Країни-донори відмовляються фінансувати програму гуманітарного розмінування, допоки ВРУ не внесе до закону «Про протимінну діяльність» зміни, які унеможливлять корупційні лазівки і розкрадання допомоги. На кону щонайменше 5 мільярдів доларів і життя людей. Але група депутатів БПП та «Народного Фронту» поставила власні інтереси вище за мінну безпеку громадян. Чи знайде Україна шлях до виходу з цього тупику? Про це – в інтерв’ю Олександра ПОЛІЩУКА, експерта з питань оборонного будівництва та безпеки фонду «Майдан закордонних справ» програмі «Питання національної безпеки» (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська).
Валентина Самар: Пане Олександре, посли трьох країн-донорів – Великої Британії, Канади і США – повідомили, що гуманітарне розмінування на Донбасі може бути зірвано. Чому вони так жорстко висловилися?
Олександр Поліщук: Для того, щоб в Україні розпочався плановий процес гуманітарного розмінування за участі наших міжнародних партнерів, Україна повинна була прийняти закон про протимінну діяльність в Україні. Це стандартна процедура для всіх країн, Україна не є виключенням. Зміст закону простий: треба визначити декілька структур, які будуть відповідати за формування політики і за координацію виконання практичних робіт із розмінування. І за координацію, звичайно, отримання міжнародної допомоги. В Україні всі ці компоненти є. Але розробка закону триває вже понад три роки.
Нам наші партнери дають чітко зрозуміти, щоб без формування законодавчої бази ніхто допомогу надавати не буде, тому що потрібно мати впевненість, що всі роботи виконуються в рамках законодавчого поля із дотриманням всіх необхідних процедур, передбачених, в тому числі, в міжнародному праві.
В чому ж проблема в розробці закону? В тому, звичайно, що в Україні завжди постає питання: хто буде отримувати дивіденди від цього? Так побудована система.
Один рік війни, яка в нас вже триває п’ять років – це приблизно від п’яти до десяти років розмінування. З часом це завдання ускладнюється, оскільки впливають природні умови, документи на деякі мінні поля загублені. Деякі вибухові пристрої не чітко ідентифіковані як військові – це саморобні міни, пастки і так далі – все це досить складно, для цього потрібні спеціально підготовлені люди. В цьому плані в нас ніби все гаразд, але є оця корупційна складова, яка полягає в тому, що всі хочуть цих грошей, які будуть отримувати від міжнародних організацій на проведення таких робіт.
Розмінування на Донбасі Фото mil.gov.ua
За оцінкою міжнародних фахівців, за станом на початок 2017-го року вартість виконання робіт оцінювалася десь приблизно в п’ять-шість мільярдів доларів. І це, звичайно, ласий кусок для тих, хто хоче якимось чином розподіляти ці кошти в Україні. Саме в цьому і заховалася проблема розробки закону, оскільки запропонований урядом законодавчий акт чимось не влаштував групу народних депутатів із БПП і «Народного фронту», які вирішили докласти туди свій внесок. І побудувати саме такий закон, який би дозволяв цій групі народних депутатів у будь-якому випадку забезпечити своє безбідне існування на подальших 20-30 років, маючи цей бізнес. А для цього потрібно було чітко вписати в закон всі ці пастки, які повинні були забезпечити гарантоване отримання і сидіння на цих потоках.
Це дуже довга історія, багато законодавчих актів. Оскільки, як ви розумієте, коли тему зрозуміли інші народні депутати, вони намагалися створити альтернативу, але при переважній більшості і контролю в Комітеті з питань національної безпеки і оборони, звичайно, пальма першості була у них. В результаті була створена дуже таємна робоча група з розробки закону. Наші партнери весь час виходили з питанням: «Де ж закон?» – «Ну от робоча група працює». Це при тому, що той законодавчий акт, який був розроблений в Міністерстві оборони, по суті відповідав всім вимогам наших міжнародних партнерів, і був з ними проговорений, в тому числі і на міжнародному рівні. Женевський центр гуманітарного розмінування надавав свою допомогу – експертний аналіз цього документу. І ряд інших фахівців, які займаються цим досить тривалий час – я маю на увазі, наших закордонних партнерів.
Але цей закон був захований – навіть після того, як він був схвалений на засіданні уряду. З якихось причин керівництво Міністерства оборони сховалося в кущі з цим законом. Мабуть, воно порозумілося з групою народних депутатів, зважаючи на те, що час їх керівництва залишився недовгим, а треба ж забезпечити собі безбідне існування в майбутньому. Тому і міністр оборони Степан Полторак, і уповноважений заступник міністра Анатолій Петренко – всі сховалися і зробили вигляд, що закон… ну хай там собі як є, так і буде.
Розмінування на Донбасі Фото mil.gov.ua
Валентина Самар: Що вони хочуть протягнути, яку структуру?
Олександр Поліщук: Вони вже протягнули. Коли приймався закон у Верховній Раді, пан Вінник разом з паном Пашинським і ще одним депутатом від «Народного фронту», який очолював робочу групу, розмахували листом і казали, що є вимога міжнародних партнерів. Цей лист був підписаний послами Канади, США і Великої Британії, які спонукали і заохочували Україну, зважаючи на те, що гинуть люди, діти на Донбасі від цих вибухових пристроїв, підштовхували прийняти якомога швидше рішення. І рішення було прийнято – був прийнятий закон, в якому заклали корупційну схему. А той закон, який був розроблений в Міністерстві оборони, був просто викинутий і про нього всі мали б забути.
Було оголошено про чергову перемогу, і коли наші міжнародні партнери почали розбиратися із самим законодавчим актом, то вони виявили, що, виявляється, розподіл міжнародної допомоги буде здійснюватися не напряму до виконавців робіт, а буде здійснюватися через міністерство з питань окупованих територій. І тут виникає ще один персонаж – пан Тука, який не тільки в темі, но і в схемі, як він сам мені зізнався вчора. Він виступає за те, що закон-то правильний і всіх поздоровляє.
Коли цей закон приймали у Верховній Раді, то від уряду, від п’яти міністерств було прохання до президента Петра Порошенка заветувати цей закон як такий, що не відповідає законодавству України і в якому закладені корупційні схеми. Були відповідні рекомендації незалежних експертів, враховані при підготовці. Але це було проігноровано Порошенком, і він підписав цей закон.
Розмінування на Донбасі Фото mil.gov.ua
Тому сьогодні наші міжнародні партнери ставлять надання будь-якої допомоги Україні, в тому числі і тієї, яка передбачена в рамках надання озброєнь протягом цього року, в залежність від внесення змін до цього закону. Перше – це було звернення посла Великої Британії Джудіт Гоф, яка написала, що потрібно внести зміни, інакше ніякої допомоги не буде від Великої Британії взагалі.
Нещодавно проводився день, який був присвячений гуманітарному розмінуванню, ознайомленню громадян з тим, які є сили і засоби в Україні, як поводитися з вибуховими пристроями. І це не тільки в Києві, це проводиться постійно і в районах, які наближені до Операції об’єднаних сил. І під час цього заходу посол Великої Британії ще раз наголосила: внесіть зміни до закону. Адже ми вас попереджали, що якщо не будуть внесені зміни, допомоги від Великої Британії не буде. Тепер ми маємо ще такі ж листи від посольства Канади і від посольства Сполучених Штатів. Але, вочевидь, схема настільки ласа, і цей шматок настільки великий, що на ці звернення ніхто зараз не звертає уваги. Тому я думаю, що в форматі зміни влади як раз і відбудеться процес, коли цей закон потрібно буде швидко поміняти, але чи схоче це зробити парламент до осені – побачимо.
