У листопаді 2022 року росіяни втекли з міста. Попри те, що Херсон був проголошений ними «територією РФ», окупанти почали знищувати все, до чого могли дотягнутись: комунікації, об’єкти критичної інфраструктури, зв’язок і навіть поодинокі продуктові магазини, що продовжували працювати. Три місяці потому ситуацію вдалось стабілізувати, проте місто все одно знаходиться на межі гуманітарної кризи через російські обстріли з лівого берега Дніпра.
Тож після звільнення міста головним завданням української влади було нагодувати херсонців. І хоча тут залишилась лише п’ята частина довоєнної кількості населення, ці люди також мають отримувати допомогу якщо не кожного дня, то хоча б раз на тиждень.
Центральний ринок Херсона після втечі росіян Фото: investigator.org.ua
Заступник голови Херсонської МВА Антон Єфанов повідомив нашим кореспондентам, що в місті зараз працює 16 офіційних державних гуманітарних центрів, у яких містяни можуть отримати як їжу, так і гігієнічні набори та засоби першої необхідності.
Антон Єфанов, заступник Голови Херсонської МВА Фото: investigator.org.ua
Щодня кожен херсонець може отримати у пунктах видачі гуманітарної допомоги буханку хліба та кілька консерв. Це – мінімальний набір, яким місцевих забезпечує влада. За її даними, за тиждень херсонці отримують близько 14 тисяч буханок хліба та 8 тисяч консерв.
Окрім цієї базової допомоги, кожен херсонець має право на продуктові набори, куди входять крупи, мука та соняшникова олія. Ці покращені набори видаються з меншою періодичністю та за списками, що формують голови ОСББ. В адміністрації кажуть, що із 60 тисяч жителів, що залишились у місті, за 3 місяці допомогу хоча б один раз отримали понад 50 тисяч.
Забезпечити херсонців їжею та предметами першої необхідності владі допомагають волонтери – як місцеві, так і з інших міст і навіть країн. Наприклад, американець Руді, що все життя мріяв стати військовим та потрапити до зони бойових дій. Україна дала йому змогу здійснити це бажання хоча б частково. І хоча до армії йому поки потрапити не вдалось, прифронтовий Херсон адреналіном американця забезпечує.
«Я працював водієм в США, та це дуже одноманітна робота. В армію мене не взяли, хоча я дуже хотів, тому я вирішив стати волонтером. В Херсоні зараз гаряче, тому я тут», – розповідає Руді.
Руді, волонтер зі США Фото: investigator.org.ua
Крім держави, херсонцями опікується низка міжнародних організацій, що надають свою допомогу. І тут виникла цікава проблема: продуктові набори в основному дуже схожі за своїм асортиментом. Тобто, вдома у пересічного херсонця може бути кількадесят кілограмів круп, але жодної пачки прального порошку. Вихід із цього одноманіття запропонували міжнародні партнери, і тепер, разом зі звичною гуманітаркою, містяни отримують електронні сертифікати, за допомогою яких вони можуть придбати потрібний товар у супермаркеті.
Черга в херсонські супермаркети у перші дні після звільнення Фото: investigator.org.ua
Та продукти – не єдина потреба херсонців, і якщо їжею місцеві більш-менш забезпечені, то ось соціального житла у місті не так багато. Пані Любов, виїхавши зі свого напівзнищеного села, потрапила до одного з приватних готелів у Херсоні, власники якого погодились безкоштовно приймати у себе тих, хто цього потребує.
«Моє село Отрадокам’янка майже повністю зруйновано. Я не могла більше там залишатись, тому вирішила виїхати до дочки у Польщу. Зателефонувала волонтерам, вони мене привезли до цього готелю. Тут мене нагодували та дозволили залишатись безкоштовно стільки, скільки я захочу», – розповіла свою історії пані Любов.
Любов, вимушена переселенка Фото: investigator.org.ua
Цей готельний комплекс, назву якого працівники просили не озвучувати, працює з переселенцями із перших днів активних бойових дій на Херсонщині. Через нього вже пройшло більше 5 тисяч жителів області, деякі з них сюди потрапили ще навіть до окупації Херсона. Хтось живе тут з березня і вже навіть паралельно працює в цьому готелі, як пані Тетяна з Антонівки. Її дім зруйнували росіяни у перші дні повномасштабної війни, а виїхати з міста Тетяна не змогла через хвору матір. З того часу вона живе в цьому готелі, а віднедавна ще й працює тут покоївкою, отримуючи пристойну зарплатню.
Тетяна, покоївка безкоштовного готелю для переселенців за роботою Фото: investigator.org.ua
Історичний центр міста, де знаходиться цей готель, обстрілюється росіянами з сумною періодичністю. Тут виникла ще одна проблема, адже саме у центрі до війни була сконцентрована найбільша кількість підприємств місцевих бізнесменів. Ті з них, хто залишився, ледь виживають, не маючи вже майже рік ніяких прибутків. Кафе, бари, магазини стоять або зачинені, або розбомблені, а їхні господарі відкрито критикують владу за відсутність будь-якої допомоги.
Підприємець самотужки ліквідовує наслідки російського обстрілу, що зруйнував його магазин Фото: investigator.org.ua
Ситуація в інших районах Херсона дещо відрізняється. Чи не найбільше від обстрілів страждає мікрорайон Корабел, або Острів, як його називають місцеві. Він знаходиться на Дніпрі й росіяни можуть спокійно прострілювати його навіть з танків та стрілецької зброї. Через удари росіян влада змушена була спустити воду з системи теплопостачання та увесь Острів зимує без централізованого опалення. Люди тут змушені жити у бомбосховищах, бо “вітання” від росіян до будинку може прилетіти у будь-який момент.
Розбомблений росіянами супермаркет на Острові Фото: investigator.org.ua
На Острові не працює жодного супермаркету чи продуктового магазину, тож єдиним джерелом провізії для багатьох тут залишається саме гуманітарна допомога, а також гаряче харчування, яке щодня до мікрорайону доставляють представники міжнародних гуманітарних організацій у співпраці з міською владою.
Зараз на Острові з кількох десятків тисяч жителів залишилося менше 3-х. Більшість з них – пенсіонери та люди, яким просто нікуди їхати. Тому ідея з гарячим харчуванням була дуже доречною. Щодня біля таких пунктів видачі збираються чималі черги острів’ян, що продовжують жити у напівзнищеному росіянами районі міста.
Жителі мікрорайону Острів у черзі за гарячим харчуванням Фото: investigator.org.ua
Поки росіян не відгонять хоча б на кілька десятків кілометрів від Дніпра, відновлення Острова розпочати неможливо. Навіть ремонт комунікацій зараз перетворюється для комунальників на гру зі смертю. Остров’яни кажуть, що все чудово розуміють, адже самі живуть під постійними обстрілами.
Херсон зараз є першим великим містом, яке звільнила українська армія. І саме тут наша держава відпрацьовує майбутню гуманітарну стратегію, що буде застосовуватись у Мелітополі, Бердянську, Сімферополі та Донецьку. Серед жителів Херсона є багато незадоволених принципами розподілу допомоги. Та головне, що всі ці незадоволені – нагодовані, а місто вдалося вберегти від гуманітарної катастрофи та голоду, який своїми діями продовжують провокувати росіяни.
