У листопаді та на початку грудня порти Бердянська і Маріуполя лише кілька днів простояли без роботи через масштабний шторм. Вже в перший тиждень зими піратський флот Путина активізувався, і окупанти, вочевидь, не припинять вивозити награбоване і взимку, навіть якщо в Азовському морі стане крига.
Центр журналістських розслідувань розповідає про підготовку захоплених портів Азова до зими, підрахуємо, скільки російських суден побувало в Бердянську і Маріуполі за останні чотири тижні, а також скільки зерна Росія вивезла з Півдня України за майже два роки окупації.
Крадії
У середині листопада з одного з чорноморських портів вийшли два судна із пшеницею у напрямку Сомалі та Буркіна-Фасо. Москва має намір до кінця 2023 року поставити до країн Африки 200 тисяч тонн пшениці начебто безкоштовно.
Спочатку про це на виставці “Росія” повідомив міністр сільгоспу РФ Дмітрій Патрушев. Наприкінці місяця Путін заявив, що ще три балкери, кожен з яких може перевозити більше 50 тисяч тонн, завантажуються зерном в Росії і також вирушають до Африки.
«Наростає турбулентність на ринках. Наростають проблеми у фінансовій сфері, в енергетичній та продовольчій безпеці. До речі, Росія виконує всі свої зобов’язання в цій сфері, залишається одним з найбільших експортерів продовольства. І сьогодні, наприклад, в Африку, в нужденні країни спрямовані перші кораблі з російським зерном безоплатно», — розповідав на початку грудня Владімір Путін.
Російський балкер при виході з порту тимчасово окупованого Бердянська наприкінці листопада 2023 р. Джерело фото: соцмережі, супутник Sentinel-2. Колаж: investigator.org.ua
Водночас пропагандисти заявляють, що Росія увійшла до п’ятірки найбільших постачальників зерна в країни Євросоюзу. Аналіз даних Євростату показує, що у вересні ЄС різко наростив імпорт російського зерна — на 22% за місяць, тобто до 180 тисяч тонн.
Це максимум з березня минулого року, що й дозволило Російській федерації посісти четверте місце серед найбільших експортерів збіжжя до Євросоюзу.
24% світового експорту зараз складає пшениця з Російської Федерації. До вторгнення в Україну ця частка була 16%.
Звісно, зростання будь-яких показників повинно мати якесь підґрунтя. Тож, очевидно, збільшення і врожаю пшениці, і його експорту по всьому світу, – це результат окупації Росією Півдня України.
Зерно
Аналітики видання “Тексти” порахували, що за два останні роки війни проти України РФ могла зібрати з нових окупованих територій 15 млн. тонн зерна. Це приблизно дорівнює річним показникам цілої країни, наприклад, Румунії.
Дані із захопленого Півдня про посівні площі пшениці, соняшнику й кукурудзи надала компанія OneSoil, яка використовує супутникові знімки та машинне навчання. Журналісти порахували, що тільки на продажу зерна, вкраденого в аграріїв Запорізької та Херсонської областей, Росія заробила понад 2 млрд. доларів з урожаю 2022-го року і мільярд з чвертю – із цьогорічного. І вже підраховує прибутки із продажу краденого зерна на рік майбутній.
Зерно з крадених полів українських аграріїв окупанти вивозять через Крим або Ростов-на-Дону, Єйськ, Темрюк, Новоросійськ, порт Кавказ тощо.
Супутникові знімки регулярно показують величезні скупчення зерновозів біля терміналів у Севастополі та Керчі, а у соцмережах українці в окупації фіксують потяги з вагонами, набитими вщент українським збіжжям. До російських портів в Азовському та Чорному морях збіжжя доставляє піратський флот з Бердянська та Маріуполя.
3 грудня в порту Бердянська одночасно перебувало щонайменше 3 торговельних судна і одне військове. Такі балкери та баржі можуть перевозити від трьох – до п’яти тисяч тонн пшениці та інших культур, які в російських або окупованих кримських портах перевантажують на значно більші судна і відправляють до Туреччини, країн Євросоюзу, Близького Сходу й Африки.
Порт тимчасово окупованого Бердянська 3.12.2023 р. Скріншот з відео на YouTube
За підрахунками Центру журналістських розслідувань, у вересні та жовтні у порту Бердянська побувало 20 російських балкерів. За останні чотири тижні на супутникові знімки потрапили 7 неідентифікованих суден. Але через високу хмарність у листопаді бачити окупований Південь з космосу можна було лише 6 днів.
100%, що окупанти не могли вивозити крадене зерно 27 листопада, коли на Приазовь’я обрушився потужний шторм. А от в інші дні причали окупованого порту навряд чи стояли порожніми.
У Маріуполі під час негоди був помічений один балкер. Традиційно суховантаж пришвартувався з вимкненою системою ідентифікації.
Проте, зовні дуже схоже, що це «Smarta» – судно, яке належало ліберійській компанії і яке окупанти експропріювали влітку минулого року і перейменували на “Александр Захарченко”.
Судно «Smarta» в порту тимчасово окупованого Маріуполя влітку 2022 р.(ліворуч) та 27.11.2023 р. (праворуч)
Крім ймовірної «Smarta» a.k.a. “Александр Захарченко”, на причалах моніторинг ЦЖР зафіксував ще 5 суден. Серед них – балкери класу ріка-море “РМ3” та “Междуреченск”, які під управлінням компанії «РосКапСтрой» курсують з Маріуполя в Ростов та Єйськ.
Як заведено, російські балкери приходять у Маріупольський порт не порожніми, а з будівельними матеріалами цивільного і військового призначення. На зворотному шляху окупанти вивозять з України метал з Азовсталі і вугілля з Донбасу.
Глина
Освоївши і відновивши перевалку так би мовити традиційних вантажів, віднедавна окупанти взялися за вивіз щебеню, залізної руди і унікальної білої глини – каоліну. До повносмасштабного вторгнення Росії Україна була одним із провідних світових постачальників високоякісних керамічних глин, а основні поклади каоліну розташовані в Донецькій області. Тепер ними торгують російські зайди.
«Білу глину в нас охоче купують європейські виробники сантехніки і далі елітна сантехніка у вигляді дорогих раковин та унітазів повертається до нас у країну у вигляді експорту, як бренди відомих європейських марок», – вихвалялась Юлія Максімова – «смотрящая» за портом Маріуполя від окупантів, протеже Марата Хуснулліна – заступника голови уряду Російської Федерації.
Майданчик для зберігання каоліну в порту Маріуполь, вересень 2023 р. Фото: скріншот з відео російських пропагандистів
Саме так, зі зруйнованого Росією Маріуполя вивозять білу глину, з якої роблять елітну сантехніку для всього світу. ЇЇ собі можуть дозволити і заможні росіяни, а от пересічні, вочевидь, мають добути собі унітази, раковини чи ванни тільки як трофеї.
Насправді ж заява Юлії Максімової про експорт білої глини до Євросоюзу з окупованого Маріуполя – явка з повинною у черговому воєнному злочині росіян на війні в Україні й справжня знахідка для українських правоохоронців та санкційних органів.
«Є інвестиційні пропозиції щодо організації виробничого майданчика та виробництва сантехніки з білої глині, щодо розміщення виробництва саме тут, на території ДНР. І я сподіваюся, цей проект реалізується і донецька сантехніка буде експортуватися з використанням нашого флоту», — розповідала Юлія Максімова пропагандистам на фоні зруйнованого та розграбованого її співвітчизниками порту Маріуполя.
Флот
Флотом Максімова називає ті самі експропрійовані в Маріуполі іноземні судна, декілька класу “річка-море”, несамохідні баржі та ще цілу низку старих і невеликих суховантажів, власники яких – маловідомі оператори з Туреччини та Китаю.
З минулого літа Росія почала та активно продовжує фрахтувати балкери через судновласників, з якими великі трейдери не працюють.
Втім, на календарі зима, і весь піратський флот Москви може залишитися без роботи. Мілководне Азовське море за сильного морозу швидко вкривається кригою, тож порти Маріуполя і Бердянська завжди належали до категорії замерзаючих. Бувало, судноплавство на Азові буквально заморожувалося на декілька місяців.
«Росморрічфлот» на початку цієї зими повідомив, що всі буксири і криголам переводять до підвищеної готовності. Так, в України на Азовському морі є свій криголам «Капітан Білоусов». Точніше – був. Окупанти захопили його в порту Маріуполя і незаконно привласнили.
Порти Бердянська і Маріуполя потрібні Росії взимку, адже розглядаються країною-агрессором як центри військової логістики. Присутність в акваторіях обох міст кораблів і катерів Чорноморського флоту з перших днів окупації і до сьогодні прямо чи опосередковано підтверджує це твердження.
За даними маріупольських партизан, їхній порт – вже повноцінна військова база окупаційної армії з полігоном, складами боєприпасів, майданчиком для гвинтокрилів. У Бердянську, орієнтовно з вересня, ворог поновив доставку техніки та озброєння у порт на цивільних баржах під покровом ночі.
Вивезення зерна та всього іншого награбованого – радше прикриття: живий щит з працівників порту, і неживий – з портових кранів та будівель.
