Москва після захоплення чужих територій, зазвичай, одразу оголошує про їх «інтеграцію». Йдеться, передовсім, про логістику і комунікації, як у випадку з Кримом, впровадження рубля та інше. Проте, неймовірне значення також має гвалтівне конструювання соціальної реальності. Тут і зараз, із пробірки. Спочатку пропаганда створює наскрізь брехливі фантоми реальності про «народ Донбасу» чи «український нацизм». А потому російські менеджери від влади намагаються наповнити ці образи змістом, знаходячи моральних інвалідів на ролі «голів республік», «міністрів» чи «вчителів», які будуть калічити мізки наступного покоління.
Відбір управлінських кадрів по-російськи: кремлівські бюрократи завжди готові
У 2017 році в Російській Федерації створили програму вербування майбутніх бюрократів. Так званий конкурс управлінців «Лідери Росії» – приклад специфічного розуміння соціальної мобільності. Це щорічне загальноросійське змагання, в ході якого потенційні управлінці мають пройти кілька етапів серйозного відбору. Все для отримання освітнього гранту (1 млн. рублів), і, що значно важливіше, – потрапляння до «програм розвитку кадрового резерву». Конкурс продає можливість здобути неформальні контакти на найвищих щаблях російської управлінської еліти. Переможці сподіваються попрацювати з «наставниками» – серед яких керівники великих державних компаній таких як «Росатом» чи «Російські залізниці», ціла низка російських губернаторів, ректорів університетів.
Організатор конкурсів – АНО «Росія – країна можливостей» (російською – АНО «Россия – страна возможностей») (АНО РСВ) створена за ініціативи президента Путіна. Власне, хазяїн Кремля є головою наглядової ради цієї «автономної неприбуткової організації», до складу якої також входять кілька міністрів та чиновники президентської вертикалі. Етика АНО РСВ заснована на «попередженні порушень громадських і державних інтересів» і «глибокому розумінні Російського контексту». Путін звично створює можливості для росіян особисто, правда їх набір останнім часом драматично скорочується.
21 вересня 2022 року російські окупаційні адміністрації в Херсоні і Мелітополі запустили аналогічні місцеві конкурси. Назвали їх «Лідери Відродження» (російською – «Лидеры Возрождения»). Презентували програму так звані «голови військово-цивільних адміністрацій» Володимир Сальдо і Євгеній Балицький. Українських колаборантів підтримав заїжджий російський десант – так званий «голова уряду Херсонської області» Сєргєй Єлісєєв, який ще минулого року був заступником губернатора Калінінградської області та Сємьон Машкуацан – в минулому переможець конкурсу «Лідери Росії», а тепер – «міністр промисловості Херсонської області».
«Глава Уряду Херсонської області» Сєргєй Єлісєєв 21 вересня 2022 року youtube.com
Обоє виглядали не надто натхненними, а Єлісєєв, скоріше наляканим. Кремлівський куратор проекту, який заодно провідав своїх намісників в Херсоні – Сєргєй Кірієнко, перший заступник керівника Адміністрації Президента РФ, член наглядової ради «країни можливостей». 22 вересня «лідерів відродження» почали набирати і в Донецьку та Луганську, Кірієнко поїхав до Пушиліна з Пасічником. Загалом в чотирьох «регіонах» росіяни запланували обрати по 50 переможців для призначення.
Сєргєй Кірієнко і Леонід Пасічник в Луганську 22 вересня 2022 року Фото: tvc.ru
Зіткнувшись з неймовірним кадровим голодом на окупованих територіях росіяни вирішили використати ресурс «Лідерів Росії». Коли керівниками нових провінцій імперії виявляються персонажі рівня Сальдо і Стрємоусова треба якось реагувати. Генеральний директор АНО РСВ Алєксєй Коміссаров звісно запевняв журналістів, що «спеціального задуму орієнтувати учасників конкурсу на роботу на території ДНР та ЛНР не було».
Специфіка «Лідерів Росії» у відсутності формальних гарантій працевлаштування. І хоч для звичного стажування це норма, для бажаючих потрапити до закритого кола російської бюрократичної еліти – екзистенційний виклик. Ідея спрямувати випускників програми для роботи на окупованих територіях Донбасу виникла у їх «наставників» спонтанно, під час тестування своїх підопічних. І, звісно ж, більше сотні учасників «лідерської програми» різних років підтримали цю пропозицію. На їх адреси почали приходити листи-запрошення «допомогти» окупованим регіонам. В Росії лизоблюдство і вміння передбачати бажання твого керівника, одна з ключових професійних компетенцій, яка може переважити навіть інстинкт самозбереження.
Результати «Лідерів Росії 2022» підбили у травні. А вже в липні нову бюрократичну еліту використали на окупованому Донбасі. Один з переможців конкурсу 2018-2019 років Віталій Хоценко був призначений «главою уряду ДНР». Високі посади в окупаційних адміністраціях займають й інші випускники, як то «міністр освіти і науки ЛНР» Іван Кусов, «заступник міністра освіти ДНР» Олєг Трофімов. Машкуацан, про якого згадували вище, належить до цієї ж когорти.
З 2017 року через систему відбору «російських лідерів» пройшли більше 840 тисяч учасників. При цьому переможцями фінального етапу стали всього 419 людей, більшість отримали поштовх кар’єрного зростання – кількох навіть призначили губернаторами російських областей, але як бачимо пощастило не всім. Росія – країна можливостей, але хіба хтось казав про право вибору? От і виходить, що вхідний квиток до вищих ешелонів влади означає дорогу в один кінець.
Деякі учасники лідерських програм зрозуміли свою місію служіння вітчизні занадто буквально. Один з переможців конкурсу, перший заступник мера Нижнього Новгорода Ілля Штокман, багатодітний батько, добровільно поїхав воювати в Україну, хоч мав так звану «бронь». Бажання вбивати українців виявилось сильнішим за любов до власних дітей.
Що таке «Лідери Відродження»?
Для конкурсу «Лідери Відродження» на окупованих територіях Москва придумала дещо нове. З одного боку, організатори намагалися міцно пов’язати його із загальноросійським, підвищити привабливість для потенційних учасників. Кірієнко в своїх коментарях наголошує, що моделлю відбору для окупованих територій послужив вже випробуваний на найвищому рівні механізм «Лідерів Росії». Про це не втомлюються повторювати російські «чиновники» з Донецька, Луганська і Херсона. У презентації конкурсу вплетені лаковані кадри лідерських семінарів з Москви. Щоправда ця картинка часто контрастує з убогою місцевою реальністю.
Ключова відмінність «Лідерів Відродження» від загальноросійського конкурсу – його переможці будуть призначені на керівні посади в своїх «регіонах» (!) Тобто мова йде не про можливість призначення через входження до закритих бюрократичних еліт як в Росії, а про доконаний факт. І то лише, про призначення в своєму «регіоні» – для учасників з Донеччини, відповідно, в структурах «ДНР», для Луганщини – в «ЛНР» ітд. Притомні люди від такої перспективи прокачки управлінських компетенцій тікають не озираючись.
Інша важлива особливість – до участі в конкурсі в кожному з «регіонів» («ДНР», «ЛНР», «Херсонська область» та «Запорізька область») допускаються лише особи пов’язані з цим «регіоном». Можна подумати, що йдеться про місцевих мешканців, що ніби логічно, і тому нетипово для Росії. Але регламент конкурсів трактує «зв’язок з регіоном» дуже широко. Крім людей які живуть на території Донецької, Луганської чи інших областей, до відбору також допущені ті, хто: – народився тут, але з якихось причин виїхав; – ті хто в минулому прожив на території області не менше 1 року, вчився чи працював тут; – ті хто мають близьких родичів серед місцевих. Для «ДНР» та «ЛНР» перепусткою до конкурсу також може бути «громадянство республік».
Таким чином, Кремль формально встановлює контроль над тим кого і куди будуть призначати. Але також, виявляє і консолідує власних реальних і потенційних агентів на окупованій території. Запитує: «Хто з вас не злякається відкрито демонструвати лояльність?» Крім того, так зрівнюються в статусі з місцевим населенням заїжджі російські гастролери, які вже встигли осісти в захоплених областях. Забігаючи наперед, можна сказати, що ніяких управлінських геніїв окупанти ще не знайшли. Але про це трохи згодом.
Підвищення управлінських кваліфікацій не у Москві
Організують і підтримують конкурс низка пропутінських псевдогромадських організацій. Партнером «Лідерів Відродження», крім власне окупаційних адміністрацій, вказаний «Загальноросійський народний фронт» (російською «Общероссийский народный фронт»), високою метою якого є просування президентських ініціатив.
Під такою парасолькою знаходять себе й інші. Один із активних промоутерів конкурсу – Максім Дрєваль. Це ще один до того невідомий випускник «лідерів», керівник російського товариства «Знання».
Максім Дрєваль runet-id.com
Яке, начебто, мало би продовжувати просвітницьку роботу започатковану радянською однойменною організацією. Вони це роблять, правда у власний спосіб. Лектори «Знання», наприклад, читали виїздні лекції для «молоді ЛНР» з медіаграмотності і протидії так званим fake news. Тепер «Знання» записує на відео відкриті «лекції» прмоутерів конкурсу – наприклад виконавчого директора «Лідерів Відродження» Антона Сєрікова чи Ксєнії Разуваєвої – голови федерального агентства у справах молоді, яка звісно теж не могла пройти повз.
Ці відео не надто цікаві. Так звані лекції – діалог героя з журналістом, побудований за обридлою схемою – «розкажіть, як ви досягли успіху?». Як це має мотивувати вступити нещасних мешканців окупованих територій до лав російської адміністрації – загадка. У всіх чотирьох «обласних» Youtube-каналів конкурсу сумарно 40 підписників. В групах Вконтактє ситуація не набагато краща. Конкурс широко відомий у дуже вузьких колах.
Ще один промоутер «Лідерів Відродження» – Ілья Шебураков. Він декан факультету оцінки і розвитку управлінських кадрів Вищої школи державного управління в Російській академії народного господарства при президенті РФ (РАНХиГС). А за сумісництвом – людина яка буде оцінювати досягнення конкурсантів після складання ними дистанційних тестів і очних співбесід.
Шебураков глобально контролюватиме процес оцінювання, і тому його запрошення видається логічним. Але тут, ми підходимо до ще однієї цікавої особливості «Лідерів Відродження», що відрізняють їх від загальноросійських «лідерів». І в одному, і в іншому випадку переможцям обіцяють мільйонний грант на навчання і участь у програмах відбору кадрового резерву. Однак, як заведено говорити, є нюанс.
Для учасників з окупованих територій спеціальна програма «розвитку кардового управлінського резерву» буде проходити на базі дослівно: «РАНХиГС/ Майстерні управління «Сенеж»/Всеросійського освітнього центру «Машук». Закрадається підозра, що програми підготовки управлінських кадрів в Донецьку і Херсоні, не ті що в Москві. Ці підозри не безпідставні.
Всеросійський освітній центр «Машук» (м. П’ятигорськ) розпочав роботу лише в кінці серпня 2022 року. Це пансіонат, з трьома житловими корпусами та інфраструктурою потрібною для тривалого проживання і навчання. Один з майданчиків «Росмолоді», опорний центр товариства «Знання». За словами того ж таки Сєргєя Кірієнка, тут мають «вчитися ті, хто навчає». Тож «Машук» – місце підвищення кваліфікації вчителів, викладачів, керівного персоналу закладів освіти. Керує центром Антон Сєріков.
Анонс «лекції» Антона Сєрікова Фото: youtube.com
Нетривала історія центру «Машук» натякає на обставину про яку російські високопосадовці відкрито не говорять. Попередньо анонсуючи його створення, місцева влада Ставропольського краю розпиналась про те, як російська молодь з околиць буде там вчитися під проводом досвідчених наставників. Очікування не справдились.
Перша «освітня зміна» в центрі «Машук» розпочалась 20 серпня 2022 року. Туди приїхали 49 вчителів історії, російської мови та літератури і адміністративних працівників з так званих «ДНР» та «ЛНР», Запорізької і Херсонської областей. Вчителі прослухали інтенсиви з управління комунікаціями, використання російських цифрових систем (наприклад нової інформаційної системи «Моя школа»), федеральних освітніх стандартів і особливостей здачі державної підсумкової атестації. 20 серпня Кремль ще тільки планував «референдуми» на півдні України, а педагогів-колаборантів уже активно готували до російських стандартів.
До вчителів з П’ятигорська черга так і не дійшла. 03 жовтня 2022 року в центрі «Машук» розпочалась освітня програма «Школа сучасного вчителя». До участі запросили переможців конкурсу «Пишемо майбутнє» (російською: «Пишем будущее»). Цей конкурс патріотичної есеїстики знову поширюється на учнів, студентів і вчителів з чотирьох нещодавно анексованих регіонів України. На початок жовтня адміністрація заявляла про отримання 6 тисяч конкурсних заявок, фіналістами стали 41 конкурсант з Запорізької області, 178 учасників з так званої «ДНР» і 97 з «ЛНР». До «Школи сучасного вчителя» запросили ще 150 вчителів природничих напрямків з окупованих територій. Максім Дрєваль має наполеонівські плани – провести 15 освітніх програм до кінця року. Оптимізм, м’яко кажучи, не виправданий.
От власне, яке підвищення кваліфікації чекає на потенційних переможців «Лідерів Відродження». Звісно, всім би хотілося здійснити мрії про московський чи пітерський університет. Але хто вас відпустить? Створили окремий вольєр в П’ятигорську там і будуть вчити.
Обличчя майбутнього лідера: квиток на «соціальну ракету»
Тепер можна уважніше придивитися до конкурсантів «Лідерів Відродження». Частина з них, найбільш безстрашних і не дуже розумних, засвітилися в ЗМІ. Певно очікували, що публічна промоція вплине на їх особисті перспективи. Щоб краще уявляти, хто вирішив будувати свою кар’єру в компанії з Пушиліним, Пасічником і Сальдо, умовно, конкурсантів можна поділити на 4 категорії.
По-перше, це люди, які вже зараз працюють в окупаційних адміністраціях або закладах бюджетної сфери, переважно на посадах нижчої ланки. З одного боку, вони постійно мають доводити свою лояльність окупантам, з іншого – можуть бути не задоволеними своїм місцем під сонцем.
Серед таких, наприклад, Олена Мартинова. Раніше вчитель англійської мови, а після приходу «нової влади» – так званий директор школи № 5 в м. Каховка, Херсонської області. Влітку вона вже їздила на курси підвищення кваліфікації до окупованого Криму. Тепер же хоче буквально «научится новому, чтобы заложить определенный опыт в свой багаж необходимых знаний». Говорить про це у відеопрезентації. А ще – збирається боротися з корупцією, реформувати освіту і медицину. Правда незрозуміло як. Цитуючи стару класику хочеться запитати: «Где про скорые помощи, б*ть?!».
Єлєна Мартинова, учасниця конкурсу з Каховки kherson-news.ru
Її молодша колега, вчитель історії зі школи № 6 міста Антрацит Луганської області – Вікторія Грубіянова (в соцмережах – Рєшетінская). Цього року вона встигла з’їздити на всеросійський творчий фестиваль молоді «На Висотє» в Ставрополі, організований «Росмолоддю» і АНО «Росія – країна можливостей».
Вікторія Грубіянова (Рєшетінская) Фото: vk.com
Є й інші приклади, більш статусні. Участь в конкурсі приймає так звана «начальник відділу молоді, спорту і туризму адміністрації Лутугінського району ЛНР» Єлєна Сухіх. Або, навіть, «глава адміністрації міста Кіровське» Донецької області – Сєргєй Владіміровіч Єрмаков. У 2017 році, його на посаду «в.о. голови адміністрації» призначав ще Захарченко. Тож кар’єрного зростання Єрмакову точно не вистачає.
Можна припустити, що такого штибу конкурсантів найбільше. Від «головних спеціалістів» до «голів адміністрацій». Особливо в окупованих Донецькій і Луганській областях, де росіяни вже встигли вибудувати сяку-таку ієрархію влади. Захоплена Херсонщина і частина Запорізької області, подібним похвалитися не можуть. Сальдо зі Стрємоусовим зараз не до розбудови управлінської вертикалі.
Друга категорія конкурсантів – «патріотична молодь». Вчорашні випускники місцевих шкіл, яким не пощастило формувати власне розуміння добра і зла під впливом пропаганди. Чого в мотивації молоді більше, синдрому відмінника чи меркантильного розрахунку – не так важливо. Ці 20-річні будуть нашими найбільш непримиренними ворогами, вже після звільнення захоплених областей.
Один з таких – Кірілл Вельма з міста Шахтарськ, Донецької області. Колишній глава шкільного самоуправління в місцевій гімназії, зараз, студент другого курсу так званого «лікарського факультету Донецького медичного університету» (ДонДМУ). Саксофоніст у місцевому естрадному оркестрі і проросійський активіст. Надзвичайно гордий належністю до «великої російської батьківщини». Вдома в Шахтарську 23 вересня, як член «виборчої комісії», він обходив людей з урною і агітував брати участь в «референдумі за повернення додому».
Кірілл Вельма Фото: vk.com
У Донецьку, в той чи інший спосіб, до «Лідерів Відродження» причетні випускники раніших «кадрових конкурсів». Наприклад, відборів «Опора ДНР». Серед таких, Анна Артєєва, керівник донецького регіонального штабу «#МыВместе», яка тепер виступає як промоутер лідерів. Але наприклад, Дмітрій Юшков, співробітник «МЗС ДНР» власною персоною бере участь у конкурсі.
Третя особлива група учасників відбору «Лідерів Відродження» – проросійські бойовики. Від самого початку тональність задав путінський куратор Кірієнко – «ті хто захищають свою землю зі зброєю в руках мають змогу зареєструватися за спрощеною процедурою».
10 жовтня 2022 року Пушилін поїхав агітувати брати участь в конкурсі бійців так званого «батальйону Спарта». Його супроводжували представники донецького штабу «#МыВместе» які допомагали бойовикам заповнювати зразки заяв. «Я можу брати участь?» – запитує «комбат» Артем Жога. На що Пушилін, прямо перед строєм, відповідає: «Як бойовий комбат ти не те що можеш, ти мусиш». І от, 12 жовтня Жога, перейнявшись словами лідера, вже готовий «відбудовувати Донбас», він зареєструвався у відборі. Зважаючи на послужний список «Спарти», все це виглядає неймовірно цинічно. Аналогічні історії про «воєнну еліту», пропагандисти «Лідерів Відродження» намагаються просувати на Луганщині і, навіть, на окупованій території Запорізької області.
Херсон і Мелітополь імовірно, відстають за кількістю бажаючих стати російськими управлінцями. Це можна припустити, просто поглянувши на регіональні сайти «Лідерів Відродження». Тут учасників які зареєструвалися представляють менше. Однак, Кремль для таких випадків має варіанти. В нагоді стають правила конкурсу, про які сказано вище.
Четверта категорія потенційних кандидатів в менеджери – це росіяни, які чомусь вирішили, що мають право керувати окупованою українською територією. Просто тому, що вони колись тут жили, вчилися, або мають родичів. А ще – українці, яким допомогли згадати про їх походження через багато років по російській еміграції.
На управлінське крісло в «російській Запорізькі області» претендує такий собі Дмітрій Ядранскій. Цей уродженець Кривого Рогу колись викладав в одному з приватних освітніх закладів міста Запоріжжя. Доктор наук. У 2014 році він виїхав до Росії, і зараз викладає на одній з кафедр Уральського державного економічного університету. Ядранський ненавидить Україну і радо підігрує російській пропаганді, плачучись про зруйновану через нацистів наукову кар’єру. Ще переживає через старшу дочку яка залишилась в Кривому Розі.
Дмітрій Ядранскій Фото: запорожскаяобласть.лидерывозрождения.рф
Інша кандидатка на керівну посаду на окупованій частині Запоріжжя – Ларіса Тьомная, вчитель російської мови з Москви, яка навчалась в Запорізькому університеті і не може противитись бажанню повернутись.
З цими принаймні все зрозуміло. Але от на місце в адміністрації Донецька претендує Артьом Павловський. Він помічник депутатки «Справедлива Росія» Державних зборів Республіки Марій-Ел Наталії Глущенко. Крім того – член Молодіжного парламенту Респубілки Марій-Ел, активно бере участь в акціях «Росії – країни можливостей» присвячених новим медіа. Єдине чого не можна зрозуміти – якого чорта спільного в цього мешканця Йошкар-Оли з українським Донецьком?
Артьом Павловский (м. Йошкар-Ола) Фото: vk.com
Пушилін слідом за Кірієнком називає «Лідерів Відродження» не соціальним ліфтом, а «соціальною ракетою». Таким неймовірним має бути поштовх у кар’єрі.
На 05 жовтня, тобто за два тижні з моменту оголошення конкурсу, зі слів організаторів, заяви про участь подали більше 5 тисяч людей. Зважаючи на еклектичність потенційних кадрів, реальні цифри бажаючих покерувати Херсоном чи Донецьком поки туди ще не зайшли ЗСУ оцінити складно. Однак, є опосередковані маркери «популярності» державної служби на окупованих територіях.
17 жовтня 2022 року своїм указом № 752 президент Путін встановлює подвійну оплату, відповідно до окладу, особам, що займають державні посади (федерального та місцевого рівня) у так званих «ДНР»/«ЛНР» та на окупованих територіях Херсонської і Запорізької областей. Звісно, таке рішення мотивоване потребою «покращити соціальні умови» російських бюрократів. Російська адміністрація в Херсоні готується тікати, їх становище погіршується день від дня, навряд обіцяна надбавка до зарплати тут допоможе. 19 жовтня Кремль уже оголошує в захоплених регіонах воєнний стан.
Російський підхід до «державного управління» на окупованій території схожий до зшивання монстра Франкенштейна. Припасовування мертвих частин трупа один до одного, з надією його хоча би якось оживити. Не дарма українські інтелектуали кажуть, що росіяни некрофіли, а їх спосіб життя, устрій і культура – це культура насильства і смерті. Одвічне російське питання: «тварь я дрожащая, или право имею?», яке зараз так чи так ставлять собі ці недоуправлінці, має лише одну відповідь. І ми її знаємо. Вони вже мертві.
Єдине, що варто додати – дії «конкурсантів» точно мають бути оцінені компетентними органами, відповідно до статей 111 «державна зрада» та 111-1 «колабораційна діяльність» Кримінального кодексу України. Тут, так би мовити, безпрограшна лотерея.
