Упродовж минулого місяця Центр журналістських розслідувань доклав чимало зусиль, аби підрахувати, скільки ж грошей – бюджетних та донорських – витрачено на програми відновлення Донбасу. Попри те, що їхні бюджети нараховують мільярди гривень і сотні мільйонів доларів та євро, жодного великого соціального інфраструктурного об’єкту не збудовали.
29 жовтня у Маріуполі відбувся інвестиційний форум «RE:Think. Invest in Ukraine», наступного дня – Форум єдності. Форуми, що остаточно переконали: програми і проекти відновлення Донбасу, як і уся допомога Україні для подолання наслідків збройної агресії РФ, потребують негайного незалежного аудиту та зачистки від корупції та неефективних управлінців.
І якщо з процедурами контролю за їхнім використанням у проектах донорських можуть бути застереження (вони самі слідкують за своїми грошима), то зробити аудит витрачання грошей бюджетних – прямий обов’язок влади, що прийняла справи у попередньої урядової команди. Почати вкотре радимо із майже 4 мільярдів гривень, перерозподілених із рахунків тимчасово окупованих населених пунктів до спецфондів Донецької та Луганської ОДА. Вони були витрачені на об’єкти, які важко назвати критичною інфраструктурою – крита ковзанка та басейн, які і досі не добудовані, але виросли у ціні вдвічі, реконструції площ у райцентрах і містах, розпилювання на десятки дрібних і малозначущих об’єктів, відверті крадіжки на ремонтах шкіл та дитсадків.
На інвестфорумі був представлений проект , який міг би бути наполовину збудованим із тих майже чотирьох мільярдів. Це проект обласної багатопрофільної лікарні у Краматорську – майже містечка, який би покрив потреби в якісних медичних послугах мешканців усієї Луганської та частини Донецької і Харківської областей. Бюджетні кошти пропливли повз їхніх потреб, тож тепер розраховуємо на кошти донорські або кредити.
За словами Юрія Узуна, керівника департаменту охорони здоров’я Донецької ОДА , великі інфраструктурні медичні об’єкти на кошти із спецфонду області, куди були перераховані перерозподілені 2,8 млрд. гривень, не фінансувались, на них лише ремонтували амбулаторії у сільській місцевості та інші невеликі заклади. Не будувалось і житло для переселенців, яке могло б затримати в області цінні кадри лікарів, вчителів та технічних працівників.
