В окупованому Криму та регіонах Росії створюють спеціальні урядові комісії, що займатимуться розвитком виробництва безпілотників, під які планується щедре фінансування із федерального бюджету. Національний проект щодо створення фактично нової галузі промисловості стартує з початком 2024 року. Але черги на розпил у найближчі три роки 300 мільярдів рублів вже шикуються, а в комісії заводяться свої люди.
У кримській робочій групі з розвитку БПЛА вже представлені розслідувана ЦЖР компанія «Робоавиа», яку зараз посилено розкручують у російських медіа, та «ділові» члени колись грізного ОЗУ «Сейлем», з якими дружить гауляйтер Аксенов.
27 липня 2023 року російський окупаційний уряд в Криму видав розпорядження щодо створення робочої групи з розвитку безпілотних авіаційних систем (БАС). Рішення було оперативно прийняте на виконання розпорядження уряду РФ про «Стратегію розвитку безпілотної авіації до 2030 року», що з’явилось менш ніж тижнем раніше – 21 липня. Основні завдання стратегії – стимулювання попиту на безпілотники, їхня розробка та виробництво, побудова аеродромів та дронопортів, створення науково-виробничих центрів, підготовка кадрів тощо.
Водночас, уряд Мішустіна до 1 вересня мав виконати доручення Путіна – затвердити новий нацпроект з розвитку БАС. Але щось пішло не так і наразі заявлено, що проект стартує з початку наступного року, бо треба багато змін у законодавстві. При цьому перший віце-прем’єр РФ Андрєй Бєлоусов вже повідомив, що бюджет нацпроекту на 2024-2026 роки складатиме 300 млрд рублів (3,1 млрд доларів США по нинішньому курсу Центробанка РФ). Розбивка за роками становитиме: 48 млрд + 117 млрд + 148 млрд рублів.
І тут, як і має бути в корумпованій країні, працює правило «хто перший встав, того і капці». Відтак у комісії та робочі групи з розвитку БАС заводяться люди, які будуть ухвалювати правильні рішення для потрібних людей. Нас, звісно ж, цікавлять саме ті, що створені в окупованому Криму, оскільки серед їхніх членів – громадяни України, які сприяють агресії РФ.
Робочу групу з питань розвитку безпілотних авіаційних систем у Криму очолив заступник голови окупаційного уряду Ігорь Ніколаєвіч Міхайліченко. Цей випускник Рязанського училища ВДВ десантувався у Крим у 2014 році, брав участь у військовій спецоперації Росії з окупації півострова, за що отримав орден «За заслуги перед Отечеством» IV ст.
Ігорь Міхайліченко, «віце-прем’єр уряду» Криму, голова робочої групи із розвитку БПЛА
У 2015 році Міхайліченко вийшов у відставку і був приставлений до Аксенова помічником, забезпечував взаємодію з військовими та каральними органами РФ. У 2016 році, займаючи посаду заступника голови призовної комісії Криму, фактично керував незаконним осіннім призовом 1,5 тисячі громадян з окупованої території України до збройних сил РФ. Того ж року Міхайліченко став заступником голови окупаційного уряду Криму, змінивши на цій посаді Михайла Шеремета, якого Аксенов просунув у депутати Госдуми РФ, забезпечивши імунітет своєму подільнику і екскерівнику НЗФ «самооборона Криму». «Віце-прем’єр» Міхайліченко отримав у кураторство питання надзвичайних ситуацій, мобілізаційну роботу, взаємодію з силовими відомствами та військовими, тобто, була легалізована його попередня тіньова діяльність.
Як не дивно, але наразі щодо Ігоря Міхайліченка застосовано лише санкції РНБО України (з 2018 р., безстроково), хоча перечисленого вище цілком достатньо для введення міжнародних санкцій.
Заступником Міхайліченка у робочій групі з розвитку БАС призначена Елекчян Олена Феліксівна, громадянка України, яка в окупаційному уряді Криму займає посаду першої заступниці «міністра» промисловості. У травні 2023 прокуратура АРК і м.Севастополя повідомила Елекчян про підозру в колабораційній діяльності. Секретарем робочої групи є чиновниця того ж «міністерства» Кащеєва Наталія Валеріївна, громадянка України, яка до окупації Криму працювала рекламницею в ТРК «Чорноморська».
Загалом до робочої групи, що куруватиме розвиток виробництва безпілотників в окупованому Криму, входить двадцять одна особа (повний перелік тут). Більшість – заступники різних кримських «міністерств», «департаментів» та «управлінь». Видимість фаховості цій компанії чиновників мають надати двоє кандидатів технічних наук з незаконно створених університетів, колишній «міністр» з профільною освітою, а також представник кримської компанії «Робоавиа», що займається виробництвом БПЛА і нещодавно стала фігурантом розслідування ЦЖР.
«Робоавиа» під дахом міноборони Росії
Нагадаємо коротко історію«Робоавиа», щоб розуміти чому про цю компанію, про розробки якої мало хто чув, раптом почали розповідати мало не з кожної праски, і чому саме її представник удостоєний місця в робочій групі, рішення якої передуватимуть розподілу грошових потоків з багатомільярдного проекту.
ТОВ «Робоавиа» було створене у 2015 році в Сімферополі авіамоделістами клубу, що багато років існує на базі аеропорту Заводське.
Його співзасновники – кримчанин Максим Красюк, який також є головним конструктором, та російський підприємець Віктор Вєлєсік – створили ще дві споріднені компанії. У Росії – «Беспилотные системы Робоавиа», у Казахстані – «СП «Roboavia». У рідному для Вєлєсіка місті Шимкент компанія запустила завод із серійного виробництва безпілотників подвійного призначення «Sapsan–3000», двигуни для яких імпортували зі США та Німеччини. Казахстан, як відомо – один із головних каналів постачання в Росію так званого «паралельного імпорту», тож власникам «Робоавиа» вдалося обходити санкції, що забороняють продавати Росії комплектуючі для літальних апаратів.
Роман Гуров, нинішній директор ТОВ «Робоавиа» і Максим Красюк, співзасновник і головний конструктор ТОВ «Робоавиа». Коллаж investigator.org.ua
У 2022 у сімферопольської компанії змінились власники: 90% уставного капіталу тепер належить 72-річній росіянці з Ростова Людмілє Гуровой. Її син – Роман Гуров, гендиректор «Робоавиа» у липні 2023 заявив про початок будівництва нового заводу у Ростовській області, який буде виробляти 1100 БПЛА на рік, в тому числі – для армії РФ.
Джерело інвестицій у півмільярда рублів невідоме, як і те, яким чином досі невідомі як бізнесмени Гурови майже одночасно з купівлею «Робоавиа» отримали можливість вести доволі ризикований бізнес з продажу палива і пального на ТОТ Донецької і Луганської областей. Тож ми зробили висновок, що Людміла і Роман Гурови – номінальні власники, а реальні мають безпосередній стосунок до верхівки силових структур, але не можуть світитись. Подальші події дуже швидко, буквально за лічені після виходу розслідування ЦЖР дні, цю версію підтверджують.
14 серпня під час відкриття IX міжнародного військово-технічного форуму «Армия-2023» міністру оборони РФ Сєргєю Шойгу представили ударний дрон «Сюрприз-ПРО» виробництва компанії «Робоавиа», розроблений для Сухопутних військ ЗС РФ. Про невидимий для РЕБ квадрокоптер, здатний нести дві міни калібром 82 мм, написали головні федеральні медіа, а тижневик міноборони «Звезда» з «беспилотного «Сюрприза» для врага», взагалі почав свій огляд форуму нової техніки.
Презентація ударного квадрокоптера «Сюрприз-ПРО» на форумі «Армия-2023», Кубінка. Фото: РИА Новости
Квадрокоптер «Сюрприз-ПРО» на форумі «Армия-2023», Кубінка. Фото: РИА Новости
Така увага до маловідомого виробника із Криму пояснюється тим, що співвиконавцем проекту у презентації вказаний Військовий інноваційний технополіс «Эра». Він заснований міноборони Росії і знаходиться в Анапі, просто на березі моря. Через цю курортну прописку військової установи і відсутність реальних результатів у розробці новітніх видів озброєння критики називають її «Сколково Шойгу», за аналогією із відомою корупційною «розпилочною» – технополісом «Сколково», що так і не став російською «кремнієвою долиною», як заявлялось.
Сімферополець Валентин Кисельов, який керував департаментом маркетингу в казахській СП «Roboavia», а тепер очолює представництво «Робоавиа» у Москві, повідомив, що резидентом технополісу «Эра» компанія стала рік тому. Тобто, відразу після того, як контроль над нею перейшов до нового власника, номіналом якого виступає пенсіонерка Гурова.
Валентин Кисельов на відкритті заводу з виробництва БПЛА в м. Шимкент, 2019 рік. Скріншот відео каналу «RoboАvia»
В експозиції «Эры» на форумі «Армия-2023» виставлялись також новий тактичний планшет та ще одна розробка «Робоавиа» – розвідувальний БПЛА «Сарыч-2» типу «літаюче крило» (ТТХ тут). Як зазначалось в розслідуванні ЦЖР, його дизайн майже повністю повторює «Sapsan-3000» – БПЛА, який виробляли на заводі «Roboavia» в Казахстані, а за тактико-технічними характеристиками ці безпілотники майже ідентичні. Єдиною значною відмінністю є максимальний рубіж висоти: у «Сарыча» він на дві тисячі метрів більше.
Чи можливо, що стару розробку «Робоавиа» апгрейдили і видали за нову, зроблену у кооперації ВІТ «Эра»? Знаючи глибину російської армійської корупції – цілком. Проте відкритим залишається питання про виробника електродвигуна. Як уже згадувалось, казахський «Roboavia» імпортував для «Sapsan-3000» двигуни із США і країн ЄС, про що публічно заявляв гендиректор компанії Ніколай Пажитнєв у 2021 році.
Чий електродвигун стоїть на «Сарыч-2» – невідомо. Але, сподіваємось, скоро дізнаємось від дроноловів ЗСУ. Адже, як стверджують Кисельов і гауляйтер Криму Аксенов, безпілотник пройшов апробацію у підрозділах Чорноморського флоту РФ і після випробувань скоро поступить на озброєння.
Безпілотники «Робоавиа» типу «літаюче крило» «Sapsan-3000» і «Сарыч-2»
«Робоавіа» працює, гарне виробництво. Зараз їм фінансування ще надамо, плюс йому будуть дані додаткові роботи з деяких науково-дослідних розробок», – обіцяє Аксенов.
За його словами, розвідувальні дрони вже закуповувались «за спецзамовленням» для підрозділів, які підтримує «уряд» Криму. Ймовірно, що йдеться про так звані «добробати аксенівців» – «казачий штурмовий батальйон «Таврида» та «батальйон «Ливадия» (БАРС-30). Щоправда, як виявив проект Досье, найбільш розкручений підрозділ «Ливадии» – «ПВК «Конвой» на чолі з соратником Прігожина Константіном Пікаловим фінансувався не кримським гауляйтером, а банком ВТБ і компанією Аркадія Ротенберга. Тож хто, кому і за чиї кошти закуповував – велике питання.
У складі робочої групи із розвитку БПЛА в Криму знаходимо і Володимира Юрійовича Щокіна, названого керівником планово-економічного відділу ТОВ «Робоавиа». З жовтня минулого року, євпаторієць Щокін є одним із міноритарних співзасновників компанії – він має частку в 1% уставного капіталу. Однак після призначення в урядову групу з розвитку безпілотників його особистий капітал, звісно ж, зросте.
«Сейлемівці» націлились на небо в мільярдах
Серед членів групи із розвитку безпілотних авіасистем є ще кілька впізнаваних осіб, серед яких особливу цікавість викликає громадянин України Андрій Геннадійович Васюта, який працював у кримському уряді в кінці 90-х, а після окупації навіть став «міністром» промисловості.
У списку робочої групи Васюта значиться як голова ради директорів феодосійського АТ «Конструкторско-технологическое бюро «Судокомпозит» (про нього докладніше трохи згодом). Вагомості особі Васюти в чиновницькій робочій групі надають диплом інженера-механіка Харківського авіаучилища саме за спеціалізацією «літальні апарати та силові установки», а також «профільна» компанія «Высокоточные авиационные системы» – «ВАСИС», де він у співзасновниках.
Але компетенції Васюти у цій історії не визначальні. Треба просто трохи відмотати плівку, у лихі 90-ї, коли нинішній колаборант Андрій Васюта став відомий у Криму як «діловий» представник організованого злочинного угруповування «Сейлем» та бізнес-партнер Сергія Воронкова (Воронка), який став головним ватажком ОЗУ після убивства Євгенія Хавича («Жид»).
Андрій Васюта, колаборант Фото: politika-crimea.ru
З середини 90-х «Сейлем» і його головний конкурент – ОЗУ «Башмаки» , періодично перестрілюючись за зони впливу і ділячи Крим бандитський (по ходу розгромили «Греків» Кості Савопуло, у якого на мінімалках підробляв Гоблін-Аксенов), посунули до влади легальної . Воронков отримав мандат депутата Сімферопольської міськради, став віце-президентом Кримського союзу підприємців і отримав вплив у Партії економічного розвитку Криму (ПЕВК).
Андрій Васюта виглядав як класичний «поплавок» – людина з некримінальною біографією, на яку вішали бізнес, через який відмивались брудні гроші. У 1997 році йому дісталось крісло заступника міністра економіки Криму.
Однак через рік стараннями головного міліціонера Криму Геннадія Москаля (з волі міністра МВС Кравченка, який виконував завдання очистити свата президента Кучми – кримського прем’єра Франчука від компрометуючих зв’язків) Воронок отримав тюремний строк за незаконне зберігання боєприпасів, а згодом – ще й за здирництво.
Вийшов у 2005 році, пробував сподобатись новій владі, але надалі публічно себе не виявляв, подейкували, що подовгу жив у Москві. Однак відчутна присутність його та інших «сейлемовських» у кримському бізнесі, політиці і владі зберігались усі роки до і після окупації півострова РФ.
У 2015 році Андрій Васюта отримав посаду гендиректора підприємства «Крымские морские порты», в структуру якого загнали активи вкрадених Росією державних портів України, що потрапили під санкції ЄС і США. Міжнародні обмеження США і Канади доженуть і Васюту, але уже у 2016 році, коли він отримав за сприяння Аксенова посаду «міністра» промислової політики в окупаційному уряді Криму.
Тоді ж йому довелось переписати на дружину Ірину частки у спільному бізнесі з Сергієм Воронковим та Володимиром Масловим (син Анатолія Маслова, заступника голови уряду Криму в 1991-1994 роках), зареєстрованому у російській юрисдикції.
А в українських реєстрах все залишається, як і було, тож маємо картину спільного бізнесу цієї трійці. Приміром, частки у ТОВ «Кримське кар’єроуправління» з видобутку піску, гравію і глини розподілені на трьох – Воронкова, Маслова і Васюту. У компанії «Сєвєр», що добуває вапняк у Сакському районі, – на чотирьох (до трійці додався Яків Вайсман). У ТОВ « Кар’єр Мармуровий» – Васюта, Маслов плюс три аборигени із прилеглих до родовища сіл Добре і Зарічне із мікроскопічними частками. І, як розумієте, це лише частина одного із напрямків діяльності партнерів-сейлемовців, однак дуже прибуткова. Величезні будівельні проекти Росії в Криму вимагали піску і щебеню, що озолотило тих, хто їх видобував, але призвело до варварського пограбунку надр.
Андрій Васюта, Сергій Воронков, Володимир Маслов, колаборанти-«сейлемовці» Фото: соцмережі
У 2020 році Васюта звільнився з посади «міністра» за власним бажанням, начебто через стан здоров’я, і пішов не з порожніми руками. Згадуване вище АТ «Конструкторско-технологическое бюро «Судокомпозит», наглядову раду якого очолює Андрій Васюта, – це, насправді, вкрадене Росією державне підприємство України з такою ж назвою, що входить до структури «Укроборонпрому». Напередодні відставки Васюти це «государственное унитарное предприятие Республики Крым» було акціоноване і приватизоване. Акціонери не розкриваються, однак хто керує – відомо.
Бізнес-партнер Володимир Маслов того ж року став власником ще одного вкраденого Росією українського держпідприємства – Феодосійського оптичного заводу. Окупаційна влада продала його Маслову всього за 10 мільйонів рублів.
І ось новий горизонт бізнесу «сейлемовських»: у травні цього року Володимир Маслов, Андрій Васюта та дві пов’язані юрособи створили компанію «Высокоточные авиационные системы», скорочено – «ВАСИС».
Уставний капітал ТОВки – усього 10 тисяч рублів, це мінімум для створення фірми в Росії. Види діяльності – «виробництво літальних апаратів». Якщо вона збирається виробляти безпілотники, то присутність у кримській робочій групі із розвитку БАС Андрія Васюти навряд чи випадкова. Як і сама поява компанії напередодні великого розпилу. Ну а що? Нормальний для Росії державно-приватний бізнес.
