У березні у херсонських безхатченків з’явилася нова «Надія». Саме так Благодійний Фонд «Ісус» та громадська організація «Мрії Таврії», заручившись підтримкою держави, назвали створений ними Центр реінтеграції осіб, що потрапили у складні життєві обставини. Наразі тут мешкають 13 чоловіків та дві жінки, кожен з яких має свою унікальну історію.
Окрім місцевих, дах над головою у Центрі «Надія» знаходять і кримчани, які з певних причин не хочуть або не можуть повернутися на окупований півострів. В основному це люди похилого віку, які втратили документи, або колишні в’язні, що відбували покарання на території материкової України до початку окупації Криму.
Наразі у центрі мешкають двоє людей, пов’язаних з тимчасово окупованою територією. Його керівник Валентин Лапицький каже, що менше половини кримчан після перебування в «Надії» повертаються на півострів. Більшість залишаються у Херсоні – знаходять тут роботу та створюють сім’ї.
Приміщення для майбутнього центру у грудні 2019 року надали своїм рішенням депутати Херсонської обласної ради. До початку березня у ньому проводились ремонтні роботи. Зараз «Надія» функціонує майже виключно на кошти від пожертв, які збирають її фундатори. «Надіївці» опинились сам на сам з комунальними платежами. Наприкінці травня навіть виникла загроза відключення установи від електроенергії за борги, та силами волонтерів керівництву вдалося зібрати потрібну суму.
Нещодавно ЦЖР розповідав, як херсонські політики перед місцевими виборами фактично легалізували роздачу гречки пенсіонерам, посилаючись на подолання наслідків карантину. Жоден з них, натомість, не спромігся допомогти людям, що насправді потребують підтримки своїх більш успішних співвітчизників. Більш того, припинивши виплати, херсонські можновладці поставили єдиний центр допомоги безхатченкам в місті на межу закриття. Аби не волонтерська підтримка, 15 людей могли б знову опинитись на вулиці, яка, як їм уже здавалось, лишилась у минулому.
Сюжет Петра Коберника, Центр журналістських розслідувань:
