Россия оккупировала Азовское и Черное моря и активно использует его в войне против Украины и тотально грабит.
Под экспроприацию оккупационных правительств и военных РФ попала инфраструктура государственных портов, имущество стивидорных компаний, катера местных рыбаков и даже иностранные суда, которые к моменту начала полномасштабного вторжения РФ были в украинских портах. Таким образом, у так называемой «ДНР» появился собственный «торговый флот», которым оккупанты перевозят краденое зерно и металл из захваченных портов Мариуполя и Бердянска.
О квалификации преступлений России на море, дырявой санкционной политике и судьбе зернового соглашения в эфире программы «Вопрос национальной безопасности» с Валентиной Самар — Богдан Устименко, известный юрист-международник, специализирующийся на международном морском праве.
Валентина Самар: До окупованих територій застосовується міжнародне гуманітарне право. Відповідно до нього що російські окупанти можуть робити в наших захоплених портах і акваторіях, а чого не можуть?
Богдан Устименко: Агресія сама по собі є міжнародним злочином відповідно до міжнародного публічного права. Як правило, одна незаконна дія не призводить до іншої законної дії. Тобто все, що вони роблять з нашими захопленими портами і захопленими морськими просторами, є незаконним.
Назву основні порушення Російською Федерацією міжнародного права збройних конфліктів. Перше — вона не дотримується принципу розрізнення військових та цивільних цілей. Російські військові кораблі атакують також цивільну інфраструктуру, гинуть цивільні. Друге — мінна безпека. Відповідно до міжнародного гуманітарного права держава, яка встановила на морі міни, зобов’язана реєструвати такі місця та інформувати про них спільноту, щоб не постраждали держави, які не беруть участі у збройному конфлікті. Третій блок — морська блокада узбережжя і морських портів. Блокуюча держава зобов’язана випускати цивільні судна нейтральних держав. Як ми знаємо, РФ заблокувала в українських портах близько 100 цивільних суден. Наскільки мені відомо, небагато з них змогли покинути українські порти.
Що їй за це буде? За міжнародні злочини повинна наступити кримінальна відповідальність. Водночас є певна складність притягнення РФ до відповідальності, бо вона відкликала свій підпис під Римським статутом. Моя точка зору і точка зору деяких інших юристів-міжнародників: Україні простіше подавати до суду і притягувати до кримінальної відповідальності, використовуючи перш за все національні механізми. Судити і виносити вироки злочинцям українськими судами.
Валентина Самар: Окрім покарання, є превентивні важелі — санкції. З шести суден, які були заблоковані в порту Маріуполя, два окупанти націоналізували. Таким чином у так званої «ДНР» з’явився «торговельний флот». Зараз ці крадені кораблі перевозять крадерне українське зерно. І чомусь російські компанії, які задіяні в цьому ланцюгу, однаково не санкціоновані: якісь тільки Україною, інші — тільки США чи Великою Британією. Наприклад, федеральна установа «Роскапстрой», яка управляє краденими суднами і морським торговельним портом Маріуполя, є лише в українських санкційних списках. Як синхронізувати санкції?
Богдан Устименко: Над цим питанням думають найкращі фахівці та експерти в усьому світі. Але я б хотів повернутися до наших національних питань і звернути увагу на не дуже приємний факт. Не дивлячись на те, що з 2014 року з РФ триває війна, у нас досі немає інституції, яка б системно займалася вивченням Росії. РФ межує з 14 державами по суші, з Японією і США має морські кордони. Відсутність інституції на кшталт Інституту вивчення Росії є великою проблемою як для України, так і для США та ЄС. Ситуація з санкціями показує, що санкційні механізми не такі ефективні, як хотілося б. Ми недостатньо знаємо РФ, її слабкі місця. Тому, на жаль, російська економіка досі не зруйнована, РФ має гроші вести проти нас війну.
Валентина Самар: Як правило, санкції за порушення Росією міжнародного морського права застосовують Україна, Велика Британія, США, але не Європейський Союз. Формально судна, які зараз возять крадене зерно з Бердянська і Маріуполя, можуть заходити у порти країн ЄС. Як і ті, що порушують нафтове ембарго. Що з цим робити?
Богдан Устименко: Відповідь проста і водночас складна — використання кримінально-правових механізмів. Нам в Україні треба на таких порушників відкривати кримінальні провадження, повідомляти їм про підозру. Навіть якщо людина проживає на території РФ. В нас достатньо правових можливостей для того, щоб подавати громадян РФ в міжнародний розшук за допомогою механізмів Інтерполу. Коли капітан судна має «Червону картку» Інтерпола — повірте, це вже санкція. Інші капітани будуть думати, а чи займатися їм брудними справами? «Червона картка» Інтерполу означає, що людина за межі РФ виїхати не зможе, оскільки її одразу затримають і екстрадують в Україну для суду і відбуття покарання. Цей механізм, наскільки мені відомо, Україна використовує недостатньо.
Валентина Самар: На жаль, не все так просто з Інтерполом. і червоними картками щодо фігурантів українгських розслідувань. Принаймні, по «кримських справах» часто були відмови. Мовляв, це політика і конфлікт України з Росією. Але згодна, що Україна має подолати цю проблему.
17 липня — дедлайн попередніх домовленостей щодо існування зернової угоди. Росія висуває нові вимоги, Туреччина — мовчить. Яка у вас інформація про долю зернового коридору і чи можемо ми обійтися тут без Росії?
Богдан Устименко: Ми точно не знаємо реакцію РФ і що конкретно росіяни будуть робити з суднами, які будуть заходити до українських портів. Моя версія: скоріше за все 17 липня буде публічне повідомлення, яке буде також передане Росією дипломатичними каналами третім державам, про те, щоб судна під їхніми прапорами в українські порти не заходили. Якщо після цього цивільні судна прямуватимуть в напрямку українських портів, вони можуть бути атаковані Росією. Росіяни скажуть, що попереджали і тепер всі цивільні судна розцінюють як військові цілі. Якщо це станеться, я не знаю, чи буде хтось заходити в українські порти.
Щодо Туреччини — я б не очікував великої допомоги від неї. Позиція Туреччини по відношенню до України дуже складна. В них міцні економічні і бізнес-стосунки з Росією.
Судно Bomustafa O (IMO: 9114476), навантажене ячменем, прибуло до турецького порту Самсун у понеділок, 17 квітня, яке воно приймало зерно з інших кораблів, коли стояло на якорі в Керченській протоці біля Криму.
Що нам робити з цим? На жаль, міжнародне право не надасть нам бажаного ефекту: звільнити від окупанта наші морські простори і розблокувати порти. Нам треба тільки озброюватись: отримувати далекобійні ракети, безпілотні засоби — повітряні, надводні, підводні. Це відносно дешеві засоби ведення війни і водночас дуже ефективні. Нам треба більше таких засобів, щоб розчистити морський простір. Бо інакше, чесно, я не бачу можливості звільнити наші морські простори.
Щодо Каспійського моря. Насправді Азовське море з військової точки зору виступає свого роду захисним бар’єром — ми не можемо атакувати російські судна, які транспортують з Ірану вантажі. За півроку з Ірана надійшло вже 300 тисяч снарядів, гранати, ракети, десятки мільйонів куль. Іран активно спонсорує російську агресію. Перше, що мала б зробити Україна, — розірвати дипломатичні стосунки з Іраном і вимагати на міжнародній арені визнання цієї держави агресором. Іран прямо залучений у війну, він заробляє гроші на українській крові. Чому дипломатичні відносини досі не розірвані, я не розумію. Нам треба навчитися приймати жорсткі рішення.
Валентина Самар: Тим більше, що підтвердилась на всіх рівнях інформація про спільне російсько-іранське виробництво дронів у Татарстані. І начебто перші десятки тих дронів нас вже атакували і були збиті.
Повертаючись до Азову. Що робити, коли Росія використовує цивільні судна для військових цілей? Чи можна їх вважати легітимними військовими цілями?
Богдан Устименко: Безумовно так. Це вже не цивільний і не торговельний флот. Це допоміжні засоби Військово-морського флоту РФ і загалом Збройних сил РФ. Цьому потрібно дати офіційну оцінку і після цього вживати відповідні заходи. Бо це підриває нашу національну безпеку.
Супутникові знимки Maxar Technologies дахів виробничих корпусів заводу, що будується на території особливої економічної зони «Алабуга» в Татарстані
Валентина Самар: Зараз у Маріуполь заходять сухогрузи, що привозять будматеріали, в тому числі для будівництва фортифікацій, а потім завантажують краденим зерном. Вивезення продовольства курує міністр сільського господарства РФ Дмітрій Патрушев, якого називають одним із ймовірних наступників Путіна і, можливо, тому він не перебуває під санкціями ЄС. Він же є головою наглядової ради Россельхозбанка і одним з переговорників щодо зернової угоди. Серед вимог Росії — підключення Россельхозбанка до SWIFT в обмін на продовження зернової угоди.Чи адекватна це ціна для України?
Богдан Устименко: В довоєнному 2021 році ми від експорту отримали 68 мільярдів доларів. Через морські порти вивезли 70% всіх експортних вантажів на загальну суму 47 мільярдів доларів. В нас фактично морська економіка. Водночас, мені здається, йти на шантаж не можна.
Треба продовжувати вести перемовини з нашими партнерами і доносити їм ризики, з якими вони зіштовхнуться, якщо Україна отримає поразку. Це дуже неприємна розмова, можливо, не для публічного простору. На жаль, до злочинів Росії всі вже звикли. Нам треба доносити нові меседжі, продемонструвати, що буде, якщо Україна програє. До якої кризи світового масштабу це призведе. Я вже не кажу про геноцид і знищення мільйонів людей в Україні. Нам треба інформаційно дуже потужно підготуватися, змістити акценти.
Йти на поводу в шантажистів не можна. Зернова угода, на жаль, і так дуже слабко працює. Російська Федерація штучно робить все, щоб Україна не отримувала економічного ефекту від цього гуманітарного коридору. Особисто моя думка: краще пожертвувати зерновим коридором, але не допустити підключення одного з основних банків агресора до SWIFT.
