«Питання національної безпеки» з Валентиною Самар (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська), випуск від 23 червня 2020 року.
У цьому випуску аналізуємо проблему, яка стосується нахабного і майже безкарного зникнення документів із Єдиного державного реєстру судових рішень. Це сотні тисяч судових рішень, які були опубліковані, а потім кимось із державного реєстру вилучені.
Те, що у реєстрі відсутні судові рішення у резонансних справах, ЦЖР з’ясував у процесі розслідування справи Ігоря Павловського – це одна з гілок справи про напад на Катерину Гандзюк, яка була виокремлена у окреме провадження. У реєстрі не знайшлося жодного судового документу у так званій справі «групи Торбіна» – чотирьох виконавців замовного нападу на Катерину Гандзюк, які визнали свою вину, отримали терміни ув’язнення від 6 до 3 років і вже відбувають покарання. Те ж саме – і з виокремленою справою Павловського, у якій ніяк не розпочнеться розгляд у Приморському суді Одеси.
У цю автоматизовану систему з 2006 року повинні вноситись і захищено зберігатись електронні копії усіх рішень усіх судів України, за винятком Конституційного суду. За законом, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Закон прямо забороняє вилучення судових рішень із реєстру, але вони зникають, причому, у дуже резонансних справах. Микита ПАНАСЕНКО дослідив, хто і як формує базу Єдиного реєстру судових рішень.
Закон про доступ до судових рішень та Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень дуже чітко встановлюють, як він має функціонувати. Перша ланка у ланцюжку відповідальних – суддя, який виносить рішення і відразу ж готує його для внесення у реєстр. Голови обох судів, рішення яких у справах щодо нападу на Катерину Гандзюк зникли із реєстру, повідомили ЦЖР, що документи відсилали і навіть дати вказали.
Далі до роботи підключається оператор реєстру – державне підприємство «Інформаційні судові системи», яке і відкриває цифрові копії судових рішень для загального доступу. Але тут ЦЖР не відповіли на конкретні питання – чому жодних документів по справам «групи Торбіна» та Павловського немає у базі, а керівник від інтерв’ю відмовився.
Третя ключова ланка – Державна судова адміністрація України, яка є власником інформації реєстру та його держателем. ЦЖР написав запит до адміністрації з приводу виявлених фактів, однак відповідь ще не отримав. Між тим масштаби зникнення із реєстру судових рішень приголомшливі – рахунок щороку йде на сотні тисяч документів і цьому потрібно покласти край.
***
Чергова хвиля глибокого суспільного занепокоєння можливістю відновлення подачі дніпровської води до окупованого Росією Криму через схему з приватизацією Північно-Кримського каналу цього місяця довела високу температуру подій і заяв довкола цієї теми майже до кипіння. Євгеній ЛЕШАН у своєму відеоблозі переконливо розкаже, чому це неможливо і покаже унікальні кадри, які ми отримали з Криму і з яких видно, до якого плачевно-аварійного стану окупанти довели русло каналу.
