22-річний Руслан Алімханов з російського Волґоґрада, стрілець Росгвардії, отримав вирок за знущання над незаконно позбавленими волі цивільними людьми у сумновідомий херсонській катівні на вулиці Теплоенергетиків, 3. Прокуратура довела, що одного з полонених за його сприяння забили до смерті.
15 жовтня Херсонський міський суд заочно визнав Алімханова винним у жорстокому поводженні з цивільним населенням та в інших порушеннях законів та звичаїв війни. За сукупністю злочинів суд призначив йому покарання – довічне позбавлення волі.
Центр журналістських розслідувань з посиланням на вирок суду та інші джерела повідомляє подробиці цієї справи.
«Росіяни пригрозили: зловлять ще раз, живим я більше не вийду»
Вранці 9 травня 2022 року 21-річний херсонець Олексій Полухін йшов сфотографувати анонсований в той день російськими окупантами «Марш побєди». На одному з ворожих блокпостів хлопця зупинили. Окупанти перевірили його мобільний телефон, знайшли фото своїх блокпостів і переміщення своєї техніки. Олексія роздягнули до нижньої білизни, на правій руці побачили тату, яке він зробив уже під час окупації – герб і прапор України. Росіяни стали погрожувати прострелити руку, вирізати татуювання і відвезти куди подалі.
«Мені замотали обличчя футболкою, посадили в «КамАЗ» і катали години чотири по місту. Потім привезли до ізолятора тимчасового тримання (далі – ІТТ) на Теплоенергетиків, 3, підвели до стіни, натягнули на голову шапку і завели до камери. Питали знову, хто я і що я. Двічі ударили ногою по грудях. Того ж дня був перший допит. Били по ногах гумовим кийком. Загалом мене допитували разів пʼять і завжди при цьому били, погрожуючи вивезти до Криму або Донеччини. Під час останнього допиту приставили до скроні зброю і погрожували вбити», – розповів у суді Олексій Полухін.
Олексій Полухін. Фото: Олексій Полухін/Facebook
Протримавши хлопця 64 дні, приблизно 13-14 липня 2022 року його відпустили. Перед цим Олексія примусили прибрати у дворі ІТТ. Випускаючи додому, не віддали один із мобільних телефонів і вилучені раніше гроші. Ще й пригрозили: якщо зловлять ще раз, то живим він більше не вийде.
Після звільнення Херсона чоловік був змушений покинути місто через постійні обстріли, розповідав свою історію в медіа і співпрацював з правоохоронцями.
Під час слідства він впізнав за фотознімками особу, яка знущалась над ним у катівні. За словами Олексія, цей чоловік виконував функції конвоїра, супроводжував його із шапкою на голові, штовхаючи в спину, показуючи напрям руху.
Так Олексій дізнався імʼя обвинуваченого: Руслан Алімханов.
Катівня на вулиці Теплоенергетиків, 3 у Херсоні, 2023 рік. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
«Сина знайшли на кладовищі, в братській могилі»
Востаннє живим свого сина, 42-річного тероборонівця Сергія херсонка Ніна Рубан бачила 12 червня 2022 року. Того вечора він повернувся додому з роботи, повечеряв і вийшов на вулицю. Невдовзі жінка почула крики. Виглянувши на вулицю, вона побачила «Урал» і приблизно шістьох російських військових. Сергій стояв поруч із ними з заломленими за спину руками. Ніна встигла спитати військових, що відбувається. Ті відповіли, що сина затримали і відвезуть його до окупаційної комендатури.
Наступного дня російські військові повернулися додому до Ніни Рубан, влаштували обшук, знайшли схований автомат і гранати. 20 червня 2022 року жінка отримала повідомлення про те, що з її сином усе добре, що він скоро буде вдома. Те саме їй сказали і в окупаційній комендатурі, до якої вона приходила дізнатися про долю зниклого сина.
Вісім із половиною місяців Ніна Рубан марно шукала і чекала на сина. Вже після звільнення Херсона, в лютому 2023 року їй подзвонив слідчий і сказав, що сина знайшли.
«Я до останнього сподівалась, що він десь у полоні. Спитала, де його знайшли. У відповідь почула: «На кладовищі Геологів, у братській могилі». Тіло сина я впізнала за вибитими на руці цифрами «1980» – татуюванню з роком його народження», – сказала вона в суді.
Сергій Рубан. Фото: Слідство.Інфо
За висновком експерта, долученим до матеріалів справи, встановити причину смерті Сергія не вдалось, через розвинені гнильні зміни ексгумованого трупа. В тілі жертви виявили закриту травму органів грудної порожнини «у вигляді множинних прямих переломів ребер, що виникли незадовго до смерті від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею». На думку експерта, ці тілесні ушкодження напряму повʼязані з настанням смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Свідок, який перебував із Сергієм Рубаном в одній камері, розповів, що загиблого протягом кількох днів росіяни сильно били. Чоловіка катували з особливою жорстокістю. Через це він не міг ані сидіти, ані лежати.
«16 червня 2022 року Сергія забрали на черговий допит. Коли він повернувся до камери, то почував себе погано. Було видно, що його знову сильно побили. За пʼять хвилин до камери забігли російські військові і знову почали сильно бити Сергія та іншого бранця. За цим мовчки спостерігав Руслан Алімханов. За десять хвилин все скінчилось, військові пішли, а Сергій почав читати молитву і втрачати свідомість. Я зрозумів, що він здається. Я спробував покликати допомогу, але мені у відповідь порадили покласти йому на груди мокрий рушник. Зрештою хтось із військових погодився його оглянути і сказав, що той вже «доходить». Коли констатували його смерть, Сергія винесли на ношах із камери», – сказав у суді свідок.
Ще одним свідком смерті Сергія Рубана був працівник місцевого КП «Ритуальні послуги», який займався перевезенням трупів. Він розповів у суді, що наприкінці червня 2022 року представники окупаційної влади наказали йому забрати до моргу тіло чоловіка з гаражного приміщення. В морзі воно пролежало більше місяця. На ногах і руках чоловіка були плями. Свідок у подальшому допоміг з впізнанням трупа і його ідентифікацією.
Малюнок у катівні на вулиці Теплоенергетиків, 3 у Херсоні, 2023 рік. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
«Конвоїр заламував мені руки і бив»
У справі з обвинувачення Руслана Алімханова було ще двоє потерпілих. Перший із них 3 травня 2022 року їхав у маршрутці по Херсону. На ворожому блокпосту в районі мосту до мікрорайону Острів його затримали, побили, натягнули на голову шапку і відвезли до катівні на вулиці Теплоенергетиків, 3. Там чоловіка розпитували про тероборону, перевіряли татуювання, били гумовим кийком, а 10 травня відпустили.
Ще одного потерпілого росіяни схопили вдома 21 липня 2022 року. Військові РФ закидали йому співпрацю з партизанами і з «Правим сектором». Коли чоловіка доправили до катівні, його поставили до стіни і вистрілили біля його голови.
«Один із конвоїрів зауважив колезі, що той не зміг влучити. Тому вони ще двічі вистрілили. Потім вони обговорювали мою реакцію на стрес і спитали, чому я не впав після пострілів на коліна. Коли «розстріл» закінчився, мене відвели до восьмої камери, де знаходилось шестеро бранців», – розповів свідок у суді.
У катівні росіяни примушували його та інших бранців вчити гімн РФ, годували лише раз на день поганою їжею. Спати в камері доводилось по черзі через нестачу місця. Тим, що потерпілий має інвалідність і йому важко самостійно пересуватись, ніхто з росіян не переймався. За два тижні чоловіка відвезли додому. Там, переховуючись, він дочекався звільнення Херсона.
Обидва ці потерпілі вказали на роль Руслана Алімханова в катівні. Перший із них розповів, що саме цей конвоїр заламував йому руки і бив під час супроводу. За словами другого потерпілого, Алімханов завжди чекав, поки інші представники окупаційної влади били його під час «допитів» і катували електрострумом.
«Пару разів Алімханов штовхав мене, бо я не міг йти швидше і падав. Одного разу я вдарився головою», – сказав свідок.
Катівня на вулиці Теплоенергетиків, 3 у Херсоні, 2023 рік. Фото: Олег Батурін/ЦЖР
Довічне – за знущання і вбивство
Обвинувачений у цій справі – росіянин Алімханов Руслан Рінатовіч, 14 липня 2003 року народження, стрілець роти оперативного призначення 143 полку оперативного призначення 50-ї окремої бригади оперативного призначення федеральної служби військ національної гвардії РФ.
Слідчі встановили, що він виконував функції конвойного і знущався над цивільними бранцями в сумновідомий катівні в Херсоні на Теплоенергетиків, 3.
Суд визнав Алімханова винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України.
Справа розглядалась за відсутності обвинуваченого in absentia. Прокурор під час судових дебатів наполягала на повній доведеності вини Алімханова і просила призначити йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Натомість призначений державою захисник обвинуваченого просив за можливості призначити покарання, не повʼязане з довічним позбавленням волі.
Вирок суду за сукупністю злочинів – довічне позбавлення волі. Строк відбування покарання рахуватиметься з моменту затримання в порядку приведення цього вироку до виконання.
З обвинуваченого мають стягнути на користь держави майже 25 тисяч гривень за залучення експерта. Сам вирок ще може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення.
За даними Нацполіції, через катівню російських окупантів в ІТТ на Теплоенергетиків, 3 пройшло понад 500 людей. Особи потерпілих встановлюються досі. Як і імена причетних до цих злочинів.
За участь у вбивстві Сергія Рубана Національна поліція України раніше повідомила про підозру двом іншим російським військовим – Єґору Бондарєнкову з Оренбурга і Алєксандра Чилєнґірову з селища Сборовський Оренбурзської області.
Алєксандр Чилєнгіров Фото: Слідство.Інфо
Єгор Бондарєнков (ліворуч) Фото: Слідство.Інфо
Їм інкримінують жорстоке поводження з цивільним населенням та пособництво у жорстокому поводженні, поєднаному з умисним вбивством. Вони разом із Алєксєєм Холоділіним із Ульяновської області РФ є обвинуваченими по іншій справі, яку зараз розглядає Херсонський міський суд. Потерпілими в ній визнані 70 людей: усі вони були бранцями катівні в захопленому ІТТ на Теплоенергетиків, 3.
Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту IWPR «Правосуддя наживо».
