Напередодні окупації Криму Росією у 2014 році блокпости навколо Севастополя почали споруджувати відразу після захоплення влади у місті під час мітингу 23 лютого. А вже в ніч на 25 лютого перша група севастопольців вирушила на Перекопський перешийок встановлювати блокпости на в’їзді до Криму. Це були колишні російські військові та українські міліціонери, які перейшли на бік Росії.
26 лютого так званий «народний мер» Севастополя Олексій Чалий підписав своє перше розпорядження – «Про створення спеціального державного підрозділу міліції «Беркут»». До нього увійшли севастопольскі «беркутівці», які тільки повернулись з Києва. Таким чином він отримав видимість легального статусу, а бійці отримали зброю. У ту ж ніч вони були перекинуті на Перекоп.
Люди, які їхали вранці 27 лютого до Криму через Чонгар, повідомляли, що у тилу блокпосту «беркутівців» стояли військові вантажівки з російськими номерами.
Російські козаки, які приєднались до «беркутівців», у своїх спогадах розповіли, що керівництво їхніми підрозділами йшло зі штабу Чорноморського флоту та Південного військового округу РФ.
Однак усім їм розповідати про «героїчну оборону Криму» фактично нічого – жодної сутички чи спроби прориву постів не було. Ніякі озброєні «правосеки» на Крим не їхали. Тому злість «беркутівці» зривали на автомайданівцях, які їхали на півострів для підтримки українського Криму і військовослужбовців.
З чергування на перешийку «Беркут» повернувся до Севастополя 20 березня. Після нього залишили блок-пости й кубанські козаки – Росія вже без будь-яких застережень та маскувань виставила на межі з Херсонщиною своїх прикордонників. «Беркутівців» знову зустрічали як героїв і вони вже не ховали свої обличчя під балаклавами. Росія використала їх сповна – як «живий щит» від ймовірного наступу української армії з «материка» і як ширму для російських військових, що ховались за їхніми спинами.
