Росіяни захопили та хочуть поставити на свої воєнні рейки один з найпотужніших заводів в Мелітопольському районі. Окупанти хваляться запуском цього виробництва, хоча, як завжди, прийшли на готове підприємство та просто вкрали його потужності. Законний власник Мелітопольського заводу автотракторних запчастин Анатолій Кузьмін розповідає як окупанти «віджимали» завод, хто до цього причетний та як зараз функціонує підприємство.
Як відбувалося захоплення заводу
Мелітопольський завод автотракторних запчастин, розташований у селі Обільному, був заснований Анатолієм Кузьміним ще у 1999 році. Це підприємство — одне з найбільших ливарних заводів півдня України. Він був відомий не тільки якісною продукцією, а й гарними зарплатами та хорошими умовами праці для робітників і фахівців.
На заводі працював ливарний цех, виробляли запасні частини для автомобілів, тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки. Деталі та агрегати для неї поставляли українським машинобудівним заводам і на ринки Америки, Польщі, Німеччини, Фінляндії, Казахстану, Білорусі. Перед вторгненням російської армії там працювали 550 робітників.
За словами Анатолія Кузьміна, запчастини і литво для сільгосптехніки складали 80 % усієї продукції. А з 2017 року завод почав виконувати і замовлення Укроборонпрому.
Виготовляли деталі для мінометів від 60-го до 120-го калібру і зенітної установки ЗУ-23, ремонтували опорні катки військової техніки. Напередодні російського вторгнення і окупації Мелітополя підприємство отримало велике замовлення від Міноборони.
Анатолій Кузьмін, співвласник Мелітопольського заводу автотракторних запчастин. Фото: investigator.org.ua
«24 лютого близько сьомої години вечора до нашого міста зайшли танки орків. Потім багато зайшло ДНРівців, приїхали і на наше підприємство. Вони просто ходили, роздивлялися. На той час ми вже почали ховати ті залишки військової продукції, які мали», — розповідає Анатолій Кузьмін.
Заводська територія займає понад 9 гектарів. Тож вироблену воєнну продукцію та документацію на неї спробували сховати, а печі у ливарному цеху — загасити. Першими на підприємство на розвідку приїхали бойовики так званої «народної міліції ДНР», а потім у супроводі автоматників заявився призначений росіянами «гауляйтером» Запорізької області Євген Балицький. Усі старання власників заводу сховати готову продукцію були марними — серед охоронців знайшлися зрадники.
Працівник показує російським пропагандистам склади з продукцією. Знімок екрану з відео «Известия»
«Вони одразу почали показувати де лежить військова продукція. Знайти було неможливо, бо на складах лежало понад 30 тисяч деталей. А запчастин для воєнної продукції було 120 тисяч. Тільки люди, які знали та розбиралися, могли знайти», — говорить Кузьмін.
Наступного дня на підприємство знову прибув Балицький разом з так званою слідчою — місцевою колаборанткою Башакіною, звільненою з органів прокуратури у 2012 році. За словами Анатолія Кузьміна, Башакіна зачитала постанову, за якою його самого оголошено в розшук, а завод — конфісковано. Нагадаємо, що це було у березні 2022 року, коли Росія ще не поширювала свою юрисдикцію на захоплену територію, і навіть окупаційні органи влади ще не були сформовані.
Після цього окупанти почали вивозити з підприємства усю готову продукцію. За словами Анатолія Кузьміна, весь процес курував Балицький. Коли про пограбунок написали місцеві медіа — вивезення припинилося. Кузьмін вважає, що втрутилися ФСБшники — через те, що пограбування відбувалося без їхньої участі.
«ФСБшники все читали, відстежували. І коли якийсь шматок йшов повз них, вони на це дивилися погано. Припинили вивезення продукції. Але наступного дня вдома у мене зробили обшуки. Забрали речі. Навіть дитячі речі позабирали. У мене жив хлопець із сім’єю, його на підвал посадили одразу», — розповідає Анатолій Кузьмін.
Будинок Кузьміних після «обшуку». Фото: ria-m.tv
Окупаційне «керівництво» та зрадники
Анатолій Кузьмін називає імена фахівців, які, на його думку, зіграли ключову роль у тому, щоб підприємство відновило свою роботу для росіян.
Віталій Гончаровський, колишній начальник ливарного цеху МЗАТЗ. Фото: соцмережі
Гончаровський Віталій Станіславович, колишній начальник ливарного цеху. Він мав великий авторитет, і якби не почав співпрацювати з окупантами — робітники також би не погодились, вважає Кузьмін.
Сничова Надія Іванівна, колишній головний технолог підприємства. Скріншот з відео YouTube / MwANKzHyErw
Саме Сничова, за словами Кузьміна, агітувала робітників працювати на окупантів. Когось вмовляла, комусь — погрожувала. Після того, як люди Балицького разом з окупантами вивезли готову продукцію на продаж, на завод поклали око росіяни і вирішили відновити виробництво.
У листопаді 2022 року у російському реєстрі юридичних осіб з’явилось ТОВ «Мелитопольский завод автотракторных запчастей» (ИНН: 9001003265). Його керівником вказаний росіянин — Шадрін Юрій Міхайловіч (ИНН: 780609531590).
Але засновники цієї російської юрособи, яка незаконно привласнила завод Кузьміних, у відкритому доступі до реєстру приховані.
«Шадрін — прикриття. З ким я спілкуюся, то людина взагалі не розуміється на виробництві. Нашу компанію вони увімкнули, у Пітері там якась лісова компанія, вони нашу компанію включили до себе», — каже Анатолій Кузьмін.
До машинобудування Шадрін дійсно досі справи не мав. За даними держреєстрів РФ, він є співзасновником компанії «Торговый дом «Свирь», зареєстрованої у Пітері, яка торгує лісозаготівельними матеріалами.
Також Юрій Шадрін значиться співвласником ще чотирьох підприємств у видах діяльності яких: інвестиції, сільське господарство, посередництво та торгівля електроприладами. Тепер же взявся керувати захопленим заводом для засекречених бенефіціарів.
Юрій Шадрін, окупаційний «директор» МЗАТЗ. Скрішот з відео: YouTube / uUettGJujdY?t=95
Російська пропаганда висвітлює діяльність захопленого заводу за вже звичним шаблоном: за українських власників він був у занепаді, а тепер настало щастя.
При цьому у своїх роликах пропагандисти показують нові станки на підприємстві. Однак усе але обладнання було куплено законними власниками ще до окупації Мелітополя.
«Показують наші станки, які ми завезли. Вони коштують дуже великі гроші. Один коштує 250 тисяч євро. І нібито вони прийшли та починають випускати», — говорить Олександр Міщенко, комерційний директор Мелітопольського заводу автотракторних запчастин.
Мелітопольський завод автотракторних запчастин — один із десятків, захоплених росіянами на окупованій Запоржчині. Однак має свою особливість — окупанти збираються виробляти на ньому міномети для російської армії. Про це нещодавно повідомив гауляйтер Євгеній Балицький.
«На сьогоднішній день ми відновлюємо це виробництво. Зараз повертаємо, тому що практика показує, що зброї багато не буває», — сказав Балицький.
Євгеній Балицький Фото: скриншот відео
При цьому на початку захоплення посіпаки загарбників говорили про те, що завод випускатиме тільки продукцію для сільськогосподарської техніки. Однак зброї Росії не вистачає.
Покупці краденого
Після того, як Мелітопольський завод автотракторних запчастин був захоплений під кураторством гауляйтера Балицького, з нього почали продавати вироблену раніше продукцію. За словами власника, на момент окупації на заводі залишалося виготовленої та незавершеної продукції на загальну суму близько 5 мільйонів євро.
Вкрадені деталі скуповували місцеві підприємці, які налагодили шляхи поставок запчастин у Росію та Білорусь. Серед них особливо «відзначився» Владислав Кривобоков, фірма якого продавала вкрадену продукцію на підприємства Ростова.
Владислав Кривобоков, засновник і керівник ТОВ «Мелітопольська промислова компанія». Фото: соцмережі
Владислав Кривобоков — засновник і керівник ТОВ «Мелітопольська промислова компанія», з видом діяльності виробництво устатковання для сільського та лісового господарства. Також він є керівником фірми «ДАНГ», що має торгує такою ж продукцією.
Кривобоков вже встиг зареєструвати компанії з такими ж назвами і в російській юрисдикції: ООО «Мелитопольская промышленная компания» (ИНН: 9001000786), ЧП «ДАНГ» (ИНН: 9001000828).
«Це підприємець, який почав викуповувати продукцію, хоч я йому зателефонував, казав, що пограбували моє підприємство. А ти скуповуєш крадене, це стаття. Уяви, до твоєї хати зайшли, забрали речі, а твій друг це ще й купує», — каже Анатолій Кузьмін.
Серед інших, продукція заводу автотракторних запчастин надходить і на місцеве підприємство Акціонерного товариства «Гідросила МЗТГ», що раніше мало назву «Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів».
Заводи, що знаходяться у тимчасово окупованому Мелітополі — Акціонерне товариство «Гідросила МЗТГ» і ТОВ «Гідросила Тетіс» — до вторгнення продавали свою продукцію через ПрАТ «Торговий дім «Гідросила». Всі вони пов’язані спільним бенефіціаром — Павлом Штутманом, відомим бізнесменом з Кропивницького.
Павло Штутман також є співвласником і головою правління «Ельворті груп» — колишньої «Червоної зірки», знаменитого заводу з виробництва сільгосптехніки, переіменоваго за прізвищем братів Ельворті, які створили підрприємство ще у кінці 19 століття.
У червні 2022 року група компаній «Hydrosila» заявила, що втратила контроль над своїми підприємствами у Мелітополі, які виготовляли гідророзподільники та гідроциліндри для сільгосптехніки. Заводи були були захоплені російськими військовими, керівництво і охорона змінені.
За заявою ПрАТ «Гідросила Груп» правоохоронці Кропивницького відкрили кримінальне провадження. Але розслідування справи про захоплення заводу росіянами, схоже, повернулось в протилежний бік.
У жовтні 2022 року Шевченківський райсуд міста Києва арештував корпоративні права компаній із групи «Гідросила» — у рамках кримінального провадження про державну зраду та колабораціонізм.
Слідчі СБУ вважають, що в Росії знаходяться пов’язані з українськими власниками «Гідросили» акціонерні товариства «Союзгидравлика» та «Технический центр Эльворти», компанії «Белгородская сбытовая компания»» та «Гидросила М».
Начебто через ці російські компанії продукція групи Гідросила постачається на оборонні підприємства Росії — «Брянский Арсенал» та «Военно-промышленная компания», де запчастини встановлюють на військову техніку.
Колаборанти на заводі в Мелітополі кажуть, що після окупації зберегли своїх контрагентів за кордоном. У російській юрисдикції підприємство «Гидросила МЗТГ» зареєстроване у листопаді 2022 року Його засновники приховані, але є дані директора — ним вказаний Володимир Харчишин, мелітополець, який раніше працював на цьому ж заводі начальником цеху.
Володимир Харчишин, окупаційний «керівник» «Гидросила МЗТГ». Фото: соцмережі
«Плануємо далі виходити тих споживачів, які працювали раніше з нами. Петербурзький тракторний завод, Нєфтєкамский камаз, Брянський завод дорожніх машин», — розповідав Харчишин російським пропагандистам.
Але повернемося до Мелітопольського заводу автотракторних запчастин. Окупаційне керівництво розповідає, що поставки в Росію вже давно налагоджені. Гауляйтер Балицький, у свою чергу, називає цілу низку країн, в які здійснюються поставки продукції з захопленого заводу. Але уточнює тільки одне російське підприємство.
«Треба сказати, що ми спочатку звернули це виробництво, і переорієнтували його на випуск сільгосппродукції, яка йде на «Ростсельмаш», на ринки Казахстану, Вірменії, Росії, Білорусі», — говорив Балицький.
Ростсєльмаш — найбільше на півдні Росії підприємство, що виробляє зернозбиральні комбайни, трактори, грунтообробну та посівну техніку, та техніку для захисту рослин.
У раду директорів товариства входять дев’ять осіб, отже — кандидатів на санкції. Серед них є ростовські олігархи: Дмітрій Удрас, він же директор акціонерного товариства. Юрій Рязанов та Константін Бабкін. У травні Бабкін прогнозував падіння обсягів виробництва підприємства на 30 %. Зокрема, через брак запчастин для техніки. Тепер зрозуміло, яким чином покривається нестача.
Олександр Міщенко, комерційний директор Мелітопольського автотракторного заводу надав нам інформацію ще про кілька компаній, які закуповують продукцію, вироблену на захопленому підприємстві.
Олександр Міщенко, комерційний директор Мелітопольського автотракторного заводу. Фото:
Російські компанії: «Німар груп» (ИНН: 5049023343), «Антей» (ИНН: 6166048431), «Агро Сеть» (ИНН: 6165185940). За нашими підрахунками, оборот торгівлі з цими компаніями за час окупації може досягати понад 200 мільйонів рублів. А також ще кілька мелітопольських компаній, що добровільно зареєструвались у російській юрисдикції: «Магистральный Дизель» (ИНН: 9002000860), «ДОРА» (ИНН: 9001001123), «Профмаш» (ИНН: 9001005061).
Названі компанії та їхні бенефіціари цілком заслуговують на санкції, а українці, які сприяли у захопленні заводу та продажу вкраденої продукції — на притягнення до кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність.
