Нещодавно Центр журналістських розслідувань розповідав про нинішню діяльність Антона Шевцова, сепаратиста із Севастополя, колишнього начальника поліції у Вінницькій області, звільненого на вимогу активістів Автомайдану та АТОвців, затриманого і відпущеного із зали суду. А через сім років СБУ повідомила йому про підозру у державній зраді.
З початком великої війни Шевцов, який чкурнув до Криму, створив телеграм-канал, в якому публікує відео українських військовополонених, утримуваних в колоніях у Росії та на окупованих територіях. Начебто для допомоги у їхньому звільненні.
Чи справді Антон Шевцов має відношення до формування списків військовополонених на обмін? Чи його діяльність — це проект російських спецслужб, завдяки яким він має доступ до російських колоній і розхитує ситуацію в Україні, впливаючи на родичів українських бранців?
Як працює так званий пошук українських військовополонених каналом Антона Шевцова «Повернісьдомой»? Родичі захисників подають заявку на вказану Шевцовим поштову скриньку із персональними даними зниклого чи полоненого. Адміни каналу формують списки і Шевцов відсилає їх на пошук, як він каже, у космос. Через деякий час публікуються відео зі знайденими в місцях тримання українськими військовополоненими.
У поширених на каналі Шевцова списках ми нарахували щонайменше 13 місць утримання полонених військових ЗСУ в різних регіонах Росії та на окупованих територіях України. Зокрема, Шевцов має доступ до колоній у Тулі, Курську, Брянську, Смоленську, в так званих «ДНР» та «ЛНР».
Кому Шевцов надсилає списки, хто і чому шукає для нього полонених українців по колоніях на просторах Росії — таємниця. Нам він відповідати відмовився. Однак нам зрозуміло, що без дозволу та сприяння центральних державних органів та спецслужб Росії це було б неможливо. Так вважає і Петро Яценко, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при Головному управлінні розвідки МО.
Петро Яценко, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Фото: investigator.org.ua
«Жодна проста людина, в цих групах ми бачимо фотографії, відео, де полонені українці розказують про себе, хтось їх знімає, ці відео якимось чином потрапляють в відкритий доступ. Ми розуміємо, що ні ви, ні я, ні будь-яка інша людина в Росії не може просто взяти, прийти на територію якоїсь колонії, чи якоїсь СІЗО, де утримують військовополонених. Ці матеріали без згоди російських відповідних служб опинитися в загальному доступі не можуть. Якщо вони там опиняються, значить, для цього є певні причини», — говорить Петро Яценко.
Що відбувається далі? В обмін на інформацію про полоненого, родичі мають надати інформацію про себе. Таким чином в руках російських спецслужб опиняються дані тисяч людей, які шукають своїх рідних. Спецслужбісти проводять певну роботу з родичами для того, щоб спровокувати їх на якісь протестні дії чи підірвати довіру до української влади і держави.
«Вони дзвонять, отримавши персональні дати, людина звонить якась з російської сторони до родичів і каже «Ваш у нас, почему ви його не забираєте?. Ми готові їх віддати». Вони кажуть, що вони стверджують, що готові віддати цю людину, а Україна не хоче забирати, мовляв. І вони кажуть «Робіть щось, протестуйте, виходьте на мітинг». Це один з методів впливу, це масово відбувається», — розповідає Яценко.
ЦЖР також звернув увагу, що в опублікованих Шевцовим відео полонені українські захисники говорять один і той же текст, майже слово в слово. Російською мовою, хоч деяким це дається важко, бо нею не спілкуються. Запевняють, як їм добре в полоні.
Другий посил, який військовополонені як під копірку вимовляють на камеру: командування ЗСУ їх нібито кинуло напризволяще, про них забули, тому родичам треба вимагати від влади їхнього звільнення і закінчення війни.
Однотипність відеозвернень військовополонених майже не лишає сумніву в тому, що вони говорять завченим чи прочитаним текстом. Такими постановками російських спецслужб вже нікого не здивуєш — у неволі, та ще й під тортурами, людей змушують говорити і не таке.
Полонені українські військовослужбовці з каналу Шевцова
«Вірити записаним, наприклад, заявам наших хлопців, наших дівчат, захисників, захисниць, які знаходяться в полоні, не жаль, не можна. Тому що всі ці слова, які вони, наприклад, говорять на якихось постановочних відео, це все текст, який їх змусили казати. І з цього відео нас єдиний факт може тішити, що ця людина жива, відносно здорова», — зазначає Петро Яценко.
Ще один наратив російського впливу на родини полонених захисників спрямований на розбрат: мовляв, Україна не хоче міняти нікого, крім азовців. Однак під час кожного обміну ми бачимо, що серед звільнених — є представники різних формувань усіх родів військ. За словами Петра Яценка, за рік з початку діяльності Штабу з полону звільнено понад 2200 людей.
Російська пропаганда, що поширюється державними агенціями і телеканалами, намагається переконати, що полонені українські військові масово переходять воювати на боці Росії.
У повідомленні СБУ про підозру Шевцову у державній зраді також йдеться про нібито його пропозицію ФСБ сформувати «Перший український добровольчий корпус» із полонених українських військовослужбовців. Сам Шевцов після опублікування повідомлення СБУ це заперечував, однак у своєму пості він загадково натякає, що причетний до формування якогось добровольчого з’єднання.
У відео від 24 вересня 2022 рок, поширеному російськими пропагандистами, українські військовополонені у колонії в Оленівці нібито добровільно просять представника окупаційної «влади» так званої «ДНР», колаборанта Володимира Бідьовку приєднати їх до «козачого добробату імені Богдана Хмельницького».
Українські військовополонені начебто добровільно просяться до складу «батальйону ім. Богдана Хмельницького». Фото: РИА Новости
Через два місяці після цього ТАСС повідомило, що у так званій «ДНР» вже сформували батальйон з українських військовополонених. Однак до лютого 2023 року ніяких новин по цій темі не було, аж потім російські пропагандисти почали по-новій розганяти інформацію про перехід полонених українців на бік Росії. 23 лютого ТАСС написав, що нібито близько 200 українських полонених готові вступити до батальйону Хмельницького.
27 лютого РИА Новости випустило інтерв’ю з Андрієм Тищенком, начебто колишнім танкістом ЗСУ. Пропагандисти називають його одним з командирів батальйону імені Богдана Хмельницького, який тільки формується. Хоча три місяці тому, нагадаю, ТАСС писало, що підрозділ вже сформований.
«Формування батальйону на етапі отримання російського громадянства, отримання паспорта, підписання контракту та відправлення в табір для подальшої підготовки», — казав Андрій Тищенко, якого у сюжеті було названо одним з командирів батальйону РФ з українських полонених.
Андрій Тищенко, названий пропагандистами одним з командирів батальйону РФ з українських полонених
Час іде, але жодних ознак того, що українські військовополонені воюють проти України, ми не знайшли. Немає їх і в Координаційному штабі Головного управління розвідки Міноборони України.
«Будь-які намагання створити такі підрозділи, вони насправді є лише пропагандою, тому що українцям немає підстав боротися проти України, а навпаки росіяни, які створили підрозділи російські, добровольчі батальйони, вони воюють, знаючи за що вони воюють, проти проти тоталітаризму. І в них є підстави», — каже представник Координаційного штабу Петро Яценко.
Отже, що робити родичам військовополонених, подавати заявки на пошук до так званих російських «волонтерів» чи ні? Петро Яценко говорить, що будь-яка інформація про місце перебування полоненого та його стан є цінною. Якщо таку інформацію вдалося знайти — передавайте її в Штаб. Але будьте обачні. Рекомендація Координаційного штабу родичам військовополонених така: не потрібно передавати власні персональні дані, щоб не потрапляти на гачок до російських спецслужб. Бути на контакті зі Штабом, довіряти тільки перевіреній інформації і ні в якому випадку не платити гроші аферистам.
