На Одеському родовищі вже кілька днів над свердловинами, де встановлені вкрадені в “Чорноморнафтогазу” бурові платформи, здіймається полум’я, яке добре видно з супутників. У ніч на 24 серпня російська авіація вдарила по району острова Зміїний надзвуковими крилатими ракетами Х-22, внаслідок чого ймовірно і виникла нова пожежа. Чого Росія добивається ракетними ударами у цьому районі, із якого Сили оборони України фактично витіснили її флот, а два роки тому – звільнили острів Зміїний? Як окупанти доставляють пальне в Крим і на південний фронт після ураження останнього залізничного порому «Конро Трейдер» в порту “Кавказ”? Дмитро Плетенчук, речник Військово-Морських Сил України відповів на ці та інші питання в ефірі програми «Питання національної безпеки» з Валентиною Самар.
Валентина Самар: Почнемо з удару по району острова Зміїний. На що Росія не пошкодувала чотири найновіші надзвукові ракети? Чи має вона намір і змогу повернути собі контроль над цим районом?
Дмитро Плетенчук: Я не можу коментувати безпосередньо цю подію, але можу прокоментувати питання щодо повернення контролю. Росія його там втратила більше, ніж два роки тому. Через рік після того, як Військово-Морські Сили знищили два російських кораблі, окупанти зрозуміли, що їм тут робити нема чого. І через рік після цього на вишки висаджувався десант Головного управління розвідки. Головна теза тут у тому, що більше ніж на 100 морських миль українські Військово-Морські Сили повністю контролюють цю акваторію своїм ракетним береговим озброєнням. Тому наразі повернути собі контроль за цими об’єктами Російська Федерація не може. Більше того, вона не може навіть в море вийти. Тим більше, дозволити собі ротацію особового складу, ротацію припасів на цій локації. Минулого разу це закінчилось знищенням корабля «Спасатель Василий Бех».
Тому, відповідаючи на ваше питання, можу впевнено сказати – ні. Але, на жаль, повітряний простір над акваторією Чорного моря якщо не під контролем, то під домінацією російської авіації. Особливо в районі західного узбережжя півострова Крим та на південь від нього. Саме тому ми вважаємо цю зону сірою. Фактично ні ми, ні вони повноцінно почуватись тут у безпеці не можуть.
Буксир Чорноморського флоту рф «Спасатель Василий Бех» в окупованом Севастополі Фото: forum.sevastopol.info
Валентина Самар: Останні дні спостерігаємо за горінням газу із свердловин на Одеському родовищі, де були встановлені бурові платформи, зокрема, так звані «вишки Бойка». Вони досі горять – перед цією розмовою ми спеціально перевірили свіжі супутникові знімки. Це наслідок російських ракетних ударів? І якщо так, то навіщо Росії їх палити, якщо там уже нічого немає? Чи є?
Дмитро Плетенчук: Цю тему, на жаль, я теж не можу прокоментувати. Можу лише зазначити, що на Одеському родовищі газова видобувна діяльність давно була припинена. В принципі, ці локації могли б дозволити розміщувати там якесь устаткування, яке могло б впливати на процеси цивільного судноплавства. І наразі, на жаль, це вся інформація, яку я можу з цього приводу надати.
Валентина Самар: Давайте перемістимось до Керченської протоки. Ми моніторимо будівельні роботи в районі Керченського мосту. Росія споруджує антидроновий захист, ми нарахували 33 баржі, які з’єднали і виставили у два ряди. З травня там триває будівництво аж семи пірсів – по два на східному і західному березі острова Тузла, один з боку Кримського півострова і ще два – з боку Тамані. Навіщо Росія їх будує?
Димова завіса над Керченським мостом під час повітряної тривоги. Серпень 2024. Фото: соцмережі
Дмитро Плетенчук: Цей об’єкт ми поки що не коментуємо. Можу лише зазначити, що, враховуючи погодні умови і місце знаходження цього об’єкту, насправді питань виникає більше, ніж відповідей. Погодні умови найближчим часом не те, що не дадуть можливість використовувати цей об’єкт, ймовірніше за все, добудувати його буде вкрай важко. Думаю, ми згодом матимемо вже повну картину того, що там відбувається. В будь-якому разі можна зазначити, що ворог в першу чергу має на меті максимально звузити прохід протокою, який треба контролювати. Враховуючи те, що корабельно-катерного угрупування у нього там немає з відомих причин – в першу чергу через те, що вони бояться його втратити. Відповідно, вони контролюють цей простір силами повітряної складової. Це і авіація Чорноморського флоту, це і авіація інших видів і родів військ, але в будь-якому разі основна мета – звузити прохід, щоб спростити собі завдання з охорони і оборони цього об’єкту.
Валентина Самар: Чи вирішує Росія якимось чином проблему, яку ви – ВМС – їм створили, успішно атакувавши пором «Конро трейдер» у порту «Кавказ»? Маю на увазі логістичну проблему із доставкою пального на півострів? В окупованих Криму і на півдні немає дефіциту пального, хоча ціни потроху ростуть. Порому немає, активного руху залізницею Керченським мостом теж немає. Яким чином тоді доставляють?
Дмитро Плетенчук: Насправді варіантів рішень для цієї проблеми у росіян небагато. Залізниця суходолом недобудована, вона не працює, прямого сполучення Ростов-на-Дону – Джанкой нема. Залізницею так званого Кримського мосту цистерни так само не перевозять з різних причин. В результаті виходить, що основний логістичний ланцюг – поромні залізничні переправи – зараз розірвано. Поки що перспектива зрозуміла, але вона досить туманна. Таких поромів у них було всього три. Два з них вже були пошкоджені, один з них перебуває в ремонті, другий – «Словянин» в Азові стоїть на якорі в очікуванні, і третій знищено фактично. Він окрім паливно-мастильних матеріалів перевозив ще й озброєння. Окрім того, що його знищено, він ще й заблокував одну з двох платформ для завантаження вагонів в порту «Кавказ». Тому що він зараз просто там лежить на дні.
Слід зазначити: так, проблема у російських окупантів з постачанням пального дуже серйозна. І в принципі – з великовантажними перевезеннями. Якщо окупанти або безпосередньо мешканці окупованого Криму на собі цього поки що не відчули, але ця хвиля до них дійде обовʼязково. Ці перевезення, в першу чергу, забезпечували окупаційний корпус, який дислокується у Криму або веде бойові дії на південному напрямку. І, відповідно, мета була саме така. Тому сказати, що це безслідно якось минеться – ні. Це був основний спосіб доставки. І так, звісно, можна перевозити автоцистернами, можна перевозити автотранспортом, але це буде набагато складніше, довше і дорожче.
Пожежа на залізничному поромі «Славянин» в російському порту «Кавказ» після атаки українських безпілотників, 23.07.2024 Фото: Facebook Генштаб ЗСУ
Валентина Самар: Так званий сухопутний коридор. Росія будує автомобільний шлях, відновлює рух залізницею, зводить газогін і навіть, як кажуть, водопровід. Нещодавно запущений регулярний потяг із Ростова до Маріуполя. Всі задають питання: чому Україна просто спостерігає за тим, як Росія створює альтернативний шлях доставки озброєння, покращує логістику і фактично ліквідує оцей дефіцит пального та інших вантажів для Криму?
Дмитро Плетенчук: Цей шлях, ця залізнична дорога, вона ще не працює, вона недобудована. І вона не з’єднує ці два пункти – Ростов-на-Дону і Джанкой – як кінцева мета. По-друге, це, в принципі, не наша зона відповідальності. Я можу лише зазначити, що ми нашими системами озброєння контролюємо зараз Азорське море, фактично контролюємо Крим і значну частину Чорного моря. Що стосується суходолу, це не наша зона діяльності. Якщо виникне потреба, ми готові долучитися до нанесення вогневого ураження і на цьому напрямку. Але, звісно, є якісь стратегічні задуми і, мабуть, питання такого рівня мають коментувати відповідні структури Збройних сил України вищого рівня.
Валентина Самар: Останнє питання стосується островів на Дніпрі. Ми утримуємо ці острови чи вже ні? Яким чином цей плацдарм буде існувати надалі?
Дмитро Плетенчук: На жаль, не можу цю інформацію надати. Це зона відповідальності оперативно-тактичного угрупування «Таврія». Це їхня зона бойових дій. Я можу лише зазначити, що в їхній зоні бойових дій нас цікавить, в першу чергу, Дніпровсько-Бузький лиман. Це акваторія, в яку впадають річки Дніпро і Південний Буг, які пов’язані з судоходством. Ця акваторія, на жаль, перебуває під вогневим контролем російських окупантів. З нашого боку так само є контроль, але в будь-якому разі зараз там навігація є небезпечною, не враховуючи ще й мінну загрозу. В цій зоні ми працюємо. Підрозділи Військово-Морських Сил серед інших підрозділів Сил оборони України роблять все, щоб ворог на Кінбурні себе не почував вільно.
