Понад 20 тисяч приватних будинків російські окупанти знищили або пошкодили лише на правобережжі Херсонщини. І це тільки на сьогодні, а війна ще триває. Знімальна група IPC-Південь відвідала населені пункти, відновлення яких під великим питанням. Але є й села, відбудова яких вже почалась і активно триває, попри бойові дії, що продовжуються зовсім поруч.
Калинівська громада знаходиться за кілька десятків кілометрів від Дніпра, що вже понад рік є на Херсонщині лінією фронту. Це дозволило у 2023 році зайти сюди державним та міжнародним програмам з відновлення та відбудови. У селі Благодатівка за літо встигли привести до ладу понад 40 пошкоджених будинків. Ще приблизно стільки ж чекає своєї черги.
Пані Галині завдяки програмі «Пліч-о-Пліч», за якою будинки на Херсонщині відбудовують громади із інших областей України, підрядники з Волині відремонтували одразу два будинки, що стоять поряд. Один з них належить їй, інший – її дітям. На ці два двори жінка поки що живе сама, адже обидва її сини воюють на фронті. Галина чекає на їхнє повернення разом з котом Вітьком – тезкою її сина Віктора.
Пані Галина та її кіт Вітьок. Фото: investigator.org.ua
«Дах зробили. Перекривали його, бо протікав. Нові вікна поставили, відремонтували коридор. Як то кажуть у нас в селі, зробили мені нову квартиру… Буде моїм хлопцям куди повернутись», – розповідає нашим кореспондентам пані Галина.
У сусідньому дворі – своя історія. Будинок пана Олександра під час запеклих боїв за Херсонщину був майже повністю знищений залпом із російського «Граду». Тоді в ньому загинули двоє українських військових. Чоловік вирішив все ж повернутись до рідного села та відбудувати оселю, що стала останнім прихистком для українських захисників.
Люди потроху повертаються до Благодатівки, попри те, що до повного відновлення села тут ще далеко. 14 приватних будинків тут зруйновано повністю, а значить під дію програми «Пліч-о-пліч» вони не підпадають. Господарям цих будинків будуть виплачені кошти за державною програмою «єВідновлення»: або на будівництво з нуля, або на придбання житла на вторинному ринку в іншому населеному пункті на вибір. Сума компенсації в такому разі становитиме приблизно 20 тисяч гривень за квадратний метр втраченого житла.
Життя повертається не у всі села Калинівської громади. Залізничну станцію Калініндорф росіяни так і не змогли її захопити, тому повністю знищили разом з однойменним населеним пунктом, який розташований поруч. Для багатьох місцевих Калініндорф став знаковим, адже починаючи з березня 2022 саме сюди намагались дістатись жителі навколишніх сіл, рятуючись від окупації.
Руїна на місці Калініндорфа. Фото: investigator.org.ua
Окупанти не пробачили цього Калініндорфу, перетворивши його на попіл та пустку. Населений пункт навряд чи підлягає відновленню, адже від більшості будинків тут залишився лише фундамент. Калініндорф, врятувавши сотні життів, сам перетворився на примару в херсонському степу.
Зовсім інша картина у сусідньому Бобровому Куті. Це перший населений пункт на Херсонщині, де відновлено усі пошкоджені будинки – 81 оселя. Місцеві кажуть, що жителі навколишніх сіл їм по-доброму заздрять, особливо ті, хто зараз живе на лінії фронту.
Відновлений будинок в Калинівській громаді. Фото: investigator.org.ua
Марія Кадровська 50 років викладала у місцевій школі російську, поки носії цієї мови не прийшли в її село і не зруйнували її будинок. Жінка за вчительською звичкою намагається зрозуміти кожну людину і роздивитись в ній щось хороше. Навіть в окупантах, з якими довелось спілкуватись мало не щодня.
«Росіяни тут стояли, ну діти дітьми! Запитую: чому ви прийшли сюди? – Ми не зналі, что ми едем в Україну, – так вони говорили. Так кажу: а чого ви на контракт у армію вашу пішли? Каже, грошей не було, за освіту батьки не змогли заплатити, а тут в армію запросили та він і пішов».
Та з кожним спогадом обличчя пані Марії стає все сумнішим. Вона не розуміє, звідки в росіян стільки ненависті, адже вони, напевно, також навчались у школах, і їх, напевно, в цих російських школах навчали такі ж вчителі, як і пані Марія. «У чому винні українські діти, що гинуть від дій окупантів?» – жінка ставить це риторичне питання, і на її очі навертаються сльози. Напевно, каже, все ж таки в російських школах майбутніх солдатів навчають за якоюсь іншою, «мізантропічною» програмою.
На 2024-й рік тільки за програмою «Пілч-о-пліч» заплановано відремонтувати ще понад півтори тисячі пошкоджених будинків на правому березі Дніпра. Проблема в тому, що росіяни руйнують таку ж кількість приватних осель у цьому регіоні лише за один місяць. Ті, хто вже пройшов через всю бюрократичну тяганину і отримав по факту нові будинки, дивляться в майбутнє з оптимізмом і обіцяють обов’язково допомогти з відбудовою своїм землякам з лівого, поки що окупованого берега Дніпра.
Наталя Муравчук, староста Благодатівського старостинського округу та Максим Кожем’яка, голова Калинівської СВА. Фото: investigator.org.ua
«Хочу сказати всім, хто буде це читати, тим, хто зараз живе на фронті або на лівому березі Дніпра, – ми все відбудуємо, як відбудували нам! Головне, не втрачайте у це віри. Як тільки росіян погонять із нашої землі, ми – ті, хто вже отримав нові будинки, – зробимо все від нас можливе, щоб Вам допомогти! – передає свої вітання землякам Наталія Муравчук, староста села Благодатівка.
Віру в майбутнє пані Наталії поділяють і інші жителі Калинівської громади. Хтось із них нарешті позбудеться решток російських ракет на власному подвір’ї, хтось знову побачить дітей і колишніх учнів, а хтось разом з котом Вітьком дочекається з фронту синів. Можливо, з часом і до знищеного Калініндорфа повернуться його жителі, і на маленькій станції знову вируватиме життя. Та головне, всі наші спікери знають, що це, омріяне майбутнє настане лише за однієї умови – за умови нашої Перемоги.
