Доля природних територій, які юридично носять назву «об’єкти природно-заповідного фонду», що знаходяться на території окупованого Кримського півострова, до цього моменту залишається не до кінця зрозумілою. Окупація триває восьмий рік, а за цей час, розуміючи спрямованість окупантів на максимальне «висмоктування» ресурсів, природні території могли повністю зникнути. Якщо пощастить, то ці території будуть «забуті» окупантами. І в такому разі, об’єкти природно-заповідного фонду матимуть шанс відносно спокійно перенести період окупації.
Природні території в Україні поділяються на території загальнодержавного та місцевого значення. Загалом, на території Кримського півострова нараховується 208 одиниць природних територій: 196 в АР Крим та 12 в Севастополі. З повним переліком можна ознайомитися за посиланням. 48 із них мають статус загальнодержавних, а решта – місцеві. Загальнодержавний статус надають найунікальнішим і найважливішим територіям, а тому до їх стану, зазвичай, прикуто набагато більше уваги – на відміну від природних територій місцевого значення. Ми маємо загальну картину того, що відбувається з ними під окупацією, оскільки ці теми вже висвітлювалися: «Природа Криму під окупацією: частина 1»; «Природа Криму під окупацією: частина 2». Щоб нагадати читачам про ці історії, проведемо короткий екскурс.
Природні території в окупованому Криму зазнають впливу двох факторів:
- тотальної мілітаризації півострова (державою-агресором вже давно створено нормативну базу для «коригування» природних територій у військових та оборонних інтересах Росії);
- використання ресурсів півострова, особливо природних територій, в особистих інтересах «високих чинів» з Москви та окупаційних посіпак.
Істинно найціннішими природними територіями є заповідники, створені для збереження унікальних рослинності та тваринного світу. Для демонстрації їх долі під окупацією достатньо двох прикладів:
- Кримський природний заповідник було знищено, його було розділено на дві частини, більшу з яких перетворено на національний парк.
- На території Опукського заповідника регулярно проводяться військові навчання із запусками ракет та скиданням бомб. Акваторія біля заповідника вже давно стала «кладовищем» снарядів. Подібний сценарій загрожує й іншим аквальним комплексам, яких у Криму нараховується 14. Наприклад, аквальний комплекс «Чауда» межує з однойменним полігоном, який під окупацією став головною базою підготовки російських військових.
Загальнодержавний статус надається не просто так. Разом зі статусом надаються окремі власні адміністрації та ширші гарантії недоторканності території. Але з 48 природних територій загальнодержавного значення в Криму під час окупації 40 були незаконно понижені в статусі, що зменшує гарантії їх збереження, не кажучи вже про розвиток.
Про решту природних територій та долю природно-заповідного фонду Криму, загалом, говорилося мало – тому розповімо докладніше.
Юридичний дерибан
З 2014 року окупанти прийняли декілька незаконних рішень, якими була доволі суттєво змінена структура природних територій. Деякі території були ліквідовані, деякі зменшені, а деякі взагалі забуті. Встановлення законодавчого статусу природних територій є важливим, оскільки створює певні запобіжники проти системного знищення. Але за великого бажання (особливо з Москви) про це забувають. Так і на території окупованого Криму вже виявлено значну кількість випадків знищення природних територій, не дивлячись ні на «федеральний», ні на «регіональний» статуси – серед них Меганом, Бакальська коса, Опук. Проте, юридичний статус, який встановлюється окупантами для наших природних територій, залишається важливим, оскільки значною мірою впливає на те, чи зможемо ми побачити ці території після окупації, чи лише згадуватимемо про них.
Ландшафтний заказник Байдарський, який має статус загальнодержавного, був не просто понижений в статусі до регіонального, але також незаконно розділений на дві частини. У місті Севастополі створено заказник «Байдарський» площею 21 231 га, а в так званій «Республіці Крим» так само створено заказник «Байдарський» площею 3620,4 га. Разом площа складає 24 851,4 га, що більше, ніж зазначено зараз в українських документах (24 295 га). Штучне розділення природної території не можна пояснити жодними природоохоронними мотивами. Це є лише спробою підлаштувати ситуацію до особливого статусу міста Севастополь як окремої адміністративної одиниці та військової бази РФ, і не має нічого спільного з розвитком цієї природної території, особливо коли щонайменше севастопольська частина заказника неодмінно використовуватиметься військовими РФ.
Територія ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Байдарський» (виділено) Фото: uk.wikipedia.org
Знищено пам’ятки природи «Південнобережні дубрави», «Шовковиця Резніченко» та «Малий Лівадійський парк», згадка про які відсутня в окупаційних документах. Малий Лівадійський парк та Південнобережні дубрави розташовані на території пансіонату «Гліцинія», який також виступає землекористувачем цих природних територій. У 2019 році пансіонат був незаконно проданий окупаційною владою в таємному режимі структурам банку «Росія», а разом із ним, ймовірно, і Малий Лівадійський парк й Південнобережні дубрави.
Пансіонат «Гліцинія», колишня держдача №1 Фото: www.proekt.media
Природно-заповідний фонд: територіальні втрати
Як бачимо, були змінені межі багатьох природних територій. Деякі з яких втратили значну частину площі – такі як Червоні Печери, а деякі, навпаки, були збільшені. Але чим обґрунтовуються такі зміни – невідомо. Також були встановлені межі площ 24 ботанічних пам’яток природи (фісташки, суниці, горіхи, ялівці тощо), створених рішеннями ВР АРК у 2011 та 2013 роках. Чи відповідає визначена окупантами площа цих території реальним потребам, встановити без доступу до території неможливо.
Печера Кізіл-коба («Червона печера») Фото: Крим.UA
З 2014 року на території окупованого Криму було створено такі природні території:
- заказник «Каранський» (5 687,6 га; Севастополь);
- заказник «Ласпі» (1 232,74 га; Севастополь);
- заказник «Озеро Бараколь» (243,2759 га; Феодосія);
- заказник «Парпачський гребінь» (417,41 га; Ленінський район);
- заказник «Озеро Ачи і Камишинський луг» (1043,3374 га; Кіровський район);
- заказник «Червона Зоря» (328,6553 га; Бахчисарайський район);
- заказник «Аунлар» (200,3467; Судак);
- «Печера «Таврида» (Білогорський район).
Створення заказників «Каранський», «Озеро Бараколь», «Парпачський гребінь», «Озеро Ачи і Камишинський луг» та «Аунлар» було передбачено нормативними актами, ухваленими ще до початку окупації. Окрім цього, наукові обґрунтування для створення щонайменше заказників «Ласпі» та «Каранський» також були підготовлені ще до окупації. Загалом, на території Криму нормативними документами, прийнятими до початку окупації, передбачено створення 28 природних територій, але, як бачимо, лише частина з’явилась на світ.
Створення природних територій є тривалим процесом, який вимагає суттєвого наукового супроводження. Розробка наукового обґрунтування та проєкту створення є головною частиною цього процесу, від якого залежить майбутнє цих територій. На жаль, переконатися у дотриманні всі необхідних вимог під час створення природних територій ми не можемо. Але з багатьох причин наші сумніви у професійному виконанні процедур є цілком обґрунтованими.
Парки під забудову
Окупантами створено основу для системного знищення одних із найцінніших природних територій Криму – парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Парки-пам’ятки є надзвичайно популярними та відомими навіть за межами Криму, а нараховується їх аж 30. У липні 2020 року так званим «Урядом Республіки Крим» було прийнято низку рішень, якими було змінено положення про парки-пам’ятки (дозволено будівництво туристичної інфраструктури, будинків тощо). На окремих територіях більшості парків-пам’яток дозволили розміщення об’єктів некапітального будівництва, а також будівництво капітальних об’єктів, якщо це відповідає цілям діяльності парку. А до таких цілей, за рішенням окупантів, тепер відноситься «створення умов для ефективного розвитку туризму, відпочинку та рекреаційної інфраструктури». Зокрема, ці положення тепер поширюються на такі парки: «Гурзуфський», «Лівадійський», «Кипарисний» та інші. А у деяких парках, як «Алупкінський», частина площі парку може видаватися під індивідуальне житлове будівництво. Це означає, що готелі, ресторани, багатоповерхові будинки та дачі тепер можуть будуватися цілком «законно».
Одним із прикладів «законної забудови» є Фороський парк. Протягом 2020-2021 років у положення про парк було внесено низку змін, які дозволили реалізовувати проєкти з його забудови, вирубки дерев, знищення незліченних фонтанів, скульптур тощо. Подібна ситуація і в Харакському парку, де має розпочатися будівництво дев’ятиповерхівки.
Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва «Фороський» Скріншот відео: YouTube CrimeaDrone
Для порівняння підходів до збереження парків-пам’яток, у нещодавно затвердженому Верховною Радою України положенні про парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Центральний парк ім. М. Леонтовича» чітко зазначено, що «будь-яке будівництво стаціонарних та розміщення тимчасових споруд, не пов’язане з організацією охорони Парку-пам’ятки» заборонено. А про «ефективний» туризм навіть не йдеться.
Тенденції з розширення природних територій, їх захисту та забезпечення гармонійного співіснування людини та природи активно поширюються цілим світом. Але з 2014 року Крим був силоміць ізольований від усіх світових тенденцій, зробивши відкат назад до часів пізнього СРСР. Разом із цим відновились і старі радянські підходи: використання природних територій для приховування військових баз та в інших воєнних цілях, а також облаштування державних дач із парканами, вищими за червонокнижні кримські сосни, які без коливань приносяться в жертву заради приватних інтересів окупантів.
Зміна статусу та меж природних територій – це лише юридичні наслідки окупації для природно-заповідного фонду, фактичні ж є набагато більш серйозними та деструктивними. Але з часом «де-юре» перетвориться на «де-факто», що відчують на собі всі мешканці півострова.
