Вінницький міський суд розглядає справу про державну зраду проросійського блогера Анатолія Шарія та колишнього начальника главку Національної поліції у Вінницькій області Антона Шевцова. Справа стосується співпраці підполковника поліції Шевцова з ФСБ та створеного ним медіапроєкту з задіянням українських військовополонених для просування російської спецпропаганди і дискредитації ЗСУ, в поширенні яких йому сприяв скандальний блогер з мільйонною аудиторією.
Обидва обвинувачених переховуються від слідства, Шарій живе в Іспанії, Шевцов – в РФ та окупованому Криму. Адвокати домагались перенести розгляд справи до Києва, дійшли вже до Верховного суду, та він також відмовив захисту у цих клопотаннях. Наступне засідання суду у Вінниці, куди Шевцова і Шарія викликають для участі,призначене на 14 січня. Нагадаємо суть обвинувачення у справі, до появи якої Центр журналістських розслідувань також свого часу доклав зусиль.
Антон Шевцов служив у міліції з 1998 року як оперуповноважений УБОЗу Севастопольського главку МВС, де згодом очолив відділ. За твердженням Шевцова, у березні 2014 року він нібито за власним бажанням звільнився з органів внутрішніх справ, бо не підтримав російську окупацію, однак є підстави сумніватись у його справжній позиції.
Ось у травні 2014-ого Антон Шевцов з колорадською стрічкою у петлиці бере участь у «параді перемоги» в окупованому Севастополі і дає коментар на камеру російським пропагандистам.
Антон Шевцов на “параді перемоги” в Севастополі в травні 2014 року. Фото: скріншот з відео “Россия 1”
У соцмережах активісти “Автомайдану Вінниці” також зайшли фото Шевцова з російським депутом Ніколаєм Валуєвим, який активно брав участь в агітації за “референдум” про російський статус Криму. А в “Одноклассниках” – сторінку дружини начальника поліції Вінничини, яка була підписана на групи “Клуб друзей Путина”, “Антимайдан” и “Русский мир за Путина”.
Депутат Держдуми РФ Ніколай Валуєв та Антон Шевцов. Севастополь, 2014 рік. Фото: Facebook Антона Шевцова
Попри це Шевцов отримав високі посади в МВС України. У його офіційній біографії з’явились дані про те, що з червня 2014 року, він нібито перебував у зоні АТО і служив у добровольчому батальйоні «Луганськ-1», хоча там його не пам’ятають. У червні 2015 -го Шевцов очолив главк МВС, а пізніше – Нацполіції Чернігівської області. За півроку Шевцова призначили начальником головного управління Нацполіції у Вінницькій області. Це призначення виглядало як плата за підтримку провладного кандидата на довиборах народного депутата в мажоритарному окрузі, де конкурували керівник ДУСі Сергій Березенко (племінник Анатолія Матвієнка), якого підтримував Блок Петра Порошенка, та опальний Геннадій Корбан.
Однак вінницькі активісти докопались до кримської біографії Шевцова і вимагали його відставки та відкриття справи про державну зраду. На фоні протестів громадських активістів “Автомайдану” на чолі з Таїсією Гайдою та ветеранів батальйону “Крим” Іси Акаєва 14 березня 2016 року Антон Шевцов написав заяву про звільнення з посади начальника главку Нацполіції у Вінницькій області за власним бажанням, яке було задоволене. А вже 17 березня його затримали на кордоні з Білоруссю. З собою Шевцов віз 10 тисяч доларів, паспорт громадянина України і квиток на літак з Мінська до Москви.
Антон Шевцов при затриманні на кордоні з Білоруссю у березні 2016 року. Фото: соцмережі
Антону Шевцову повідомили про підозру у державній зраді. Однак через 72 години після затримання суд його відпустив – сплив термін на прийняття рішення про обрання запобіжного заходу. Щоб сталось саме так, Шевцов тягнув час як міг: оголошував недовіру судді, відмовлявся від власних адвокатів, скаржився на стан здоров’я і йому викликали «швидку». А потім сталось диво зцілення і він власними ногами вийшов із зали суду.
Читайте також: «Сепар» Шевцов: З МВС України на службу ФСБ
Вже через дві місяці прокуратура Вінницької області закрила кримінальне провадження за підозрою Шеховцова у державній зраді за відсутністю складу злочину.
Таїса Гайда, керівниця громадської організації «Автомайдан Вінниччина». Квітень 2023 року. Фото: investigator.org.ua
Таїсія Гайда, розслідувачка і лідерка вінницького “Автомайдану” у квітні 2023 року згадувала в інтерв’ю ЦЖР, як обурені активісти прийшли до прокуратури після закриття справи Шевцова:
“Для мене це було образливо…. І я їм кажу, що у нього ж на планшеті знайшли списки наших добровольчих підрозділів. І я сама особисто їх бачила, мені показували ці списки. Там були списки військових, добровольців, командирів підрозділів, були паспортні дані, місця проживання родичів. Я прокурора питаю: він же збирав ці дані, ну він же для чогось їх збирав! Навіщо начальнику поліції [Вінницької області] дані наших розвідників по всій Україні? А він мені каже: “Шевцов сказав, що це йому прислали на планшет. Ми ж нічого доказати не можемо”.
Тим часом Шевцов повернувся в окупований Севастополь, у 2019-му отримав громадянство РФ, а в 2020 році зареєстрував в російській Калузі охоронне підприємство. Увесь цей час він проджовжував судитись з МВС щодо незаконності звільнення з посади начальника главку Нацполіції у Вінницькій області, стверджуючи, що рапорт на звільнення він нібито написав під тиском. У 2021 році Верховний cуд України поновив його на посаді.
Втім Шевцов з окупації на підконтрольну частину України не повернувся.А після початку повномасштабного вторгнення Шевцов виринув у соцмережах як активний учасник організації обміну українських військовополонених. Якимось дивом він отримав доступ до місць несвободи, де утримувались полонені, які на камеру говорили або й читали однотипні тексти про те, як їх добре утримують у російському полоні і яка погана українська влада, яка їх нібито не хоче їх визволяти. Деякі озвучені тексти носили прямі заклики до організації в Україні акцій протесту для розхитування ситуації і дискредитації органів влади, а також заклики “припинити війну”.
Відео поширювались не тільки в телеграмканалах Шевцова, а й на онлайнплатформах блогера-втікача Анатолія Шарія, які мають мільйонну аудиторію.
“Військовополонений? Так. Потрапив у полон? Потрапив. Давайте міняти. Не хочуть, не хочуть міняти. Тому я публікую оце відео”, – так Анатолій Шарій виправдовував появу на своєму каналі інтервʼю з військовополоненими українцями, записане в російських колоніях. Навряд чи йому було невідомо, що саме Росія визначає – кого із військових полонених, коли і в якій кількості погоджувати на обмін з Україною.
У червні 2022 року СБУ знову повідомила Шевцову про підозру у державній зраді, але вже за новими обставинами. За даними слідства, не пізніше січня 2018 року Шевцов пішов на співпрацю зі спецслужбами Росії і отримав куратора з 5 Департаменту ФСБ – Максіма Косєнка. Йому він передавав інформацію про громадські організації ветеранів АТО, пенсіонерів Збройних сил, спецслужб та МВС України – для вербування або ж переслідування у разі відмови співпрацювати.
За матеріалами негласних слідчих розшукових дій СБУ, протягом весни 2022 року Шевцов через telegram скеровував діяльність ФСБ на окупованих територіях і навіть складав плани щодо організації диверсій та контрольованих терактів. До слова, щодо таких планів його не попустило і досі: тепер він пропонує російським спецслужбам влаштовувати контрольовані теракти у Великій Британії під виглядом Ірландської республіканської армії – як помсту за підтримку України.
Максім Косєнко, куратор Антона Шевцова з ФСБ. Фото: instagram
Наприкінці травня 2022 року Антон Шевцов започаткував свій медіапроєкт, пов’язаний із пошуком військовополонених. Він отримав доступ до колоній, де утримують українських полонених у Тулі, Курську, Брянську, Смоленську та в так званих “Д/ЛНР”. Центр журналістських розслідувань нарахував 12 місць несвободи, де Шевцов записував військовополонених. Крім цього Антон Шевцов мав доступ до протоколів їхніх допитів російськими силовиками. І це той рівень доступу, який був би просто неможливий без тісної співпраці зі спецслужбами РФ.
“У цих групах ми бачимо фотографії, відео, де полонені українці розказують про себе, хтось їх знімає, ці відео якимось чином потрапляють у відкритий доступ. Ми розуміємо, що ні ви, ні я, ні будь-яка інша людина в Росії не може просто взяти, прийти на територію якоїсь колонії, чи якогось СІЗО, де отримують військовополонених. Ці матеріали без згоди відповідних російських служб не можуть опинитися в загальному доступі. Якщо вони там опиняються, значить, для цього є певні причини”, – розповідав ЦЖР минулого року Петро Яценко, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими ГУР.
За даними слідства, полонених змушували записувати відео, в яких вони закликали рідних тиснути на українську владу задля їхнього звільнення, відео публікувалися на платформі Анатолія Шарія, де військовополонені поширювали пропагандистські меседжі, дискредитуючи українську армію. Дії Антона Шевцова та Анатолія Шарія були кваліфіковані слідством як державна зрада.
Читайте також: «Сепар» Шевцов: як підозрюваний у держзраді займається українськими військовополоненими та їхніми родичами».
Анатолій Шарій в своєму телеграмканалі опублікував “офіційну заяву”, у якій зізнається, що поширював відео з українськими військовополоненими, записані в російських колоніях росіянами, однак робив це нібито на прохання родичів бранців і вирізав із записів заклики не воювати з Росією і “пропагандистську маячню”. Шарій заперечує співпрацю з ФСБ: “Ні з якою ФСБ я ніколи не контактував, контакт був з однією людиною, яка не була засуджена українським судом, яка раніше обіймала посаду в українському МВС і сьогодні перебувала в Російській Федерації”. За описом зрозуміло, що Шарій пише про співпрацю з Шевцовим, щодо зв’язку якого з “чекістами” і сам він не заперечує, і у слідства доказів зібрано немало.
Зокрема, у матеріалах справи зазначено, що Шевцов подавав на розгляд ФСБ план створення «Першого українського добровольчого корпусу», який мав формуватися з полонених українських військових і міг використовуватися для проведення провокацій і контрольованих диверсій. Шевцов все заперечував, втім згодом все ж таки побіжно підтвердив роботу зі створення добровольчого підрозділу з військовополонених українців. Наразі відомо про один пропагандистський проект зі створення окремого підрозділу із українських військовополонених – це так званий “батальон имени Богдана Хмельницкого”. Насправді, як з’ясував ЦЖР, кількість полонених, які зголосились воювати в ньому на боці Росії, не дотягує до рівня батальйону: два-три десятка людей розчинені у незаконному збройному формуванні “ОБТФ “Каскад”, створеному в окупованому Донецьку у 2017 році, і не всі вони є військовополоненими.
У перший місяць 2025 року у Вінницькому суді у справі Шевцова-Шарія призначено три засідання: 14, 21 та 28 січня. Центр журналістських розслідувань буде і надалі стежити за розвитком цієї історії.
