«Питання національної безпеки» з Валентиною Самар (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська), випуск від 20 липня 2021 року.
У цьому випуску підводимо чергову етапну риску у темі перезавантаження санкційної політики. Сьогодні треба говорити про суттєву корекцію і західного санкційного режиму щодо Криму. Час іде – Росія навчилась жити з санкціями, які формувались у перші роки окупації Криму, придумала схеми їх обходу, про що ЦЖР детально розповідав у своїх розслідуваннях. А це знижує ефективність санкцій, які є частиною політики невизнання спроби незаконної анексії Росією Криму і Севастополя, і діятимуть до деокупації півострова і повернення його під контроль України.
Тому дуже важливо знати: хто і завдяки яким схемам обходить ці обмеження, з чим Росія «навчилась жити» безболісно і які санкційні позиції потребують корекції, аби їхня дія була ефективною. Для цього потрібен моніторинг застосування санкцій, який наразі в Україні ведуть лише неурядові експертні центри, та реалістична оцінка впливу обмежень, застосованих до Росії.
На превеликий жаль, системний моніторинг застосування санкцій уряди країн, що підтримують кримські санкції, не проводять. Кримська платформа може і повинна стати тим майданчиком, де на різних вимірах – урядовому, парламентському і експертному, країни антипутінської коаліції могли б дискутувати і домовлятись про кодифікацію політики невизнання і синхронізацію санкційних режимів. Про те, як зробити кримські санкції більш ефективними і наблизити мету, задля якої їх і застосовували у сюжеті ЦЖР.
Два останніх роки ЦЖР багато часу приділяв перезавантаженню санкційної політики України. Але на заваді сильній політиці санкцій щодо Росії і її бізнесів на окупованих територіях стали шкурні інтереси українських олігархів і бариг у владі, відсутність політичної волі воювати з агресором на економічному і юридичному фронтах. Тож до саміту Кримської платформи перезавантажити санкційну політику, аби голосно просити захід посилити санкції, Україна не змогла. Про невиконане домашнє завдання – у сюжеті ЦЖР.
Україна може і повинна під час саміту Кримської платформи подати чіткий сигнал про зміну української санкційної політики, спрямованої на синхронізацію з санкційними режимами, які щодо Росії і окупованого нею Криму встановили США, країни ЄС, Великої сімки та інші. По-друге, Україна може і повинна запропонувати виконання ролі монітора застосування і дотримання кримських санкцій, надаючи урядам країн-партнерів достовірну інформацію та аналітику. По-третє, взаємодія українських урядового та експертного вимірів Кримської платформи на сьогодні вже склалась таким чином, що можемо формулювати стратегічні цілі та планувати довгострокові проекти Кримської платформи.
***
Нові факти про незаконну забудову узбережжя Криму і фіктивну інвестиційну привабливість цієї сірої підсанкційної зони – у відеоблозі Микити Панасенка.
