На окупованих територіях сходу та півдня України російські загарбники активно будують нові залізні та автомобільні дороги до Криму. Попри дві результативні атаки ЗСУ по будівництву мосту поблизу селища Гранітного у січні і лютому 2024 року, росіяни просуваються швидко і майже безперешкодно.
В останній місяць спостерігаємо збільшення медіаактивності щодо проекту так званого «Азовського кільця» — будівництва автотраси довкола Азова, який РФ окупувала і незаконно вважає своїм внутрішнім морем. Як просуваються роботи, чого намагаються досягнути окупанти і чи може Україна завадити цим планам? Інтерв’ю з Петром АНДРЮЩЕНКОМ, радником мера Маріуполя – в ефірі програми «Питання національної безпеки» з Валентиною САМАР.
Валентина Самар: Ви були першим, хто повідомив світу про те, що Росія активізувала будівництво залізниці на ТОТ Півдня. Яка є актуальна інформація?
Петро Андрющенко: Тут треба відразу розставити крапки над «і», бо багато плутанини.
Перша залізниця, яку вони називають її «від Ростова до Ростова» існує в пропагандистських заявах, її планують побудувати у 2025-2027 роках. Ця залізниця має пройти через Ростов-на-Дону, Маріуполь, Бердянськ, замкнутися навколо Азовського моря і, фактично, врізатися в кримську залізницю. У такий спосіб росіяни отримають кільце навколо Азовського моря. Тому і називають «від Ростова до Ростова». Я б не сказав, що вона сьогодні будується – півроку тому вони ще погоджували документи щодо виділення земельних ділянок, як би це дивно не звучало. Зокрема, [на ТОТ] Запорізької області ми отримували ці документи через наших інсайдерів.
Єдина ділянка, яку ми бачимо і яка має безпосередній стосунок до цієї залізниці, — вони розчистили трохи дорогу під колію від Маріуполя до кордону з Ростовською областю. Власне, все. Там, як кажуть, кінь не валявся. Навіть якщо вони почнуть її будувати, так як анонсують, це буде не в цьому році і наступного року вони точно не закінчать, тому що це великі ділянки, а вони жодної ще не розпочали.
Існує друга залізниця, про яку постійно йдеться. Зокрема, про той клятий міст біля селища Гранітне. І ми знайшли вже другий міст, який будується неподалік Старомар’ївки (координати 47.404281, 37.760646 – ред.).
Міст через річку Кальміус неподалік села Старомар’ївка, який будують окупанти. Фото: t.me/andriyshTime
Тут ситуація інакша. По-перше, росіяни будують її, не анонсуючи, без пропаганди, тихесенько. Ми стали шукати цю залізницю з червня минулого року, коли вони почали її будувати. Після того, як ми її знайшли, знадобилось кілька місяців, щоб наші люди потрапили туди всередину, в районі мосту поблизу села Гранітне, щоб ми могли довести всьому світу, що таке будівництво ведеться.
Їхня ідея – відновити радянську залізницю, яка існувала до 2014 року чи до 2012 року і єднала Маріуполь з Москвою. Ясна річ, головне завдання цієї залізниці – вантажне сполучення, а не пасажирське. Від Іловайська до Маріуполя досі позалишались колії. Тобто, їм не треба починати спочатку, як у випадку з першою залізницею. Тут вони дійсно будують швидко. Вже дійшли до селища Гранітного і добудовують міст. Частини цього будівництва були уражено наприкінці січня і вдруге на початку лютого. Чесно кажучи, ми думали, що на цьому все — гаплик. Але ні. Зараз бачимо, що вони нагнали купу техніки, купу ресурсів. І знову майже добудували цей міст.
Ми попрацювали з нашими друзями-журналістами, вони надали супутники знімки високої якості. Завдяки ним знайшли ще один залізничний міст, який вони добудовують. Там роботи просуваються достатньо швидко. Якщо там їх не зупинити, в травні точно вже точно побачимо потяги, які курсуватимуть між Ростовом, Маріуполем, Волновахою.
Якщо брати далі залізницю, ті знімки, які аналізує Сергій Старушко, частково його розрахунки, то це більше схоже на плани і схоже, що не все з того, що є на знімках, є залізницею. Там частково є дороги, укріплення, які будують росіяни. Біля Ялти, Урзуфа будівництва точно залізниці немає. Там ж полігони, фортифікації, їх можна сплутати з будівництвом залізниці.
Валентина Самар: Зараз багато говорять про так зване «Азовське кільце». Буквально вчора «будівельний» віце-прем’єр РФ Марат Хуснуллін доповідав Владіміру Путіну, що в рамках цього проекту почали тягнути автомобільну дорогу від Ростова до Маріуполя. До 2030 року росіяни збираються реалізувати проєкт і втричі, як вони заявляють, збільшити пропускну спроможність цієї артерії. Що кажуть про це ваші джерела?
Будівництво на території окупованої Донеччини автодороги, яка має з’єднати російський Ростов-на-Дону із захопленим Маріуполем. Фото колаборанта Анатолія Цуркіна
Петро Андрющенко: Вони почали будувати з минулого року. Знову ж таки скажу, скоріше проїдуть наші танки, ніж вони збудують.
Не знаю, як вони далі будуть рухатися, але зараз вони намагаються розширити ділянку від Новоазовська безпосередньо до Маріуполя. А щодо пропускної здатності цієї дороги — це дурня. Тому що немає в цьому потреби. Навіть із тим навантаженням, яке існує сьогодні. По-друге, якщо ти хочеш розвантажити ту дорогу, треба робити об’їзну дорогу від Маріуполя, про яку йшлося ще з перших років незалежності.
Я прекрасно знаю який тут вантажний потік. З 2014 року він був надактивний — і вантажний, і легковий транспорт, особливо, коли починалися відпустки у Криму. Зараз точно немає такого напливу на цю ділянку, принаймні, до Маріуполя, щоб її треба було розширювати. Навіть якщо вони це зроблять, вони упруться в Маріуполь — весь цей транспорт, скільки б його не було, має проїхати Маріуполем. Зараз вантажівки йдуть через центр міста, чого ніколи не було, це жах.
Тому об’єктивних передумов для такого будівництва точно немає. Але чи можуть вони її побудувати до 2030 року? Можуть. В них ресурси є. Якщо нічого не зміниться, ці ресурси будуть і надалі.
Валентина Самар: Не можна говорити про ворожу логістику війни на півдні, не згадавши два азовські порти – Маріуполь і Бердянськ. Як Росія використовує їх у війні проти України? Відомо, що вони задіяні у вивезенні краденого зерна і металу і ввезенні будівельних матеріалів для фортифікацій. Чи є зараз перекидання, зокрема, цивільними суднами, балкерами, озброєння і військової техніки?
Петро Андрющенко: Про Бердянськ не буду говорити, а щодо Маріуполя таких фактів поки що немає. Хочуть – але поки немає залізниці, немає сенсу запускати судна. Майже добу або принаймні ніч треба витратити, щоб судно розвантажити, потім кудись перевантажити і десь зберігати. Це великий ризик. Уявімо собі: заходить балкер, завозить ракет на 7 тисяч тонн. І тут прилітає кара небесна і 7 тисяч тонн ракет десь на дні Азовського моря в акваторії порту, а порт стає непридатним для подальшого використання. І з боєкомплектом проблема. Саме тому і не можна.
Палаючий ВДК «Саратов» ЧФ РФ у Бердянському порту, на передньому плані пошкоджений ВДК «Цезарь Куников», 24.03.2022. Фото: Youtube Кирилловка.Укр
Якщо їм вдасться запустити залізницю, це буде інша ситуація. Вони встигатимуть розвантажити судна і залізницею відігнати, куди треба, упродовж ночі, коли в нас немає спроможності вразити судно за певних причин: в Маріуполі — комендантська година, а хтось має підтвердити факт розвантаження у порту вантажу, який дійсно є військовою ціллю.
Ми знаємо декілька місць, де цей вантаж може потім зберігатися достатньо безпечно. Це не в Маріуполі, але там дійсно задіяні залізничні потужності, скажімо так. А поки не буде залізниці — це великий ризик. Будуть ганяти або вантажі подвійного призначення, як бетонні споруди, або суто цивільні вантажі. Вони вже пробували [перевозити військові вантажі] рік тому — «забавовнило». Тоді вони швидко навчились, що не треба цього робити, бо надто відкрита територія.
