка, прикриваючись псевдопатріотичними гаслами, по суті готує юнаків і дівчат до війни. З 2016 року вона є обов’язковою частиною перебування дітей в «Артеку»
Генерал-майор Денис Лямін в окупованому Криму, 2021 р. Фото: «Артек»
Тут дітям читають лекції про «оточену кільцем ворогів росію», «географічні відкриття російських мандрівників» та «необхідність включення всіх цих земель до складу рф».
Також військові Чорноморського флоту рф беруть участь у показових виступах для дітей в «Артеку». Заходи за участю військовослужбовців відбуваються в рамках «програми військово-патріотичного виховання молоді».
***
Автор цієї статті є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини.
