Видача ордерів на арешт президента РФ Владіміра Путіна і його уповноваженої з прав дитини Марії Львовой-Бєловой — історична подія.
Палата попереднього провадження Міжнародного кримінального суду (МКС) підтвердила, що є розумні підстави вважати, що ці двоє несуть кримінальну відповідальність за незаконну депортацію та передачу дітей з окупованих територій України до РФ, що є порушенням ст. 8 Римського статуту. Чому це важливо для України? Перш за все, надією на повернення дітей додому.
Рішенням МКС ми завдячуємо, насамперед, українським правозахисникам – команді Регіонального центру прав людини (РЦПЛ), яка 25 жовтня 2022 року направила в Міжнародний кримінальний суд інформаційне повідомлення щодо відповідальності посадових осіб РФ за насильницьку передачу українських дітей з однієї групи до іншої, що є ознакою геноциду. Роман МАРТИНОВСЬКИЙ, провідний експерт і співзасновник Регіонального центру прав людини та експертка РЦПЛ Катерина РАШЕВСЬКА в програмі «Питання національної безпеки з Валентиною Самар» розповідають про правові і політичні наслідки видачі ордерів на арешт президента Путіна та омбудсменки Лььвовой-Бєловой, про ймовірну перкваліфікацію їхнівх дій на злочин геноциду, необхідність ратифікації Римського статуту та реалістичність повернення викрадених дітей.
Валентина Самар: Від початку окупації Криму РЦПЛ направив до МКС 13 подань. З них 12 про воєнні злочини і 13-й про злочин геноциду. Цей кейс і став підставою для видачі ордерів на арешт Путіна і Львовой-Бєловой. МКС кваліфікує їхні діяння як воєнний злочин. Це не зовсім той результат, на який ви розраховували?
Роман Мартиновський: Питання перекваліфікації може бути вирішено в подальшому. Ми переконані в тому, що кваліфікація дій, які вчинили Путін і Львова-Бєлова, буде змінена саме за ст. 6 Римського статуту (геноцид). Чи ми очікували такого результату? Я б не сказав. Звичайно, ми сподівалися, що рано чи пізно ордери будуть, але видача ордера самому Путіну особисто для мене стала дуже серйозним бонусом.
Катерина Рашевська: На користь подальшої перекваліфікації свідчить саме формулювання заяви прокурора МКС Каріма Хана про видачу ордерів на арешт. Там прямо вказано, що Російська Федерація діяла з наміром вивести дітей назавжди. Це важливо. Форма передачі їх у російські родини називається «усиновлення», а ніяка не тимчасова опіка, як на цьому наполягає Марія Львова-Бєлова. Вказано, що ці дії вчинялися в рамках збройного конфлікту і становлять політику РФ.
Фактично прокурор МКС Карім Хан у документі перераховує елементи злочину геноцид, які так і називаються у Міжнародному кримінальному суді — «елементи злочину». Тому перекваліфікації бути. Стаття 58 Римського статуту дозволяє перекваліфіковувати діяння, про які згадано в ордері на арешт, або їх доповнювати.
Тому Путін буде «обростати» злочинами, немов болячками. Йдеться не тільки про геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. Найближчим часом на додачу до рішення про ордер на арешт Путіна очікуємо ще такого складу злочину як вибіркові напади на цивільні об’єкти. Про це йшлося у викиді інформації The New York Times.
Валентина Самар: Прокурор МКС так і не назвав конкретні кейси у цьому провадженні. Які докази зібрали і передали до суду ви?
Фото: investigator.org.ua
Роман Мартиновський: Перша передача дітей, про яку було відомо, сталася 23 квітня 2022 року. Починаючи з цього моменту і до 22 вересня 2022 року, ми взяли факти, які змогли задокументувати. Шість епізодів, на яких сконцентрували увагу.
Звичайно, ми могли б продовжувати цю роботу і не подавати подання до МКС в жовтні 2022 року, а продовжувати до сьогодні. Але ми вирішили, що треба зупинитись. Бо побачили, що вже є достатньо доказів, щоб поставити питання перед Міжнародним кримінальним судом. Треба подавати вже, щоб вплинути на процес незаконної передачі дітей. Щоб його призупинити, почати повернення.
Катерина Рашевська: На момент [подачі повідомлення до МКС] було задокументовано понад 300 випадків насильницької передачі дітей у російські родини. Але ми не зупинялися і на кінець 2022 року таких випадків стало вже 400.
На жаль, починаючи з жовтня 2022 року, відповідно до рішення Державної думи РФ, діти з окупованих територій України були визнані російськими громадянами. Львова-Бєлова заявляла, що більше не буде ніяких особливих процедур передачі цих дітей російським родинам. Тобто мова саме про усиновлення. В РФ існує таємниця усиновлення, рішення про усиновлення ухвалюють російські суди. Знайти ці рішення нереально і документувати стало дуже важко.
Нам дуже допомагають міжнародні журналісти, які працюють в РФ. Вони швидко відшукують родини, в яких знаходяться українські діти, і навіть беруть у них інтерв’ю. Україна вже повернула 308 дітей, вони також свідчать. Тому доказів насправді предостатньо — як інформації з відкритих джерел, так і конкретних кейсів.
Валентина Самар: Женевська конвенція захищає будь-яке цивільне населення, не тільки дітей. Нам відомі сотні випадків насильницького вивезення людей, депортації, незаконно ув’язнення. Чи не залишаться ці групи людей поза увагою МКС?
Роман Мартиновський: Ні. До того ми подавали велику кількість повідомлень і частина з них стосувалась наших в’язнів, які або утримувались на території Криму на момент початку окупації, або потім були засуджені Російською Федерацією.
Інша категорія — особи, яких РФ на підставі рішень окупаційних суддів видворила з Криму і Севастополя на вільну територію України або на свою територію, де деякий час тримала в центрах тимчасового тримання іноземних громадян і осіб без громадянства, а потім депортувала.
Ще одна категорія — внутрішньо переміщені особи. Оскільки ми вважаємо таке переміщення вимушеним, воно відбувається на підставі політики РФ і це також воєнний злочин. Жодна з цих категорій, на моє глибоке переконання, не залишиться поза увагою МКС.
Я хочу нагадати, що в нашому повідомленні також піднімається питання долі більш як 4000 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували на території Кримського півострова на момент початку окупації. Їх долю РФ приховує до сьогодні.
Валентина Самар: Які наслідки видачі Путіну і Львовой-Бєловой ордерів? І чи не будуть тут політичні наслідки переважати над правовими?
Катерина Рашевська: Передусім це отримання ними конкретних статусів — підозрюваних осіб. Це тягне за собою низку обов’язків держав-членів Римського статуту і Міжнародного кримінального суду, а також держав, які співпрацюють з цією установою.
Дуже важливий наслідок у фінансовій сфері: тепер активи цих осіб, а також осіб, які сприяли реалізації політики щодо депортації дітей, вже можуть бути за рішенням Палати досудового розслідування передані до трастового фонду Міжнародного кримінального суду. Ця установа акумулює кошти і потім за їхній рахунок можна буде відшкодовувати шкоду жертвам.
Ще один важливий наслідок — фактично ми рухаємося до іншої стадії розгляду ситуації в Україні. Це до формулювання кейсів. Формування кейсів означає, що як тільки особу доставлять до Гааги, розпочнуться слухання і ми перейдемо до наступної стадії судового процесу.
Ну і врешті це демонструє, що МКС має настільки потужну доказову базу, що навіть Палата досудового розслідування винесла рішення про ордер на арешт чинного президента ядерної держави.
Фактично режим РФ терористичний. Про це є рішення багатьох європейських урядових організацій. Очільник РФ — підозрюваний у справі про вчинення воєнних злочинів, пов’язаних з неповнолітніми. При цьому РФ — постійний член Ради безпеки ООН, який ще має головувати з квітня 2023 року. Все це має скластися в пазл. Ми маємо всіма дипломатичними і адвокаційними зусиллями сприяти тому, щоб РФ виключили з даного процесу. Інакше ми будемо мати маніпуляції, зловживання, бажанням якимось чином впливати на хід розгляду справи Міжнародним кримінальним судом.
Валентина Самар: Бурхливе обговорення викликала заява голови міжнародної комісії ООН, яка не знайшла ознак геноциду в діях Росії на території України. Ордери МКС — це теж про воєнні злочини, але не геноцид. Скільки доказів потрібно, щоб дії посадових осіб РФ були перекваліфіковані як злочин геноциду?
Роман Мартиновський: Я вважаю, що доказів, які ми надали, вже достатньо. Якщо МКС погоджується з тим, що наявні ознаки вчинення воєнного злочину у вигляді переміщення і депортації дітей, дуже важливо довести наявність спеціального умислу. Як на мене, про це достатньо наговорив і Путін, і Львова-Бєлова.
Президент РФ Володимир Путін і Марія Львова-Бєлова, уповноважена президента РФ з прав дитини, 16.02.2023 Фото: kremlin.ru
Ще під час першої [публічної] зустрічі з омбудсменкою 9 березня 2022 року Путін висловив їй повну підтримку у передачі дітей української групи у російську групу. Вона тоді сказала, що є певні перешкоди національному законодавстві, яке передбачає можливість усиновлення лише дітей, що мають російське громадянство. Путін сказав їй відкритим текстом: «Скажіть, які перешкоди, і ми їх приберемо». І зробив це, підписавши 25 травня 2022 року закон, яким спростив надання російського громадянства дітям, яких перемістили з окупованих територій України.
Валентина Самар: Багато людей в Україні питають, навіщо росіяни депортують дітей? Їм що своїх не вистачає? У вас є відповідь на це питання?
Катерина Рашевська: У РФ є демографічні проблеми. Вони депортують українських дітей на довгострокову перспективу. У короткостроковій перспективі — дітей використовують як розмінну монету. І про це говорить прокурор МКС Карім Хан.
РФ усвідомлює, що повертати дітей — обов’язок України. Україна ніколи не зможе сказати, що залишила їх, що вони вже росіяни, нехай там і живуть. Це означає, що Україна буде змушена йти на співпрацю з Росією. Якщо не напряму, то за посередництвом третьої сторони, наприклад, іншої держави або міжнародної спеціалізованої організації. Це створює підґрунтя для «зніміть з нас санкції, а ми вам списки дітей надамо, у вас же немає». А в нас дійсно їх немає.
Зараз український уряд ідентифікував 16226 дітей, що були депортовані Росією. Це означає, що вже можна розпочинати процедуру переговорів, створення юридичного механізму задля їхнього повернення. До речі, РЦПЛ займається розробкою концепту подібного механізму. Діти потрібні їм для того, щоб виграти певні політичні поступки.
Їм також потрібні ці діти як джерело дестабілізації ситуації в Україні у майбутньому. РФ не виключає повернення цих дітей, зокрема тих, які мають батьків, опікунів, законних представників. В підлітків вже сформована національна ідентичність. А якщо це діти молодшого або середнього шкільного віку, їх повертають з подарунками. Вони на території Росії відвідували різні заклади, до них там адекватно ставилися. Ці діти просто не усвідомлюють себе жертвами злочинів РФ. Для них ситуація не така однозначна.
З дітьми, які були в окупації 9 років, ще складніше. Бо навіть російські родини, які їх прийняли, свідчать, що діти говорять про українських нацистів, що вони бояться повертатися в Україну, бо тут їх ґвалтуватимуть українські солдати, та інші наративи російської пропаганди.
Діти грають біля автівок, поки колона біженців чекає на виїзд з окупованої території Фото: investigator.org.ua
Тому механізм репатріації має бути доповнений механізмом реінтеграції і реабілітації цих дітей. Інакше ми просто будемо мати внутрішній конфлікт у майбутньому. Путін свідомо закладає міну уповільненої дії.
Роман Мартиновський: Діти, які в 2014 році ходили в Севастополі в школу, зараз зі зі зброєю прийшли на нашу землю і гинуть за РФ. Це теж не треба скидати з порядку денного. Я думаю, що РФ готова грати в довгу і досягати своєї мети: знищення України, знищення української нації як такої.
Валентина Самар: Чи не зашкодить рішення про видачу ордерів створенню спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії, який Україна по суті визначила для себе пріоритетом?
Роман Мартиновський: Це абсолютно не пов’язані речі. У МКС є юрисдикція щодо злочину геноциду. Злочин агресії — це інший самостійний злочин. І щодо цього злочину МКС немає юрисдикції. Тому жодним чином це не повинно впливати на створення спецтрибуналу.
Чи буде створено цей трибунал, чи це питання вирішиться іншим чином — побачимо. Я думаю, це питання найближчих кількох років. Я припускаю варіант, при якому країни-учасниці Римського статуту погодяться внести відповідні зміни і розширять юрисдикцію МКС, зокрема і на ситуацію в Україні.
Валентина Самар: Чи підштовхне це українське політичне керівництво все ж таки ратифікувати Римський статут?
Роман Мартиновський: На наш погляд, ця ситуація могла б підштовхнути і суспільство, і наше політичне керівництво вирішити це питання раз і назавжди. До того ж основний аргумент [не ратифіковувати] про те, що наші військові можуть бути притягнуті до відповідальності за імовірне вчинення міжнародних злочинів, не витримує жодної критики. В МКС вже є така юрисдикція відповідно до заяв, які зробила Україна у 2014-2015 роках.
Катерина Рашевська: Я б додала сюди суто меркантильні і політичні цілі. Членства в ЄС не буде без ратифікації Римського статуту. Стаття 8 угоди про Асоціацію між Україною та ЄС прямо це передбачає. Хотіли кандидатський статус — ратифікували Стамбульську конвенцію. Хочемо в Євросоюз — ратифікуймо Римський статут.
