Запорізька область через своє географічне розташування є однією з малозабезпечених водою в Україні. Поверхневими джерелами для забезпечення населення питною водою є річки Дніпро та Берда, Каховське та Дніпровське водосховища та Каховський магістральний канал.
Внаслідок теракту на Каховській ГЕС, влаштованого російськими окупантами, знищена система постачання дніпровської води на півдні Запорізької області. Мешканці деяких громад в окупації вже відчувають нестачу питної води. Найскладніша ситуація з склалася в південних громадах двох районів – Мелітопольського і Бердянського.
Центр журналістських розслідувань з’ясував, наскільки реально півдню Запоріжчини обійтися без дніпровської води.
Згідно даних Запорізької обласної військової адміністрації, до теракту на Каховській ГЕС забір води для потреб населення та підприємств на 96 відсотків здійснювався з Дніпра, який був головним джерелом питного водопостачання міст Запоріжжя, Бердянськ, Вільнянськ, населених пунктів Вільнянського, Запорізького та Новомиколаївського районів та ряду населених пунктів південних районів області. При цьому близько 90 відсотків території Запоріжчини дуже бідна водними ресурсами. Середня густота річної мережі тут ще нижча ніж в степовому Криму.
Після теракту гауляйтер ТОТ Запоріжчини Євген Балицький заявив, що водопостачання забезпечуватимуть завдяки системі скважин і водоводів, яку окупанти планують відновити та/або побудувати на ТОТ.
Наразі найбільше розвідано і затверджено запасів підземних вод у Мелітопольському та Кам’янсько-Дніпровському районах.
Валерій Санько, природознавець, ексзаступник директора Приазовського національного природного парку пояснив, чи можливо регіону обійтися виключно водою зі свердловин.
«Мелітопольщині, можна сказати, пощастило. За винятком якраз південних громад, район вже отримує воду з Бучацького водоносного горизонту, який розташований на глибині приблизно 300 метрів. Бучацькі води добре ізольовані від земної поверхні, хорошої якості, хімічний і біологічний стан відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.
Валерій Санько. Фото Суспільне.Запоріжжя
Інша справа, чи мають окупанти достатній ресурс (і добру волю) щоб бити свердловини саме до бучацького водоносного горизонту чи будувати водоводи від існуючих свердловин. Ймовірніше за все нові свердловини сягатимуть тільки Сарматського горизонту (близько 100 м) води якого не є пригодними для пиття», – вважає науковець. І звертає увагу на таку загрозу, як виснаження підземних вод.
Навіть за умови, що Бучацький горизонт має великі запаси якісної води, за перші 30 років його експлуатації (водопостачання населених пунктів регіону та водовідлив на Південно-Білозерському залізорудному комбінаті) рівень води горизонту знизився в середньому на 86-90 метрів. З 1995 року інтенсивність експлуатації зменшилася і зниження рівня води стабілізувалося.
Башта Рожновського в селі Садове під Мелітополем. Фото окупаційне медіа
«Виснаження підземних вод впливає на стан довкілля всього регіону і з часом непоправно шкодить йому. Надмірний і інтенсивний видобуток негативно позначаються на поверхневих водах. У результаті зменшується водність річок, з чим на півдні і так великі проблеми, осушуються сільськогоспугіддя, змінюється рослинний покров. Надмірний водовідбір веде до засолення водоносних горизонтів внаслідок підтоку морських або глибоких солоних вод», – повідомив Санько.
ЦЖР опитав голів громад найбільш посушливої частини Запорізької області щодо перспектив водопостачання.
Андрій Солопов, голова Приазовської селищної ради розповідає, що після підриву дамби і руйнування системи постачання дніпровської води лише частина населених пунктів Приазовського району (після адмінреформи район став частиною Мелітопольського) забезпечена питною водою в повному обсязі.
За словами голови громади, такі села як Ботієво, Бабанівка, Новоіванівка, Добрівка забезпечені власними джерелами, але, наприклад, смт Приазовське вже зараз відчуває нестачу питної води. Власне, підключення громади до так званого Бердянського водогону в 2006 році і було викликане потребою забезпечити населений пункт водою в весняно-літній період.
«Наразі в Приазовському працюють дві артезіанські свердловини, побудовані ще за Радянського союзу, які качають воду з глибини більше 100 метрів. Проте цього катастрофічно мало, навіть зважаючи на те, що в селищі є природне джерело з питною водою, де за потреби її можна набирати», – говорить голова громади.
Андрій Солопов пояснює, що воду з технічних свердловин, які є в деяких мешканців, вживати не можна, а використання її для поливу призводить до того, що земля починає осолонцюватися.
Ремонт свердловини в Кирилівській громаді. Фото окупаційні медіа
Олександр Правосуд, голова Якимівської військової селищної адміністрації Мелітопольського району повідомив, що якщо навіть окупанти спроможуться на будівництво додаткових свердловин, то якість води буде низькою по декількох ключовим показникам. В декілька разів зросте вміст сульфатів та хлоридів, загальна жорсткість та сухий залишок підвищаться у два-три рази.
«Вода з місцевих свердловин робить наші землі непридатними до городництва – основного заняття багатьох селян, виводить із ладу техніку, що контактує з такою водою (пральні машини, посудомийки тощо), підвищує показники захворюваності населення хворобами ШКТ та сечокам‘яними хворобами тощо. Саме тому було прийняте рішення поліпшити якість води в Якимівці, відмовившись від забору зі свердловин, та перейшовши на дніпровську воду. Це дійсно мало сенс», – повідомив Правосуд.
Інша ситуація в Бердянську.
Голова Бердянської Міської військової адміністрації Вікторія Галіціна пояснила, що дніпровська вода вже давно не використовувалася бердянцями.
Андрій Солопов, Олександр Правосуд, Вікторія Галіціна. Колаж ЦЖР
«Вже багато років місто користується водою з Бердовського водосховища. Вона не відповідає санітарним нормам, має неприємний запах, але наразі місто нею забезпечене. І за заявами наших фахівців її вистачить ще на багато років», – повідомила голова МВА.
Згідно аналізу стану водопостачання, проведеного Запорізькою обласною державною адміністрацією, близько 79 відсотків запасів підземних вод Запорізької області за фізико-хімічними показниками (вмісту заліза, марганцю, загальної мінералізації та жорсткістю) не відповідає вимогам Державних санітарних норм і правил.
Більшість населених пунктів нині окупованих Бердянського, Василівського, Мелітопольського Пологівського районів користуються питною водою, яка не відповідає гігієнічним нормативам по органолептичним властивостям і санітарно-хімічним показникам (мінералізація, підвищені концентрації заліза, марганцю).
Забезпечення водою виключно зі свердловин, в теорії, можливі. Але для побудова їх потребує наукових досліджень, коштів та часу, – майже одноголосно заявили ЦЖР голови громад, і озвучили сподівання, що в окупантів на це точно часу не вистачить. А вже після деокупації проблему водопостачання голови громад готові вирішувати із залученням міжнародних експертів і коштів.
