Незаконно захопивши флот ДАТ «Чорноморнафтогаз» у Криму, Росія здійснює постійні спроби внести до міжнародних баз недостовірні реєстраційні дані на бурові платформи та інші судна української компанії щодо назви, судновласника та прапора країни. Відтак у базах популярних морських онлайнових ресурсів Marinetraffic та Equasis одні і ті ж судна, захоплені в України, «співіснують» з різними даними, або й зовсім відсутні.
ДАТ «Чорноморнафтогаз» став першою юридичною особою, щодо якої у квітні 2014 року були застосовані санкції США та ЄС через незаконну анексію Криму РФ. Українські суди наклали арешт на судна флоту ЧНГ. Однак наразі Україні не вдалося внести їх до банку розшуку Інтерполу.
За два роки до окупації Криму Росією флот ДАТ «Чорноморнафтогаз» поповнився сучасним високотехнологічним обладнанням для збільшення видобутку газу.
На чорноморських родовищах почали буріння дві нові самопідіймальні установки – «Україна» та «Петро Годованець». Відомі у народі як «вишки Бойка», вони стали одним із символів топ-корупції часів президента Януковича.
СПБУ «Україна» (© Sertan Pehlevan) та «Петро Годованець» (© Steel_rat) 2012 р. Фото: marinetraffic.com
Автори цієї назви – журналісти Юрій Ніколов та Олекса Шалайський, які розслідували корупційну закупівлю бурових установок.
«Вишки Бойка так були названі випадково, тому що в той час Бойко був міністром палива та енергетики. І хоча візуально закупівлю цих двох бурових установок для Чорного моря проводила НАК «Нафтогаз України» і навіть її підрозділ «Чорноморнафтогаз», але все це керувалося міністром», — говорить Олекса Шалайський, головний редактор видання «Наші гроші».
Олекса Шалайський, головний редактор видання «Наші гроші» Фото: investigator.org.ua
Одна бурова установка обійшлася «Нафтогазу» у 400 мільйонів доларів, при тому, що насправді коштувала 250 млн. Цю закупівлю Олекса Шалайський називає унікальною, адже учасники оборудки порушили «поняття» – не посвятили в неї тодішнього президента Януковича, як це було заведено. І про жирну маржу у 150 млн доларів він дізнався лише із розслідування «Дзеркала тижня».
«Ми про це точно знаємо, тому що фактично він про це сказав особисто головній редакторці «ДТ» Юлії Мостовій. Сказав, що він був ошелешений, що доручив поліції перевірити. І поліція йому довела, що це правда, надала документи і навіть підтвердила суму корупційної маржі», – говорить Шалайський.
Однак нічиї голови не полетіли – і друга бурова установка була закуплена за тією ж завищеною ціною, тією ж схемою і тими ж компаніями-прокладками, але тепер уже з благословення президента Януковича і з ним же у долі.
Журналісти також виявили, що з ймовірною переплатою у 50 млн доларів були закуплені і два буксири для транспортування «вишок Бойка-Януковича». Вони отримали назви «Федір Урюпін» та «Мис Тарханкут» і є наймолодшими суднами забезпечення флоту «Чорноморнафтогазу».
Флоту, який Росія загарбала разом із 15 родовищами газу і нафти на морському шельфі, Глібовським підземним сховищем газу та усією інфраструктурою української державної компанії. На момент окупації Криму, її флот налічував 31 плавзасіб.
Буксири «Федір Урюпін» та «Мис Тарханкут» 2012. Фото: marinetraffic.com © Steel_rat
Окрім «України» та «Петра Годованця» «Чорноморнафтогаз» має ще дві самопідіймальні бурові установки(СПБУ) – «Таврида» та «Сиваш». У флоті є також 16 суден забезпечення, сім із яких – буксири та судна спецпризначення. У «Чорноморнафтогазу» також є 2 плавкрани, а серед семи інших суден – вантажне, пожежне, судна трубоукладник та збиральник нафти і сміття, та інші.
Плани в окупантів щодо використання вкрадених активів стрімко мінялися під тиском західних санкцій – «Чорноморнафтогаз» став першою юридичною особою у санкційному списку США вже 11 квітня 2014 року. Тож «Газпром» зробив вигляд що він тут ні до чого, а посіпаки окупантів із так званого уряду Криму збирались то продавати компанію, то експортувати видобутий нею газ, але заспокоїлись тим, що тепер використовують його як годівничку. А Росія – як морську міні-базу.
«Чорноморнафтогаз» втратив не тільки контроль над активами у Криму — в офісі компанії лишились усі документи, що посвідчували право власності, в тому числі, і на судна. Тож довелося їх поновити, аби не допустити переоформлення суден на фейковий «Чорноморнафтогаз», зареєстрований у російській юрисдикції.
«Чорноморнафтогаз» звернувся до МЗС, щоб міністерство через дипломатичні канали не допустило змін кодів ІМО — це унікальні ідентифікаційні номери, які є у кожного плавзасобу. МЗС спрацювало досить активно у цьому питанні, звернулось до IHS Maritime, до секретаріату цієї організації, яка зафіксувала, що це кораблі України і не може РФ змінювати будь-які дані про ці кораблі», – розповідає Світлана Нєжнова, голова правління ДАТ «Чорноморнафтогаз».
Світлана Нєжнова, голова правління ДАТ «Чорноморнафтогаз» Фото: investigator.org.ua
Таким чином Україні вдалося не допустити зміни власника та прапору суден Чорноморнафтогазу у базі даних Міжнародної морської організації – ІМО.
І в цьому легко пересвідчитись, перевіряючи інформацію і за номером ІМО, і за назвою судна, і за кодом судновласника.
Легко знайти докази і того, що Росія здійснює спроби заплутати сліди вкрадених суден та незаконно змінити власника і поставити під свій прапор. Ховаючись від санкцій, окупанти зареєстрували судна «Чорноморнафтогазу» не в Морському регістрі, а в Річковому. Мабуть, його не шкода.
СПБУ «Україна» та «Петро Годованець» як найдорожчий актив флоту зазнали найбільших маніпуляцій з боку Росії. Їх незаконно перейменували у Crimea-1 та Crimea-2, і внесли до комерційних морських баз даних недостовірну і плутану інформацію.
Приміром, у базі популярного онлайнового ресурсу Marinetraffic співіснують і платформа Україна – UKRAINE і платформа MODU Crimea-1. Хоча це одна і та ж бурова установка. Тільки у першому випадку прапор судна і порт приписки зовсім не вказані, а в пошуку за зміненою окупантами назвою судна виявляється, що ходить воно під прапором… ні, не Росії, – а Панами!
При цьому номер ІМО «Crimea-1» тут взагалі не вказаний.
ilovepdf_merged-сторінки-1-4,6-11
У базі даних іншого популярного (в тому числі, в українських правоохоронців) онлайнового сервісу Equasis, який агрегує дані з IMO та національних реєстрів, СПБУ «Україна» та «Петро Годованець» взагалі відсутні у списку суден, що належать ДАТ «Чорноморнафтогаз» (до речі, їх тут чомусь лише 15).
Пошук по номеру IMO в базі Equasis також результату не дав.
І це ще не всі заходи, до яких Росія вдається, аби заплутати сліди крадіжки флоту «Чорноморнафтогазу». За словами Світлани Нєжнової, Росія вдалася навіть до перепрошивки апаратури по АІS, яка визначає місцезнаходження кораблів. Для чого все це робиться? Ймовірно, що для вільного переміщення СПБУ та інших суден, на яких, до всього, ще можна і заробляти.
Восени 2018 року «глава Криму» Сергій Аксенов у складі російської делегації відвідав Дамаск і підписав із сирійським урядовцем угоду про співробітництво. Серед іншого йшлося про створення спільної судоходної компанії, аби забезпечити регулярні перевезення між портами Латакії (поблизу базується російська авіація, яку охороняють морські піхотинці) та закритими портами Криму. А вже з Криму Аксенова «пробило» і на спільний видобуток нафти і газу – він повідомив, що ведуться перемовини про використання СПБУ «Чорноморнафтогазу» на сирійському шельфі.
«Коли ми почули цю новину, ми звернулись до Департаменту міжнародного співробітництва Національної поліції з проханням звернутись до бюро Інтерполу різних країн. І дійсно, вони розіслали таку ноту, щоб ні в якому випадку плавзасоби України не були переміщені, а в разі переміщення – арештовані», – каже Світлана Нєжнова.
Важливо зазначити, що бурові платформи та інші судна «Чорноморнафтогазу» були арештовані Приморським районним судом Одеси ще 2017 року в рамках кримінального провадження щодо незаконності їх захоплення Росією. Після цього «Чорноморнафтогаз» та прокуратура АРК неодноразово звертались і до МЗС, і до Департаменту міжнародного співробітництва Національної поліції, аби судна компанії у Криму були внесені до банку розшуку Інтерполу.
Однак вивчення переписки між відомствами, яка є в розпорядженні редакції ЦЖР, свідчать, що таке рішення так і не було ухвалене. Це означає, що коли платформи, наприклад, попрямують до Сирії, їх ніхто не арештує – бо їх немає у міжнародній базі розшуку.
Прокурор АРК Ігор Поночовний в інтерв’ю ЦЖР каже, що співпраця з Інтерполом не склалась через особливу позицію організації щодо Криму: «Позиція там однозначна і незмінна: все, що стосується конфлікту у Криму, за їхніми поясненнями, це конфлікт України з Росією, і Інтерпол туди не втручається».
Поза тим, зауважує, що переписка щодо внесення суден «Чорноморнафтогазу» до розшукової бази Інтерполу велась кілька років тому, тож робота у цьому напрямку потребує перезавантаження.
«Ми зараз поновимо цю роботу, щоб отримати більш свіжу інформацію від самого Інтерполу – чого їм не вистачає для того, щоб ці судна були у базі міжнародного розшуку. Взагалі з питаннями міжнародного розшуку ситуація складна, оскільки Інтерпол як єдина така організація, яка може розшукувати по всьому світу, самоусувається від питання розшуку воєнних злочинців, пов’язаних з Кримом», – каже прокурор АРК Ігор Поночовний.
Неймовірно, але в тому 2018 році, коли Аксенов заявляв про «похід» СПБУ на сирійський шельф, спроби продати платформи спостерігались і в Україні. Про це заявляв Генпрокурор Юрій Луценко, рапортуючи про розслідування справи «вишок Бойка», звідки сам Юрій Бойко «випав», так і не ставши підозрюваним.
Юрій Луценко, колишній генпрокурор України Фото: Youtube Офіс Генерального прокурора
«Ми маємо рішення суду про накладення арешту та передачу АРМА двох бурових установок. Звичайно, вони перебувають нині на тимчасово окупованій території Криму. Проте це не заважає юридично продати їх будь-якому бажаючому суб’єкту, який може потім спробувати повернення їх у власність або стягнути кошти за їх фактичне вилучення у законного власника із керівництвом окупаційної влади або РФ. Такі прецеденти в світовій судовій та арбітражній практиці існують, і ми підемо і цим шляхом також», — говорив у лютому 2018 року Юрій Луценко.
Та обставина, що бурові установки, як і інші судна «Чорноморнафтогазу», не конфісковані, а лише арештовані і щодо незаконного заволодіння ними Росією триває слідство, на думку Луценка ніяк не могла зашкодити їх продажу через АРМА.
Слова тодішнього прокурора щодо якоїсь ескадри, яка захищатиме продані Україною вкрадені у неї Росією «вишки Бойка-Януковича», звісно ж, були схожі на фантазію і потішили пресу. Однак Олекса Шалайський запевняє: така оборудка дійсно готувалась. За рішенням суду платформи мали передати АРМА і виставити на аукціон.
«І логіка була така, що на цьому аукціоні дуже дешево купить ці «вишки» якась українська компанія, перепродасть відразу своїй філії десь там в Росії, потім це стане російською компанією. І російська компанія буде абсолютно легально володіти цими СПБУ. Чому це було цікаво багатьом? Тому що це стає легальним бізнесом, туди входять на 50 % наші, на 50 % їхні і разом заробляють. Навіть коли б уже Україна забрала Крим, «вишки» все одно залишаються у цих потвор», – каже Олекса Шалайський.
Він не називає ім’я кінцевого бенефіціара оборудки, що не відбулася. Але головним драйвером, каже, був Юрій Луценко.
І для «Чорноморнафтогазу», і для його власника – НАК «Нафтогаз України» ця заява Луценка була повною і неприємною несподіванкою. Адже у серпні 2017 року Постійна палата арбітражного суду в Гаазі розпочала розгляд арбітражної заяви «Нафтогазу» до РФ з приводу компенсації за активи, втрачені у 2014 році. І саме ця обставина та жорстка позиція «Нафтогазу» і МЗС, які заявили про підприв позицій України в міжнародних судах, зупинили аферу.
Але, ще не вечір, каже Олекса Шалайський: «Тут є важливий нюанс. У нас є дуже багато корупційних історій, які почались 2007 року і не відбулися. І вони лежать міною сповільненої дії. Ця міна чекає, коли зміняться правильні люди на ще більш правильних людей і раптом скажуть: «Слухайте, так воно ж має бути в АРМА, давайте продамо».
Тут варто нагадати, що за останні п’ять років людьми при владі здійснювались численні спроби рейдернути якщо не увесь «Чорноморнафтогаз», то його цінні активи: обанкрутити компанію, змусити сплачувати борги кримського «Чорноморнафтогазу», відібрати спеціальні дозволи на кримські родовища.
Останній сюрприз – спроба перекинути на «Чорноморнафтогаз» борги за рентні платежі ПрАТ «Пласт» екснардепа Олександра Онищенка, яке якимось дивом уже після захоплення Криму уклало договір на діяльність на Архангельському та Стрілковому родовищах.
Це вже інша історія, але в одному ряду із тими, про які йшлося у цьому матеріалі. Тож далі буде.
