Православна церква України в окупованому Криму стала останнім прихистком українства на окупованому півострові. Це добре розуміють російські окупанти – тому активно намагаються знищити українські храми та вичавити українських священиків за межі Криму. Очільник кримської єпархії ПЦУ Митрополит Климент намагається тримати оборону і вимагає підтримки від української влади – і не лише у захисті від тиску окупантів, а й у впливі на російську православну церкву в Україні, що діє під назвою УПЦ МП, священики якої брали активну участь в окупації Криму. Про те, чи готовий Київ допомагати українському православ’ю втриматися в окупованому Криму та чи може він хоча б захистити український релігійний простір від московського впливу, говоримо з митрополитом Сімферопольським і Кримським КЛИМЕНТОМ у програмі «Питання національної безпеки» з Валентиною Самар (проект Центру журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська).
Валентина Самар: Владико Клименте, ви місяць тому, тобто, 9 серпня, були висвячені на митрополита. Ще раз вітаю вас із високим саном, і хочу спитати, що змінилося у вашому житті після цього? У вас стало більше можливостей, обов’язків?
Митрополит Климент: Я позбавлений свободи. Тепер я не можу діяти так радикально, як я діяв раніше. Я взагалі не мав права діяти радикально і висловлювати радикальні вислови, але зараз, враховуючи підвищення в сані, треба бути дуже поміркованим в своїх діях та висловах. Я думаю, що цей сан дасть можливість наполегливіше стукати у двері, які потрібно відкрити. На превеликий жаль, не всі двері відкриваються і не все вдається нам зробити, але ті зустрічі, які я провів зараз у Києві, дарують надію на те, що питання збереження Української Православної Церкви в Криму буде вирішене.
Валентина Самар: У вас зараз дуже багато зустрічей з представниками українських органів влади і дипломатичних представництв в Україні. Була навіть загальна зустріч у Михайлівському соборі. Крім того, ви проводите двосторонні зустрічі з послами різних країн. Що дають ці зустрічі?
Митрополит Климент: По-перше, наші закордонні партнери, представники дипломатичного корпусу, які акредитовані в Україні, дуже стурбовані ситуацією, яка сталася в Криму навколо нашої церкви. Бо порушення релігійної свободи порушує основні принципи світового співтовариства, а релігія у багатьох країнах стоїть на першому місці. На превеликий жаль, Російська Федерація не розуміє, або не хоче розуміти, або ігнорує право віруючих українців мати свою церкву і давати можливість продовжувати богослужіння. Суди, які зараз відбуваються в Криму, є ганебними, бо направлені саме на знищення церкви. І знищення не лише в духовному плані, але й у фізичному – коли Євпаторійський суд спочатку примушував мене власноруч розібрати церкву, а тепер вони дають доручення судовим приставам, щоб ті вже самі розібрали її. Це жах. Це навіть гірше, ніж у 20-ті роки.
Валентина Самар: Як отримання вами цього сану митрополита відіб’ється на служінні у Криму?
Митрополит Климент: Ніяк. Я дякую Блаженнішому Епіфанію, Митрополиту Київському і всієї України, нашому предстоятелю Церкви, за ту велику довіру, яку він мені висловив. Бо це є довіра. Це духовна підтримка, це підтримка церкви, всього того, що я робив протягом семи років.
Валентина Самар: Яким чином рятувати Кафедральний собор Рівноапостольних Володимира і Ольги, який окупанти відбирають в української церкви? Я знаю, що Європейський суд з прав людини не погодився за правилом №39 ЄСПЛ змусити Російську Федерацію припинити будь-які маніпуляції з цим українським майном. Які тепер варіанти ви розглядаєте разом із вашими юристами?
Митрополит Климент: Варто розуміти, що ЄСПЛ норму правила №39 застосовує тільки у виключній мірі, коли йдеться про життя людини. Але те, що європейський суд розглядав це питання колегією суддів з семи чоловік і те, що у своєму прес-релізі вони опублікували рішення, це сигнал Російській Федерації, що європейський суд тримає цю ситуацію під контролем. Тому, якщо РФ не хоче, щоб на світовому рівні у них були проблеми, вони мусять залишити церкву у спокої.
Валентина Самар: Чим закінчиться оцей біг по колу, який ви почали голодуванням під Кабінетом Міністрів? Чи робить українська держава зараз якісь кроки для того, аби зберегти церкву в Криму?
Митрополит Климент: На відміну від попередньої влади, зараз є конструктивний діалог. Українська влада йде на зустріч і розуміє ситуацію. Було розроблено проект постанови, який було винесено на погодження до комітетів Верховної Ради, і я сподіваюся, що нарешті голова Верховної Ради Дмитро Разумков винесе питання про прийняття постанови на розгляд парламенту. Бо це питання виносилося на порядок денний у липні, потім мені в Офісі президента обіцяли, що питання буде розглянуте на позачерговій сесії 25 серпня, а зараз мені говорять, що це питання буде винесене на розгляд вже у вересні.
Я зараз, маючи нагоду, вимагаю від голови Верховної Ради поставити це питання на голосування. Те, що вписують у порядок денний, ще не значить, що воно буде розглянуте. А зараз йдеться про те, щоб це питання було винесене на розгляд у сесійну залу. І це є вже відповідальність голови Верховної Ради. Бо він обіцяв і блаженнішому митрополиту Єпіфанію, і Кабінету Міністрів України, що він поставить це питання на голосування. Зокрема, він це обіцяв віце-прем’єру Олексію Резнікову, бо Резніков зробив все. Якщо людина порядна, то він мусить виконувати свої обіцянки.
Валентина Самар: Винести на розгляд можна, а чи набере ця постанова голоси?
Митрополит Климент: Я думаю, що це буде лакмусовий папірець – як депутати Верховної Ради ставляться до державності, чи вважають вони Крим українським.
Дерев’яний храм ПЦУ в Євпаторії, 02.11.2019 Фото: Facebook Ярослав Гонтар
Валентина Самар: Церква в Євпаторії – невеличка, дерев’яна. Що відбувається з нею зараз – після того, як окупаційна “влада” Євпаторії постановила, що ви маєте звільнити цю малесеньку ділянку землі?
Митрополит Климент: Зараз працюють адвокати. Ми подали до апеляційного суду всі необхідні скарги і сподіваємося на продовження розгляду цієї справи в судах. Священик отець Ярослав Гонтар постійно зі своєю паствою, постійно зі своєю громадою, і слава Богу, богослужіння зараз відбуваються.
Валентина Самар: Ми бачимо, що Українська Православна Церква Московського патріархату в Криму з окупацією Криму нічого не втратила, навпаки – отримала лояльність з боку окупаційної влади, і свою лояльність до цієї влади вона демонструє, можна сказати, щоденно. Також священнослужителі цієї церкви окропляють військовослужбовців РФ, Чорноморського флоту. Водночас, вона залишається структурно в Українській Православній Церкві, центр якої знаходиться в Києві. І ми бачимо, як священнослужителі, які прислужують там окупантам, їздять на вільну українську територію, аби їх висвятили у новий сан. Одне з останніх повідомлень, яке викликало резонанс у суспільстві, було від відомого диякона Андрія Кураєва – про те, що єпископом Бахчисарайським Вікарієм Сімферопольської єпархії призначений архимандрит Калинник, в миру Костянтин Чернишов, який брав безпосередню участь у діяльності «самооборони Криму». Він приїжджав на вільну територію України, його висвячували в сан, і жодним чином влада України не реагувала. Багато таких священнослужителів?
Митрополит Климент: Багато. І це питання до нашої української влади, до наших спецслужб, які повинні займатися безпекою держави. Що стосується Калинника, то це була професійна провокація, яка російській стороні вдалася. Якщо згадати час, коли його висвячували на єпископа, він як раз збігся з приїздом в Україну пана Помпео (Майк Помпео, державний секретар США – ред.). Якби цього Калинника не впустили в Україну, то російська сторона волала б на весь світ, що порушується релігійне право бідної московської церкви на теренах України. Впустили, запобігли скандалу, але маємо результат висвяти цього священнослужителя на єпископа.
Валентина Самар: Ви сказали, що він не один такий, що брали участь в окупації Криму?
Митрополит Климент: Це не единий священник. Річ у тому, що між Митрополитом Лазарем і керівництвом Чорноморського флоту підписана угода. Цю угоду ми дістали на судовому процесі, коли в Сімферополі судилися за церкву в Перевальному, яка відійшла священнослужителям Московського патріархату. Ця угода в нас є, її копія знаходиться на території вільної України. Але, на жаль, ця тема замовчується, українська влада цю тему, ігнорує, а Українська Православна Церква Московського патріархату цим користується.
Зараз головне питання – примусити УПЦ МП в Україні виконати закон, згідно з яким вони повинні перереєструватися як Російська Православна Церква. Якщо від мене на території Криму вимагають реєструватися за російським законодавством, якщо в Криму відбувається кампанія зі знищення УПЦ, то відповідні дії українська влада повинна застосовувати і до церкви, яка не тільки відмовляється виконувати закони України, а ще й порушує будь-які закони – як духовні, так і державні. Але для цього треба, щоб була рішуча воля української держави.
Фото: investigator.org.ua
Валентина Самар: Я перед нашою розмовою спілкувалася із керівництвом кримського главку СБУ, де розслідують у великому провадженні, що стосується окупації Криму, епізоди участі священнослужителів Російської православної церкви, які разом з казачками приїжджали в Крим. Ми про них розповідали у нашому розслідуванні «Шуцмани Путіна». А також епізоди участі тих священнослужителів, які були на території Криму і також долучилися до дій, які кваліфікуються як воєнні злочини. Адже їх використовували як «живий щит». Вони агітували українських військовослужбовців складати зброю, зраджувати присязі і переходити на бік російської армії.
Російське видання «Медуза» провело розслідування під назвою «Вежливые батюшки». Там багато посилань на вас і на отця Івана з перевальненської церкви. Я думаю, що нам варто теж разом із іншими українськими священнослужителями повернутися до цієї теми 2014-го року та провести журналістське і громадське розслідування ролі РПЦ та її священнослужителів під час окупації Криму, тому що це міжнародний злочин, і їхня роль також має бути розслідувана. Тому я запрошую вас до цієї роботи. Але це не має бути помста, правда?
Митрополит Климент: Це не помста. Якщо йдеться про виконання законодавства, то ця норма повинна застосовуватися не тільки по відношенню до мене і моїх церков на території Криму з боку РФ, але й з боку України мають бути адекватні дії, адекватна реакція та позиція. Митрополит Онуфрій (предстоятель УПЦ МП – ред.) повинен розуміти, що він як глава церкви несе відповідальність за ті злочини, в яких беруть участь священнослужителі його церкви. Якщо він не хоче, щоб ця інформація була оприлюднена, а він як керівник не хоче, бо йому треба весь час доказувати, що він є представник української церкви, то нехай дає відповідне доручення і Лазарю, і Платону, і всім тим нововисвяченим єпископам, які знаходяться там – як треба поводитися у цивілізованій країні та які закони треба виконувати. Хай Митрополит Онуфрій дасть оцінку діям своїх підлеглих на території Криму, оце цікаво – яка його позиція. І чому він відмовляється перереєструватися як Російська православна церква? Бо його релігійний центр знаходиться в Москві. Коли мова йде про перереєстрацію в Україні, це, мовляв, порушення прав релігійних громад в Україні. А чому ніхто не говорить про порушення прав релігійних громад на території Російської Федерації? На території РФ чітко визначено, що в Росії не можуть бути церкви із закордонним центрами. Але якщо Православна Церква України не може бути в Росії, бо вона має закордонний центр в Києві, то чому в Україні повинна бути церква із закордонним центром? Їм і без того йдуть на поступки, їм не забороняють служіння, від них вимагають просто перереєструватися і називатися російською православною церквою. Але вони знають, що ця перереєстрація для них буде смертю. Бо тоді вони вже не зможуть спекулювати назвою, що вони українці. Але відповідь митрополит Онуфрій повинен дати відповідь про ті беззаконня, які відбуваються в Криму, і про те, як він ставиться до того, що в Криму знищується Православна Церква України. Хай дасть відповідь.
