Метод ведення війни Росією — це безперервний потік воєнних злочинів. Інакше, як методом випаленої землі, вона воювати не вміє. Внаслідок підриву греблі та машинної зали Каховської ГЕС підтоплено десятки населених пунктів по обидва береги Дніпра, вода із Каховського водосховища безперешкодно тече містами, селами, полями, змиваючи склади озброєнь і сотні тонн пально-мастильних матеріалів та міндобрив, забруднюючи Дніпро та Дніпро-Бузький лиман і далі – прибережні води Чорного моря.
Без зрошення і питної води залишиться територія площею у більш ніж 400 тис. га земель у Херсонській і Запорізькій областях. Обміліє і Північно-Кримський канал. Особливий ризик — захоплена росіянами Запорізька АЕС, адже її енергоблоки охолоджує вода з Каховського водосховища.
Навіщо окупаційна армія підірвала греблію і затопила не лише прибережні райони вільного Херсона і дніпровські острови, зайняті українськими військовими, а й першу лінію своєї оборони на лівому березі? До яких економічних, екологічних і соціальних наслідків призведе ця катастрофа?
Ці питання в ефірі програми «Питання національної безпеки» з Валентиною Самар ми поставили відомим науковцям — Євгену ХЛОБИСТОВУ, доктору економічних наук, професору Києво-Могилянської академії та Ігорю ПИЛИПЕНКУ, доктору географічних наук, професору Херсонського державного університету.
Валентина Самар: Про які наслідки підриву окупантами греблі Каховської ГЕС вже можна говорити?
Євген Хлобистов: Найбільші загрози — підтоплення більше ніж 80 населених пунктів. На території підтоплення знаходиться величезна кількість відходів продуктів життєдіяльності, побутових об’єктів, комунальних споруд, слідів військових дій, вибухонебезпечних речовин, які залишили окупанти. Плюс до того, як стало відомо, в Дніпро вже потрапило близько 150 тонн пально-мастильних матеріалів. Це дуже велика небезпека. Від сьогодні ці брудні води рухатимуться вниз по Дніпру — до Дніпро-Бузького лиману і Чорного моря.
Ігор Пилипенко: Маємо розуміти, що завдяки Каховському водосховищу сформувався специфічний комплекс, в основі якого — використання водних ресурсів для різних господарських цілей. По-перше, енергетичні цілі. Навколо ресурсів Каховського водосховища існувала Каховська ГЕС, Запорізька АЕС і Запорізька ТЕС. Сукупно вони дають до 30% встановлених потужностей української класичної енергетики. В 2021 році вони виробляли до 40% електроенергії. Таким чином можемо сказати, що 40% генерації ми втратили.
Ігор Пилипенко і Валентина Самар Фото: investigator.org.ua
По-друге, питна і технічна вода, в тому числі на сільське господарство. Завдяки Каховському водосховищу існують як мінімум два величезних магістральних канала: Північно-Кримський та Каховська магістральна система. Північно-Кримський канал довжиною 400 кілометрів доходить до міста Керч і виконує функції не тільки ірігації, але й питного водопостачання населенню Криму. Водосховища Кримського півострова заповнені, створені певні запаси. На лівобережжі умови для зрошення фактично вже знищені. Підпора води немає — водосховище завдяки греблі піднімало воду приблизно на 16 метрів.
У Каховській магістральній системі, на відміну від Північно-Кримського каналу, вода на осінньо-зимовий період не скидувалась. Вона системою каналів і спеціального водогона доходила до Бердянська і забезпечувала питною водою Бердянськ, Мелітополь, маленькі міста, селища міського типу і села Приазов’я. Це сукупно близько 400 тисяч «довоєнних» людей. Тільки два ці аспекти дозволяють нам казати про величезну катастрофу, яка матиме техногенні та інші наслідки.
Валентина Самар: пане Євгене, як економіст, який знається на методології обрахунку збитків довкіллю, скажіть, про які обсяги шкоди може йтися?
Євген Хлобистов: Збитки будемо рахувати у наступні дні і мабуть місяці. Можу назвати основні позиції, на які будемо спиратися під час підрахунку.
Перше — збиток навколишньому середовищу, пов’язаний з безпосереднім підняттям води. Друге — збиток для господарювання. Ми втрачаємо можливість зрошеного землеробства на величезній території півдня України. Плюс до того величезна кількість ґрунтів і ділянок будуть заболочені, заводненоі із подальшими змінами їхніх властивостей.
Третє — збитки для комунальних систем, водогонів і споруд, багато з яких скоріше за все не будуть функціональними в подальшому. Сьогодні, на жаль, ми не можемо осягнути повною мірою всю заподіяну шкоду, бо ситуація ще не нормалізувалась.
Валентина Самар: На вашу думку, навіщо окупанти підірвали греблю Каховської ГЕС, якою була їхня була мета?
Євген Хлобистов: Помста і залякування. Помста за неуспіх у «спеціальній воєнній операції». Залякування населення — просто щоб погіршити їхню життєдіяльність на цих територіях. Може, вони сподіваються, що обурені люди підуть до української влади з пропозиціями про перемир’я чи замирення? Логіку рашистів важко зрозуміти.
Ігор Пилипенко: Поки можемо тільки гадати, які переваги вони отримують. Перша — Дніпро стає складним для створення плацдармів ЗСУ на лівому березі в межах нижньої течії Дніпра і Каховського водосховища. Хоча я не думаю, що в нас були грандіозні плани зі створення таких плацдармів, бо це дуже складно або майже неможливо. Наступне — в їхніх руках знаходиться ставок-охолоджувач Запорізької АЕС. Я думаю, що сьогодні-завтра-післязавтра почнеться шантаж про необхідність домовлятися заради 6 ядерних енергоблоків Запорізької АЕС, щоб не повторити Фукусіму в центрі Європи.
Я думаю, ми почуємо пропозиції домовотися як від країни-агресора, так і від деяких голосів з Заходу і зі Сходу. Бо, мені здається, що рішення підірвати Каховську ГЕС приймалося не в штабі 205-ї мотострілкової бригади, не командуванням Південного російського фронту, а це стратегічне завдання, поставлене керівництвом РФ.
Євген Хлобистов та Валентина Самар Фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: Як ситуація може розвиватися далі?
Євген Хлобистов: Каховське водосховище зникне. Там буде природне русло Дніпра, яке і було без Каховської ГЕС. Більше того, я не бачу економічної доцільності відновлювати Каховську ГЕС. Скоріш за все, ми будемо приймати рішення після перемоги і деокупації цих територій, виходячи зовсім з інших міркувань. Тобто, ця зміна — назавжди.
Ігор Пилипенко: Природа без нас не пропаде. З точки впливу людей на довкілля, будуть певні зміни в ритмічності, в характері підтоплених територій, буде втрачена частина екосистем, які можуть потім відтворюватися. Але природа переживе цю ситуацію. Це геоекологічна проблема, яка має наслідки перш за все для людей. І я б не ставив природні проблеми ставити попереду людей.
Свого часу ми вписалися в штучну квазіприродну систему. З 1960-х збільшилась чисельність населення завдяки зрошенню і збільшенню продуктивності сільськогосподарської праці. Зараз це буде руйнуватися. Матимемо пролонговані наслідки, перейдемо на культури, які будуть потребувати менше води і давати менше врожаїв у доларах. Одиниця сільськогосподарської площі у широкому сенсі тепер зможе прогодувати значно меншу кількість людей, ніж до 2023 року.
